Постанова

від 03.11.2016 по справі 921/190/16-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. Справа № 921/190/16-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради м. Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016р.

у справі № 921/190/16-г/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-лізинг плюс» м. Львів

до відповідача: комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради м. Тернопіль.

про стягнення 306 441, 82 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю за вих.№28/03 від 28.03.2016 р.;

відповідача: ОСОБА_3. - за довіреністю за вих.№657/1 від 14.03.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 р. (суддя С.О. Хома) позов задоволено. Стягнуто з комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-лізинг плюс», м. Львів 37 823,21 грн. інфляційних втрат, 6 947, 78 грн. % річних, 49 506,95 грн. пені, 212 082, 95 грн. відсотків за користування предметом лізингу, 4 595, 41 грн. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Рішення суду мотивоване простроченням виконання зобов'язання по оплаті лізингових платежів, визначених договором фінансового лізингу № 01/0912 від 07.09.2012 р. та додатками до нього.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування предметом лізингу в сумі 212 082, 95 грн., в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано те, що договором між сторонами було встановлено фіксовану загальну вартість договору, фіксований розмір лізингових платежів, які складаються з фіксованої суми, що відшкодовує вартість предмету лізингу та з фіксованої суми процентів за користування предметом лізингу. Однак, всупереч умовам договору та нормам законодавства, позивач заявив вимогу про стягнення процентів за користування предметом лізингу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що згідно додатку №7 від 25.06.2013 р. до договору фінансового лізингу, додаток №3 викладено в іншій редакції та сторонами погоджено, що дата сплати лізингових платежів до 20-го числа кожного місяця; починаючи з 20.07.2013 р. сума періодичних лізингових платежів становить 44095,66 грн.; вартість періодичного лізингового платежу складається із суми вартості відшкодування предмету лізингу та вартості відсотків за користування предметом лізингу в розмірі 18% річних. При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що такий розрахунок лізингових платежів є дієвим тоді, коли лізингоодержувач дотримується своєчасної оплати лізингових платежів.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи по суті апеляційної скарги та заперечень щодо такої.

Дослідивши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, 07.09.2012 р. між ТОВ «Енерго-лізинг плюс» (лізингодавець) та комунальним підприємством теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 01/0912.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1-4.4, 5.1, 12.2. 16.1 вказаного договору, лізингодавець зобов'язується придбати відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (специфікація, яка викладена в додатку № 1 до договору є його невід'ємною частиною), затвердженої лізингоодержувачем у встановленому порядку та переданої лізингодавцю проектно-кошторисної документації (Реєстр проектно-кошторисної документації, який викладений в додатку № 2 до договору та є його невід'ємною частиною) та умов та передати його у та користування лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти від лізингодавця предмет лізингу та сплачувати йому за користування предметом лізингу лізингові платежі протягом строку встановленому цим договором.

Договір лізингу вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Строк лізингу починається з моменту передачі предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу, яким є дата підписання акту приймання-передачі предмету лізингу.

Вартість предмету лізингу складає 3 853 911, 60 грн. і є незмінною на весь період дії договору. Зміна вартості предмету лізингу після укладення договору допускається лише за умови письмової домовленості сторін. У вартість предмету лізингу включено вартість робіт з встановлення та пуско - налагоджувальних робіт предмету лізингу.

Загальна сума цього договору дорівнює 4 957 717, 96 грн. та складається із розміру авансового платежу 192 695, 58 грн. та загальної вартості лізингових платежів 4 765 022, 38 грн.

Лізингові платежі складаються із суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та процентів за користування предметом лізингу.

Розмір, строки та порядок сплати лізингоодержувачем платежів лізингодавцеві встановлюються у розрахунку платежів (додаток № 3 до договору), який підписується сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною.

Всі платежі за договором сплачуються лізингоодержувачем у безготівковій формі на поточний розрахунковий рахунок лізингодавця, вказаний останнім у реквізитах сторін.

Лізингодавець виконує передачу предмета лізингу до 15.10.2012 р. за умови сплати лізингоодержувачем авансового платежу протягом 15 робочих днів від дати підписання договору. У разі затримки строку авансового платежу, строк передачі предмету лізингу може бути відповідно змінено.

Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати платежі за договором.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що між сторонами до договору фінансового лізингу було укладено додатки до договору. Так, згідно додатку № 7 від 25.06.2013 р., вирішено п. 4.1 договору викласти в наступній редакції : «Загальна сума цього договору дорівнює 4 022 789, 58 грн. та складається із розміру авансового платежу 192 695, 58 грн., дострокової сплати відшкодування вартості предмету лізингу 2040000,00 грн. в т. ч. в червні 2013 р. 650 000 грн., загальної вартості лізингових платежів 1 790 094 грн. Вартість предмету лізингу складає 3 574 615, 20 грн.; додаток №3 до договору викласти в редакції, згідно якої: загальна сума договору з ПДВ . (6.+6а.+9.) становить 4 022 789,58 грн.; вартість предмету лізингу з ПДВ - 3574615,20 грн.; вартість лізингу, проценти річні - 18,00; строк лізингу, кількість років - 3; дата першої виплати наступного періоду (лізингового платежу) - 20.01.2013; Авансовий платіж в 2012 р. з ПДВ - 192695,58 грн.; дострокова сплата відшкодувань вартості предмету лізингу з ПДВ * - 2040000,00 грн.; місячний відсоток - 0, 015; загальна кількість виплат - 36; загальна сума виплат в наступних періодах - 1790094,00 грн.; відсотки без ПДВ - 448174,38».

