Постанова

від 11.05.2016 по справі 810/1183/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року (16:00) м. Київ 810/1183/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 04.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданого уточнюючого розрахунку від 08.05.2015 до податкової звітності за лютий 2015 року.

Проте, позивач зауважив, що Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих не здійснювало декларування позитивного значення податку на додану вартість у лютому 2015 року, оскільки у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ ним декларувалися виключно показники щодо від'ємного значення з ПДВ, проте були допущені певні помилки, пов'язані з порядком заповнення податкової звітності, зокрема, Додатку 2 до податкової декларації, що не є підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що 20.03.2015 позивачем було подано контролюючому органу податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року без додатку 2, а отже, не були відображені непогашені суми бюджетного відшкодування. Після цього, позивачем 30.03.2015 був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість разом із Додатком 2, який, в свою чергу, був заповнений невірно, оскільки до графи 5 були включені відшкодовані в повернуті з бюджету раніше суми, що відобразилися в інтегровані картці платника податку, внаслідок чого виник податковий борг в розмірі 4 934 707,35 грн. Зазначена заборгованість була погашена шляхом подання 08.05.2015 уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і стало підставою для нарахування штрафної санкції в розмірі 923 557,67 грн. На думку відповідача, вказане свідчить про правомірність прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень та нарахування позивачу штрафних санкцій.

Присутні у судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення повних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов'язкових платежів і перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015, у якій було визначено:

- суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у розмірі 633 838,00 грн.;

- суму від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) у розмірі 633 838,00 грн.;

- суму від'ємного значення, яка: підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.2) - у розмірі 403242 грн., зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 23.3) - у розмірі 230596 грн.;

- суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) - у розмірі 230596 грн.

Сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок 26) та сума залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) були задекларовані у розмірі 403242 грн.

В подальшому позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 30.03.2015, в якому були виправлені показники рядків 26, 30 та 31 декларації. Так, значення рядка 26 було відображено на рівні 7 595 105 грн., рядка 30 - зменшено на 403242 грн., у рядку 31 задекларований показник у сумі 7 595 105 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 08.05.2015, який показник рядка 31 податкової декларації був зменшений на 7191863 грн. - до 403242 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2015 Білоцерківською об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було проведено перевірку своєчасності сплати Білоцерківським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих податку на додану вартість, за результатами якої було складено акт 18.08.2015 № 000512/10-02-15-01/03967731.

Як вбачається з вказаного акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у вигляді порушення Білоцерківським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих термінів сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 4 934 707,35 грн.

У вказаному акті посадовими особами контролюючого органу було зазначено про порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 934 707,35 грн., яка була визначена позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015, та сплачена 08.05.2015 (дата подачі чергового уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року).

На підставі акта перевірки Білоцерківською об'єднаної державної податкової інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 04.09.2015, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 860 173, 87 грн. (20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.09.2015, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 63 383, 80 грн. (10% несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся зі скаргою № 747 від 16.09.2015 до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просив вказаний контролюючий орган скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

За результатами розгляду вказаної скарги Головним управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №3004/10/10-36-01-04 від 13.11.2015, яким вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Після цього позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №981 від 24.11.2015 на спірні податкові повідомлення-рішенні, за результатом розгляду якої Державною фіскальної службою України на підставі рішення №1036/6/99-99-10-01-02-25 від 21.01.2016 було відмовлено у задоволенні скарги позивача та залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 та рішення Головного управління ДФС у Київській області № 3004/10/10-36-01-04 від 13.11.2015.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про те, що передумовою нарахування платнику податків штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України є несвоєчасне виконання такою особою обов'язку щодо сплати відповідних податків та зборів.

Як зазначено вище, прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, яким позивачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 923 557,67 грн., обумовлене висновками контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 4 934 707,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Наказами Міністерства соціальної політики України № 763 від 13.10.2014 та № 981 від 01.10.2015 Білоцерківському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих було надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам, громадських організацій інвалідів.

Так, зокрема, як вбачається з додатків до вказаних наказів, позивачу надається податкова пільга із сплати податків, які передбачені п. 142.1 ст. 142, п.п. 282.1.7 п.282.1 ст. 282 та п. 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України. Відповідна податкова пільга діє у період з 01.10.2014 по 30.09.2015 (за наказом № 763 від 13.10.2014) та у період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (за наказом № 981 від 01.10.2015).

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Пунктом 30.2 ст. 30 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Згідно з п. 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Отже, позивач у період з 01.10.2014 по 30.09.2016 має право на податкову пільгу, яка передбачає здійснення сплати податку на додану вартість за нульовою ставкою, що в свою чергу, зумовлює відсутність у поданій позивачем за вказаний період податковій звітності інформації щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, дослідивши податкову звітність, яка була подана позивачем до податковому органу за лютий 2015 року, зокрема податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015 та від 08.05.2015, суд дійшов висновку про те, що вказана документація не містить інформації щодо наявності у Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих задекларованих сум податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Суд звертає увагу на те, що з лютого 2015 року у зв'язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» та запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість було визначено окремі особливості складання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, щодо відображення в декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сум залишків від'ємного значення податку, непогашених станом на 01 лютого 2015 року.

Так, зокрема, попередньо було встановлено, що у позивача були наявні залишки суми від'ємного значення податку на додану вартість, непогашені станом на 01 лютого 2015 року, які до цього відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата, у розмірі 403 242,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума була відображена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 у рядку 26.

При цьому, здійснення подальших коригувань показника суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, зокрема, її збільшення на 7 191 863, 00 грн. зумовили відображення податковим органом такого збільшення в інтегрованій картці позивача в якості нарахування грошового зобов'язання, що, відповідно, отримало статус «технічного» податкового боргу, на який було нараховано відповідні штрафні санкції. Проте, як встановлено вище, позивач за лютий 2015 року не здійснював декларування позитивного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, несплата якого могла б призвести до утворення податкового боргу з ПДВ. Таким чином, вчинення позивачем податкового правопорушення (несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання), як необхідна передумова для застосування заходу відповідальності, у даному випадку відсутня.

Крім того, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що нарахування на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень штрафних санкцій підлягає сторнуванню, як це передбачено листом Державної фіскальної служби України від 15.12.2015 № 45789/7/99-99-19-03-02-17 «Про сторнування пені та штрафних санкцій».

Так, зокрема, відповідно до вказаного листа податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме зазначення у графах 4 та 5 таблиці 1 сум податку, які перевищують суми ПДВ, що обліковувались в ІКПП, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні Кодексу.

Штрафні санкції та пеня, розраховані в ІКПП на суму такого «технічного» податкового боргу, автоматично сформованого в ІКПП внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ, підлягають сторнуванню на підставі рішення контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновків щодо наявності у позивача задекларованих податкових зобов'язань та наявності податкового боргу з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період, у той час як матеріали справи підтверджують відсутність у позивача будь-якої податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем за заявлені вимоги майнового характеру було сплачено судовий збір у розмірі 15 231, 37 грн.

Разом з тим, положеннями ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сума судового збору, який підлягає до сплати за заявлену від 08.07.2011 № 3674-VI за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень або юридичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» № 928-VIII від 25.12.2015 розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.

Отже, сума судового збору за заявлені позовні вимоги становить 13 853, 37 грн., що свідчить про те, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір у сумі 1 378,00 грн..

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, становить 13 853 грн. 37 коп.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп. може бути повернута позивачу у разі подання ним відповідного клопотання.

У судовому засіданні 11.05.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 16.05.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 04.09.2015 № НОМЕР_1 та від 04.09.2015 № НОМЕР_2.

3. Стягнути на користь Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (09107, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 39, ідентифікаційний код 03967731) судовий збір у сумі 13 853 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 37 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (09117, Київська область, місто Біла Церква, бульвар 50 річчя Перемоги, будинок 12, ідентифікаційний код 39468482).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.