Ухвала

від 18.05.2016 по справі 2а-404/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/9991/79392/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представників позивача - Прими Н.Ю., Сторожика С.В.,

представника відповідача - Пальцун С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та реконструкція»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі №2а-404/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та реконструкція»

до Броварської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівництво та реконструкція» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової служби Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2011 року № 0000912301, №0000922301, № 0000942301; визнання недійсним рішення ДПС України від 26 грудня 2011 року № 8327/6/10/2115 «Про результати розгляду повторних скарг».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПС України від 26 грудня 2011 року № 8327/6/10/2115 «Про результати розгляду повторних скарг» було залишено без розгляду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 26 липня 2011 року № 0000912301, №0000922301, № 0000942301.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року було скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Будівництво та реконструкція», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Броварської ОДПІ Київської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Будівництво та реконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої був складений акт № 775/232/34284364 від 05 липня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143, що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування по рядку 08 декларацій з податку на прибуток, а саме: за 1 квартал 2010 року - 9107310,00 грн., за півріччя 2010 року - 2652250,00 грн., за 3 квартали 2010 року - 1364277,00 грн., за 2010 рік - 3266525,00 грн.; вимоги пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік на загальну суму 462334,00 грн.; вимоги підпунктів 7.2.1. 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 2219960,00 грн., за квітень 2010 року - 1006205,00 грн., за червень 2010 року - 47600,00 грн., за липень 2010 року - 141550,00 грн., за серпень 2010 року - 50690,00 грн., за вересень 2010 року - 93699,00 грн., за жовтень 2010 року - 621310,00 грн., за листопад 2010 року - 1642,00 грн., за грудень 2010 року - 147309,00 грн., за січень 2011 року - 77025,00 грн.

26 липня 2011 року Броварської ОДПІ Київської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «П» № 0000942301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Будівництво та реконструкція» суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 1 квартал 2010 року - на 9107310,00 грн., за півріччя 2010 року - на 2652250,00 грн., за 3 квартали 2010 року - на 1364277,00 грн., за 2010 рік - на 3266525,00 грн.

26 липня 2011 року Броварської ОДПІ Київської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000912301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Будівництво та реконструкція» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 577917,50 грн., у тому числі: 462334,00 грн. - за основним платежем, 115583,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

26 липня 2011 року Броварської ОДПІ Київської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000922301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Будівництво та реконструкція» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 2747646,25 грн., у тому числі: 2219960,00 грн. - за основним платежем, 527504,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: сума повернутого позивачу у 4 кварталі 2010 року авансу за послуги згідно договору №05/09-2007 від 05 вересня 2007 року не повинна була зменшувати валові витрати позивача, оскільки не була та неповинна була бути включена позивачем до складу валових витрат, оскільки такі витрати не були пов'язані з господарською діяльністю позивача, з урахуванням того, що отримувачі цього платежу за вказаним договором також не відображали відповідну суми у складі валових доходів; положеннями розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143, передбачено, що має право надіслати уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, та складається за формою, що додається до цього Порядку, у якій не передбачено відображення наростаючого підсумку з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів; акт перевірки не містять посилань до господарські операції та первинні бухгалтерські документи, які б давали можливість встановити, у чому полягали порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на 2219960,00 грн., з урахуванням того, що у позивача була наявна сума заниження бюджетного відшкодування у розмірі 2466228,00 грн. (визначена згідно податкового повідомлення-рішення № 0000932301 від 26 липня 2011 року), яка підлягала вираховуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактів відсутності порушень вимог Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як зазначено на 11 аркуші акту перевірки, перевіркою було встановлено, що ТОВ «Будівництво та реконструкція» не в повному обсязі провело коригування валових витрат в 4 кварталі 2010 року, оскільки 04 жовтня 2010 року отримало грошові кошти (повернення авансового платежу за послуги згідно договору № 05/09-2007 від 05 вересня 2007 року) у сумі 3903976,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 650622,67 грн. від ТОВ «Бучацька будівельна компанія», проте здійснила коригування лише на суму 1403976,00 грн., а на суму 19499337,00 грн. коригування валових витрат здійснено не було.

