Постанова

від 26.04.2016 по справі 2а-3789/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року м. Київ 2а-3789/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В., в присутності

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» з позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними дії щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів, винесення податкових повідомлень-рішень та визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ В«Фаворит-МВ» нікчемним; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011 року №0002482301 та від 18.07.2011 року № НОМЕР_1.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі від 15.10.2015 Вищий адміністративний суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не були розглянуті вимоги позивача про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та визнання протиправними дій в частині визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ "Фаворит-М" нікчемним, у зв'язку з чим під час нового розгляду справи необхідно врахувати даний факт та всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення відносно всіх заявлених позивачем вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2015 справу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.

Під час судового розгляду, судом було встановлено, що належним відповідачем по справі є правонаступник Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, саме Миронівська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 18.07.2011р. № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 прийняті податковим органом в порушення норм Закону України В«Про податок на додану вартістьВ»та Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» .

Позивач стверджує, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень що укладений позивачем правочин з постачальником ТОВ "Фаворит-М" є нікчемним, а на підставі первинних документів за договірними операціями позивача з ТОВ «Пром-Техсервіс» позивач не може відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, оскільки реальність та правомірність відповідних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Таким чином, на думку позивача, підприємством правомірно сформовано валові витрати і податковий кредит, а податковим органом невірно встановлено факти і застосовано закон, тому, податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

У судовому засідання 17.02.2016 представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.07.2011 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та наполягав, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування доводів заперечень посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» є юридичною особою, що зареєстрована 07.09.2004 Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Кагарлицькій об'єднанній державній податковій інспекції Київської області з 16.09.2004.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100327279 Приватне акціонерне товариство В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» є платником податку на додану вартість відповідно з 16.09.2004.

У період з 12.05.2011 по 23.06.2011 посадовими особами Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі направлень від 12.05.2011р. № 147, № 148, № 149, № 150 та від 30.05.2011р. № 174 та наказу від 28.04.2011р. № 160 проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» (код за ЄДРПОУ 32967502) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.03.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 08.07.2011 № 241/23-1/32967502 (далі по тексту - Акт перевірки).

Висновком зазначеного Акта перевірки було встановлено порушення позивачем положень:

1. підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємстваВ» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємстваВ» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1 000 000 грн.;

2. пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240 396,71 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 716, 68 грн., за серпень 2010 року на суму 8 408,37 грн., за лютий 2011 року на суму 231 271,66 грн.;

Вказаних висновків відповідач дійшов у зв'язку з наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та матеріалів справи, між ПрАТ В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» та ТОВ В«Фаворит-ЛМВ» укладено договір про надання послуг № 05\07-П від 30.09.2010 року, за умовами якого виконавець надає інформаційно-маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу. Мета надання цих послуг є підвищення економічної ефективності господарської діяльності замовника, вивчення конюктури ринку, цінової політики в регіонах України, пошук покупців товарів замовника, сприяння в просуванні товарів.

На підставі первинних документів за наслідком виконання умов договору позивачев було визначено суму валових витрат та сформовано податковий кредит.

Водночас, податковий орган в Акті перевірки посилається на те, що Акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) за вказаною угодою підписаний позивачем та його контрагентом в день підписання самого договору 30.09.2010, а Звіт про ефективний маркетинг і мерчандайзинг на ринку кондитерських виробів датований 11.01.2011.

У свою чергу, Акт перевірки містить посилання на проведену ДПІ у місті Житомирі перевірку, результати якої оформлені Актом від 14.03.2011 року № 1070/23-1/31538625/0100 Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ В«Фаворит-ЛМВ» (код ЄДРПОУ 31538625) з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період діяльності з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

В описовій частині Акта вказано, що «…за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства , даних податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів - загальна чисельність працюючих 0 осіб, ряд. 04.3 Декларації з податку на прибуток за 2010 рік прокреслений, звіт по комунальному податку за вищевказаний період подавався з прочерками, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання (Декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності».

Відповідно до висновків вказаного Акта перевірки, у ТОВ В«Фаворит-ЛМВ» відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємствами -постачальниками та покупцями в розумінні ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV та відсутнє право на формування валових витрат по операціях з підприємствами постачальниками в розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями).

Крім того, операції у ТОВ " Фаворит ЛМ " не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв'язку з цим посадові особи ТОВ "Фаворит ЛМ " не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Фаворит ЛМ» до підприємств - покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) Актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Фаворит ЛМ» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі викладеного, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що у позивача немає підстав для того, щоб відносити отримані послуги до господарської діяльності підприємства та на їх основі формувати витрати підприємства та податковий кредит.

Також між позивачем 04.01.2010 року було укладено договір про надання транспортно - експедиторських послуг № 20\ТЕ з ТОВ «Пром-Техсервіс». Предметом даного договору є організація виконання послуг, що пов'язані з транспортним експедируванням вантажу позивача до пункту призначення і видача вантажу уповноваженій на одержання особі.

В той же час, Акт перевірки містить інформацію, що «… згідно бази даних «Пошуково-довідкової системи» встановлено, що постачальнику ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» ТОВ «Пром-Техсервіс», код за ЄДРПОУ 34001065 рахується розбіжність на загальну суму 40 396,71 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 716,68 грн., за липень 2010 року на суму 8 408,37 грн., за вересень 2010 року 31 271,66 грн.

Кагарлицькою ОДПІ на адресу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва направлено запит щодо відпрацювання розбіжностей від 23.05.11 № 182/7/23-110/13. В ході планової перевірки отримано відповідь від 17.06.11 № 11630/7/23-1008 та Акт від 16.06.11 № 3062/23-1011/34001065 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пром-техсервіс» (код ЄДРПОУ 34001065) щодо підтвердження господарських відносин із ПрАТ «КФ» Лагода». Причина непроведення зустрічної звірки - згідно АІС «ОР» станом на дату написання акту стан платника ТОВ «Пром-техсервіс» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено Довідку № 3898/7вх/2609/6 від 08.12.2010 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків (Додаток 3 до Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податку), у відповідності з якою місцезнаходження ТОВ «Пром-Техсервіс» не встановлено. При цьому, управлінням обліку та реєстрації обліку платників податків ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) від 14.12.2010 року № 3898/7/2609/6, згідно якого фактичне місцезнаходження ТОВ «Пром-Техсервіс» не встановлено. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 03.02.2011 року. Декларування платником ТОВ «Пром-техсервіс» податкових зобов'язань по відносинах з ПрАТ «КФ» Лагода» за період квітень 2010 р., липень 2010 р., вересень 2010 р. не підтверджено…».

Ураховуючи викладене, працівники податкового органу дійшли висновку, що сформований позивачем податковий кредит по операціям з ТОВ «Пром-Техсервіс» за період квітень, липень, вересень 2010 року підлягає коригуванню в бік зменшення.

На підстав Акта перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18.07.2011, а саме:

- № НОМЕР_2, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 000 001,00 грн., з яких - 1 000 000,00 грн. за основним платежем та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф);

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 678,98 грн., з яких - 240 396,71 грн. за основним платежем та 2 282,27 грн. штрафні (фінансові) санкції (штраф);

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки відповідача та податковими повідомленнями - рішеннями від 18.07.2011 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку господарським операціям позивача з ТОВ " Фаворит ЛМ ", на підставі яких позивачем було визначено суму валових витрат та сформовано податковий кредит, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України В«Про податок на додану вартістьВ»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 пункту 5.4 стаття 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в УкраїніВ»від 16.07.1999р № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997р. № 168/97-ВР є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України В«Про податок на додану вартістьВ» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку що, сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Як вже було зазначено, позивачем 30.09.2010 укладено договір про надання послуг № 05\07-П (а.с. 107-108 Том I).

Щодо укладення договорів з надання мерчандайзингових послуг, то статтею 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010р. № 806/6/23-4016/40 В«Про розгляд листа щодо визначення терміна В«мерчандайзингВ» у господарській діяльності підприємств, правомірності укладення угод, які передбачають витрати на мерчандайзинг вбачається, що у загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо.

