Постанова

від 05.04.2016 по справі 2а/0470/12010/12

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника позивача - Голик М.О.,

за участю представника відповідача - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Атлантіс» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління МІндоходів (далі - СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Атлантіс» звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року № 0000298822.

Суди встановили, що СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань відображення в податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Артус 09» за період з 1 червня по 30 вересня 2011 року та за її результатами складено акт від 29 травня 2012 року № 154/23-30012937 (далі - Акт).

На підставі висків Акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000298822, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 6 279 435 грн та штрафні (фінансові) санкції -2 921 342 грн 50 коп.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6, статті 198 розділу 5 Податкового кодексу України (далі - ПК) - позивач завищив суму ПДВ на загальну суму 5 842 682 грн 67 коп. за липень, серпень та вересень 2011 року по постачальнику ТОВ «Артус 09».

Як убачається з Акта, висновки щодо завищення податкового кредиту були зроблені внаслідок нереальності проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - постачальником ТОВ «Артус 09» та через юридичну дефектність первинних документів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року, позовні вимоги задовольнив: скасував податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2012 року № 0000298822.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, СДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень частин першої та другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 198.6 статті 198 ПК.

На обґрунтування заяви надано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року (справа № К/800/16584/14), яка, на думку СДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, зазначив, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум ПДВ до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що оскільки матеріалами справи встановлено відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: TОB «БК «Палаццо», TОB «Агенція реклами «Лоцман» та ТОВ «Прімум Компані», в результаті чого немає правових наслідків для обох сторін за договорами, є правомірним нарахування податковим органом грошових зобов'язань з ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням. Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький