Ухвала

від 20.09.2016 по справі 810/1183/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1183/16 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Білоцерківське учбово-виробничого підприємство Українського товариства сліпих звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 №0014361530 та №0014351530.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено перевірку своєчасності сплати Білоцерківським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих податку на додану вартість.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18.08.2015 № 000512/10-02-15-01/03967731, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у вигляді порушення позивачем термінів сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 4 934 707,35 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 04.09.2015 № 0014351530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 860 173, 87 грн. (20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання) та № 0014361530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 63 383, 80 грн. (10% несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було подано до Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015.

В подальшому позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 30.03.2015, в якому були виправлені показники рядків 26, 30 та 31 декларації. Так, значення рядка 26 було відображено на рівні 7 595 105 грн., рядка 30 зменшено на 403242 грн., у рядку 31 задекларований показник у сумі 7 595 105 грн.

Крім того, позивачем було подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 08.05.2015, який показник рядка 31 податкової декларації був зменшений на 7191863 грн. до 403242 грн.

Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 934 707,35 грн., яка була визначена позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015, та сплачена 08.05.2015 (дата подачі чергового уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 57.1, 57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок, що визначений в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Отже, відображення в ІКПП (інтегрованій картці платника податків) таких уточнюючих розрахунків, у яких не визначались до сплати грошові зобов'язання, а лише коригувались відомості додатку 2 до декларації за лютий 2015 року щодо залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі, непогашеного станом на 01 лютого 2015 року, потягло формування в інтегрованій картці позивача «технічного» податкового боргу з податку на додану вартість, на який автоматично розраховувались штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що передбачені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з ПДВ за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні Кодексу.

Крім того, з даного питання Державною фіскальною службою України надано відповідний лист від 15 грудня 2015 року № 45789/7/99-99-19-03-02-17 «Про сторнування пені та штрафних санкцій», якому зазначено про безпідставне нарахування пені та штрафних санкцій, у випадках їх нарахування на суму так званого «технічного» податкового боргу, сформованого внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ. В даному листі контролюючий орган зауважив, що такі пеня та штрафні санкції підлягають сторнуванню на підставі рішення контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, наказами Міністерства соціальної політики України № 763 від 13.10.2014 та № 981 від 01.10.2015 Білоцерківському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих було надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам, громадських організацій інвалідів.

Як вбачається з додатків до вказаних наказів, позивачу надається податкова пільга із сплати податків, які передбачені п. 142.1 ст. 142, п.п. 282.1.7 п.282.1 ст. 282 та п. 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України. Відповідна податкова пільга діє у період з 01.10.2014 по 30.09.2015 (за наказом № 763 від 13.10.2014) та у період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (за наказом № 981 від 01.10.2015).

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з п. 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на період до 1 січня 2020 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач у період з 01.10.2014 по 30.09.2016 має право на податкову пільгу, яка передбачає здійснення сплати податку на додану вартість за нульовою ставкою, що в свою чергу, зумовлює відсутність у поданій позивачем за вказаний період податковій звітності інформації щодо податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та аналізуючи наведені положення податкового законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу Білоцерківської О ДПІ ГУ ДФС у Київській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С