Рішення

від 13.06.2016 по справі 914/873/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа№ 914/873/16

За позовом: Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі:

позивача: Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, с. Поршна, Пустомитівський район, Львівська область;

до відповідача: Державного підприємства «Львівське лісове господарство», м.Львів-Винники;

про: стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 70 352,13 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор за посвідченням № 032118 від 11.02.2015 року;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 325 від 11.11.2015 року.

На розгляд господарського суду Львівської області 31.03.2016 р. надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до Державного підприємства «Львівське лісове господарство» про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 70 352,13 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.04.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 25.04.2016р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

Ухвалою суду від 25.04.2016 року розгляд справи відкладено на 16.05.2016 року.

16.05.2016р. ухвалою суду продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 13.06.2016р.

В судове засідання 13.06.2016р. прокурор явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві просить позов задоволити повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Прокурор у позовній заяві зазначає, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.07.2015 року у справі №450/158/15-к встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді майстра майстерської дільниці № 1 Липниківського лісництва ДП «Львівський лісгосп», будучи зобов'язаним у відповідності до посадових обов'язків вживати заходів і дій щодо недопущення самовільних рубок, розкрадань лісопродукції та інших обов'язків, пов'язаних з доглядом і охороною ввірених лісових угідь, являючись матеріально відповідальною особою, в період з грудня 2013 року по лютий 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив самовільну рубку 46 дерев, породи граб, дуб, вільха, ялина та модрина загальною кубомасою 15,85 м. куб. на загальну суму 70 352,13 грн. в кварталах №17,18,19 Липниківського лісництва ДП «Львівський ЛГ», що на території Поршнянської сільської ради, внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання та звільнено від відбування покарання згідно п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014році» від 08.04.2014р.

З підстав наведеного прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача 70 352,13 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

13.06.2016р. представник позивача явку в судове засідання представника не забезпечив, через канцелярію суду (вх.17996/16 від 25.04.2016р.) подано клопотання, у якому позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглядати спір без участі представника позивача.

В судове засідання 13.06.2016р. представник відповідача з'явився позовні вимоги заперечив, просить у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заву (вх.№ 20460/16 від 13.05.2016р.) та письмових пояснень (вх.№ 23724/16 від 07.06.2016р.).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні з підстав того, що на думку відповідача, останнім виконано усі вимоги природооохороного законодавства стосовно охорони та збереження лісів, відповідальний працівник відповідача притягнутий до кримінальної відповідальності за службову недбалість за несвоєчасне виявлення незаконної рубки дерев невстановленими особами, що не могло вплинути на сам факт незаконної рубки дерев, а рубка лісів здійснена невстановленими особами, які повинні нести за це майнову відповідальність, і обов'язок їх відшкодування покладений на правоохоронні органи, яким надано під розписку № ОСОБА_4 № 60 від 18.12.2014р., в якому працівниками відповідача встановлено факт незаконної рубки дерев, а таким чином, не існує жодного правового та причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю відповідача, скоєним злочином працівника відповідача (службова недбалість про виявлення факту незаконної рубки дерев) та заподіяною невстановленими особами шкодою позивачу.

У судовому засіданні 13.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, дослідивши наявні докази судом встановлено таке.

Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.07.2015 року у справі №450/158/15-к встановлено, що ОСОБА_3, перебуваючи на посаді майстра майстерської дільниці № 1 Липниківського лісництва ДП «Львівський лісгосп», будучи зобов'язаним у відповідності до посадових обов'язків вживати заходів і дій щодо недопущення самовільних рубок, розкрадань лісопродукції та інших обов'язків, пов'язаних з доглядом і охороною ввірених лісових угідь, являючись матеріально відповідальною особою, в період з грудня 2013 року по лютий 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, допустив самовільну рубку 46 дерев, породи граб, дуб, вільха, ялина та модрина загальною кубомасою 15,85 м. куб. на загальну суму 70 352,13 грн. в кварталах №17,18,19 Липниківського лісництва ДП «Львівський ЛГ», що на території Поршнянської сільської ради, внаслідок чого було заподіяно істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам в особі Липниківського лісництва ДП «Львівський ЛГ» та навколишньому природному середовищу на території Пустомитівського району. Так, ОСОБА_3 з 1992 року по 09.07.2015р. (дата прийняття вироку суду) працює в Липниківському лісництві ДП «Львівський ЛГ» на посаді майстра майстерської дільниці №1 Липниківського лісництва. 12.12.2014 року провідним інженером охорони і захисту лісу ДП «Львівське ЛГ» ОСОБА_5, спільно з працівником СДСБЕЗ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_4 та помічником лісничого Липниківського лісництва ОСОБА_6 проводилась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів в Липниківському лісництві ДП «Львівський ЛГ». В ході проведення перевірки в кв.17, 18, 19 Липниківського лісництва ДП «Львівський ЛГ» виявлено незаконну рубку 46 дерев, породи граб, дуб, вільха, ялина та модрина. Квартали № 17,18, 19 відносяться до майстерської дільниці №1 та охороняються обвинуваченим. Всього в майстерській дільниці №1 Липниківського лісництва ДП «Львівський ЛГ» виявлено 46 дерева незаконно (самовільно) зрубаних.

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України та визначено йому міру покарання та звільнено від відбування покарання згідно п. в ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014році» від 08.04.2014р.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.07.2015 року у справі №450/158/15-к набрав законної сили 11.08.2015р., та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно з акту № 60 від 18.12.2014 Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства ДП «Львівський лісгосп» про проведеної перевірки додержання законів щодо охорони, відтворення, забезпечення та використання лісових ресурсів Липниківському лісництві ДП «Львівський лісгосп» в кварталі 17 виділ 24 та кварталі 18 виділах 1-3; 9 виявлено самовільні рубки 46-ти дерев породи граб, дуб, вільха, ялина та модрина загальною кубомасою 15,85 м. куб. на загальну суму 70 352,13 грн. на даний акт.

Вказана сума збитків підтверджена також польовою переліковою відомістю самовільно зрізаних дерев, виявлених в Липниківському лісництві ДП «Львівський лісгосп» в кварталі 17 виділ 24 та кварталі 18 виділах 1-3; 9., та не заперечується відповідачем у справі.

Відповідно до листа УДКСУ у Пустомитівського районі Львівської області від 22.03.2016 року вих.№02-12/52 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності сплачується на розподільчий рахунок Поршнянськії сільськії ради (№33112331700419), відкритий в УДКСУ у Путомитівському районі (с. Поршна) за кодом класифікації доходів) 24062100.

З підстав наведеного заступник прокурора в інтересах держави в особі позивача просить суди стягнути з відповідача на користь позивача 70 352,13 грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. При цьому заступник прокурора зазначив, що шкода з ОСОБА_3. не стягувалась, позов до ОСОБА_3 не заявлявся.

Згідно з інформацією Поршнянської сільської ради від 17.03.2016 №84 вказана шкода на даний час не відшкодована, сільська рада самостійно з позовом до суду не зверталась.

Приписами ч.4 ст.35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, не потребують доведення обставини справи в частині факту спричинення шкоди державі, її розміру, особи, яка винна у такому спричиненні та того, що вказана особа (ОСОБА_3А.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Відповідач не спростував наведених обставин та не довів відсутності вини у діях своїх працівників у заподіянні шкоди.

Факт розміру шкоди та наявності станом на час вчинення кримінально караного діяння трудових відносин між ОСОБА_3А (обвинуваченим у справі №450/158/15-к) та ДП «Львівське лісове господарство», підтверджується і відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву (вх. № 20460/16 від 13.05.2016р).

Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі позивача прокурором чи сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.

При прийнятті рішення суд виходить з такого.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що В«інтереси державиВ» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено заступником керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , Лісовим кодексом України, Законом України В«Про охорону навколишнього природного середовищаВ» , а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористані в економіці в даний період, зокрема, ліс, ландшафти та інші природні комплекси.

Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з пунктами 1,5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

Відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідач є користувачем земельними ділянками лісового фонду, що ним не спростовується та підтверджується, також підтверджується інформацією, зазначеною у листі відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області від 28.04.2016р. № 9-1315-0.6-2230/2-16, проектом організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Львівське лісове господарство» Львівського ОУЛМГ Державного агентства лісових ресурсів України (оригінал досліджено в судовому засіданні) та вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.07.2015 року у справі №450/158/15-к.

Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев), внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 29.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

Внаслідок протиправних дій державі, як наслідок заподіяння шкоди у розмірі 70 352,13 грн., яка відповідачем не заперечується належними та допустимими доказами.

З врахуванням вищенаведеного, спростування доводів відповідача, які покладені останнім в основу своїх заперечень, доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, а також права на захист інтересів держави в особі позивача шляхом подання позову до суду та участі в судових засідання з метою такого захисту, беручи до уваги встановлені вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.07.2015 року у справі №450/158/15-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна у такому спричиненні та те, що вказана особа (ОСОБА_3А.) станом на час вчинення кримінально караного діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача є обґрунтованими та мотивованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.

Відповідно до листа УДКСУ у Пустомитівському районі Львівської області від 22.03.2016 року вих. №02-12/52 та листа Головного управління ДКСУ у Львівській області грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються на розподільчий рахунок позивача №3311233170419, відкритий в УДКСУ у Пустомитівському районі за кодом класифікації доходів бюджету (кодом платежу) 24062100. Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15, постанові Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р. у справі № 914/476/16.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 та п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI В«Про судовий збірВ» (у чинній станом момент подання позову до суду редакції) встановлено, що із позовних заяв майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Приписами ст.8 Закону України В«Про державний бюджет України на 2016 рікВ» встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00грн. за місяць.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача та стягнути з Відповідача в доход Державного Бюджету України 1378грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись 22, 29, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівське лісове господарство» (79495, Львів-Винники, вул.. Академіка Яворницького, 34; ідентифікаційний код 20842267) з одночасним автоматичним розподілом коштів: 30 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету, 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 50 відсотків - до спеціального фонду сільського, селищного, міського бюджету, на рахунок 3311233170419 Поршнянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81133, Львівська область, Пустомитівський район, с. Поршна; ідентифікаційний код 22372446) одержувач: УДКСУ у Пустомитівському районі Львівської області; код платежу: 24062100; код ЄДРПОУ -38047883; банк одержувача: ГУДКСУ у Львівській області; МФО: 825014) 70 352,13 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3. Стягнути з Державного підприємства «Львівське лісове господарство» (79495, Львів-Винники, вул. Академіка Яворницького, 34; ідентифікаційний код 20842267) в доход Державного Бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; ОСОБА_6 отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1378, 00 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 21.06.2016 року.

Суддя Коссак С.М.