Ухвала

від 26.07.2016 по справі 2а-3789/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3789/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Шутовської І Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року Приватне акціонерне товариство "Кондитерська фабрика "Лагода" звернулося в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило:

визнати протиправними дії Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області в частині порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та винесення податкових повідомлень-рішень;

визнати протиправними дії Кагарлицької об'єднаної Державної податкової інспекції в Київській області в частині визнання укладеного позивачем правочину із постачальником ТОВ «Фаворит - ЛМ» нікчемним;

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2011 № 0002482301, відповідно до якого зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток (зменшено збитки) у І кварталі 2011 року суму 1 000 000 грн. та № 0002492301, відповідно до якого визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 242 678, 89 грн. у повному обсязі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином всіх обставин справи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 18.07.2011 № 0002492301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 42 678 (сорок дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 98 коп. Рішення суду вмотивовано тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс» несуть реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, натомість господарські операції між позивачем та ТОВ «Фаворит-ЛМ» не несуть реального характеру, правочини між ними здійснені без настання реальних наслідків, а тому у позивача були відсутні підстави формувати на їх основі витрати та податковий кредит..

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року залишити без змін. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.05.2011 по 23.06.2011 посадовими особами Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі направлень від 12.05.2011 № 147, № 148, № 149, № 150 та від 30.05.2011 № 174 та наказу від 28.04.2011 № 160 було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період 01.03.2010 по 31.03.2011.

За результатами перевірки складено акт від 08 липня 2011 року № 241/23-1/32967502 (том 1 а.с. 27-98).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:

підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1 000 000 грн.;

пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240 396, 71 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 716, 68 грн., за серпень 2010 року на суму 8 408, 37 грн., за лютий 2011 року на суму 231 271,66 грн..

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року:

№ 0002482301, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 000 001, 00 грн., з яких - 1 000 000, 00 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0002492301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 678, 98 грн., з яких - 240 396, 71 грн. за основним платежем та 2 282, 27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 99-100).

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Фаворит ЛМ», ТОВ «Пром-Техсервіс».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 5 цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, у тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс» було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 04.01.2010 № 20/ТЕ (том 1 а.с. 127-130). Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій за вказаним договором про надання транспортно-експедиторських послуг та правомірність формування позивачем податкового кредиту за ним.

Відповідно до ст. 195 суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що в цій частині постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Фаворит-ЛМ» (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 05/07-П від 30 вересня 2010 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати останньому інформаційно-маркетингові послуги та послуги мерчендайзингу, які замовник приймає на визначених у даному договорі умовах (том 1 а.с. 107-108).

На підтвердження реальності виконання умов за вказаним договором, позивач надав суду копії: акту здачі-прийняття робіт від 30.92.2010 № Ф-00000054, податкової накладної від 30.09.2010 № 147, банківських виписок (том 1 а.с. 109-116).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у наданому суду акті здачі-прийняття робіт від 30.92.2010 № Ф-00000054 відсутня інформація про зміст і обсяг виконаних робіт (наданих послуг), період їх виконання, одиниця виміру господарської операції, в чому ці роботи полягали та в якому обсязі були виконані. Крім того, зазначений акт датований 30.09.2010, тобто датою складання самого договору, що також ставить під сумнів реальність надання послуг за вищевказаним договором про надання послуг.

Надані позивачем, на підтвердження факту оплати вказаних послуг, банківські виписки також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки згідно даних виписок всі проплати за послуги мерчандайзингу здійснювались на підставі договору про надання послуг від 05.07.2010 № 05\07-П, а не на підставі договору про надання послуг від 30.09.2010 № 05\07-П.

При цьому, колегія суддів бере до уваги висновки суду першої інстанції про те, що наданий позивачем, на підтвердження виконання умов вищевказаного договору, звіт, що датований 11.01.2011, ним був отриманий лише 27.01.2011, що підтверджується печаткою на титульній сторінці та копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції за 2011 рік, при цьому акт здачі-прийняття робіт підписаний 30 вересня 2010 року, тобто задовго до отримання зазначеного звіту (том 3 а.с. 1-166).

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів вважає, що надання ТОВ «Фаворит-ЛМ» послуг за договором № 05/07-П від 30 вересня 2010 року не підтверджуються щодо реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого виду діяльності, оскільки маркетингові та мерчайданзингові послуги потребують значиних зусиль та затрати тривалого часу для їх надання, що на думку колегії суддів свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у ТОВ "Фаворит-ЛМ".

Колегія суддів дійшла висновку про те, що ТОВ"Фаворит-ЛМ" фактично не могло здійснювати господарські операції за договором про надання послуг № 05/07-П від 30 вересня 2010 року укладеним з позивачем, а тому, враховуючи відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та мерчайданзингові послуги, причинно-наслідкового зв'язку між придбаними послугами та отриманням в подальшому прибутку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутності підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість сплаченого відповідно до податкової накладної від 30.09.2010 № 147 та відповідно відсутності підстав для формування валових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана постанова суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 01 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.