Ухвала

від 31.05.2016 по справі 826/1348/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/29248/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 826/1348/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фортмаер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортмаер" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 126426552208 від 10.09.2014; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1172/10/26-15-10-05-15 від 27.11.2014 про результати розгляду первинної скарги; визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 24.12.2014; зобов'язання ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі податкового повідомлення-рішення; зобов'язання ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в інформаційній системі "Податковий блок" податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість, які задекларовані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 126426552208 від 10.09.2014, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що господарські операції, здійснені позивачем із контрагентами - ТОВ „Компані Інвест ЛТД", ТОВ „Евентис", мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ „Компані Інвест ЛТД" та ТОВ „Евентис" за період з 01.01.2012 до 30.06.2014 та складено акт № 743/26-55-22-08/32766055 від 08.08.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, завищено суму податку на додану вартість у сумі 133652 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 126426552208 від 10.09.2014, яким збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 167065 грн.:(основний платіж 133652 грн., штрафні (фінансові) санкції 33413 грн.).

В порядку адміністративного оскарження рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 1172/10/26-15-10-05-15 від 27.11.2014 та Державної фіскальної служби України № 3553/6/99-99-10-01-01-15 від 24.12.2014 податкове повідомлення-рішення № 126426552208 від 10.09.2014 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за результатами перевірки встановила, що позивачем безпідставно задекларовано в податковому обліку операції з ТОВ „Компані Інвест ЛТД", ТОВ „Евентис", оскільки наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, господарські операції з контрагентами були відсутні.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ „Евентис" було укладено договори про надання консультаційних послуг та надання рекламних послуг.

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги по виготовленню та розповсюдженню реклами замовника.

Під рекламними послугами в даному договорі розуміється: розміщення банерної реклами в мережі INTERNET в березні 2014 року стосовно господарської діяльності замовника: виготовлення та встановлення металопластикових конструкцій, ремонтно-будівельних робіт приміщень.

Реальність господарських операцій підтверджується: актом здачі-приймання робіт, надання послуг від 31.03.2014; податковою накладною № 502 від 31.03.2014.

Крім того, між позивачем та ТОВ „Компані Інвест ЛТД" було укладено господарські договори на виконання монтажних робіт в приміщенні, яке знаходиться за адресою у м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 14-А; виконання монтажних робіт в приміщенні, яке знаходиться за адресою у м. Тернопіль, вул. Миру, буд. 3-А; виконання будівельних робіт в приміщенні, яке знаходиться у м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд. 157.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано кошториси на монтажні роботи в приміщенні; податкові накладні; акти здачі-приймання робіт надання послуг; акти приймання-передачі будівельних матеріалів; акти здачі-приймання виконаних підрядних робі; звіти про використання будівельних матеріалів.

Крім цього, позивачем надано банківські виписки та картки рахунків для підтвердження факту оплати робіт ТОВ „Компані Інвест ЛТД", ТОВ „Евентис" та понесення витрат.

Таким чином, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, були вчинені у межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів для підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з господарських операцій на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутності можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, а саме - податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, довідками про вартість виконаних робіт, банківськими виписками, тощо, які оформлені відповідно до вимог Закону України № 996 „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Колегія суду прийшла до висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час спірних відносин ТОВ „Компані Інвест ЛТД", ТОВ „Евентис" були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.