Рішення

від 17.06.2016 по справі 904/2019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.16р. Справа № 904/2019/16 За позовом Приватного акціонерного товариства "Агропромтехніка-А", м. Вільногірськ Дніпропетровська область

до Фермерського господарства "ВІНЕСА", с. Посуньки Верхньодніпровський район Дніпропетровська область

про стягнення 31 538,00 грн. за договором оренди та виселення з орендованого приміщення

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 15.03.16р.;

від відповідача - ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги №3/04-16 від 12.04.16р

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Агропромтехніка-А" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову від 30.05.16р., просить суд:

- стягнути з Фермерського господарства "ВІНЕСА" (далі - відповідач) на свою користь 15 000, 00 грн. орендної плати за користування нежитловими приміщеннями та неустойку у сумі 6 000,00 грн.;

- виселити Фермерське господарство "ВІНЕСА" з нежитлових приміщень, які знаходяться за адресами: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дмитрівка, вул.Дімітрова, буд.1е, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дідове, вул. Рудніченко 7-Б, Дніпропетровська

область, Верхньодніпровський район, с. Дідове, вул. Центральна, буд. 2а;

- судові витрати покласти на відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень №10/3-А від 27.12.10р. в частині внесення орендних платежів.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві вказує, що спірне нерухоме майно належить підприємству відповідача на праві власності. Разом з тим, відповідач вказує, що позивач звернувся з даним позовом до суду з порушенням строків позовної давності. Окрім того, відповідач вказує, що позивач не набув право власності на об'єкт оренди та не мав права передавати його в оренду. Також, відповідач вказує, що вимога позивача щодо виселення відповідача зі спірних приміщень не відповідає належному способу захисту, встановленому статті 16 ЦК України.

Клопотанням від 27.04.2016 року відповідач просить суд зупинити провадження по справі до розгляду справи №173/2494/15-ц Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області та справи №904/1432/16 господарським судом Дніпропетровської області.

Клопотанням від 25.05.2016 року відповідач просить суд призначити судову почеркознавчу експертизу по справі для визначення, чи виконано підпис від імені директора ФГ «Вінеса» ОСОБА_3 у договорі оренди нежитлових приміщень №10/3-А від 27.12.10р. та акту прийому-передачі ним особисто, чи іншою особою.

Відповідно до статті 77 ГПК України в судовому засіданні 30.05.16р. оголошувалась перерва до 03.06.16р. та 03.06.16р. до 08.06.16р.

Ухвалою суду від 27.04.2016 року строк вирішення спору продовжено до 08.06.2016 року згідно ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 08.06.2016 року представник відповідача надав усне клопотання про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.06.16р. у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи відмовлено.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

27.12.2010 року між позивачем - Акціонерним сільськогосподарським товариством закритого типу "Агропромтехніка", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "АГРОПРОМТЕХНІКА - А" (орендодавець) та відповідачем - Фермерським господарством "ВІНЕСА" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 10/3-А (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою:

а) зерносховище, с. Дмитрівка, вул. Дімітрова, 1-е;

б) зерносховище, бригадний дім, ток - с. Дідово, вул. Рудніченко, 7-Б;

в) тракторна бригада (майстерні, бригадний дім) - с. Дідово, вул. Центральна, 2-а (разом надалі - об'єкти оренди).

Згідно з актом прийому-передачі нежитлових приміщень за №1 від 27.12.2010р., орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасову оплатну власність та користування об'єкти оренди, розташовані за адресою:

а) зерносховище, с. Дмитровка;

б) зерносховище, бригадний дім, ток - с. Дедово, вул. Рудниченко, 7-Б;

в) тракторна бригада (майстерні, бригадний дім) - с. Дедово, вул. Центральна, 2а.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до 1 грудня 2013 року (п.7.1 Договору)

Договір оренди може бути припинено за скінченням строку оренди (п.7.3.1 Договору)

Відповідно до ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що після закінчення строку дії договору оренди, орендодавець протягом одного місяця не направив орендарю свої заперечення щодо поновлення строку дії договору оренди, з урахуванням ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, вбачається, що фактично вищевказаний договір оренди було продовжено.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.4.1 Договору оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця раз в квартал, не пізніше 25 числа місяця кожного кварталу, наступного за звітним. Розмір орендної плати за об'єкти оренди становить 3 000,00 грн. на рік та, відповідно, 750, 00 грн. в квартал.

