Постанова

від 14.06.2016 по справі 910/12281/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/12281/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Отрюха Б.В.

Шипка В.В.

за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,

представників:

від боржника - Мотузюк Б.М.,

від ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" - Ткаченка В.М.,

від КП "Київський метрополітен" - Ковтуна Т.О.,

від прокуратури - Лиховида О.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 (суддя Яковенко А.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз"

про визнання правочину недійсним

в межах справи № 910/12281/13

за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

до Публічного акціонерного товариства "ДОК-3"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" задоволено, визнано договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", недійсним.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заяви про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 прийнято до провадження апеляційну скаргу боржника, розгляд справи призначено на 14.06.2016.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників провадження, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-XII (Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 16.07.2013 порушено провадження по справі № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ "ДОК-3".

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 у справі № 910/12281/13 визнано ПАТ "ДОК-3" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

14 жовтня 2014 року ліквідатор ПАТ "ДОК-3" арбітражний керуючий Степанов О.Ю. звернувся до господарського суду у межах справи про банкрутство ПАТ "ДОК-3" з заявою до ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» про визнання недійсним правочину - договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009, що укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ «Промислово-інвестиційний союз» на підставі ч. 4 ст. 10 Закону банкрутство (т. 1, а.с. 6-11).

09 грудня 2014 року ліквідатор подав заяву про зміну підстав заяви про визнання правочину недійсним (т. 1, а.с. 104-107) та заяву про відновлення пропущеного строку на звернення до суду з заявою про визнання правочину недійсним (т. 1, а.с.108-110).

Як вбачається із матеріалів справи, 27.11.2009 між ВАТ "ДОК-3" (первісний кредитор) та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор на умовах цього договору передає (відступає), а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (КП "Київський метрополітен"), що належало первісному кредиторові за зобов'язанням боржника, відповідно до п.1.1 цього договору (а.с.14-16).

Згідно п.1.1. договору зобов'язанням боржника є грошове зобов'язання КП "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, що виникло на підставі п. 2.7., п.3.1 Договору №158 -ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, укладеного 29.12.2008 між Первісним кредитором та боржником, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

Пунктом 2.3 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що розмір зобов'язання КП "Київський метрополітен" перед первісним кредитором, на момент підписання цього договору становить 40 022 913,95 грн.

Відповідно до п.3.1. оспорюваного договору, сторони узгодили, що первісний кредитор протягом 3-х календарних днів з дня укладання цього договору передає новому кредитору правовстановлюючі документи, пов'язані з відступленням права вимоги, а новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору кошти - 40 022 913,95 грн. протягом 5 (п'яти) років з дня підписання цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору, право вимоги до боржника (КП «Київський метрополітен») за зобов'язанням останнього, визначеним у пункті 1.1 ст. 1 договору, переходить до нового кредитора (ТОВ "Промислово-інвестиційний союз") з моменту підписання цього договору.

У пункті 6.1 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання оспорюваного договору новий кредитор (ТОВ "Промислово-інвестиційний союз") протягом 21.01.2010-10.02.2010 перерахував на розрахунковий рахунок боржника (ВАТ "ДОК-3") у АТ «КБ «Експобанк» грошові кошти в сумі 40 000 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 57-64).

Заява ліквідатора мотивована тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог закону, зокрема, зі сторони ВАТ "ДОК-3" договір підписаний головою Правління ОСОБА_7 з перевищенням своїх повноважень, без погодження із Спостережною Радою Товариства, що передбачено Статутом ВАТ "ДОК-3", і вказані обставини підтверджуються вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к, а тому такий договір не відповідає вимогам ст.ст. 92, 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України (а.с.104-107).

Окрім того, ліквідатор послався на те, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 753/17749/13-к було встановлено відсутність волевиявлення на укладання оспорюваного договору зі сторони ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", оскільки вказане товариство було створено з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб та без мети здійснення його учасником ОСОБА_9 господарської діяльності всупереч констатованих норм у статуті господарського товариства.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до умов п. 1.1, 2.1 оспорюваного договору, до нового кредитора перейшло право вимоги до КП "Київський метрополітен" за зобов'язанням по Договору №158 -ДБМ від 29.12.2008, згідно з п.8.6. якого, сторони передбачили можливість відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за умови письмового погодження іншою стороною.