Як встановлено судом першої інстанції, сума повернутого в 4 кварталі 2010 року авансу за послуги згідно договору № 05/09-2007 від 05 вересня 2007 року не повинна була зменшувати валові витрати, оскільки сплачені раніше відповідні суми не включалися і не повинні були включатися до складу витрат, оскільки не пов'язані з господарською діяльністю товариства, а контрагенти (отримувачі платежів за згаданим договором) не відображали відповідні суми у складі валових доходів. Зазначені суми відображені у позивача в бухгалтерському обліку у складі витрат майбутніх періодів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За визначенням, наведеним у пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 3 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки АА №283337 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 06 вересня 2010 року, видами діяльності ТОВ «Будівництво та реконструкція» є: організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду; будівництво будівель; інші роботи із завершення будівництва; інша допоміжна діяльність у сфері фінансового посередництва; діяльність у сфері інжинірингу; управління майном. Вказані обставини знайшли своє відображення і у довідці про загальну інформацію щодо TOB «Будівництво та реконструкція» та результати його діяльності за період, що перевірявся (додаток 1 до акту перевірки).

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що сума авансового платежу була сплачена позивачем відповідно до пункту 4.1 договору 05/09-2007 від 05 вересня 2007 року на фінансування витрат, пов'язаних зі зміною цільового призначення земельних ділянок (їх призначення - для сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства). Оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт не був отриманий TOB «Будівництво та реконструкція», то вказані кошти були повернуті позивачу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, господарська діяльність позивача не пов'язана із сільськогосподарським виробництвом, з огляду на що вказана сума авансового платежу в розмірі 3903976,00 грн. за послуги згідно договору №05/09-2007 від 05 вересня 2007 року була правомірно не включена позивачем до складу валових витрат, оскільки здійснені витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, та не повинна була коригуватись у зв'язку з її поверненням.

Також, судом першої інстанції було правомірно враховано, що попередньою перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 21 квітня 2006 року по 31 грудня 2009 року, результати якої оформлені актом від 08 квітня 2010 року №186/232/34284364, не встановлено завищення або заниження позивачем валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно податкового повідомлення-рішення № 0000912301 від 26 липня 2011 року є неправомірним.

Як зазначено на 7 та 13 аркушах акту перевірки, перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги пункту 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки подало уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за 2010 рік було подано поквартально.

Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими пунктом 11.1 статті 11 і пунктом 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Порядок виправлення самостійно виявлених помилок визначений у розділі 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.1 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з абзацом «а» пункту 2.3 розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку.

Як вбачається із затвердженої наказом ДПА України від 29 березня 2003 року №143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), форми уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, вказана форма не передбачає відображення у ній наростаючого підсумку з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів, або ж обов'язку платника податку подавати один уточнюючий розрахунок в кінці звітного року (або ж на початку наступного звітного року) із відображенням виправлених посилок наростаючим підсумком.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податкои на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0000942301 від 26 липня 2011 року є неправомірним.

Як зазначено на 29 аркуші акту перевірки, перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.1. 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 2219960,00 грн.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктами 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.32 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Разом з цим, у акті перевірки взагалі не вказано, по яких господарських операціях позивачем було допущено порушення вимог підпунктів 7.2.1. 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження задекларованої позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 2219960, 00 грн. (в тому числі, за період з квітня 2010 року по березень 2011 року).

При цьому,зі зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість (29-31 аркуші акту перевірки) вбачається, що за даними перевірки, в березні 2010 року сума, що підлягає відшкодуванню (ряд. 25 декларації) становить 2466228,00 грн. Саме на таку суму позивач отримав податкове повідомлення-рішення за формою «В2» від 26 липня 2011 року № 0000932301, що свідчить про можливість використання позивачем цієї суми для зменшення податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Згідно з пунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що навіть у випадку наявності порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», про які йдеться в пункті 3.2.3 акту перевірки, вказані порушення не призвели б до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тоді як факт допущення позивачем зазначених порушень не був доведений податковим органом із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно податкового повідомлення-рішення № 0000922301 від 26 липня 2011 року є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівництво та реконструкція» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна