Ухвала

від 14.06.2016 по справі 817/989/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 року м. Київ К/800/9122/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Музички Н.В., за участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області - Гнатко М.А. та представника відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області - Данилів М.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні касаційні скарги відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 липня 2015 року було скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_2» від 18 лютого 2013 року №27-к. Поновлено позивача на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 19 лютого 2013 року. Стягнуто із Зарічненської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 лютого 2013 року по 02 грудня 2015 року в розмірі 145307 (сто сорок п'ять тисяч триста сім) гривень 54 коп. Стягнуто із Зарічненської районної державної адміністрації на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) 00 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 647,73 (шістсот сорок сім) гривень 73 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 54 коп. допущено до негайного виконання.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, представники відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області просять скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 05 травня 2009 року по 18 лютого 2013 року працювала на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 18 лютого 2013 року №27-к відповідно до пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18 лютого 2013 року у зв'язку з переведенням до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» від 23 листопада 2012 року №142-к, зокрема, пунктом шостим цього розпорядження реорганізовано відділ освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області шляхом перетворення в Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області; відділ у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області - шляхом приєднання до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації районної державної адміністрації Рівненської області; відділ з питань фізичної культури і спорту Зарічненської районної державної адміністрації - шляхом приєднання до управління освіти, молоді та спорту, що підтверджується пунктом 6 цього розпорядження.

26 листопада 2012 року ОСОБА_2 було повідомлено про наступне вивільнення, а 21 січня 2013 року їй запропоновано іншу посаду у зв'язку із змінами істотних умов праці. Відповідно до наявних у справі пропозицій, позивач погодилась з пропозицією щодо працевлаштування її на посаду головного спеціаліста управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

14 лютого 2013 року листом №251 начальник управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області порушив перед головою Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області питання звільнення позивача в порядку переведення з вирішенням питання про її працевлаштування в управлінні освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області. При цьому в даному листі не була вказана посада, на яку буде переводитись позивач.

Отже, установу, у якій посаду керівника обіймала ОСОБА_2, реорганізовано шляхом приєднання до новоствореного управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, відтак, усі посади у відділі у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області підлягали скороченню.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в даному випадку підлягає перевірці, чи пропонувались відповідачем ОСОБА_2 посади та чи давала вона відповідно до положень частини першої статті 32 та пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України згоду на переведення до підприємства, до якого приєднувалося реорганізоване підприємство, на посади, які були в ньому, або утворені у зв'язку з реорганізацією, з урахуванням її кваліфікації, спеціальності, ділових та професійних якостей тощо.

Так, звільняючи ОСОБА_2 з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 18 лютого 2013 року у зв'язку з переведенням до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області відповідач виходив з того, що остання погодилась на переведення на посаду головного спеціаліста цього управління.

Проте, як було встановлено судами попередніх інстанцій, штатним розписом новоствореного управління передбачено, що його очолює начальник і до його складу входять відділи: дошкільної та загальної середньої освіти, виховання молоді та спорту на чолі із начальниками, загальна кількість працюючих - 7 штатних одиниць (замість 5 - у ліквідованих відділах). Посада головного спеціаліста передбачена лише у структурі вказаних відділів.

Тобто, судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивачу було запропоновано посаду, яка не передбачена штатним розписом, а посада начальника відділу, яка фактично збереглась, їй не пропонувалась.

В свою чергу, 01 лютого 2013 року ОСОБА_2 надіслала до голови Зарічненської районної державної адміністрації заяву, в якій вона висловила згоду на переведення її на посаду головного спеціаліста управління освіти, молоді та спорту та одночасно повідомила про свою згоду на переведення її на посаду начальника відділу виховання, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви із посиланням на те, що на момент надходження такої заяви (зареєстровано 05 лютого 2013 року) посада начальника відділу виховання, молоді та спорту управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області вакантною не була, оскільки на цю посаду 04 лютого 2013 року призначено ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, оскільки посада, на якій позивач перебувала до реорганізації була керівною, то вона мала повне право бути переведеною саме на керівну, а не нижчу посаду.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-то: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Однією із форм припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення.

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставою для припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Водночас, таке переведення можливе тільки з одночасним прийняттям на посаду, на якій працівник погодився працювати. Такий обов'язок повинна виконати юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, в даному випадку відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області.

Крім того, частиною третьою статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Як свідчить повідомлення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 11 березня 2013 року №01/25-630, у період проведення впорядкування структури районної державної адміністрації з 23 листопада 2012 року до 28 лютого 2013 року скорочення чисельності або штату працівників із числа державних службовців не відбулось.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що роботодавець є таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування при реорганізації установи, якщо запропонував працівнику наяву в установі роботу, тобто вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю або іншу роботу (в тому числі нижче оплачувану роботу чи нижчу посаду), яку працівник може виконувати з урахуванням його стану здоров'я, освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівникові всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, які є в установі.

Крім того, як правильно було зазначено судами попередніх інстанцій, для припинення трудового договору в порядку переведення та захисту прав працівника власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен подати відповідний лист-запит власнику або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, з проханням звільнити його з роботи на підставі переведення згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України.

У листі-запиті доцільно зазначити строк, в який просять звільнити працівника. Це підтверджуватиме зобов'язання про прийняття на роботу в порядку переведення у вказаний в документі термін. Відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів. Лист-запит, як правило, видається працівникові або надсилається на інше підприємство поштою.

У разі згоди власника або уповноваженого ним органу підприємства, на якому працює працівник, на припинення з останнім трудового договору за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі переведення працівнику необхідно подати відповідну заяву з проханням звільнити його з роботи. Прийняття на іншу роботу здійснюється теж на підставі відповідної заяви працівника з проханням прийняти на роботу в порядку переведення. Припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами чи розпорядженнями відповідних власників підприємств або уповноважених ними органів про звільнення працівника з попереднього місця роботи та про прийняття його на нове місце роботи в порядку переведення з посиланням на пункт 5 статті 36 Кодексу законів про працю України у погоджений сторонами строк.

При цьому між звільненням і прийняттям на роботу зазвичай перерви бути не повинно. Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 у разі обґрунтованості позову суд своїм рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, з першого робочого дня (наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи), якщо не було обумовлено іншої дати. З іншими особами договір про прийняття на роботу укладається з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим, частиною п'ятою статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 погодилась на переведення, подала відповідну заяву, така заява рахувалась відповідачами, як підстава для переведення позивача, але подальшого фактичного працевлаштування ОСОБА_2 не відбулось, що протирічить звільненню у зв'язку з переведенням, а тому правильними є висновки судів про поновлення позивача на роботі, оскільки оскаржуване розпорядження про її звільнення, прийнято відповідачем з порушенням вимог трудового законодавства

Разом з тим, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, оскільки такий висновок судів відповідає вимогам частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких позивач підлягає поновленню на попередній посаді, яку вона займала до незаконного звільнення, незалежно від наступних змін в організації підприємства, установи, які можуть бути самостійною підставою для звільнення працівників (пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).

З аналізу зазначеної статті випливає, що у разі встановлення судом звільнення працівника без законної підстави, такий працівник повинен бути поновлений саме на попередній, а не іншій роботі.

Тобто, суд позбавлений можливості поновити ОСОБА_2 на тій посаді, на яку позивач не була переведена.

Крім того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо призначення у порядку переведення на посаду є виключною компетенцією уповноваженого органу.

В свою чергу, за правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тому суди обґрунтовано ухвалили рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який був правомірно обчислений згідно до вимог Порядку розрахунку середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого1995 року №100.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що касаційні скарги відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області задоволенню не підлягають. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 122-1, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційні скарги відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області та Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, відділу освіти Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа - ОСОБА_6, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя М.М. Заїка

судді: С.В. Білуга

А.Ф. Загородній