Мерчандайзинг - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Так судом з'ясовано, що за умовами пункту 1.1 договору від 30.09.2010 № 05\07-П, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати останньому інформаційно -маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу (надалі - послуги), які замовник приймає на визначених в даному договорі умовах.

Пунктом 1.2 передбачено, що виконавець надає послуги, які спрямовані на залучення потенційних покупців товару Замовника з врахуванням наступних факторів:

- можливості та перспективи ведення комерційних операцій;

- ступінь розвитку ринкової та комерційної інфраструктури;

- пошук потенційних покупців та надання відомостей про них;

- проведення кампаній по залученню покупців на товари замовника, організація проведення акцій;

- під мерчандайзингом в даному договорі сторони розуміють сукупність послуг по належному розміщенню товарів, які постачає замовник у місцях продажу, з метою збільшення об'ємів продажу;

- сприяння організації роботи промоутерів замовника в місцях продажу продукції замовника.

Факт надання послуг і конкретні суми, які сплачуються замовником виконавцю за даним договором протягом звітного періоду, підтверджується відповідними Актами приймання - передачі наданих послуг протягом дії даного договору (пункт 1.4 Договору № 05\07-П).

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що Акт прийому - передачі послуг підписується сторонами після надання послуг, протягом 3 робочих днів з моменту направлення такого Акту виконавцем. Замовник зобов'язаний повернути виконавцю підписаний сторонами Акт прийому - передачі наданих послуг не пізніше п'яти календарних днів з моменту його отримання замовником.

В той же час, позивачем на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Фоворит-ЛМ» за вказаним договором надано суду копію Акта здачі - прийняття робіт (надання послуг) № Ф-00000054 (а.с.109 Том I) який підписаний ТОВ «Фаворит-ЛМ» та ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» в день укладання самого договору, а саме 30.09.2010 та отриману податкову накладну № 147 на загальну суму 1 200 000 грн., з якої ПДВ - 200 000 грн. на підставі якої позивачем зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 1 000 000 грн. та сформовано податковий кредит у розмірі 200 000 грн. (а.с.110, Том I).

ОСОБА_3 здачі - прийняття робіт - документ, який підтверджує факт надання послуг, який має містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Однак, в наданому позивачем ОСОБА_3 здачі - прийняття робіт від 30.09.2010 містить лише посилання на договір про надання послуг від 30.09.2010 та вартість послуг.

В даному Акті здачі - прийняття робіт не міститься достатньої інформації про зміст господарської операції, період виконання робіт, одиницю виміру господарської операції, які роботи інформаційно - маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами.

З наданого Звіту вбачається, що він датований 11.01.2011, а отриманий позивачем 27.01.2011, що зазначено на титульній сторінці Звіту (а.с. 1, Том III) та підтверджується копією Журналу реєстрації вхідної кореспонденції 2011 рік (а.с. 163-166,Том III), в той час як Акт прийому - передачі наданих послуг підписаний 30.09.2010.

Крім того, судом було оглянуто останній аркуш цього звіту, який відсутній в матеріалах даної справи і фотокопія якого була надана представником відповідача в ході судового розгляду даної справи. На останньому аркуші зазначено, що даний Звіт прошитий і скріплений записом: "Прошито 162 стор., Директор ОСОБА_4В.", і проставлена печатка. Водночас, підпис виконавця на ньому відстуній.

Отже, вказаний документ неналежним чином оформлений, а тому не приймається судом до уваги як доказ фактичного отримання таких послуг.

Що стосується суті наданого позивачем звіту ефективного маркетингу та мерчандайзингу на ринку кондитерських виробів, то вона не відповідає предмету договору, оскільки цей звіт є дослідженням ринку кондитерських виробів в цілому та аналізом конкурентної ситуації на території України і носить більш інформаційний характер, на відміну від завдання, що ставився позивачем в договорі.

Надані позивачем документи на думку суду, не відкривають суті маркетингових та мерчандайзингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.

Зокрема, з дати підписання акта здачі-прийняття робіт вбачається, що по суті маркетингові та мерчандайзингові послуги виконані ТОВ «Фоворит-ЛМ» в день підписання договору про надання таких послуг. В той же час, як визначено вище, маркетингові та мерчандайзингові послуги - це послуги публічного характеру, які потребують значних зусиль та тривалого часу для їх надання.

Придбані послуги мали безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та мали бути направлені на отримання доходу. Разом з тим, жодного підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали не надано (аналіз оборотів та надходження коштів від зазначених контрагентів за період перевірки).

Крім того, як вбачається з акта перевірки від 14.03.2011 № 1070/23-1/31538625/0100 з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету ТОВ «Фаворит-ЛМ» податку на додану вартість за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. податковою інспекцією на підставі аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства встановлено відсутність трудових ресурсів ТОВ В«Фаворит-ЛМВ» , виробничого обладнання, не встановлено факту передачі товарів (послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого виду діяльності.

Проведення вищезазначених операцій ТОВ «Фаворит-ЛМ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку чим посадові особи ТОВ В«Фаворит-ЛМВ»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій.

Посилання позивача на банківськи виписки, як факт оплати вказаних послуг, також не береться судом до уваги, оскільки всі проплати за послуги мерчандайзингу здійснювались на підставі договору про надання послуг від 05.07.2010 № 05\07-П, а не на підставі договору про надання послуг від 30.09.2010 № 05\07-П.

Крім того, слід зазначити, що наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. А тому, формальне складання лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит може бути сформовано платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.09.2015 № 21-1526а15 (2а-2717/11/2670), відповідно до змісту якої, колегія суддів Судової палати дійшла висновку: В«…що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподаткованих операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Отже, господарська операція є дією або подією, яка веде до змін у фінансовому стані підприємстваВ» .

Як вбачається з листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010р. № 806/6/23-4016/40 мерчандайзинг - це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу, організація локальної реклами конструкцій презентаційного характеру, поліграфічної рекламної продукції, організація на місці продажу інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару, тобто це торговий маркетинг, який застосовується для збільшення продажу товару. В той же час, як вбачається з акту перевірки, в перевіряємий період позивач оптовою, роздрібною торгівлею або посередництвом в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами не займалось.

Встановлені фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та мерчандайзингові послуги, причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження використання вказаних послуг в господарській діяльності, суд погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену відповідно до податкової накладних № 147 від 30.09.10 та відсутності підстав формувати валові витрати.

Щодо, господарських операцій позивача з ТОВ «Про-Техсервіс» відповідно до договору про надання транспортно - експедиторських послуг від 04.01.2010 № 20\ТЕ (а.с. 127-130 Том I), суд зазначає наступне.

Так, відповідно до змісту даного договору, його предметом є організація виконання послуг, що пов'язані з транспортним експедируванням вантажу позивача до пункту призначення і видача вантажу уповноваженій на одержання особі.

На підтвердження виконання умов даного договору позивач надав до матеріалів справи наступні документи:

- податкові накладні (а.с. 131, 134-156, 196 - 250 Том I, а.с.1-17 Том II);

- Акти виконаних робіт (послуг) (а.с. 132, 157-184 Том I, а.с.18-93 Том II);

- товарно - транспортні накладні (а.с. 167-250 Том III, а.с. 1-127 Том IV);

- банківські виписки (а.с. 133, 185-195 Том I, а.с. 94-116 Том II).

Однак, податковий орган в Акті перевірки посилається не на первинні бухгалтерські документи, надані позивачем, як на підставу донарахування податку на додану вартість, а на інформацію з бази даних «Пошуково-довідкової системи» відповідно до якої за ТОВ «Пром-Техсервіс» рахується розбіжність на загальну суму 40 396,71 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 716,68 грн., за липень 2010 року на суму 8 408,37 грн., за вересень 2010 року 31 271,66 грн. та на Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.06.11 № 3062/23-1011/34001065 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Пром-техсервіс» (код ЄДРПОУ 34001065) щодо підтвердження господарських відносин із ПрАТ «КФ» Лагода». Причина непроведення зустрічної звірки - згідно АІС «ОР» станом на дату написання акту стан платника ТОВ «Пром-техсервіс» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Працівниками ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено Довідку № 3898/7вх/2609/6 від 08.12.2010 року про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків (Додаток 3 до Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податку), у відповідності з якою місцезнаходження ТОВ «Пром-Техсервіс» не встановлено. При цьому, управлінням обліку та реєстрації обліку платників податків ДПІ у Солом'янському районі м. Києва складено /Повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) від 14.12.2010 року № 3898/7/2609/6, згідно якого фактичне місцезнаходження ТОВ «Пром-Техсервіс» не встановлено. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 03.02.2011 року. Декларування платником ТОВ «Пром-техсервіс» податкових зобов'язань по відносинах з ПрАТ «КФ» Лагода» за період квітень 2010 р., липень 2010 р., вересень 2010 р. не підтверджено…».

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та здіснення ТОВ «Про-Техсервіс» транспортно - експедиційниї послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена й в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також зазначає, що чинне законодавство не пов'язує право платника на відображення в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість із фактичним знаходженням його контрагентів за місцем реєстрації та перебування останніх після вчинення господарської операції у стані банкрутства чи ліквідації. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 року у справі № 2а-3745/12/10170 (№ К/800/30564/13).

У свою чергу, судом встановлено, що згідно інформації, що міститься в Акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 16.06.11 № 3062/23-1011/34001065, ТОВ «Пром-техсервіс» на час оформлення та проведення господарських операцій з позивачем, мало цивільну правоздатність, було платником податку на додану вартість та подавало до податкових органу податкові декларації з ПДВ за спірні податкові періоди.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс» підтверджується первинними документами, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про надані послуги, місце надання та їх вартість. Право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, реальність фінансово - господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено документами, які були оформленні згідно з вимогами чинного законодавства, і належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів даної справи.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, оподаткування та звітування перед контролюючими органами і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача всіх первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства України, по господарським операціям з ТОВ «Пром-Техсервіс», а також наявність цивільної правоздатності у ТОВ «Пром-Техсервіс» суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс» несуть реальний характер.

Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідачем зменшено суми податкового кредиту позивача за операціями з ТОВ «Пром-Техсервіс» у розмірах, які насправді не мали місце , а саме:

- за квітень 2010 року - 716,68 грн. в той час як, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 716,67 грн., що підтверджується податковою декларацією позивача за

- за липень 2010 року - 8 408,37 грн. в той час як, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 7 636,7 грн., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації позивача за липень 2010 (а.с. 148-151 Том II);

- за вересень 2010 - 31 271, 66 грн. в той час як, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 28 644,99 грн., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації позивача за вересень 2010 (а.с. 169-174 Том II);

Представником відповідача було надано суду узагальнений перелік встановлених в ході проведення перевірки ПрАТ «КФ» Лагода» порушень податкового законодавства висвітлених в Акті від 08.07.2011 № 241/23-1/32967502 в якому зазначено, що позивачем безпідставно завищено податковий кредит за квітень, липень та вересень 2010 року у сумі 40 396, 71 грн., на дану суму відповідачем нараховані штрафні санкції у розмірі 2 282, 27 грн., з приводу розбіжностей між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту та нарахованою податковим органом, представник відповідача не зміг нічого пояснити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.07.2011 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42678, 98 грн. щодо проведених господарських операцій з ТОВ «Пром-Техсервіс» підлягають задоволенню.

У задоволенні решти позовних вимог з урахуванням викладених обставин суд відмовляє.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, витрати позивача в частині задоволених позовних вимог, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 0, 12 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 18.07.2011 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42678 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 98 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на користь Приватного акціонерного товариства В«Кондитерська фабрика В«ЛагодаВ» судові витрати у сумі 0,12 (дванадцять) копійок.

4. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 29 квітня 2016 р.