Постанова

від 16.06.2016 по справі 914/245/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа № 914/245/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Костів Т.С.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 10.05.2016р.

на ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2016р. про повернення без розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

у справі №914/245/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

до відповідача приватного підприємства "Аморанта", м.Трускавець Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Стебник Львівської області

про стягнення 62955,58 доларів США (що еквівалентно 1451742,14грн.) та 94482,16грн.

та за зустрічним позовом приватного підприємства "Аморанта", м.Трускавець Львівської області

до відповідача публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", м.Київ

про припинення зобов'язань за договором поруки,

представники сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Олексюк І.Ф.,

- від третьої особи - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України відповідачу роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2016р. у справі №914/245/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Щигельська О.І., судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.) повернуто без розгляду заяву суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання кредитного договору удаваним правочином та викладення п. 1.1 договору у іншій редакції.

Оскаржуваною ухвалою встановлено, що звертаючись із позовом (заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору), ФОП ОСОБА_2 не обґрунтовано підстав для об'єднання заявлених у поданій позовній заяві вимог та не доведено яким чином її самостійні вимоги стосуються предмета спору між позивачем і відповідачем. Встановлено також, що заявлені вимоги є взаємосуперечливими та взаємовиключними, оскільки обставин про їх єдність чи взаємопов'язаність позивачем не наведено, жодними доказами не підтверджено. Вказане є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що: 1) оскаржувана ухвала порушує його право на судовий захист; 2) місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про взаємосуперечливість та непов'язаність позовних вимог, оскільки, на думку скаржника, його позовні вимоги стосуються основного правочину - кредитного договору і у нього є всі підстави вказувати на те, що основний правочин є удаваним і має характер договору позики, отриманої на споживчі цілі в гривні, відтак судом невірно застосовано п.5 ч.1 ст.63 ГПК України.

Позивач та відповідач (за первісним позовом) вимог ухвал суду від 01.06.2016р. не виконали та не подали відзивів на апеляційну скаргу. Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги і зазначив, що в матеріалах справи наявно достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до ст.75 ГПК України.

Позивач та третя особа (за первісним позовом) явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без представників позивача та третьої особи (за первісним позовом).

З матеріалів оскарження ухвали та апеляційної скарги вбачається наступне:

У провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Креді Агріколь Банк» до приватного підприємства (надалі - ПП) «Аморанта» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємеця (надалі - ФОП) ОСОБА_2 про стягнення 62955,58 доларів США (що еквівалентно 1451742,14 грн.) та 94482,16 грн. та за зустрічним позовом ПП «Аморанта» до ПАТ «Креді Агріколь Банк» про припинення зобов'язань за договором поруки.

28.04.2016 р. на адресу господарського суду Львівської області надійшла заява ФОП ОСОБА_2 про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (а.с. 41-46 ). Відповідно до прохальної частини заяви про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ФОП ОСОБА_2 просить: 1) визнати кредитний договір № 123/08-ЮК1 від 09 вересня 2008 року, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Індустріально Експортний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», удаваним правочином; 2) викласти п.1.1 кредитного договору у такій редакції «Ліміт Кредитування. Відповідно до умов цього Договору. Банк зобов'язується надати Позивачу Кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії, у грошовій одиниці України - гривні в розмірі 509365,50 грн. (п'ятсот дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 50 коп.)».

Розглянувши вказану заяву, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України з підстав, зазначених вище. Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Львівської області від 28.04.2016р. у даній справі, ФОП ОСОБА_2 оскаржила її до Львівського апеляційного господарського суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваної ухвали - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.26 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Пунктом 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. визначено, що у процесі вирішення господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. З метою захисту свого права така особа може звернутися до господарського суду, який розглядає справу, з заявою про вступ у справу як третя особа з самостійною вимогою на предмет спору. Вступ цієї особи у справу можливий на будь-якій стадії провадження зі справи в місцевому господарському суді, але до прийняття ним рішення. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу виноситься ухвала. Вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54-57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61-63 ГПК.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Пунктом 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. визначено, що якщо третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що предметом спору за первісним позовом є стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором №123/08-юкі від 09.09.2008р., укладеним між нею та АТ «Індустріально-експортний банк» та забезпеченим договором поруки №10 від 09.09.2008р. між позивачем та відповідачем . Предметом спору за зустрічним позовом є визнання припиненими зобов'язань за договором поруки №10 від 09.09.2008р . Водночас, предметом позову за заявою про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору є визнання кредитного договору №123/08-ЮК1 удаваним правочином та викладення п. 1.1 договору в іншій редакції. Із характеру вказаних вимог не вбачається, що вони є тотожними вимогам за первісним чи зустрічним позовами.

Водночас, звертаючись із заявою про вступ у справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позивачем не обґрунтовано яким чином позовна вимога про викладення п.1.1 кредитного договору в новій редакції (що тягне за собою зміну валюти зобов'язання) впливає на зміну предмету кредитного договору і є застосуванням наслідків удаваності правочину.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про непов'язаність позовних вимог, відсутність підстав для їх об'єднання у поданій позовній заяві та їх нетотожність вимогам за первісним чи зустрічним позовом, відтак, зважаючи на наведене, вірно застосував п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Щодо твердження скаржника про порушення його прав на судовий захист, то такі є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд при прийнятті ухвали керувався прямими вказівками процесуального закону.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали, як такої, що прийнята відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 28.04.2016р. у справі №914/245/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Костів Т.С.