За умовами пункту 5.3.3 Договору орендатор повинен своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань в частині внесення орендних платежів, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати за користування нежитловими приміщеннями, яка, згідно розрахунків позивача, становить суму 15 000,00 грн. за період з 26.04.11р. по 24.03.16р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині внесення орендних платежів, позивач звертався до відповідача з вимогами (за вих. № 3 від 27.01.15р.; та № 9 від 11.09.15р.) про припинення договору оренди, погашення заборгованості з орендної плати, звільнення орендованих нежитлових приміщень та приведення їх до того ж стану, в якому вони були отримані згідно акту приймання-передачі за №1 від 27.12.2010р.

Вказані вимоги отримані відповідачем 31.01.2015 року (а.с.25) та 22.09.2015 року (а.с.32) відповідно, проте залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Між тим, в порядку ч.2 ст.785 ЦК України позивач нарахував до сплати відповідачу неустойку у розмірі 6 000, 00 грн.

Таким чином, позивач просить суд сягнути з відповідача суму заборгованості за орендної плати у розмірі 15 000,00 грн., неустойку в розмірі 6 000, 00 грн., а також виселити відповідача з орендованих ним нежитлових приміщень за договором №10/3-А від 27.12.10р.

Положення ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З приводу заборгованості з орендної плати у розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 15 000,00 грн. заборгованості з орендної плати за період з 26.04.11р. по 24.03.16р.

Відповідач у своєму відзиві на позов просить суд застосувати позовну давність до спірних вимог.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне, застосувати позовну давність до спірних вимог (з урахуванням дати подання позову - 24.03.2016 року (а.с.3)) та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 24.03.13р. по 31.01.15р. у розмірі 5 673, 40 грн., що розраховано наступним чином.

За умовами пункту 4.1 Договору розмір орендної плати становить 750,00 грн. за квартал. Отже, орендна плата за місяць становить 187,50 грн./6,05 грн. за день/

2013 рік:

березень 2013 року: 8 днів (24.03.13р. по 31.03.13р.) x 6,05 грн. = 48,40 грн.

розмір орендної плати за квітень 2013 року становить 187,50 грн.

орендна плата за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2013 року становить 2 250, 00 грн. (3 x 750,00 грн.)

2014 рік:

орендна плата за 2014 рік становить 3 000, 00 грн.

2015 рік:

орендна плата за січень 2015 року становить 187, 50 грн.

Таким чином, орендна плата за період з 24.03.13р. по 31.01.15р. становить 5 673, 40 грн. (48,40 грн. + 187, 50 грн. + 2 250, 00 грн. + 3 000,00 грн. + 187, 50 грн.)

Щодо нарахування позивачем неустойки в сумі 6 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідне повідомлення про відмову від договору найму наймачем отримано 31.01.2015 року (а.с.25), а відтак в силу ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, договір оренди нежилих приміщень № 10/3-А від 27.12.2010р. є розірваним з 31.01.2015р.

Відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України та того факту, що договір є розірваним з 31.01.2015р., станом на 31.01.2016р., відповідачем не виконано обов'язку щодо повернення речі, а отже часом прострочення є один рік.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір орендної плати складає 3 000, 00грн. на рік, а відповідно розміром неустойки є подвійна плата за час прострочення - тобто 6 000,00 грн.

При цьому слід зазначити, що приписами пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року за № 01-06/735/2012, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

За викладених обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за період з лютого 2015 року по лютий 2016 року в розмірі 6 000,00 грн. є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача щодо виселення відповідача з орендованих за Договором нежитлових приміщень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року за № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" визначено наступне.

Законом (частина третя статті 291 Господарського кодексу України, частина друга статті 651, стаття 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як зазначалось вищє, повідомлення про відмову від договору найму наймачем отримано 31.01.2015 року (а.с.25), а відтак в силу ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, договір оренди нежилих приміщень № 10/3-А від 27.12.2010р. є розірваним з 31.01.2015р.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині виселення відповідача з орендованих ним приміщень за договором № 10/3-А від 27.12.2010р.

З приводу тверджень відповідача стосовно того, що такий спосіб захисту як виселення, з неналежним в розумінні ст.16 ЦК України, суд зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч.1 ст. 16 ЦК України)

З огляду на те, що непередання позивачу належних йому на праві власності нежитлових приміщень, позбавляє його можливості користуватись належним йому майном, позивач правомірно просить суд припинити дії відповідача щодо утримання спірних об'єктів оренди, оскільки такі дії відповідача порушують права позивача, як власника спірних нежитлових приміщень, а відтак заперечення відповідача щодо невірно обраного позивачем способу захисту свого права відхиляються судом.

З приводу доводів відповідача про те, що позивач не набув право власності на об'єкт оренди та не мав права передавати його в оренду, слід зазначити наступне.