Як вбачається із матеріалів справи, питання щодо правомірності договору відступлення права вимоги від 27.11.2009 було предметом розгляду у справі Господарського суду міста Києва №13/492 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз", Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ", про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Позовні вимоги, які були предметом розгляду у справі №13/492, обґрунтовані тим, що сторони уклали договір уступки права вимоги від 27.11.2009 з порушенням положень п. 8.6 Договору №158-ДБМ від 29.12.2008 та ст. 516 Цивільного кодексу України. За доводами позивача - КП "Київський метрополітен", на останній сторінці договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 міститься погодження на укладання договору про відступлення права вимоги, підписане директором Структурного підрозділу "Дирекція будівництва метрополітену" ОСОБА_10, проте, ОСОБА_10 погодження щодо відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором №158-ДБМ від 29.12.2008 не надавав та жодні документи за цим договором не підписував.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 у справі №13/492, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011, задоволені позовні вимоги КП "Київський метрополітен" та визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства у зв'язку з відсутністю погодження зі сторони КП "Київський метрополітен".

ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" звернулось з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 у справі №13/492 за нововиявленими обставинами.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2012, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2012, заяву ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2011 у справі №13/492 скасовано та відмовлено у позові про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009, укладеного між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог КП "Київський метрополітен", суд виходив з того, що п. 8.6 Договору №158-ДБН від 29.12.2008 містив застереження, за змістом якого відступлення права вимоги та/або переведення боргу за цим договором однією із сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною. При цьому, наслідків недотримання цієї вимоги договором не передбачено, зокрема відсутність згоди позивача на укладання спірного відступлення права вимоги не робить його не дійсним. При цьому, чинним законодавством не передбачено недійсності договору відступлення права вимоги за відсутності згоди боржника.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, підстави позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.11.2009 у справі №13/492 були відмінні від тих, що зазначені ліквідатором при зверненні до суду із даною заявою, оскільки приймаючи рішення про відмову в позові у справі №13/492 господарський суд досліджував лише обставини надання згоди КП "Київський метрополітен" на укладання оспорюваного договору.

При цьому, в даному випадку ліквідатор, звертаючись із заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009, посилається на обставини перевищення повноважень зі сторони Голови правління ВАТ "ДОК-3" ОСОБА_7, що встановлені вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к, а також на обставини, які вказують на відсутність волевиявлення зі сторони ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", що встановлені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 753/17749/13-к.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15698/13-к по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України, було встановлено наступні обставини.

29.10.2009 наказом №130-к , на підставі протоколу загальних зборів акціонерів №14 від 29.10.2009 ОСОБА_7 призначено Головою правління ВАТ "ДОК-3", у зв'язку з чим, останній відповідно до п. 4 контракту був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями,а саме: правом діяти від імені товариства, представляти його інтереси у всіх вітчизняних, іноземних підприємствах, установах та організаціях, укладати господарські та інші договори відповідно до статуту товариства та чинного законодавства в межах компетенції видавати нормативні документи, накази, розпорядження і давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів і працівників товариства.

Відповідно до п. 7.40 Статуту "ДОК-3", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 29.10.2009 №14, до компетенції директора відноситься вирішення всіх питань пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань віднесених до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Згідно п. 7.31 Статуту, до виключної компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених законодавством, статутом в тому числі, прийняття рішення про вчинення значних правочинів, у випадках визначених законодавством.

Статтею 70 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою. У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Відповідно до фінансових звітів ВАТ "ДОК-3", на кінець 2009 року вартість активів підприємства становила 24 406 000 грн.

Відповідно до п. 3.1.8, 3.1.9 Положення про спостережну раду ВАТ "ДОК-3", до компетенції спостережної ради підприємства, належить надання письмових повноважень правлінню на укладання договорів щодо розпорядження майном товариства (будівель та споруд), кредитних договорів, договорів застави майна незалежно від вартості, а також договорів оренди (лізингу) майна незалежно від терміну оренди і вартості; надання письмових повноважень Правлінню на укладання договорів (угод) щодо здійснення товариством капіталовкладень, у тому числі договорів купівлі-продажу машин та обладнання, пов'язаних з господарською діяльністю, а також договорів купівлі-продажу сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, готової продукції на суму, що перевищує 100 000,00 грн.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_11, покази якого за згодою учасників судового розгляду були оголошені в судовому засіданні, пояснював, що починаючи з 2006 року був головою спостережної ради ВАТ «ДОК-3», востаннє загальні збори товариства збирались 29.10.2009, коли було прийняте рішення про обрання головою правління ОСОБА_7 та внесено зміни до статуту ВАТ «ДОК-3», у зв'язку із прийняттям закону України «Про акціонерні товариства». В подальшому, про скликання загальних зборів акціонерів та засідань спостережної (наглядової) ради йому ніхто не повідомляв, зазначеними органами управління товариства голові правління ВАТ «ДОК-3» на укладення договору про співробітництво між ВАТ «ДОК-3» та ТОВ «Деснянськпарксервіс» від 21.01.2010 не надавались. Крім цього, органи управління ВАТ «ДОК-3» не надавали повноваження ОСОБА_7 на написання 15.03.2010 листа на адресу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про відмову ВАТ «ДОК-3» від права власності на нежитлові приміщенні літ. А, літ. С, літ. Ь по вул. Межигірській, 78.

