Постанова

від 16.06.2016 по справі 823/5442/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5442/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

представника позивача Ткача О.І.

представника третьої особи Теслі М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Агросоюз-РП" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Агросоюз-РП" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ "Партнери" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ "Партнери", в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.08.2015 № 0000752200, № 0000772200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період з 21.07.2015 по 05.08.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB "ІК "Агросоюз-РП" щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB "CM "Партнери" за період з 01.02.2015 по 30.04.2015, МППВКФ "Експрес-Комплект" за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, TOB "Моторба" за період 01.03.2015 по 31.03.2015, TOB "Інспайр-Трейд" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, TOB "Расткон" за період з 01.05.2015 по 31.05.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12.08.2015 № 610/22-009/35013940, в якому встановлені порушення п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі 134683 грн та завищено значення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року в сумі 120930 грн.

Обґрунтовуючи такі висновки, відповідач послався на те, що господарські операції позивача із TOB "CM "Партнери", МППВКФ "Експрес-Комплект", TOB "Моторба", TOB "Інспайр-Трейд" та TOB "Расткон" не мали реального характеру

На підставі зазначеного акта контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

форми "Р" від 27.08.2015 № 0000752200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202025 грн в тому числі за основним платежем 134683 грн, за штрафними санкціями 67342 грн;

форми "В4" від 27.08.2015 № 0000772200, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 120930 грн.

За результатами оскарження названих рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.08.2015 № 0000752200 та № 0000772200 прийняті правомірно.

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Іншими словами, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вирішуючи спір, суд установив, що між TOB "ІК "Агросоюз-РП" та TOB CM "Партнери" 01 січня 2015 року було укладено договір про надання охоронних послуг № СМ - 007, відповідно до якого TOB "CM "Партнери" надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно позивача, що знаходиться на всій території, яке належить йому на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах, про що вказано в Дислокації постів (Додаток № 1 до вказаного договору) та визначено узгодженою сторонами план-схемою розташування постів (Додаток № 4 до даного Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору № СМ 007, TOB «СМ ПАРТНЕРИ» надало TOB «ІК «АГРОСОЮЗ - РП» послуги охорони: в лютому 2015 р. на суму 102 000, 00 грн. (ПДВ 17 000, 00 грн.); в березні 2015 р. на суму 102 000, 00 грн. (ПДВ 17 000, 00 грн.); в квітні 2015 р. на суму 102 000, 00 грн. (ПДВ 17 000, 00 грн.).

На підтвердження обставин реального здійснення господарських операцій за цим договором, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які підписані між позивачем та TOB "CM "Партнери", банківські виписки про оплату наданих послуг, а також надані останнім податкові накладні, зареєстровані в ЄДРПН.

При цьому судом установлено, що з метою залучення необхідних трудових ресурсів для надання послуг охорони згідно Договору № СМ 007, TOB «СМ «ПАРТНЕРИ» укладено Договір про надання охоронних послуг № 1 від 01.01.2015 р. (далі - Договір № 1) з ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА», згідно з п. 1.1. якого Генпідрядник (TOB «CM «ПАРТНЕРИ») замовляв, а підрядник (ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА») надавав охоронні послуги, а саме прийняв під охорону майно TOB «ІК «АГРОСОЮЗ - РП».

У зв'язку із цим Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 12.05.2016 від позивача та третьої особи було витребувано додаткові докази на підтвердження реальності зазначеної операції.

На виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду позивачем та третьою особою було надано також: копію гарантійного листа ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА» від 01.01.2015; копію Статуту ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА»; копію ліцензії ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА» на здійснення охоронної діяльності; копію виписки з ЄДР від 18.11.2014; копію наказу № 1/11/14 від 12.11.2014 р.; копію витягу з реєстру платників ПДВ № 1426514500777 від 09.10.2014 р.; копію довідки із статистики від 19.11.2014 р.; копію акту обстеження технічного стану об'єкту охорони від 01.01.2015 р.; копію акту прийому - передачі об'єкту охоронцям від 01.01.2015 р.; копію документу про погодження кількості охоронців від 01.01.2015 р.; копію оборотно-сальдової відомості ТОВ «СМ «ПАРТНЕРИ» по розрахунках з ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА»; копію відповіді на запит за вих. № 18-2 та оригінали платіжних доручень ТОВ «СМ «ПАРТНЕРИ» про розрахунки з ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА» за надані послуги, а також платіжних доручень ТОВ «СМ «ПАРТНЕРИ» про розрахунки з ТОВ «ІК «АГРОСОЮЗ - РП».

Крім того, представником третьої особи було надано копії витягів з журналу прийому - передачі чергувань охоронниками на посту охорони № 2 (об'єкт охорони в с. Мліїв, Городищенський р-н) та на посту охорони № 3 (об'єкт охорони в с. Телешівка, Ракитнянський р-н), а також копію акту прийому - передачі об'єкту під охорону від 01.01.2015.

Дослідивши наявні докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції з надання послуг з охорони майна TOB "ІК Агросоюз-РП" були фактично надані.

Поряд із цим, суд попередньої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позову у цій частині, оскільки відносини документально оформлені не між учасниками вказаних господарських операцій, що не дає підстав позивачу для формування податкового кредиту.

Колегія суддів із таким висновком не погоджується, оскільки сам факт надання TOB «CM «ПАРТНЕРИ» послуг охорони майна належного TOB «ІК «АГРОСОЮЗ - РП» шляхом залучення іншої охоронної організації, яка надала необхідні TOB «CM «ПАРТНЕРИ» трудові ресурси, не свідчить про здійснення TOB «ІК «АГРОСОЮЗ - РП» документального оформлення господарських операцій щодо придбання послуг охорони не між учасниками господарських операцій, як і про обов'язок їх оформлення з іншим суб'єктом, позаяк уклавши договір з ПП «БО «РЕГІОН - ВАРТА», TOB «CM «ПАРТНЕРИ» фактично здійснило залучення необхідних трудових ресурсів для надання послуг охорони і виконання своїх зобов'язань перед TOB «ІК» АГРОСОЮЗ - РП» відповідно до Договору № СМ 007. При цьому, саме TOB «CM «ПАРТНЕРИ» несло відповідальність перед TOB «ІК «АГРОСОЮЗ - РП» за надання послуг охорони належного їм майна.

Контролюючий орган, обґрунтовуючи власні доводи, посилався також на порушення контрагентами позивача вимог законодавства, яким врегульовано здійснення охоронної діяльності.

Апеляційний суд з цього приводу звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, дослідивши докази у їх сукупності, на думку судової колегії, позивачем доведено обставини реального здійснення господарських операцій із TOB CM "Партнери".

Також, судом першої інстанції установлено, що у період, щодо якого здійснювалася перевірка, позивач мав господарські відносини із МППВКФ "Експрес-Комплект" (договір від 02.12.2014 № 02/12), TOB "Моторба" (договір від 02.01.2015 № 02/01), TOB "Інспайр-Трейд" (договір від 01.04.2015 № 14), TOB "Расткон" (договір від 08.05.2015 № 15).

Відповідно до цих договорів, контрагенти позивача взяли на себе обов'язок поставити позивачеві " тару пухирчату № 20 (лоток під яйце № 20). Сторонами погоджено, що кожна партія товару визначається накладною (п. 2.2.1). Доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця (п. 3.7). Вартість кожної партії товару, що поставляється, визначається у накладній (п. 4.1). Оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника 100% (п. 4.2).

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій із названими контрагентами позивачем надано копії: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 204, звіт про рух тари за лютий 2015 року, а також банківські виписки про оплату коштів.

Суми податку на додану вартість згідно наданих названими суб'єктами господарювання податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту лютого 2015 року згідно даних податкової звітності останнього.

Крім того, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 про надання додаткових доказів, позивачем було надано завірені копії документів що підтверджують факт наявності складських приміщень де зберігалася тара, а саме: завірена копія технічного паспорту на комплекс будівель - яйцесклад в с. Мліїв, де зберігалася тара та яйце (частина майнового комплексу); завірена копія технічного паспорту на комплекс будівель склад в с. Петропавлівка, де зберігалася тара та яйце (частина майнового комплексу); оборотно - сальдова відомість по рахунку 103, з якої вбачається нерухоме майно TOB «ІК «Агросоюз-РП»; план - схема розміщення приміщень TOB «ІК «Агросоюз-РП» в с. Мліїв. (основна площадка); викопіювання с генерального плану с. Мліїв, де вбачається наявність приміщень для зберігання тари та яйця в ній; нотаріальний договір куплі-продажу комплексу будівель від 04.10.2007 року, який підтверджує право власності на споруди (майновий комплекс в с. Мліїв).

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із МППВКФ "Експрес-Комплект", TOB "Моторба", TOB "Інспайр-Трейд", TOB "Расткон" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій та складені і підписані сторонами у відповідності із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем цих обставин.

Відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарів (тари під яйце) у власній господарській діяльності, позивачем на вимогу апеляційного суду, було надано копії документів, із яких вбачається, що ним у подальшому було реалізовано товар (яйце у придбаній у контрагентів-постачальників тарі.

Зокрема позивач надав копії: звітів про реалізацію готової продукції, копію договору купівлі-продажу з ПП «Пекар» № 230914 від 23.09.2014, копію договору купівлі-продажу з TOB «МДК-Альянс» № 25/03 від 25.03.2015; копію договору купівлі-продажу з TOB «Євросоя» № 26/05/2015 від 26.05.2015; копію договору купівлі-продажу з TOB «АНЕЛЄ» № 25/05/2015 від 22.05.2015; копію договору купівлі-продажу з TOB «Продхолдінг» № 02/02/2015 від 02.02.15; копію договору поставки з TOB «Українська протеїнова компанія» № 25/02-2 від 25.02.2015, а також копії довіреностей від названих підприємств та видаткових накладних на підтвердження дійсного руху активів.

Стосовно посилання контролюючого органу на відсутність деяких товарно-транспортних накладних, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат або ПДВ платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, враховуючи належне оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагентів товару (тари під яйце), факт ненадання до перевірки деяких товарно-транспортних накладних, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, за наслідками здійснення яких позивачем сформовано податковий кредит.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договору публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Колегія суддів враховує і те, що за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору контрагента суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обмежився не лише формальною перевіркою своїх контрагентів на предмет податкової «добросовісності» за доступними базами даних, а і витребовував у контрагентів їх установчі та інші документи.

Щодо висновків суду першої інстанції про дефектність певних документів та ненадання позивачем деяких документів первинного бухгалтерського обліку, судова колегія зауважує, що ненадання позивачем певних документів або наявність певних незначних дефектів у них не може бути єдиною і достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит та віднесення сум до валових витрат, позаяк, докази повинні підлягати оцінці у їх сукупності і за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання певного документу, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (послуг).

Крім того, в силу приписів частин 4 та 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

За правилами ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Оскільки, в порушення вимог ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України, суд першої інстанції, констатувавши відсутність певних доказів, не запропонував сторонам їх надати, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги надані позивачем під час апеляційного розгляду справи докази, зокрема ті, які було надано позивачем та третьою особою на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду позивачем від 12.05.2016 про надання додаткових доказів.

Оцінивши вказані докази за правилами статті 86 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні та інші документи у повній мірі підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та контрагентами МППВКФ "Експрес-Комплект", TOB "Моторба", TOB "Інспайр-Трейд", TOB "Расткон".

Відповідач, у свою чергу, на спростування цих обставин належних і допустимих доказів не надав, обґрунтувань щодо наявності підстав для відхилення наданих позивачем доказів, також не навів і у суду такі відсутні і колегія суддів підстав для цього не вбачає.

Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та названими суб'єктами господарювання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Підсумовуючи наведене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, підтвердилися, оскаржувана постанова ухвалена за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального права тому, на думку судової колегії наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції прийнята судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та із порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Агросоюз-РП" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Агросоюз-РП" до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СМ "Партнери" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія" Агросоюз-РП" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 27.08.2015 № 0000752200, № 0000772200

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.