З договору купівлі - продажу № 1084 від 26.05.2000р. та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32537799 від 22.0І.2015р., № 32533717 від 21.01.2015р. та № 32537215 від 21.01.2015р. виданих Реєстраційною службою Верхньодніпровського районного управління юстиції Дніпропетровської області вбачається, що Приватному акціонерному товариству "АГРОПРОМТЕХНІКА- А", яке є правонаступником Акціонерного сільськогосподарського товариства закритого типу "Агропромтехніка" на праві приватної власності, на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна, серія та номер: 1084, виданого 26.05.2000р. Дніпродзержинською філією Придніпровської товарної біржі належать наступні об'єкти нерухомого майна:

- зерносховище току бригади № 4, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Дмитрівка;

- будівля зерносховища, будівля гаражу, будівля бригадного будинку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дідове, вул. Рудніченко, 7-6;

- будівля бригадного будинку, будівля майстерні бригади № 3, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дідове, вул. Центральна, буд. 2а

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності новим Цивільним кодексом України та Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-1V "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Аналогічної правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13.06.2012р. № 6-54цс12.

Враховуючи наведене, твердження відповідача про відсутність у позивача права власності на об'єкт оренди відхиляються судом.

Разом з тим, з приводу тверджень відповідача стосовно того, що він є власником спірних нежитлових приміщень на підставі договору №136 від 29.12.10р., відхиляється судом з огляду на наявність витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.14-16), згідно яких право власності на спірні нежитлові приміщення за реєстроване за ПАТ «АГРОПРОМТЕХНІКА-А».

Щодо клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, суд зазначає наступне.

Клопотання відповідача вмотивовано тим, що підпис директора Фермерського господарства "ВІНЕСА" на вищевказаному договорі є підробленим, а директор ОСОБА_3 таких договорів не підписував.

Відповідно до п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №17 від 11.01.1999р. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), - відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких).

Таким чином, факт наявності печатки підприємства - відповідача на договорі оренди нежитлових приміщень №10/3-А від 27.12.2010р. вказує про те, що, з огляду на положення Інструкції, печатка могла бути використана виключно керівником підприємства, або уповноваженою ним особою, що в свою чергу вказує на той факт, що ОСОБА_3 був освідомлений щодо укладення договору оренди.

Разом з тим, довідкою за підписом начальника Верхньодніпровського центру обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" № 25495/1800 від 18.04.2016р. (а.с.97) за об'єкти, які знаходяться за адресою: с. Дмитрівка, вул. Дімітрова, 1-е (зерносховище), с. Дідове, вул. Рудніченко, 7-6 (тік), с. Дідове, вул. Центральна, 2а (тракторна бригада) заборгованість відсутня, а розрахунки за електричну енергію проводяться згідно договору про постачання електричної енергії № 1519 від 05.12.2011р. з Фермерським господарством "ВІНЕСА", яка уклала договір про постачання електроенергії на підставі договору оренди нежитлових приміщень №10/3-А від 27.12.2010р. між Акціонерним сільськогосподарським товариством "Агропромтехніка" та Фермерським господарством "ВІНЕСА".

Таким чином, з огляду на викладене, вбачається що доводи відповідача про те, що він не підписував та не укладав договір оренди №10/3-А від 27.12.2010р. є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки самим відповідачем здійснюються конклюдентні дії, а саме укладено договір про постачання електроенергії саме на підставі договору оренди та здійснюються платежі по сплаті послуг.

З приводу клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З огляду на те, що розгляд справи №173/2494/15-ц Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області та №904/1432/16 господарським судом Дніпропетровської області не перешкоджає подальшому розгляду даної справи, суд вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду вищевказаних справ.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виселити Фермерське господарство "ВІНЕСА" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Посуньки, вул.Зелена, буд.6; код ЄДРПОУ 23374766) із орендованих нежитлових приміщень, які знаходяться за адресами: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дмитрівка, вул.Дімітрова, буд.1е, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Дідове, вул. Рудніченко 7-Б, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Дідове, вул. Центральна, буд. 2а.

Стягнути з Фермерського господарства "ВІНЕСА" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с.Посуньки, вул.Зелена, буд.6; код ЄДРПОУ 23374766) на користь Приватного акціонерного товариства В«Агропромтехніка-АВ» (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Каштанова, 4А, код ЄДРПОУ 24603022) суму 5 673, 40 грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят три грн. 40 коп.) основного боргу, 6 000, 00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) неустойки, 2 144, 00 грн. (дві тисячі сто сорок чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст рішення підписаний - 17.06.2016р.