Тобто, вироком у кримінальному провадженні було встановлено відсутність згоди спостережної ради акціонерного товариства на укладання правочинів виконавчим органом в особі голови правління ОСОБА_7 щодо майна товариства - ВАТ «ДОК-3».

При цьому, встановлено, що ОСОБА_7 своїми умисними діями, які полягали у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ «ДОК-3» вартістю 45 240 223 грн., за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10 810 000 грн., що спричинили тяжкі наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України (чинне станом на 17.01.2012).

Відповідно до ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, що предметом оспорюваного правочину є уступка права вимоги в сумі понад 40 млн. грн., тобто, правочин є значним в розумінні ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", вироком у кримінальному провадженні встановлені обставини відсутності надання спостережною радою акціонерного товариства згоди голові Правління ВАТ «ДОК-3» на укладання значних правочинів після 29.10.2009, колегія суддів дійшла висновку, що укладаючи договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009 ОСОБА_7 як голова Правління в порушення п.п. 7.31, 7.40 Статуту та . 3.1.8, 3.1.9 Положення про спостережну раду ВАТ "ДОК-3", ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства" перевищив свої повноваження.

Згідно із ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення дій представника юридичної особи здійснюється шляхом, зокрема, так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.) Таким чином, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення.

Заперечуючи проти задоволення заяви про визнання недійсним договору відступлення права вимоги ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" вказує, що платіжними дорученнями №1 від 21.01.2010, №2 від 21.01.2010, №5 від 26.01.2010, №16 від 09.02.2010, №17 від 10.02.2010, №13 від 02.02.2010, №6 від 28.01.2010, №7 від 29.01.2010, №4 від 25.01.2010, №2 від 22.01.2010, №9 від 22.01.2010 сплачено на користь ВАТ "ДОК-3" грошові кошти по договору відступлення права вимоги, а прийняття таких коштів є доказами схвалення ТОВ "ДОК-3" оспорюваного договору.

Разом з тим, наведена норма ст. 241 ЦК України застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Отже, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинені особою, котра зловживаючи своїм службовим становищем, вчинила злочин, що встановлено вироком суду.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 26 серпня 2014 року по справі № 5028/2/97(12/4)/2012.

Враховуючи вирок Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15968/13-к, колегія суддів вважає, що перерахування ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" грошових коштів на рахунок ВАТ "ДОК-3" на виконання своїх зобов'язань згідно з договором про відступлення права вимоги від 27.11.2009 та прийняття таких коштів боржником не можна вважати наступним схваленням ВАТ "ДОК-3" оспорюваного правочину.

Окрім того, Слідче відділення податкової міліції ДПІ у Дніпровському районі м. Києва листом №1119 від 28.10.2011 повідомило, що в його провадженні перебуває кримінальна справа №49-3127 за фактом замаху заволодіння майном в особливо великих розмірах - тобто злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 191 ч. 5 КК України.

В межах розслідування встановлено, що в січні-лютому 2010 року, через рахунки ОСОБА_12, ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", ВАТ "ДОК-3", ТОВ "Сіті-Інвест", ТОВ "Укрбазисфінанс", ОСОБА_13, послідовно, перераховані кошти в сумі 40 млн.т грн. для створення документальної видимості відступлення АТ "ДОК-3" права вимоги до КП "Київський метрополітен", що мало виплатити ВАТ "ДОК-3" 40 млн. грн., як компенсацію передачі будівель та території підприємства по вул. Межигірській, 78 у м. Києві під будівництво метрополітену, ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", з метою заволодіння коштами бюджету м. Києва в сумі 40 млн. грн.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 753/17749/13-к по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_9 за ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, було звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності по ст.ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України в зв'язку з закінченням строків давності для притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 закрито.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 753/17749/13-к було встановлено наступні обставини.

ОСОБА_2 (ОСОБА_9), згідно Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є власником товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-Інвестиційний Союз» (код ЄДРПОУ 36423784).

Незважаючи на те, що зазначене підприємство зареєстроване в державних органах влади як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_2 взяв участь у його створенні не з метою здійснення господарської діяльності, як передбачено статутом ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», а з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб. Для чого, ОСОБА_2 на прохання невстановленої слідством особи з метою реєстрації вказаного суб'єкта господарювання в державних органах влади підписав статутні та реєстраційні документи ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», та взяв участь у відкритті поточних рахунків даного підприємства, чим забезпечив здійснення невстановленим особам незаконної діяльності від імені ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз».

Так, 26 березня 2009 року на прохання невстановленої особи ОСОБА_2 погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз».

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього власника вказаного підприємства, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію. При цьому ОСОБА_2 прибув до станції метро Харківська в раніше обумовлене по телефону місце та надав невстановленій особі свої паспортні данні, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства.

Після чого невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», в яких ОСОБА_2 був зазначений як засновник вказаного підприємства.

26 березня 2009 року ОСОБА_2, домовившись з невстановленою слідством особою прибув до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, офіс якої розташований в АДРЕСА_2. У приватного нотаріуса ОСОБА_3, ОСОБА_2 на прохання невстановленої слідством особи, повідомив їй, що має намір зареєструвати ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз» і тому необхідно нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного підприємства. Далі достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 засвідчив своїм підписом статут ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», незаконно набувши статус його засновника, після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_2 та невстановлених слідством осіб.

14.04.2009 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 9/2, офіс №35. В єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз» зареєстровано під ідентифікаційним номером суб'єкта підприємницької діяльності 36423784 - та має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за номером 1 070 102 0000 036423 від 14.04.2009р.

Реєстрація ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз» в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактором реєстрації ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз», здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції.

Так, використовуючи ТОВ «Промислово-Інвестиційний Союз» для прикриття незаконної діяльності, невстановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані як пособництво у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто надання засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто у вчиненні злочину , передбаченого ст.ст. 27 ч.5, 205 ч. 1 КК України.

Враховуючи встановлені ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2013 у справі № 753/17749/13-к обставини, колегія суддів вважає, що укладання оспорюваного договору не відповідало внутрішній волі ТОВ "Промислово-інвестиційний союз", тобто було відсутнє волевиявлення з його сторони, оскільки було створено з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб та без мети здійснення його учасником ОСОБА_9 господарської діяльності всупереч констатованих норм у статуті господарського товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання названої вимоги є самостійною підставою для визнання правочину недійним згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність вимог ліквідатора банкрута, викладені у заяві про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності місцевий господарський суд послався на те, що такий строк не є пропущений, оскільки має обчислюватися з вересня 2014 року, тобто з моменту призначення арбітражного керуючого Степанова О.Ю. ліквідатором Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" згідно з постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що початок перебігу строку позовної давності є днем, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14.

Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Тобто, в даному випадку суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права не врахувавши правову позицію Верховного Суду України та не навів відповідних мотивів відступлення від неї.

Разом з тим, за правилами частини першої статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було встановлено вище, вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15698/13-к по обвинуваченню ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України, було встановлено перевищення повноважень голови Правління при укладенні оспорюваного правочину.

Тобто, на переконання колегії суддів, наявність злочинного наміру представника юридичної особи при вчиненні правочину, унеможливлює зробити висновок про обізнаність юридичної особи про порушення її права саме у день вчинення такого правочину.

А за таких обставин, колегія суддів вважає, що юридична особа, в даному випадку боржник, довідався про порушення свого права у зв'язку з укладанням оспорюваного правочину з дня набрання вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 у справі №758/15698/13-к законної сили, тобто з 20.12.2013, і саме з цієї дати необхідно обраховувати строк позовної давності при зверненні із даною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009.

Ліквідатор звернувся з заявою про визнання договору недійсним в межах справи про банкрутство ВАТ "ДОК-3" 14.10.2014, тобто без порушення загального строку позовної давності, у зв'язку з чим заява ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи, що порушення судом першої інстанції ч. 3, 4 ст. 82 ГПК України не призвело до прийняття неправильного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 14.03.2016, оскільки оскаржуване судове рішення у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 910/12281/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Б.В. Отрюх

В.В. Шипко