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу, на загальну суму 3 574 615, 20 грн., що підтверджується накладною № 5 від 17.12.2012 р. та актом приймання-передачі предмету лізингу від 17.12.2012 р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін.

В зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивач звернувся до суду про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені та відсотків за користування предметом лізингу.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з такого.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобов'язується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.ст. 1, 6, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату, лізингові платежі.

Істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, господарським судом Тернопільської області було винесено ряд рішень про стягнення з відповідача періодичних лізингових платежів, зокрема: від 24.06.2014 р. у справі №921/548/14-г/17; від 13.08.2014 р. у справі №921/696/14-г/5; від 10.09.2014 р. у справі №921/777/14-г/1; від 16.12.2014 р. у справі №921/1147/14-г/9; від 26.01.2015 р. у справі №921/1421/14-г/8; від 30.03.2015 р. у справі №921/99/15-г/; від 14.05.2015 р. у справі №921/388/15-г/14; від 10.07.2015 р. у справі №921/556/15-г/10; від 08.09.2015 р. у справі №921/761/15-г/3; від 18.11.2015 р. у справі №921/994/15-г/14.

При цьому, сплата періодичних лізингових платежів з простроченням підтверджується наступними платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи:

№4098 від 29.10.2013 р. на суму 44 095,66 грн. (за вересень 2013р.); №4407 від 20.11.2013 р. на суму 44 095, 66 грн. 66 (за жовтень 2013 р.); №4584 від 28.1.2013 р.на суму 44095, 66 грн. (за листопад 2013 р.); №4849 від 13.12.2013 р.на суму 44095, 66 грн. (за грудень 2013 р.); №169 від 21.01.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за січень 2014 р.); №720 від 04.03.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за лютий 2014 р.); №184 від 03.04.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за березень 2014 р.); №1448 від 24.04.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за квітень 2014 р.); №2788 від 18.07.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за травень 2014 р.); №3406 від 05.09.2014 р. на суму 44095, 66 грн. (за червень 2014 р.); №4053 від 17.10.2014 р. на суму 44095,66 грн. (за липень 2014 р.); №594 від 26.02.2015 р. на суму 88191, 32 грн. (за серпень 2014 р. та вересень 2014 р. згідно рішення суду у справі №921/147/14-г/9); №675 від 05.03.2015 р. на суму 88191,32 грн. (за жовтень 2014 р. та листопад 2014 р. згідно рішення суду у справі №921/1421/14-г/8); №1765 від 29.05.2015 р. на суму 93649, 22 грн. (за грудень 2014 р. та січень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/99/15-г/1); №2441 від 27.07.2015 р. на суму 91879,49 грн. (за лютий 2015 р. та березень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/388/15-г/14); №2646 від 12.08.2015 р. на суму 43813, 32 грн. (за квітень 2015 р. та травень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/556/15-г/10); №2644 від 12.08.2015 р. на сума 46205 грн. (за квітень 2015 р. та травень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/556/15-г/10); №3963 від 17.11.2015 р. на суму 90018, 32 грн. (за червень 2015 р. та липень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/761/15-г/3); №4616 від 29.12.2015 р. на суму 89514, 20 грн. (за серпень 2015 р. та вересень 2015 р. згідно рішення суду у справі №921/994/15-г/14).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач самостійно сплатив борг за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за грудень 2015 року 30.12.2015 року єдиним платежем в сумі 132286, 98 грн. згідно платіжного доручення №4652 від 30.12.2015 р.

Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача 6947, 78 грн. 3% річних та 37 823, 21 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення пені необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 230, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 13.1.1 п.13.1. договору, сторони визначили, що за несвоєчасну сплату платежів лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в % від простроченої суми за кожен день порушення терміну оплати.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що сторонами не визначено іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, періоду нарахування пені, до стягнення підлягає пеня у розмірі 49 506, 95 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків за користування предметом лізингу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. п. 4.2, 4.3 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингові платежі складаються із суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та процентів за користування предметом лізингу.

Розмір, строки та порядок сплати лізингоодержувачем платежів лізингодавцеві встановлюються у «Розрахунку платежів» (додаток №3 до договору), який підписується сторонами одночасно з цим договором та є його невід'ємною частиною.

Як підтверджується матеріалами справи, додатком №7 від 25.06.2013 р. до договору фінансового лізингу №01/0912 від 07.09.2012 р. додаток №3 викладено в іншій редакції. Зокрема, сторонами погоджено про те, що дата сплати лізингових платежів до 20-го числа кожного місяця; починаючи з 20.07.2013 р. сума періодичних лізингових платежів становить 44095, 66 грн.; вартість періодичного лізингового платежу складається із суми вартості відшкодування предмету лізингу та вартості відсотків за користування предметом лізингу в розмірі 18% річних. Окрім цього, додаток №7 містить «Розрахунок лізингових платежів», в якому сторонами зазначені конкретні суми виплат.

При цьому, з огляду на вказаний розрахунок лізингових платежів, такий є дієвим лише тоді, коли зобов'язання по своєчасній сплаті лізингових платежів лізингоодержувачем дотримані.

Отже, враховуючи те, що відповідач сплачував лізингові платежі з простроченням, що встановлено вищезазначеними рішеннями судів, а також встановлено місцевим господарським судом у даній справі, при цьому, сторонами встановлено 18 % річних за користування предметом лізингу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 212 082, 95 грн. відсотків за користування предметом лізингу.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.06.2016 р. у справі

№ 921/190/16-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Тернопільської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.11.2016 р.

ОСОБА_4 Матущак

Судді Л.Л. Давид

ОСОБА_1