ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" червня 2016 р.Справа № 921/190/16-г/16 Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
Розглянувши справу
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність №657/1 від 14.03.2016 р.
В судовому засіданні 13.06.2016 року судом оголошувалась перерва до 13.06.2016 року до 17 год. 50 хв.
Після перерви.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: не з'явився.
Суть справи.
Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс" звернулось із позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради про стягнення 306 360 грн. 89 коп. в тому числі: 6947 грн. 78 коп. - 3% річних, 37823 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 212082 грн. 95 коп. - процентів за користування предметом лізингу, 49506 грн. 95 коп. пені (з врахуванням Заяви № без номера від 30.05.2016 р.)
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча в судовому засіданні 30.05.2016 року брав участь та про відкладення розгляду справи на 13.06.2016 року на 14 год 15 хв. був повідомлений судом (протокол судового засідання від 30.05.2016 року).
В судове засідання з'явився представник відповідача.
10.06.2016 року від відповідача надійшли Доповнення № без номера від 10.06.2016 року до відзиву на позовну заяву.
В ході розгляду справи судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін, які брали участь по даній справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору фінансового лізингу №01/0912 від 07 вересня 2012 року за невиконання зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів в установлений договором строк. Позивач в своїй позовній заяві посилається на Закон України «Про фінансовий лізинг»та ст.ст.11, 509, 526, 530, 534, 610, 612, 625, 628, 629 Цивільного кодексу України,ст.173,174,175,193,343 Господарського кодексу України, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» .
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
07 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс" , надалі "Лізингодавець", з однієї сторони, та Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, надалі - "Лізингоодержувач", з другої сторони, було укладено договір фінансового лізингу № 01/0912 , у відповідності до п. 1.1 р. 1 якого "Лізингодавець" зобов'язується придбати відповідно до встановлених "Лізингоодержувачем" специфікацій (Специфікація, яка викладена в Додатку № 1 до договору є його невід'ємною частиною), затвердженої "Лізингоодержувачем" у втсановленому порядку та переданої "Лізингодавцю" проектно-кошторисної документації (Реєстр проектно-кошторисної документації, який викладений в Додатку № 2 до договору та є його невід'ємною частиною) та умов (далі - Предмет лізингу) та передати його у та користування "Лізингоодержувачу", а "Лізингоодержувач" зобов'язується прийняти від "Лізингодавця" Предмет лізингу та сплачувати йому за користування Предметом лізингу лізингові платежі протягом строку встановленому цим договором.
У п. 2.1 р. 2 договору визначається, що договір лізингу вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно п. 2.2 р. 2 договору строк лізингу починається з моменту передачі Предмету лізингу "Лізингодавцем" "Лізингоодержувачу", яким є дата підписання ОСОБА_1 приймання-передачі Предмету лізингу.
У відповідності до п. 3.1 р. 3 договору вартість Предмету лізингу складає 3 853 911 грн. 60 коп. і є незмінною на весь період дії договору. Зміна вартості Предмета лізингу після укладення договору допускається лише за умови письмової домовленості сторін. У вартість предмету лізингу включено вартість робіт з встановлення та пуско-налагоджувальних робіт предмету лізингу.
Як визначається в п. 4.1 р. 4 договору загальна сума цього договору дорівнює 4 957 717 грн. 96 коп. та складається із розміру авансового платежу - 192 695 грн. 58 коп. та загальної вартості лізингових платежів - 4 765 022 грн. 38 коп.
Згідно п. 4.2 р. 4 договору лізингові платежі складаються із суми, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу та процентів за користування Предметом лізингу.
У відповідності до п. 4.3 р. 4 договору розмір, строки та порядок сплати "Лізингоодержувачем" платежів "Лізингодавцеві" встановлюються у "Розрахунку платежів" (Додаток № 3 до договору), який підписується сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною.
У п. 4.4 р. 4 договору визначається, що всі платежі за договором сплачуються "Лізингоодержувачем" у безготівковій формі на поточний розрахунковий рахунок "Лізингодавця", вказаний останнім у реквізитах сторін.
Як визначається в п. 5.1 р. 5 договору "Лізингодавець" виконує передачу Предмета лізингу до 15 жовтня 2012 р. за умови сплати "Лізингоодержувачем" авансового платежу протягом 15 робочих днів від дати підписання договору. У разі затримки строку авансового платежу, строк передачі Предмету лізингу може бути відповідно змінено.
