Постанова

від 19.03.2019 по справі 823/5442/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №823/5442/15

адміністративне провадження №К/9901/28885/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю.C.

за участю представників

позивача - не з'явився,

відповідача - Бикова В.А. за довіреністю від 24 липня 2018 року,

розглянувши в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у складі суддів Губської О.А., Грибан І.О., Беспалова О.О.

у справі № 823/5442/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з мотивів безпідставності його прийняття.

23 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області, яке задоволено Судом.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовив у повному обсязі. При прийнятті рішення суд виходив з того, що хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатись правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою позов задовольнив. Колегія суддів цього суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з податку на додану вартість та формування витрат за наслідками їх здійснення.

У липні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірну оцінку фактичних обставин справи та, відповідно, невірне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме статей 198, 201 Податкового кодексу України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач у серпні 2016 року надав заперечення на касаційну скаргу, в якому стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Доводи заперечення повторюють доводи апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Агросоюз-РП , як суб'єкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 35013940, зареєстроване 26 квітня 2007 року, взято на облік в органах державної податкової служби 28 квітня 2007 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 11 лютого 2013 року № 200108463.

Податковим органом у період з 21 липня 2015 року по 5 вересня 2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю CM Партнери за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року, МППВКФ Експрес-Комплект за період з 1 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Моторба за період 1 березня 2015 року по 31 березня 2015 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Інспайр-Трейд за період з 1 квітня 2015 року по 30 квітня 2015 року, Товариства з обмеженою відповідальністю Расткон за період з 1 травня 2015 року по 31 травня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 12 серпня 2015 року № 610/22-009/35013940, в якому встановлені порушення пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено до сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі 134 683 грн. та завищено значення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року в сумі 120 930 грн (далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 27 вересня 2015 року № 0000752200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202 025 грн в тому числі за основним платежем 134 683 грн, за штрафними санкціями 67 342 грн; форми "В4" від 27 вересня 2015 року № 0000772200, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 120 930 грн.

В основу висновку про податкове правопорушення покладено висновок податкового органу про заниження суми до сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами при придбанні товару та послуг з охорони.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 січня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ Партнери укладений договір про надання охоронних послуг № СМ 007, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю СМ Партнери надає охоронні послуги, а саме приймає під охорону майно позивача, що знаходиться на всій території, яке належить йому на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах, про що вказано в Дислокації постів (Додаток № 1 до вказаного договору) та визначено узгодженою сторонами план-схемою розташування постів (Додаток № 4 до даного Договору).

На підтвердження права сформувати податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з надання послуг охорони, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), які підписані між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю СМ Партнери , банківські виписки про оплату наданих послуг, а також надані останнім податкові накладні, зареєстровані в ЄДРПН.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю СМ Партнери самостійно не могло надати послуги з охорони, оскільки кількість найманих працівників становить за березень 2015 року 4 особи, за квітень 2015 року 6 осіб, що підтверджується звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а для виконання своїх обов'язків згідно договору № СМ 007 від 1 січня 2015 року залучило до співпраці ПП БО Регіон-Варта, яке у свою чергу залучило до співпраці Товариство з обмеженою відповідальністю Максі Трейдінг Груп , що є порушенням пункту 3 розділу ІІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України № 365 від 15 квітня 2013 року, оскільки ані працівники ПП БО Регіон-Варта , а ні працівники ТОВ Максі Трейдінг Груп не входять до штату суб'єкта охоронної діяльності.

Крім того, відповідно до пункту 12.5 договору № СМ 007 від 1 січня 2015 року жодна із сторін договору не має права передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди другої сторони. Доказів згоди позивача на залучення до охорони ТОВ Максі Трейдінг Груп да матеріалів справи не надано.

Стосовно господарських відносин позивача з іншими підприємствами, судами попередніх інстанцій встановлено, що 2 грудня 2014 року між позивачем та МППВКФ Експрес-Комплект укладений договір № 02/12, згідно якого остання зобов'язується поставити позивачу тару пухирчату № 20 (лоток під яйце № 20). На підтвердження вказаних операцій позивачем надані первинні документи, а саме: видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 204 за лютий 2015, звіт про рух тари за лютий 2015 року, а також банківські виписки про оплату коштів. Суми податку на додану вартість згідно наданих податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту лютого 2015 року згідно даних податкової звітності останнього.

2 січня 2015 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Моторба укладений договір № 02/01, згідно якого ТОВ Моторба зобов'язується поставити позивачу тару пухирчату № 20. На підтвердження вказаних операцій позивачем надані первинні документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 204 за березень 2015, звіт про рух тари за березень 2015 року, а також банківські виписки про оплату коштів. Суми податку на додану вартість згідно наданих податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2015 року згідно даних податкової звітності останнього.

Згідно договору № 14 від 1 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інспайр-Трейд зобов'язується поставити позивачу, а останній зобов'язується прийняти та оплатити тару пухирчату № 20. На підтвердження господарської операції позивачем надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 204 за квітень 2015, звіт про рух тари за квітень 2015 року, а також банківські виписки про оплату коштів. Суми податку на додану вартість згідно наданих податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту квітня 2015 року згідно даних податкової звітності останнього.

8 травня 2015 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Расткон укладено договір № 15 згідно якого позивач зобов'язався прийняти від ТОВ Расткон та оплатити тару пухирчату № 20. На підтвердження господарської операції позивачем надані видаткові накладні, оборотно-сальдову відомість по рахунку 204 за травень 2015, звіт про рух тари за травень 2015 року, а також банківські виписки про оплату коштів. Суми податку на додану вартість згідно наданих податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту травня 2015 року згідно даних податкової звітності останнього.

Положеннями пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, надано право платника податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій здійснили оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з не підтвердження реальності господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанцій, стосовно того, що відсутність обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенням № 88 позбавляє первинні документи їх офіційного значення, і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації, на підставі положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

У цій справі нереальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судом першої інстанції на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту відсутності первинних документів, як підстав формування податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, невідповідності наданих документів законодавчо визначеним вимогам щодо форми і змісту, а також іншої інформації, яка міститься у письмових доказах.

Верховний Суд не погоджується з думкою суду апеляційної інстанції, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Суд зазначає, що встановити реальність господарської операції можливо саме на підставі первинних документів, які відповідають вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Документи, які не відповідають таким вимогам, не можуть бути прийняти як первинні. Отже, саме по собі перерахування коштів на рахунок контрагента, без підтвердження такого перерахунку належним чином складеними первинними документами, не дає підстав для бухгалтерського обліку таких витрат. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково зазначає, що будь-який документ є первинним (договір, рахунок тощо).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив комплексне дослідження обставин справи, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого висновку про законність винесених податкових повідомлень-рішень виходячи з не підтвердження реальності господарських операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 823/5442/15 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року у справі № 823/5442/15 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер