Постанова

від 16.06.2016 по справі 921/669/14-г/1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2016 р. Справа № 921/669/14-г/1

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Овочторг" б/н б/д, м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 27.04.15

у справі № 921/669/14-г/1

за позовом: Першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ", м. Київ

до відповідача: ПАТ "Овочторг", м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ "Диво", м. Тернопіль

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 44 866 872,14 грн.

та

за зустрічним позовом ПАТ "Овочторг", м. Тернопіль

до відповідача: ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", м. Київ

про визнання договору іпотеки недійсним

за участю представників:

від ПАТ АБ «Укргазбанк» - Феданяк Р.В. - представник;

прокурор та від позивача, відповідача та третьої особи за первісним позовом - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/669/14-г/1 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.15 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 18.06.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суд від 18.06.15 провадження у справі № 921/669/14-г/1 зупинено та призначено у справі будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.16 провадження у справі поновлено, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.05.16.

Призначене на 19.05.2016 року судове засідання не відбулося у зв'язку із відпусткою судді - члена колегії Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.16 призначено розгляд справи на 02.06.16.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.16 відкладено розгляд справи на 16.06.16.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.04.15 у справі № 921/669/14-г/1 (суддя Чопко Ю.О.) первісний позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить Приватному акціонерному товариству "Овочторг", а саме:

- будівлю п'ятитисячника загальною площею 11 307,5 кв.м;

- фруктосховище загальною площею 936,3 кв.м;

- цибулесховище загальною площею 2 236,9 кв.м;

- майстерню загальною площею 371,0 кв.м;

- майстерню загальною площею 888,3 кв.м;

- котельню загальною площею 87,7 кв.м;

- насосну загальною площею 68,9 кв.м;

- прохідну загальною площею 23,7 кв.м;

- дві трансформаторні;

- дві градирні.

Загальний розмір вимог, що підлягає сплаті на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" з вартості предмета іпотеки:

- прострочена заборгованість за кредитом - 28 000 000 (двадцять вісім мільйонів) гривень;

- прострочена заборгованість по відсотках за кредитом - 13 682 000 (тринадцять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі) грн. 03 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 2 152 888 (два мільйони сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 89 коп.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 952 245 (дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі двісті сорок п'ять) грн. 73 коп.;

- заборгованість по сплаті комісії за супроводження кредиту - 75 000 (сімдесят п'ять) тисяч грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення комісії - 4 737 (чотири тисячі сімсот тридцять сім) грн. 49 коп.

Спосіб реалізації предмету іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну предмета іпотеки встановити в межах процедури виконавчого провадження.

Стягнуто з ПАТ "Овочторг" в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору. У задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що ПАТ «АБ «Київ» свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав відповідно до п.п.2.1. та 2.2. Договору. Проте, позичальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво" - у встановлений строк кредит не повернуло, обумовлений порядок виконання зобов'язань порушило, а тому позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 2 ст. 590 ЦК Україна, ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", п. 4.2. Договору іпотеки, відтак позовні вимоги прокурора задоволено місцевим господарським судом.

Також, місцевий господарський суд послався на те, що як підставу зустрічного позову зазначено відсутність у Договорі іпотеки кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки, на думку суду, предметом Договору іпотеки є не земельна ділянка, а інші об'єкти нерухомості, місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу,в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.15 у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

При цьому апелянта посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що місцевим господарським судом не зважаючи на поважність причин відсутності у судовому засіданні представника ПАТ «Овочторг» не відкладено розгляд справи, а прийнято рішення у справі.

Також, на думку апелянта, заявлена сума боргу не відповідає дійсності, оскілки позивачем не надано нормативно - обгрунтованого розрахунку.

Крім того, скаржник покликається на те, що, на його думку, прокурором неправильно визначено позивача у справі.

Апелянтом також вказано на те, що місцевим господарським судом не взято до уваги той факт, що договорами вносилися зміни до умов кредитного договору, якими змінювався графік погашення заборгованості, а також кредитні обороти позичальника.

Окрім цього, скаржник вважає, що місцевим господарським судом неправомірно відповідно до вимог ст..35 ГПК України не взято до уваги той факт, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду в межах справи №607/7602/13-ц встановлено невідповідність заявлених до стягнення сум та призначено фінансово - кредитну експертизу.

Посилаючись на вказані порушення, скаржник просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати рішення місцевого господарського суду.

18 червня 2015 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим просит відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Також, 18.06.15 від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої, на думку заявника, пов'язаної з нею справи.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду справи №910/15009/15, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки ухвала Господарського суду м.Києва про прийняття до розгляду позовної заяви винесена судом 15.06.15, тобто після прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення, а тому обставина, на яку посилається заявник не може бути взята до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки така не існувала на момент розгляду справи в суді першої інстанції. Вказані обставини викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.15 у даній справі.

Разом з цим, як зазначено вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про призначення у справі будівельно -технічної експертизи для визначення ринкової вартості об'єкта іпотеки, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, відтак провадження у справі було зупинено, про що винесено ухвалу Львівського апеляційного господарського суду про зупинення провадження у справі від 18.06.15.

22 червня 2015 року від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наводяться доводи на спростування апеляційної скарги та зазначається про її необґрунтованість у зв'язку з чим просить залишити оскаржене рішення без змін, а пеляційну скаргу без задоволення.

4 квітня 2016 року Львівським НДІ судових експертиз повернуто до суду апеляційної інстанції матеріали справи № 921/669/14-г/1 без висновку експерта у зв'язку з неоплатою ПАТ "Овочторг" вартості проведення експертизи.

Також, до суду апеляційної інстанції під час зупинення провадження у справі, а саме 06.07.15, надійшло клопотання від ПАТ АБ "Укргазбанк" про залучення його до участі у справі у зв'язку з набуттям прав та обов'язків ПАТ "АКБ "Київ" на підставі договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку від 19.06.15. Разом з цим, подане клопотання не підписане представником заявника, також не завірені належним чином додатки до клопотання, а тому судом витребувано підписане клопотання та належним чином завірені додати до нього, що підтверджують набуття прав та обов'язків стосовно спірного майна за первісним позовом.

На виконання вимог ухвали суду, 23 травня 2016 року до суду апеляційної інстанції від ПАТ АБ "Укргазбанк" надійшла заява з витребуваними судом документами. При цьому, ПАТ АБ "Укргазбанк" подано не повний текст договору укладеного між ПАТ АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк" на 4-ох аркушах, з яких не вбачається номер внесення реєстраційного запису.

Відтак, судом повторно витребувано у ПАТ АБ "Укргазбанк" належним чином завірену копію договору від 19.06.15 про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та ПАТ АБ "Укргазбанк".

Представником ПАТ АБ «Укргазбанк» 16.06.16 подано витребувані судом документи.

Разом з цим, 19.05.16 представником скаржника подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема: копія договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 20.01.16, копія повідомлення ТОВ "Арма Факторинг" від 16.12.15 № 872/12, копія договору відсутплення прав за іпотечним договором від 16.12.15 та копя договору відступлення права вимоги за договорами надання відновлювальної кредитної лінії від 16.12.15.

З поданих відповідачем доказів вбачається, що за договором про відступлення прав за іпотечними договорами від 16.12.15 ТОВ "Арма Факторинг" (первісний іпотекодержатель) відступило у повному обсязі, ТОВ "Тернопіль Інвест" (новий іпотекодержатель) прийняло всі права іпотекодержателя, що існують на дату укладення договору, зокрема, за договором іпотеки б/н, посвідчений 12.03.11 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Заяць І.О., зареєстрований в реєстрі за № 1129, укладений між ПАТ "АКБ "Київ" та ВАТ "Овочторг" (який є підставою первісного позову). Разом з цим, з цього ж договору вбачається, що АБ "Укргазбанк" був наступним іпотекодержателем відповідно до договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки та застави укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" посвідченого 19.06.15. В подальшому, ТОВ "Арма Факторинг" набуло статусу первісного іпотекодержателя в силу укладеного договору відступлення прав за іпотечним договором укладеним між АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Арма Факторинг" посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. від 16.12.15, реєстраційний №8746.

Аналогічні пояснення щодо відступлення прав за іпотечним договором, що є підставою позову у даній справі, надано також представником відповідача у судовому засіданні.

Також, обставини щодо набуття ТОВ "Арма Факторинг" , а в подальшому ТОВ «Тернопіль Інвест» права вимоги за іпотечними договорами від 16.12.15 підтверджено представником ПАТ АБ «Укргазбанк» у судовому засіданні 16.06.16.

Зважаючи на наведене, щодо поданого ПАТ АБ «Укргазбанк» клопотання про залучення його до участі у справі в якості правонаступника позивача, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Відповідно до ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні, зокрема, може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази передачі ПАТ АБ «Укргазбанк» прав вимоги за іпотечними договорами третім особам (ТОВ "Арма Факторинг" та ТОВ «Тернопіль Інвест») колегія суддів не знайшла підстав для задоволення клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про залучення його до участі у справі в якості правонаступника, знажаючи на відсутність у нього права вимоги за іпотечними договорами станом на 16.06.16.

У судовому засіданні представник ПАТ АБ «Укргазбанк» підтвердив відсутність на даний час підстав для залучення його до участі у справі в якості правонаступника у зв'язку з відсутність права вимоги до боржника за іпотечними договорами.

Разом з цим, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що правонаступництво є можливим на будь-якій стадії процесу. Це означає, що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

Відтак, особа, яка набула статусу кредитора у зобов'язанні, у даному випадку за договором відступлення права вимоги за іпотечними договорами, не позбавлена права подати заяву про залучення її в якості правонаступника, в подальшому, на стадї виконання рішення суду.

Учасники судового процесу участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12 березня 2011р. між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Диво" (позивачльник) укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №005/11 (кредитний договір).

Відповідно до умов укладеного договору кредитор зобов'язався надавати позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Максимальний ліміт заборгованості було встановлено в сумі 28 000 000 гривень 00 коп. (п.1.1.1 кредитного договору).

Погашення всіх траншів кредиту повинно було бути здійснене не пізніше 11 вересня 2012р. (п.1.1.2. кредитного договору).

Процентна ставка за користування кредитом встановлювалася в розмірі 18 річних (п.1.1.3 кредитного договору).

Крім того, позичальник зобов'язався сплатити комісію в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містилися в Додатку №1 до Кредитного договору (п.1.1.4 Кредитного договору).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 12 березня 2011р. - між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Овочторг" як Іпотекодавцем був укладений посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зайцем І.О. і зареєстрований в реєстрі під №1129 договір іпотеки (з майновий поручитель) (договір іпотеки).

Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки Іпотекодавець передав в іпотеку Іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов"язань Позичальника за Кредитним договором, зокрема, наступне нерухоме майно:

- будівлю п'ятитисячника загальною площею 11 307,5 кв.м;

- фруктосховище загальною площею 936,3 кв.м;

- цибулесховище загальною площею 2 236,9 кв.м;

- майстерню загальною площею 371,0 кв.м;

- майстерню загальною площею 888,3 кв.м;

- котельню загальною площею 87,7 кв.м;

- насосну загальною площею 68,9 кв.м;

- прохідну загальною площею 23,7 кв.м;

- дві трансформаторні;

- дві градирні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, свої зобов'язання за кредитним договором кредитор виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав відповідно до п.п.2.1. та 2.2. договору, що підтверджується меморіальними ордерами № 2692676, №2757841 та №2790141.

При цьому, посилаючи на порушення позичальником умов кредитного договору, у зв'язку з чим у Товариство з обмеженою відповідальністю "Диво" виникла заборгованість за кредитом в розмірі 28 000 000 грн. 00 коп., зважаючи на наявність договору іпотеки, першим заступником прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" подано позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній судова колегія зазначає наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи підставою виникнення правовідносин між кредитором та позичальником у даній справі є договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №005/11.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджується, що позичальник не виконав покладеного на нього обов'язку щодо повернення отриманих грошових коштів внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 28 000 000, 00 грн.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як зазначено вище, п.1.1.3 кредитного договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 18,0% річних.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник повністю процентів не сплатив, умов Кредитного договору не виконав, відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позичальником за період з 12.03.13 по 20.06.14 заборгованість по відсотках становить 13 682 000 грн. 03 коп.

Також, відповідно до умов укладеного кредитного договору, ТзОВ "Диво" повинно було сплачувати комісію за супроводження кредиту в порядку і в розмірі, встановленому Додатком №1 до Кредитного договору. Однак, доказів сплати комісії за супроводження кредиту, в матеріалах справи не міститься, відтак заборгованість по сплаті комісії в розмірі 75 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України , штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору уразі прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій та/або строків повернення кредиту Позичальник повинен був сплачувати Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Зважаючи на невиконанням зобов'язань, за період з 21.12.2013 по 20.06.2014 нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 2 152 888 грн. 89 коп., нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту в розмірі 952 245 грн. 73 коп. та за період з 20.11.2013 по 20.06.2014 нарахована пеня за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 4 737 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотеко держателя щодо відшкодування: витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору (ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Стаття 12 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 1 та 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону .

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої ЦК України . При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбаченихЗаконом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень" .

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель, на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України , має право вимагати застосування його судом. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011 у справі № 4/1, від 19.08.2014 у справі № 5011-32/10471-2012.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов"язань за Кредитним договором задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оцінивши вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що в зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань по предитному договору (повне чи часткове неповернення у встановлений предитним договором термін суми кредиту та/або несплата або часткова несплата у встановлені Кредитним договором суми відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій), позивач набув право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 2 ст. 590 ЦК Україна, ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", п. 4.2. договору іпотеки.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що прокурор не мав повноваження для подання позову у дані справі, спростовується судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру") (в редакції Закону № 1789-XII від 01.05.2014, чинній на момент подання позову).

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру") (в редакції Закону № 1789-XII від 01.05.2014, чинній на момент подання позову).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

На виконання постанови КМУ №556 від 10.06.09 АКБ «Київ» капіталізовано шляхом придбання 99,94 % акцій державою в особі Міністерства фінансів України.

Таким чином, порушення позичальником кредитних зобов'язань призводить до погіршення стану кредитування банками та до збільшення невиконаних ними зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України.

Враховуючи наведене, пред'явлення прокурором даного позову зумовлено необхідністю захисту державних інтересів.

Щодо зазначення скаржником про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв'язку з невідкладенням розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог процесуального закону, а саме ст.ст.22,77 ГПК України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, посилання скаржника на безпідставне невідкладення розгляду справине може вважатися порушенням норм процесуального права.

Посилання скаржника на наявність додаткових договорів, якими внесено зміни щодо графіку погашення кредиту спростовуються судом апеляційної інстанції, зважаючи на відсутність в матеріалах справи таких додаткових угод.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Скаржником додаткових угод, на які він посилається, не подано, причин такого неподання не зазначено, клопотання про витребування вказаних доказів судом не надходило, відтак суд апеляційної інстанції вважає вищенаведені обставини не доведеними відповідачем у справі.

Стосовно твердження апелянта про те, що місцевим господарським судом неправомірно відповідно до вимог ст.35 ГПК України не взято до уваги той факт, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду в межах справи №607/7602/13-ц встановлено невідповідність заявлених до стягнення сум та призначено фінансово - кредитну експертизу, а тому неправомірно відмовленов зупиненні провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п.2.6 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позов у справі № 607/7602/13-ц заявлений АКБ «Київ» до інших осіб, предмет та підстава вказаного спору є іншими ніж у даній справі.

Відтак вирішення даної справи жодним чином не ставиться в залежність від розгляду справи №607/7602/13-ц, оскільки під час розгляду справи № 607/7602/13-ц не встановлюється жодних обставни, які могли б вважатися судом преюдиційними у даній справі.

Зважаючи на наведене, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в зупиненні провадження у даній справі.

Також, колегія суддів зазначає, що подана апеляційна скарга стосується виключно первісного позову, разом з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову, зважаючи на його необгрунтованість, оскільки посилання на те, що в договорі іпотеки відсутній кадастровий номер земельної ділянки, не може бути підставою для визнання договору іпотеки недісним зважаючи на те, що предметом договору є не земельна ділянка, а об'єкти нерухомо мого майна, які мають інші індивідуально визначені ознаки.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, які викладені в оскарженому рішенні, відповідачем не доведено обставин викладених в апеляційній скарзі, які б спростовували правомірні висновки місцевого господарського суду.

Відтак, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.15 у справі №921/669/14-г/1 слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.04.15 у справі №921/669/14-г/1 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Овочторг" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.