Згідно п.п. 12.2.1 п. 12.2 р. 12 договору "Лізингоодержувач" зобов'язався своєчасно сплачувати платежі за договором.
У відповідності до п. 16.1 р. 16 договору фінансового лізингу № 01/0912 від 07 вересня 2012 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Між сторонами до договору фінансового лізингу № 01/0912 від 07 вересня 2012 року було укладено:
- Додаток № 1 Специфікація .
-Додаток № 2 Реєстр проектно-кошторисної документації.
-Додаток № 3 Розрахунок лізингових платежів:
-Додаток № 4 від 12.12.2012 р., згідно якого сторони дійшли згоди викласти п.4.1., п.4.3., Додаток №1, Додаток №3 в іншій редакції.
-Додаток № 5 від 17.12.2013 р., згідно якого сторони дійшли згоди викласти п.4.1., Додаток №3 в іншій редакції.
-Додаток № 6 від 11.01.2013 р., згідно якого сторони дійшли згоди викласти п.4.1., Додаток №3 в іншій редакції.
-Додаток № 7 від 25.06.2013 р., згідно якого сторони дійшли згоди, зокрема:
-п. 4.1 договору фінансового лізингу № 01/0912 від 07 вересня 2012 р. викласти в наступній редакції : " Загальна сума цього договору дорівнює 4022789 грн. 58 коп. та складається із розміру авансового платежу - 192 695 грн. 58 коп., дострокової сплати відшкодування вартості Предмету лізингу 2040000,00, в т. ч. в червні 2013 р. 650000 грн., загальної вартості лізингових платежів - 1790094 грн. Вартість Предмету лізингу складає 3574615 грн. 20 коп.
-Додаток №3 до договору фінансового лізингу № 01/0912 від 07 вересня 2012 р. викласти в наступній редакції :
Розрахунок лізингових платежів
Вихідні дані: грн.
1.Загальна сума договору з ПДВ . (6.+6а.+9.) 4022789,58 2.Вартість предмету лізингу з ПДВ 3574615,20 3. Вартість лізингу, проценти річні 18,00 4. Строк лізингу, кількість років 3 5. Дата першої виплати наступного періоду (лізингового платежу) 20.01.2013 6. Авансовий платіж в 2012 р. з ПДВ 192695,58 6а. Дострок. Сплат. Відшк. Варт. Предмету лізингу з ПДВ * 2040000,00 7. Місячний відсоток 0,015 8. Загальна кількість виплат 36 9. Загальна сума виплат в наступних періодах . 1790094,00 Відсотки без ПДВ. 448174,38 місяцьДата сплати доЗагальна сума виплат в наступних періодахВідсотки без ПДВВідшкодування Вартості Предмету лізингуПДВ на вартість Предмету лізингуБалансДострокова сплата Всього: 1790094,00 448174,38 1 341 919,62 3 381 919,62 2040000,00* 1 20.01.2013 111418,80 46228.82 65189,98 10865,00 1926729,64 1090000,00 2 20.02.2013 71161,08 28900,94 42260,14 7043,36 1884469,50 0,00 3 20.03.2013 71161,08 28267,03 42894,05 7149,01 1841575.45 0,00 4 20.04.2013 71161,08 27623,65 43537,43 7256,24 1798038,02 0,00 5 20.05.2013 71161,08 26970,57 44190.51 7365,09 1753847,51 0,00 6 20.06.2013 71161,08 26307,75 44853,33 7475,56 1058994,18 650000,00 7 20.07.2013 44095,66 15884,96 28210,70 4701,78 1030783,48 0,00 8 20.08.2013 44095,66 15461,74 28633,92 4772.32 1002149,56 0,00 9 20.09.2013 44095,66 15032,27 29063,39 4843.90 973086.17 0,00 10 20.10.2013 44095,66 14596.30 29499,36 4916,56 943586,81 0,00 11 20.11.2013 44095,66 14153,80 29941,86 4990,31 913644,95 0.00 12 20.12.2013 44095,66 13704.69 30390,97 5065,16 883253,98 0,00 13 20.01.2014 44095,66 13248.80 30846,86 5141.14 852407,12 0,00 14 20.02.2014 44095,66 12786,11 31309.55 5218,26 821097.57 0,00 15 20.03.2014 44095,66 12316,47 31779,19 5296.53 789318,38 0,00 16 20.04.2014 44095,66 11839,77 32255,89 5375,98 757062,49 0,00 17 20.05.2014 44095,66 11355,94 32739,72 5456,62 724322,77 0,00 18 20.06.2014 44095,66 10864,84 33230,82 5538,47 691091,95 0,00 19 20.07.2014 44095,66 10366,39 33729,27 5621,55 657362,68 0,00 20 20.08.2014 44095,66 9860,45 34235,21 5705,87 623127,47 0,00 21 20.09.2014 44095,66 9346.90 34748,76 5791,46 588378,71 0,00 22 20.10.2014 44095,66 8825,66 35270,00 5878,33 553108,71 0,00 23 20.11.2014 44095,66 8296,62 35799.04 5966,51 517309,67 0,00 24 20.12.2014 44095,66 7759,67 36335,99 6056,00 480973,68 0,00 25 20.01.2015 44095,66 7214.59 36881,85 6146.85 444092,61 0,00 26 20.02.2015 44095,66 6661,41 37434,25 6239,04 406658.36 0,00 27 20.03.2015 44095,66 6099,87 37995,79 6332,63 368662,57 0,00 28 20.04.2015 44095,66 5529,92 38565,74 6427,62 330096,83 0,00 29 20.05.2015 44095,66 4951,47 39144.19 6524,03 290952,64 0,00 30 20.06.2015 44095,66 4364,28 39731.38 6621,90 251221,26 0,00 31 20.07.2015 44095,66 3768,32 40327,34 6721,22 210893,92 0,00 32 20.08.2015 44095,66 3163,41 40932,25 6822,04 169961,67 0,00 33 20.09.2015 44095,66 2549,42 41546,24 6924,37 128416,43 0,00 34 20.10.2015 44095,66 1926,23 42169,43 7028,24 86246,00 0,00 35 20.11.2015 44095,66 1293,66 42802,00 7133,67 43444,00 0,00 36 20.12.2015 44095,66 651,66 43444,00 7240,67 0,00 0,00 *додано достроковий платіж в грудні 2012 р. в розмірі 300000 грн.
- Додаток № 8 від 21.08.2013 року (викладено п.17 договору в іншій редакції).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв Предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу № 01/0912 від 07 вересня 2012 року, на загальну суму 3574615 грн. 20 коп., що підтверджується накладною № 5 від 17.12.2012 року та ОСОБА_1 приймання-передачі предмету лізингу від 17.12.2012 року, що підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії накладної та ОСОБА_1 приймання-передачі знаходяться в матеріалах справи).
Зі змісту укладеного сторонами 07 вересня 2012 року договору №01/0912 вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором фінансового лізингу.
Згідно ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобов'язується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Крім того, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка встановлює особливості окремої форми непрямого виду лізингу, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату, лізингові платежі.
Згідно ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України №436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами , кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Суд зобов'язував сторони провести звірку взаємних розрахунків по основному боргу в сумі 179845 грн 21 коп (вартість предмета лізинга) (ухвали від 25.04.2016 року,від 16.05.2016 року). Однак, акт звірки взаєморозрахунків сторонами до матеріалів справи не було подано.
Також судом було запропоновано сторонам надати перелік можливих питань експерту, повідомити суд хто оплатить за проведення судової економічної експертизи та запропонувати судову експертну установу, яка може провести таку експертизу (ухвала від 16.05.2016 року, від 30.05.2016 року). Однак, сторонами не було надано ні переліку можливих питань експерту, також не повідомлено суд хто оплатить проведення експертизи та не запропоновано судову експертну установу, яка може провести таку експертизу.
Разом з тим, в ході розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення 179845 грн 21 коп основного боргу (вартість предмета лізинга). Тобто, спір з даного приводу відсутній.
Судом встановлено, що господарським судом Тернопільської області було винесено ряд рішень про стягнення з відповідача періодичних лізингових платежів, зокрема:
-від 24.06.2014 р по справі №921/548/14-г/17(травень 2014 ,строк оплати: до 20.05.2014р., сума:44095 грн 66 коп);
-від 13.08.2014 р.по справі №921/696/14-г/5(червень 2014 ,строк оплати: до 20.06.2014р., сума:44095 грн 66 коп)
-від 10.09.2014 р.по справі №921/777/14-г/1(липень 2014 ,строк оплати: до 20.07.2014р., сума:44095 грн 66 коп)
-від 16.12.2014 р.по справі №921/1147/14-г/9(серпень 2014 ,строк оплати: до 20.08.2014р., сума:44095 грн 66 коп; вересень 2014, строк оплати: до 20.09.2014р., сума:44095 грн 66 коп);
-від 26.01.2015 р.по справі №921/1421/14-г/8(жовтень 2014 ,строк оплати: до 20.10.2014р., сума:44095 грн 66 коп; листопад 2014 , строк оплати: до 20.11.2014р., сума:44095 грн 66 коп);
-від 30.03.2015 р. по справі №921/99/15-г/1(грудень 2014 ,строк оплати: до 20.12.2014р., сума:44095 грн 66 коп; січень 2015 ,строк оплати: до 20.01.2015р., сума:44095 грн 66 коп основного боргу; 351 грн 56 коп 3% річних (з 21.12.2014 -22.02.2015); 1366 грн 97 коп-інфляційних нарахувань (за грудень 2014-січень 2015); 1866 грн 52 коп (50% від суми 3733 грн 03 коп нарахованої за період з 21.12.2014-22.02.2015));
-від 14.05.2015 р. по справі №921/388/15-г/14(лютий 2015 ,строк оплати: до 20.02.2015р., сума:44095 грн 66 коп; березень 2015 ,строк оплати: до 20.03.2015р., сума:44095 грн 66 коп основного боргу; 181 грн 20 коп 3% річних; 1366 грн 97 коп-інфляційних нарахувань (за грудень 2014-січень 2015); 1672 грн 61 коп пені(50% від суми 3345 грн 22 коп нарахованої за період з 21.02.2015-01.04.2015);
-від 10.07.2015 р. по справі №921/556/15-г/10(квітень 2015 ,строк оплати: до 20.04.2015р., сума:44095 грн 66 коп; травень 2015 , строк оплати: до 20.05.2015р., сума:44095 грн 66 коп);
-від 08.09.2015 р. по справі №921/761/15-г/3(червень 2015 ,строк оплати: до 20.06.2015р., сума:44095 грн 66 коп; липень 2015 , строк оплати: до 20.07.2015р., сума:44095 грн 66 коп);
-від 18.11.2015 р. по справі №921/994/15-г/14(серпень 2015 ,строк оплати: до 20.08.2015р., сума:44095 грн 66 коп; вересень 2015 , строк оплати: до 20.09.2015р., сума:44095 грн 66 коп);
Лізингові платежі: в сумі 44095 грн 66 коп за жовтень 2015 року (строк оплати: до 20.10.2015 року; в сумі 44095 грн 66 коп за листопад 2015 року (строк оплати: до 20.11.2015 року); в сумі 44095 грн 66 коп за грудень 2015 року (строк оплати: до 20.12.2015 року) в судовому порядку не стягувались.
З примусового виконання зазначених вище рішень органами ДВС були відкриті виконавчі провадження та закінчені виконавчі провадження в зв'язку з оплатою заборгованості (постанови про відкриття виконавчих проваджень та постанови про закінчення виконавчих проваджень знаходяться в матеріалах справи).
Сплата періодичних лізингових платежів з простроченням підтверджується наступними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи:
-№4098 від 29.10.2013 -сума 44095 грн 66 коп (за вересень 2013);
-№4407 від 20.11.2013-сума 44095 грн 66 коп (за жовтень 2013);
-№4584 від 28.1.2013 - сума 44095 грн 66 коп (за листопад 2013);
-№4849 від 13.12.2013- сума 44095 грн 66 коп (за грудень 2013);
-№169 від 21.01.2014 - сума 44095 грн 66 коп (за січень 2014);
-№720 від 04.03.2014 - сума 44095 грн 66 коп (за лютий 2014);
-№184 від 03.04.2014 - сума 44095 грн 66 коп (за березень 2014);
-№1448 від 24.04.2014- сума 44095 грн 66 коп (за квітень 2014);
-№2788 від 18.07.2014- сума 44095 грн 66 коп (за травень 2014);
-№3406 від 05.09.2014- сума 44095 грн 66 коп (за червень 2014);
-№4053 від 17.10.2014 - сума 44095 грн 66 коп (за липень 2014);
-№594 від 26.02.2015- сума 88191 грн 32 коп (за серпень 2014 та вересень 2014- по рішенню суду по справі №921/147/14-г/9);
-№675 від 05.03.2015 - сума 88191 грн 32 коп (за жовтень 2014 та листопад 2014- по рішенню суду по справі №921/1421/14-г/8);
-№1765 від 29.05.2015 - сума 93649 грн 22 коп (за грудень 2014 та січень 2015- по рішенню суду по справі №921/99/15-г/1);
-№2441 від 27.07.2015 - сума 91879 грн 49 коп (за лютий 2015 та березень 2015- по рішенню суду по справі №921/388/15-г/14);
-№2646 від 12.08.2015 - сума 43813 грн 32 коп (за квітень 2015 та травень 2015- по рішенню суду по справі №921/556/15-г/10);
-№2644 від 12.08.2015 - сума 46205 грн (за квітень 2015 та травень 2015- по рішенню суду по справі №921/556/15-г/10);
-№3963 від 17.11.2015 - сума 90018 грн 32 коп (за червень 2015 та липень 2015- по рішенню суду по справі №921/761/15-г/3);
-№4616 від 29.12.2015 - сума 89514 грн 20 коп (за серпень 2015 та вересень 2015- по рішенню суду по справі №921/994/15-г/14);
Відповідач самостійно сплатив борг за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року 30.12.2015 року єдиним платежем в сумі 132286 грн 98 коп згідно платіжного доручення №4652 від 30.12.2015 року.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах позивач просив стягнути 37823 грн 21 коп - інфляційних втрат (в межах періоду жовтень 2013-грудень 2015) , 6947 грн 78 коп -3% річних (в межах періоду з 21.09.2013-по 29.12.2015) ,49506 грн 95 коп- пені (в межах періоду з 21.04.2015-29.12.2015).
На підтвердження зазначених нарахувань позивач надав:
-"Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за наслідками неналежного виконання зобов'язання відповідача щодо термінів виконання зобов'язання (прострочення оплат лізингових платежів) у відповідності до частини другої ст.625 ЦК України" (Додаток №1 до заяви позивача від 27 травня 2016 року);
- "Розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань відповідача щодо термінів виконання зобов'язання (прострочення оплат лізингових платежів)" (Додаток №2 до заяви позивача від 27 травня 2016 року).
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач прострочив строки виконання Договору по перерахуванню лізингових платежів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами , регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» передбачено, що В«платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторінВ» . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Підпунктом 13.1.1 п.13.1. договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату платежів Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в % від простроченої суми за кожен день порушення терміну оплати.
При цьому, пеня повинна нараховуватись з урахуванням ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, періоду нарахування пені, не передбачено.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Відповідач у своїх Доповненнях до відзиву на позовну заяву від 10.06.2016 року зазначив, що вважає правомірними вимоги позивача про стягнення:
-пені за прострочення виконання зобов'язань в період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно в сумі -5740,89 грн.;
- 3% річних за прострочення виконання зобов'язань в період з вересня 2013 року по квітень 2014 року включно та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно в сумі 761,11 грн;
-інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов'язань в період з вересня 2013 року по квітень 2014 року включно та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно в сумі 1455 грн 15 коп. Також відповідач надав контрозрахунок заявлених до стягнення сум.
Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку має місце часткове визнання позову, яке не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому приймається судом.
Твердження відповідача, які викладені в Доповненнях до відзиву на позовну заяву від 10.06.2016 року щодо того, що:
-пеня нарахована позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо термінів виконання зобов'язань (прострочення оплат лізингових платежів) в період з квітня 2015 року по грудень 2015 року включно; інфляційні нарахування та 3% річних нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо термінів виконання зобов'язань (прострочення оплат лізингових платежів) в період з вересня 2013 року по грудень 2015 року включно;
-підставою для нарахування зазначених сум позивач заявляє неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору фінансового лізингу №01/0912 від 07.09.2012 р, укладеного між сторонами;
- позивач не бере до уваги, що лізингові платежі за період з травня 2014 року по вересень 2015 року включно сплачені відповідачем на підставі рішень господарського суду Тернопільської області (копії рішень суду та Довідка у справі №921/190/16-г/16 про стягнення та оплату згідно рішень суду та про оплату заборгованості, не охоплену рішеннями суду долучені до матеріалів справи);
-крім того, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань за грудень 2014 року та січень-березень 2015 року частково вже були предметом спору між КП "ТМТКЕ" та ТОВ "Енерго-лізинг плюс" у справах, що розглядались господарським судом Тернопільської області(рішення від 30.03.2015 у справі №921/99/15-г/1, рішення від 14.05.2015 у справі №921/388/15-г/14).
-за таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих за прострочення позивачем виконання зобов'язань в період з травня 2014 року по вересень 2015 року включно по договору фінансового лізингу №01/0912 від 07.09.2012 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають,
не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.
Відповідно до положень ст.ст.6,627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами договір фінансового лізингу №01/0912 від 07 вересня 2012 року, в силу ст.ст.173-175 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно підпункту 7.1. п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Виходячи із системного аналізу ст.ст.525,526,599,611 Цивільного кодексу України, змісту договору фінансового лізингу слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору фінансового лізингу, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №6-1206цс15 від 23.09.2015 року.
Також дослідивши надані позивачем до матеріалів справи "Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за наслідками неналежного виконання зобов'язання відповідача щодо термінів виконання зобов'язання (прострочення оплат лізингових платежів) у відповідності до частини другої ст.625 ЦК України" (Додаток №1 до заяви позивача від 27 травня 2016 року) та "Розрахунок пені за неналежне виконання зобов'язань відповідача щодо термінів виконання зобов'язання (прострочення оплат лізингових платежів)" (Додаток №2 до заяви позивача від 27 травня 2016 року), судом встановлено, що:
-суми пені, 3% річних,інфляційних нарахувань, які стягнуті по рішенню суду від 30.03.2015 р. по справі №921/99/15-г/1 відповідно в зазначені розрахунки пені, 3% річних, інфляційних нарахувань по справі №921/190/16-г/16 не включені;
- суми пені, 3% річних,інфляційних нарахувань, які стягнуті по рішенню суду від 14.05.2015 р. по справі №921/388/15-г/14 відповідно в зазначені розрахунки пені, 3% річних, інфляційних нарахувань по справі №921/190/16-г/16 не включені.
В судовому засіданні 13.06.2016 року представником відповідача зазначено, що заявлені у Відзиві на позовну заяву від 16.05.2016 року вимоги про застосування позовної давності при вирішенні питання про стягнення пені не підтримуються відповідачем з огляду на періоди, за які нарахована пеня.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум (додано до справи), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 49506 грн 95 коп- пені нарахованої на лізингові платежі та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", 6947 грн 78 коп -3% річних , 37823 грн 21 коп - інфляційних втрат.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 212082 грн 95 коп відсотків за користування предметом лізингу.
Позивач в своїх письмових поясненнях «Нарахування процентів за користування предметом лізингу при простроченні лізингоодержувачем проведення розрахунків з лізингодавцем» до Додатку №3 до заяви позивача від 27.05.2016 року зазначив про те, що як вбачається з виконання договору фінансового лізингу відповідачем починаючи з 20.09.13 року порушені терміни виконання зобов'язання; з платіжних доручень, що є в матеріалах справи вбачається, що Лізингоодержувачем (відповідачем) починаючи з 20.09.2013 року порушений порядок виконання грошового зобов'язання, а саме-оплата періодичних платежів в терміни до 20 числа кожного місяця (терміни прострочення платежів визначені в таблиці); приймаючи до уваги фінансову кризу, що склалася в Україні наприкінці 2014 року, що негативно вплинула на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності позивач при розрахунку відсотків за користування предметом лізингу за наслідками прострочення відповідачем термінів проведення розрахунку більше одного місяця до трьох місяців приймає термін прострочення 30 днів, а при простроченні більше чим чотири місяці -60 днів.
В своїх Доповненнях до відзиву на позовну заяву від 10.06.2016 року відповідач зазначив, що вимога позивача щодо стягнення із відповідача 212082 грн 95 коп процентів за користування предметом лізингу є безпідставною та задоволенню не підлягає. При цьому відповідач зазначає зокрема, наступне:
-відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є, зокрема, розмір лізингових платежів»;
- згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;
-при укладенні договору лізингу сторони досягли усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо загальної суми договору, вартості предмету лізингу,розміру відсотків за користування предметом лізингу, порядку погашення лізингових платежів, відповідальності за несвоєчасну сплату лізингових платежів;
-в процесі виконання договору сторони неодноразово вносили зміни в договір фінансового лізингу №01/0912 від 07.09.2012 р. шляхом укладання додатків до нього; договір фінансового лізингу та додатки до нього не оспорювались жодною із сторін, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку;кінцевої домовленості щодо істотних умов договору між сторонами було досягнуто шляхом укладення Додатку №7 від 25.06.2013 року до договору фінансового лізингу;
-п.4.2.договору визначено, що лізингові платежі складаються з суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та процентів за користування предметом лізингу; п.4.3. договору визначено, що розмір, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем платежів Лізингодавцеві встановлюється у «Розрахунку платежів» (Додаток №3 до договору), який підписується сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною;
-таким чином, договором було встановлено фіксовану загальну вартість договору, фіксований розмір лізингових платежів, які складаються із фіксованої суми, що відшкодовує вартість предмету лізингу, та із фіксованої суми процентів за користування предметом лізингу;
-однак, всупереч умовам договору, нормам ЦК України, ГК України та Закону України "Про фінансовий лізинг" позивач заявляє вимогу про стягнення додатково нарахованих процентів за користування предметом лізингу за період прострочення лізингових платежів;
-такі вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки ні договором, на Законом України "Про фінансовий лізинг", ні ЦК України та ГК України, ні будь-яким іншим нормативним актом не передбачено нарахування додаткових процентів за користування предметом лізингу, крім тих, які визначені до сплати договором;
-договором обумовлена відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема, п.13.1.1. визначено, що за несвоєчасну сплату платежів Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в % від простроченої суми за кожен день порушення терміну оплати; нарахування додаткових процентів за користування предметом лізингу договором не передбачено.
Дані твердження відповідача не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2. договору фінансового лізингу передбачено, що лізингові платежі складаються із суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та процентів за користування предметом лізингу. Також згідно п.4.3. даного договору розмір, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем платежів Лізингодавцеві встановлюються у "Розрахунку платежів" (Додаток №3 до Договору), який підписується сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною.
Додатком №7 від 25.06.2013 року до договору фінансового лізингу №01/0912 від 07 вересня 2012 року викладено Додаток №3 в іншій редакції, зокрема, сторонами погоджено про те, що дата сплати лізингових платежів до 20-го числа кожного місяця; починаючи з 20.07.2013 року сума періодичних лізингових платежів становить 44095 грн 66 коп.; вартість періодичного лізингового платежу складається із суми вартості відшкодування предмету лізингу та вартості відсотків за користування предметом лізингу в розмірі 18% річних. Також Додаток №7 містить "Розрахунок лізингових платежів", в якому сторонами зазначені конкретні суми сплат. Разом з тим, такий "Розрахунок лізингових платежів " є дієвим тоді, коли обов'язки по своєчасній сплаті лізингових платежів Лізингоодержувачем дотримуються. Так, згідно п.п.12.2.1. п.12.2. "Лізингоодержувач" зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Враховуючи те, що відповідач (Лізингоодержувач") сплачував лізингові платежі з простроченням, що встановлено вищезазначеними рішеннями судів, які не оспорювались відповідачем в апеляційному та касаційному порядку, а також встановлено судом по даній справі прострочення сплати лізингових платежів за жовтень-грудень 2015 року; сторонами встановлено 18 % річних за користування предметом лізингу, а відповідач користувався предметом лізингу до моменту повної сплати лізингових платежів (належним чином засвідчені копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи); разом з тим стягнення пені є правовим наслідком, який настає в результаті порушення грошового зобов'язання, а тому суд вважає, що наявні всі підстави для стягнення з відповідача 212082 грн 95 коп відсотків за користування предметом лізингу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч.1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як визначається в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оцінивши подані сторонами письмові докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 37823 грн 21 коп - інфляційних втрат, 6947 грн 78 коп -3% річних,49506 грн 95 коп- пені, 212082 грн 95 коп відсотків за користування предметом лізингу.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І.Франка, 16, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14034534 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-лізинг плюс", юридична адреса: вул. Чорновола, 40, с. Загірочка, Жидачівський район, Львівська область, адреса для листування: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35549269 :
-37823 грн 21 коп - інфляційних втрат,
- 6947 грн 78 коп -3% річних,
-49506 грн 95 коп- пені,
-212082 грн 95 коп відсотків за користування предметом лізингу.
-4595 грн. 41 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 21 червня 2016 року
Суддя С.О. Хома
Суд | Господарський суд Тернопільської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2016 |
Оприлюднено | 24.06.2016 |
Номер документу | 58432509 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Тернопільської області
Хома С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні