Постанова

від 03.11.2020 по справі 810/1183/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 810/1183/16

адміністративне провадження № К/9901/26506/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №810/1183/16 за позовом Білоцерківського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя Шостак О.О., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.),

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі також Білоцерківське УВП, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 №0014361530 та №0014351530.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача були застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань з податку на додану вартість згідно поданого уточнюючого розрахунку від 08.05.2015 до податкової звітності за лютий 2015 року. Проте, позивач не здійснював декларування позитивного значення податку на додану вартість у лютому 2015 року, оскільки у поданих контролюючому органу податкових деклараціях з ПДВ та уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з ПДВ ним декларувалися виключно показники щодо від`ємного значення з ПДВ, проте були допущені певні помилки, пов`язані з порядком заповнення податкової звітності, зокрема, Додатку 2 до податкової декларації, що не є підставою для застосування штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем було подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року без додатку 2, а отже, не були відображені непогашені суми бюджетного відшкодування. Після цього, позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість разом із Додатком 2, який, в свою чергу, був заповнений невірно, оскільки до графи 5 були включені відшкодовані з бюджету раніше суми, що відобразилися в інтегровані картці платника податку, внаслідок чого виник податковий борг. Зазначена заборгованість була погашена шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і стало підставою для нарахування штрафної санкції. На думку відповідача, вказане свідчить про правомірність прийняття ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень та нарахування позивачу штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, позов задоволено.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі №810/1183/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №810/1183/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 03.11.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про те, що вважає рішення судів попередніх інстанцій незаконними та необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального і процесуального права, такими, що не відповідають принципам адміністративного судочинства, з недотриманням положень статтей 69, 71, 86, 159 КАС України. Відповідачем у касаційній скарзі викладено обставини, встановлені у акті перевірки з посиланням на нормативне регулювання. Податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, Білоцерківське УВП посилається на безпідставність касаційної скарги, звертає увагу, що податковим органом не вказано доводів, які спростовують висновки судів. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.08.2015 ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати Білоцерківським УВП податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт 18.08.2015 №000512/10-02-15-01/03967731, яким встановлено, що перевіркою виявлені порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у вигляді порушення сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 4' 934' 707,35грн.

У вказаному акті посадовими особами контролюючого органу було зазначено про порушення позивачем строків сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4' 934' 707,35грн., яка була визначена позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015, та сплачена 08.05.2015 (дата подачі чергового уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року).

На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015:

№0014351530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 860173, 87грн. (20% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);

№0014361530, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 6383, 80грн. (10% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

За наслідками адміністративного оскарження, податкові повідомлення-рішення контролюючим органом залишено без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про скасування спірних рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності висновків щодо наявності у позивача задекларованих податкових зобов`язань та наявності податкового боргу з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період, у той час як матеріали справи підтверджують відсутність у позивача будь-якої податкової заборгованості зі сплати податку на додану вартість, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу відповідних штрафних санкцій.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування платнику податків штрафних санкцій за статтею 126 Податкового кодексу України є несвоєчасне виконання такою особою обов`язку щодо сплати відповідних податків та зборів.

У справі, що розглядається, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що позивач зареєстровано як юридична особа та як платник податків, зборів та інших обов`язкових платежів і перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015, у якій було визначено:

суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) у розмірі 633838,00грн.;

суму від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) у розмірі 633838,00грн.;

суму від`ємного значення, яка: підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 23.2) - у розмірі 403242грн., зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 23.3) - у розмірі 230596грн.;

суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) - у розмірі 230596 грн.

Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок 26) та сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 30) були задекларовані у розмірі 403242грн.

У подальшому позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 30.03.2015, в якому були виправлені показники рядків 26, 30 та 31 декларації. Так, значення рядка 26 було відображено на рівні 7' 595' 105грн., рядка 30 - зменшено на 403242 грн., у рядку 31 задекларований показник у сумі 7' 595' 105грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року від 08.05.2015, який показник рядка 31 податкової декларації був зменшений на 7191863грн. - до 403242грн.

Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу нараховані штрафні санкції на загальну суму 923557,67грн., обумовлене висновками контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати позивачем податку на додану вартість у сумі 4' 934' 707,00грн.

Розглядаючи справу, суди врахували, що Наказами Міністерства соціальної політики України від 13.10.2014 №763 та від 01.10.2015№981 позивачу було надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам, громадських організацій інвалідів.

Як вбачається з додатків до вказаних наказів, позивачу надається податкова пільга із сплати податків, які передбачені пунктом 142.1 статті 142, підпунктом 282.1.7 пункту 282.1 статті 282 та пункту 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України. Відповідна податкова пільга діє у період з 01.10.2014 по 30.09.2015 (за Наказом № 763) та у період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (за Наказом №981).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.9 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Згідно з пунктом 8 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України на період до 01.01.2020 за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.

З урахуванням викладеного, суди констатували, що позивач у період з 01.10.2014 по 30.09.2016 має право на податкову пільгу, яка передбачає здійснення сплати податку на додану вартість за нульовою ставкою, що в свою чергу, зумовлює відсутність у поданій позивачем за вказаний період податковій звітності інформації щодо податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Крім того, дослідивши податкову звітність, яка була подана позивачем податковому органу за лютий 2015 року, зокрема податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.03.2015 та від 08.05.2015, суди дійшли висновку про те, що вказана документація не містить інформації щодо наявності у позивача задекларованих сум податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість.

Попередньо було встановлено, що у позивача були наявні залишки суми від`ємного значення податку на додану вартість, непогашені станом на 01.02.2015, які до цього відображались в обліку в інтегрованій картці платника податку як переплата, у розмірі 403242,00грн. Вказана сума була відображена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 20.03.2015 у рядку 26.

Суди зауважили, що з лютого 2015 року у зв`язку із набранням чинності наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України та запровадженням системи електронного адміністрування податку на додану вартість було визначено окремі особливості складання податкової звітності з податку на додану вартість, зокрема, щодо відображення в декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року сум залишків від`ємного значення податку, непогашених станом на 01 лютого 2015 року.

Здійснення подальших коригувань показника суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, зокрема, її збільшення зумовили відображення податковим органом такого збільшення в інтегрованій картці позивача в якості нарахування грошового зобов`язання, що, відповідно, отримало статус технічного податкового боргу, на який було нараховано відповідні штрафні санкції.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач за лютий 2015 року не здійснював декларування позитивного значення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, несплата якого могла б призвести до утворення податкового боргу з ПДВ. Таким чином, вчинення позивачем податкового правопорушення (несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов`язання), як необхідна передумова для застосування заходу відповідальності, у даному випадку відсутня. Крім того, суди вбачали за доцільне зазначити про те, що нарахування на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень штрафних санкцій підлягає сторнуванню, як це передбачено листом Державної фіскальної служби України від 15.12.2015 №45789/7/99-99-19-03-02-17 Про сторнування пені та штрафних санкцій . Відповідно до вказаного листа податковий борг, автоматично розрахований в ІКПП платника податку внаслідок некоректного заповнення платником додатка 2 до податкової декларації з ПДВ, а саме зазначення у графах 4 та 5 таблиці 1 сум податку, які перевищують суми ПДВ, що обліковувались в ІКПП, за своєю економічною та правовою сутністю не відповідає визначенню податкового боргу у розумінні Кодексу. Штрафні санкції та пеня, розраховані в ІКПП на суму такого технічного податкового боргу, автоматично сформованого в ІКПП внаслідок некоректного заповнення платником податку додатка 2 до декларації з ПДВ, підлягають сторнуванню на підставі рішення контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку.

У касаційній скарзі доводів на спростування висновків судів податковим органом не вказано.

Враховуючи зазначене, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 340, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі №810/1183/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду