Постанова

від 14.06.2016 по справі 17/5007/98/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 17/5007/98/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

прокурор - Марщівська О.П.

позивача - ОСОБА_1

відповідача1 - не з'явились

відповідача2 - ОСОБА_2

відповідача3 - ОСОБА_2

за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - не з'явились

за участю третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від "11" квітня 2016 р. у справі № 17/5007/98/11

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України (м. Київ)

за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Житомирської обласної ради (м. Житомир),

Обласного дитячого протитуберкульозного санаторію "Лісовий берег"

до 1. Виконавчого комітету Житомирської міської ради (м. Житомир)

2. Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (м. Київ)

3.Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" (м. Житомир)

за участю третіх осіб на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору: Обласного медичного центру вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради,

Федерації професійних спілок України (м. Київ),

Публічного акціонерного товариства "ЕК "Житомиробленерго" (м. Житомир)

про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності та визнання права власності з врахуванням заяви від 11.04.2016р. №05/2-1973-11 про уточнення позовних вимог в частині переліку нерухомого майна, що є предметом спору

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 р. у справі №17/5007/98/11 (суддя Машевська О.П.) відмовлено заступнику прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у позові до Виконавчого комітету Житомирської міської ради визнати незаконним та скасувати свідоцтво від 10.01.2001 року про право власності на будівлі туристичної бази "Лісовий берег", видане Обласному дочірньому підприємству "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Відмовлено Заступнику прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України у позові до Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на майновий комплекс туристичної бази "Лісовий берег", розташованого за адресою: Чуднівське шосе,1 м. Житомир, до складу якого входять об'єкти згідно інвентарної справи № 10308, а також висновку будівельно-технічної експертизи № 629/06.15 від 17.02.2016р.: літ.А-1- головний корпус - 1984,8 кв.м., літ.А-2- головний корпус - 3023,5 кв.м., літ. Б-сауна - 117,9 кв.м., літ.В - кафе-115,3 кв.м., літ.Г- сауна -117,9 кв.м., літ.В-кафе-115,3 кв.м., літ. Г - холодильник -29,6 кв.м., літ. Д-1-літній будинок № 1- 63 кв.м., літ. Д-2- літній будинок № 2 - 48,8 кв.м., літ. Д-3- літній будинок № 3 - 62,7 кв.м., літ. Д-3а - літній будинок № 3а -82,5 кв.м., літ. Д -4 - літній будинок № 4 -82,6 кв.м., літ. Д-5 - літній будинок № 5 - 42,00 кв.м., літ. Д-6 - літній будинок № 6 - 41,6 кв.м., літ.Д-7 - літній будинок № 7 - 41,6 кв.м., літ. Д-8 - літній будинок № 8 - 41,6 кв.м., літ. Д-9 - літній будинок № 9 - 105,2 кв.м., літ. Д -10 - літній будинок № 10 - 41,6 кв.м., літ.Д-11 - літній будинок № 11- 104,4 кв.м., літ. Д-12 - літній будинок № 12 - 41, 4 кв.м., діт. Д-14- літній будинок № 14 -124,9 кв.м., літ. Д-15 - літній будинок № 15 - 104,6 кв.м., літ. Д-16 - літній будинок № 16- 56,6 кв.м., літ. Е- теплиця - 287,6 кв.м., літ. Ж - столярний цех - 119,2 кв.м., літ. К- гаражі на чотири бокси - 130,8 кв.м., літ. Л - будівля ТП- 18,9 кв.м., літ. М - котельня - 247,3 кв.м., літ. И - пункт прокату - 144,2 кв.м., літ. Х - літній будинок - 42,4 кв.м., літ. Х-1 - літній будинок - 29,8 кв.м., літ. Х-2 - літній будинок - 21,2 кв.м., літ. Х-3 - літній будинок - 37,00 кв.м., літ. Х-4 - літній будинок - 21,2 кв.м., літ. Ч - овочесховище - 71,9 кв.м., літ. Щ - прохідна - 9,8 кв.м., літ. З - електрощитова - 4,8 кв.м., літ. Н - склад - 65,9 кв.м, лі. О - склад - 209,3 кв.м., літ. П- склад - 99,7 кв.м., літ. Т - склад - 91,3 кв.м., літ. С - водонапірна вежа - 211,1 кв.м., літ. Ц - сарай - 30,6 кв.м., літ. У - вбиральня - 68,5 кв.м, літ. У-1 - вбиральня ( поліклініка) - 159,8 кв.м., гараж на два бокси - 75 кв.м., гараж на два бокси - 39,00 кв.м., склад № 1 - 15,6 кв.м., склад № 2 - 37,5 кв.м., склад № 3- 60,00 кв.м., прибудова до будівлі складів - 37,2 кв.м., приміщення пральні - 91,5 кв.м., навіс - 75,6 кв.м., КНС - 27,6 кв.м., склад - 80,5 кв.м., сарай - 24,00 кв.м., пожрезервуар, причал Ір., водопровід, каналізація напірна, каналізація внутрішня, теплотраса .

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 р. у справі №17/5007/98/11 заступник прокурора Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 р. та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Зокрема в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

Скаржник акцентує увагу суду, що на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях В«УкрпрофтурВ» спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника. Рада Федерації незалежних профспілок України 04.10.1991 незаконно внесла основні фонди та основні засоби туристично-екскурсійних підприємств, у тому числі і спірне майно, що перебували лише у її віданні, до статутного фонду ЗАТ В«УкрпрофтурВ» , яке у подальшому оформило спірне свідоцтво про право власності на нього.

Відмовивши у задоволенні позову у частині свідоцтва про право власності, судом не враховано, що прокурором поряд із свідоцтвом не оскаржується рішення виконкому Житомирської міської ради від 31.12.1972 №1045, яке зазначено у якості підстави для видачі спірного свідоцтва про право власності, у зв'язку з тим, що з його тексту вбачається, що жодного відношення до спірних правовідносин воно не має.

Безпідставними є доводи суду першої інстанції щодо ненадання доказів утримання спірного майна державою.

Відтак, за згоди позивача, який у спірних правовідносинах представляє державу, враховуючи спільність поставленої мети для виконання державою своїх функцій (реабілітація, лікування людей на базі спірного нерухомого майна), Житомирською обласною радою упродовж 20 років витрачались кошти на утримання державного майна.

Вказавши на відсутність доказів утримання майна державою, суд першої інстанції взагалі не встановив яким чином це майно утримували ПрАТ В«УкрпрофтурВ» та ДП В«ЖитомиртуристВ» .

Крім того, скаржник відзначає, що посилання суду на рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7, яким відмовлено в задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України, Фонду соціального страхування, ЗАТ В«УкрпрофтурВ» про недійсність установчих документів ЗАТ В«УкрпрофтурВ» є безпідставними, оскільки питання права власності на спірне майно, законність розпорядження ОСОБА_2 Федерації проф спілок України та ЗАТ В«УкрпрофтурВ» спірним майном судом в рамках справи № 138/7 не досліджувалось.

Враховуючи викладене, скаржник стверджує, що рішення господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 р. у справі №17/5007/98/11 на підставі ст.ст.103, 104 ГПК України підлягає скасуванню, оскільки постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також через невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

08.06.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Житомирської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому обласна рада просить суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.04.2016 р. у справі №17/5007/98/11 та прийняти нове рішення, яким позов заступника прокурора області задовольнити.

13.06.2016 р. від Фонду Державного майна України на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надішли пояснення по суті справи в яких позивач акцентує увагу на те, що спірний об'єкт мав статус державної (загальнодержавної) власності, в зв'язку з чим здійснення будь-яких дій щодо зміни власника цього майна є неправомірним.

В судовому засіданні прокурор Марщівська О.П. підтримала вимоги апеляційної скарги Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від "11" квітня 2016 р. у справі № 17/5007/98/11 та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Представник Фонду Державного майна України ОСОБА_1 підтримала правову позицію прокурора Марщівська О.П. та надала свої пояснення по суті справи.

Представник Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" та Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає що апеляційна скарга Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від "11" квітня 2016 р. у справі №17/5007/98/11 є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В судове засідання представники Виконавчого комітету Житомирської міської ради та третіх осіб не з'явилися хоча про дату час та місце були повідомленні належним чином, крім того, від представника третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Житомирської обласної ради надійшло клопотання про розгляд скарги без участі уповноваженого представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №371 від 14 травня 1968 року Житомирській обласній раді по туризму було виділено земельну ділянку, площею 1,5 га в південно-західній стороні Корбутівського лісопарку для будівництва туристичної бази на 265 місць. Зобов'язано забудовника і будівельну організацію при будівництві будинку готелю забезпечити повне збереження зелених насаджень.

Рішенням цього ж виконавчого комітету №362 від 07 травня 1970 року Житомирській обласній раді по туризму було виділено земельну ділянку, площею 314,0 кв. м. для будівництва насосної станції і башти в Корбутівському гідропарку. Зобов'язано забудовника і будівельну організацію при будівництві будинку готелю забезпечити повне збереження зелених насаджень.

Актом державної прийомки будинку (споруди) від 20 грудня 1972 року прийнято в експлуатацію літню туристичну базу на 200 місць, об'ємом 4810 куб.м., корисною площею 1603,5 кв.м. в м.Житомирі (с. Корбутівка, гідропарк), який затверджено рішенням виконкому Житомирської ради депутатів трудящих 21.12.1972 року №1045.

Зі змісту цього Акту вбачається, що будівництво розпочато в липні 1971 року, здійснено забудовником - Обласною радою по туризму і екскурсіях господарським способом на підставі проекту прив'язки типових будинків КЛ-2т, ТП-246-19 Житомирського філіалу проектного інституту "Укрколгосппроект".

Актом державної прийомки будинку (споруди) від 27 грудня 1973 року прийнято в експлуатацію комплекс турбази-готелю на 275 місць, об'ємом 25858 куб. м., корисною площею 5775 кв. м в лісопарковій зоні, Корбутівка, в м. Житомирі, який затверджено рішенням виконкому Житомирської ради депутатів трудящих 03.01.1974 року №9.

За даними цього Акту будівництво розпочато у вересні 1969 р., здійснено із залученням генпідрядника БМУ "Житлобуд-4" треста "Житомиржитлобуд" на підставі проекту, розробленого Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту "Укрколгосппроект", забудовник - Обласна рада по туризму і екскурсіях.

17.02.2016 р. судовим експертом ОСОБА_3 було проведено судову будівельно-технічну експертизу об'єктів нерухомості, що за адресою: Житомирська область, лісопаркова зона району Корбутівки у м.Житомирі, м.Житомир, Чуднівське шосе, будинок 1., за результатами експертизи складено висновок №629/06.15.

Згідно висновку судової експертизи № 629/06.15 підтверджується, що Актом державного приймання літньої турбази від 1972р. прийнято в експлуатацію 15 типових будинків КЛ-2Т, 2 санітарні блоки (вбиральні), павільйон "Турист", частина водопровід, каналізація , електротехнічні роботи та благоустрій.

Згідно висновку судової експертизи № 629/06.15 підтверджується, що Актом державного приймання турбази від 1973р. прийнято в експлуатацію "Хозкорпус" ( гаражі на 4 бокси, котельня, гараж на 2-а бокси, гараж на 2-а бокси, склад №1, склад№2, склад №3), "2-ТП" (будівля ТП), "Водонапорная башня" ( водонапірна вежа, розташована за межами огородженої території турбази, до складу якої входять також резервуар на 50 куб.м, артсвердловина, насосна станція), "Спальный корпус; клуб-столовая, вестибюль -переход" (головний корпус), "Канализиционная насосная (КНС), "Пожрезервуар", "Причал Ір.", водопровід, каналізація (каналізація напірна, каналізація внутрішньоплощадочна), теплотраса, електротехнічні роботи (високовольтна мережа ЛЕП-10кВ, низьковольтна мережа ЛЕП-0,4 кВ, зовнішня повітряна електромережа 380/220 В, радіомережа, телефонна мережа), благоустрій (дренаж, малі архітектурні форми, покриття та сходові входи, дорога, озеленення і спортплощадка).

Відповідно до постанови Центральної ради по туризму та екскурсіях (м. Москва) від 28.12.81 року "Про паспортизацію туристичних установ системи Центральної ради по туризму та екскурсіях" у 1983 році було проведено паспортизацію туристичної бази "Лісний берег".

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.03.1994р. №164 туристичній базі "Лісовий берег" обласного підприємства "Житомиртурист" АТ "Укрпрофтур" надано земельну ділянку у постійне користування площею 1,8300 га для розміщення бази та 10.05.1994 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЖТ, про що зроблено запис за № 188.

З 19.01.1996 року набрали чинності Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.95 №56р., які передбачили обов'язкову державну реєстрацію закінчених будівництвом об'єктів та прийнятих в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації. Державну реєстрацію проводили бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів, зокрема, рішення про відведення земельної ділянки і акт прийняття цього об'єкта в експлуатацію, затверджений рішенням органу місцевого самоврядування (далі - Правила про державну реєстрацію № 56).

Судом встановлено, що 07.02.1997р. Житомирське обласне державне комунальне підприємство по технічній інвентаризації (далі - БТІ) здійснило державну реєстрацію права власності Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" на туристичну базу "Лісовий берег" у реєстраційній книзі №103 на сторінці 221 за реєстровим № 217 , інвентарна справа №10308.

У п. п."е" п.2.2 Правил про державну реєстрацію №56 передбачалось, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис (додаток № 5). Якщо на правовстановлюючому документі не було місця для реєстраційного напису, то видавалось реєстраційне посвідчення, яке було невід'ємною частиною правовстановлюючого документа (додаток №6). Згідно п.п."д" п.2.2 цих Правил при реєстрації об'єктів нерухомого майна за юридичними особами, їм видавалось реєстраційне посвідчення (додаток № 7).

Державну реєстрацію права власності на туристичну базу "Лісовий берег" у 1997р. БТІ вчинено у формі реєстраційного напису. Наявність правовстановлюючого документу ( в оригіналі, в засвідченій копії) або реєстраційного посвідчення - не встановлено.

Згідно висновку судової експертизи № 629/06.15 туристична база "Лісовий берег" станом на 07.02.1997р. була зареєстрована у складі об'єктів будівництва 1972 та 1973 років, і зокрема: "Главный корпус" (літери А, А1 (А2), початок буд-ва -1969, зданий у - 1973, площа забудови 3038,7, об'єм 19482 куб.м, корисна площа 5008,3 кв.м), "Сауна" (літера Б, рік забудови - відсутній, площа забудови 155,1, об'єм 462 куб.м, корисна площа 117,9 кв.м), "Кафе" ( літера В, початок буд-ва -1971, зданий у - 1972, площа забудови 134,5 кв.м., об'єм 382, корисна площа 115,3 кв.м.).

10.01.2001 року Обласному дочірньому підприємству по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", з посиланням на рішення виконкому Житомирської міської ради від 21.12.1972р. №1045, Виконавчим комітетом Житомирської міської ради видано Свідоцтво про право власності на туристичну базу "Лісовий берег", на підставі якого 23.01.2001 року БТІ проведено реєстрацію права колективної власності , про що внесено запис у реєстрову книгу № 140 на стор. 533 за № 755, інвентарна справа №10308. Як зазначено у Свідоцтві туристична база "Лісовий берег" в цілому складається з будівель туристичної бази.

Згідно висновку судової експертизи №629/06.15 туристична база "Лісовий берег" станом на 23.01.2001р. була зареєстрована у складі об'єктів будівництва 1972 та 1973 років, і зокрема: "Літні будинки з 1 по 15" (літери Д, початок буд-ва -1971, зданий у - 1972, площа забудови 1784,5 кв.м, об'єм 3315 куб.м., корисна площа 1078,1 кв.м, "Вбиральні" ( літери У-У1, початок буд-ва -1971, зданий у - 1972, площа забудови 228,3 кв.м, об'єм 674 куб.м.), "Кафе" (літера В, початок буд-ва -1971, зданий у - 1972, площа забудови 134,5 кв.м., об'єм 382, корисна площа 115,3 кв.м.).

Висновком судової експертизи № 629/06.15 на дату його складання 17.02.2016 року підтверджено, які з об'єктів будівництва 1972 та 1973 років існують в натурі (на місцевості); які з об'єктів , визначених у позові прокурора, в натурі не виявлено; які з об'єктів нерухомого майна існують в натурі (на місцевості) та підлягають державній реєстрації.

Висновком судової експертизи №629/06.15 також підтверджено, що розташування об'єктів будівництва 1972 та 1973 років, які існують в натурі (на місцевості) на час проведення судової експертизи, відносно меж плану землекористування загальною площею 1,8300 га за Державним актом на право постійного користування серії ЖТ (номер відсутній) від 10.05.1994р., виданим туристичній базі "Лісовий берег Житомирського обласного підприємства "Житомиртурист" для розміщення бази, відповідає фактичному.

Об'єкт будівництва 1973 року під назвою "Водонапірна башта" (в інв. справі № 10308- "Водонапірна вежа"), згідно висновку судової експертизи № 629/06.15, розташований за межами виділених у постійне користування туристичній базі "Лісовий берег" земельних ділянок площею 1,83 га (а.с.38-41 т.1, а.с. 212-215 т.3, а.с. 212-215 т.6) та 3,86 га ( а.с. 35-37 т.1, а.с.208-211 т. 3), а відтак розташований землях Гідропарку (м. Житомир), що межують з земельною ділянкою площею 1,83 га.

Об'єкт будівництва 1973 року під назвою "Каналізаційна насосна" ( в інв. справі № 10308- "КНС"), згідно висновку судової експертизи № 629/06.15, розташований в межах виділеного у постійне користування туристичній базі "Лісовий берег" земельної ділянки площею 3,86 га.

Висновок судової експертизи № 629/06.15 підтверджує, що будівля ТП-378 (реєстраційний номер майна 16467928, адреса: Чуднівське шосе, буд.1, площа 24,10 кв.м., власник ПАТ "ЕК"Житомиробленерго") 1973 року будівництва, розташована на території господарчого блоку (прибудована до будівлі гаражів на 4 бокси (літ.К), яка в свою чергу прибудована до будівлі котельні (літ.М) та на земельній ділянці площею 3,86 га, виділеній у постійне користування туристичній базі "Лісовий берег".

На підставі висновку судової експертизи № 629/06.15 судом встановлено, що будівля ТП-378 була прийнята в експлуатацію Актом державної прийомки будинку (споруди) від 27 грудня 1973 року як "2-ТП" ( літера Л) та пов'язана технологічно з наявними в натурі (на місцевості) об'єктами будівництва 1972 та 1972 років, однак з 23.10.2006року її власником є ПАТ "ЕК" Житомиробленерго". Натомість зазначена будівля визначена у позові прокурора як власність держави.

Стосовно правового статусу особи, якій було надано земельну ділянку для будівництва, та з'ясування, яка особа була замовником будівництва здійснювала експлуатацію побудованої бази безпосередньо після будівництва, а також джерел фінансування будівництва спірного майна, встановлено наступне.

27.07.82р. постановою ОСОБА_4 Центральної ради по туризму і екскурсіях (м. Москва, СРСР) затверджено Положення про Українську республіканську раду по туризму і екскурсіях ( далі - Положення).

Відповідно до цього Положення Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях являється органом, який здійснює керівництво радами по туризму і екскурсіям, іншими підвідомчими установами, організаціями, підприємствами туристично-екскурсійної системи профспілок на території УРСР. Українська республіканська рада по туризму та екскурсіях працює під керівництвом Центральної ради по туризму і екскурсіях Української республіканської ради профспілок (Укрпрофрада) в тісному контакті з обласними радами і республіканськими комітетам профспілок, іншими громадськими організаціями, державними комітетами, міністерствами і відомствами Української РСР. Українська республіканська рада по туризму і екскурсіях здійснює свою діяльність на началах госпрозрахунку, являється юридичною особою, має розрахунковий рахунок, самостійний баланс. Положенням також визначені завдання, зміст роботи, склад коштів.

Зокрема, кошти Української республіканської ради по туризму і екскурсіях формувались із відрахувань від прибутку рад по туризму та екскурсіям, частини централізованих амортизаційних відрахувань та інших джерел. Ліквідація Української республіканської ради здійснювалась Центральною радою по туризму та екскурсіях за погодженням з ВЦРПС (Всесоюзна центральна рада профспілкових союзів - постійно діючий орган профспілок СРСР, що діяв між з'їздами) та Українською республіканською радою профспілок.

18.11.90р. постановою ОСОБА_4 Загальної конфедерації професійних союзів СРСР ( м. Москва) за № 2-1а на підставі ОСОБА_5 останньої , постанови 19 з'їзду професійних союзів СРСР "Про власність профспілок СРСР" від 27.10.1990р. затверджено Договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., укладений між Загальною конфедерацією професійних союзів СРСР та Федерацією незалежних профспілок України ( далі - Договір про майно профспілок).

Договором про майно профспілок закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно додатку, і зокрема, туристичну базу "Лісовий берег" (м. Житомир, гідропарк, 1973 року введення в експлуатацію, балансова вартість 2302тис. крб.).

ОСОБА_4 Федерації незалежних профспілок України постановою №П-7-7 від 23.08.1991р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради з туризму та екскурсій в закрите акціонерне товариство "Укрпрофтур". Рада Федерації незалежних профспілок та Фонд соціального страхування України 04.10.1991р. уклали установчий договір і затвердили його ОСОБА_5. Установчі документи АТ "Укрпрофтур" були предметом спору у справі Вищого арбітражного суду України № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства "Укрпрофтур" про визнання недійсними установчого договору та статуту АТ "Укрпрофтур".

У переліку майна, переданого Федерацією незалежних профспілок України в статутний фонд АТ "Укрпрофтур" (додаток до ОСОБА_5 товариства), значиться туристична база "Лісовий берег", 1973 року введення в експлуатацію, балансова вартість 2302 тис. крб., залишкова вартість 1932 тис. крб.

ОСОБА_6 Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997р. у справі №138/7 в позові Фонду державного майна України до Федерації незалежних профспілок України відмовлено повністю. Вищий арбітражний суд України прийшов до висновку, що створення АТ "Укрпрофтур" відбулось у відповідності до закону, підстав для визнання установчого договору про його створення та ОСОБА_5 акціонерного товариства недійсним немає.

З 29.04.11р. відповідач -2 здійснює свою діяльність як ПрАТ "Укрпрофтур" на підставі ОСОБА_5 (нова редакція), згідно якого з 28.10.1991р. є повним правонаступником Української республіканської ради по туризму і екскурсіях та власником майна, переданого йому засновниками, зокрема, Федерацією профспілок України.

Установчі документи (положення, статут) Житомирської обласної ради по туризму (або Обласної ради по туризму та екскурсіях) у справі відсутні.

Наявні у справі копії внутрішньо - титульного списку 1973 р. комплексу Житомирської турбази, засвідченого печаткою державного архіву Житомирської області, містять назву організації вищого рівня, а саме: ВЦРПС, Українській центральній раді по туризму та екскурсіям. Список затверджено головою Житомирської обласної ради профспілок.

Бланки паспортів турбази "Лісовий берег" містять назву "ВЦРПС, Центральній раді по туризму та екскурсіям". У паспорті спального корпусу вказано "СМУ "Жилстрой-4" як організацію, що його будувала.

Щодо джерел фінансування будівництва відомо, що після введення туристичної бази "Лісовий берег" в експлуатацію, Житомирська обласна рада по туризму зверталась до Житомирського обласного відділення Будбанку СРСР за отриманням кредитних коштів для її будівництва у період з 28.12.1973р. по 12.03.83р. , однак докази їх надання - відсутні.

З архівної копії статистичної звітності профспілок УРСР можна встановити, що кошторисна вартість туристичної бази 1969-1972 років будівництва в м. Житомирі Української РСР становила 1087,7 тис. крб., підрядна організація підпорядковувалась Мінпромбуду Української РСР, джерело фінансування - 55,0 тис. крб. кредитних коштів Будбанку СРСР, в частині інших джерел фінансування - відомості відсутні.

ОСОБА_6 Центральної ради по туризму та екскурсіях (м. Москва) від 18.07.88р. №12-1 ліквідовано Житомирську обласну раду по туризму та екскурсіям і створено на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій області Житомирське обласне туристично-екскурсійне виробниче об'єднання "Житомиртурист" та доручено Українській республіканській раді затвердити ОСОБА_5 останнього. ОСОБА_5 Житомирського обласного туристично-екскурсійного виробничого об'єднання "Житомиртурист" у матеріалах справи відсутній.

Проте відомо, що Правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" 03.12.1991р. прийняло рішення про створення Житомирського обласного відділення ЗАТ "Укрпрофтур" (відповідач -3) як правонаступника Житомирського обласного туристично-екскурсійного виробничого об'єднання "Житомиртурист". 15 квітня 1994р. відповідно до протоколу №4 відповідач -2 прийняв рішення правління реорганізувати з 01 квітня 1994р. Житомирське обласне відділення " Житомиртурист" в Житомирське обласне дочірнє підприємство "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур" та затвердити ОСОБА_5 останнього. ОСОБА_5 Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур" у справі відсутній .

Однак, як встановлено судом, саме за цим підприємством вперше було проведено державну реєстрацію права власності на туристичну базу "Лісовий берег" - 07.02.1997р.

Загальними зборами акціонерів Українського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", протокол №6/6 від 14.04.1998р. затверджений ОСОБА_5 Обласного дочірнього підприємства по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укпрофтур" у новій редакції, зареєстрований Виконкомом Житомирської обласної ради 20.11.2000р.

Згідно статуту Обласне дочірнє підприємство по туризму та екскурсіях "Житомиртурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укпрофтур" з 20.11.2000р. є правонаступником Житомирського обласного дочірнього підприємства "Житомиртурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", засноване на власності ЗАТ "Укрпрофтур". Для забезпечення діяльності підприємства ЗАТ "Укрпрофтур" передало йому у господарське відання майно, проіндексована вартість якого станом на 01 січня 2000 року становила 2925000,00грн. Забезпечуючи повне господарське відання, підприємство має право здавати майно в оренду у встановленому ЗАТ "Укрпрофтур" порядку.

Як встановлено судом, саме за цим підприємством було проведено державну реєстрацію права власності на літню туристичну базу "Лісовий берег" - 10.01.2001 року.

Судом також встановлено, що туристична база "Лісовий берег" не була зареєстрована відповідачами як цілісний майновий комплекс, що об'єднав об'єкти будівництва 1972-1973р.р. за Актом державного приймання літньої турбази від 1972р. та Актом державного приймання турбази від 1973р. у Реєстрі прав власності на нерухоме майно , що почав діяти з 03 серпня 2004року та припинив свою дію 31.12.12р.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у частині застосованих положень ч. 5. ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 03.08.2004р.) , що право власності на нерухоме майно, набуте згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнавалось державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснювалась лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Проте, підтверджується також, що з боку держави в особі Фонду державного майна України існували претензії щодо майна туристичної бази "Лісовий берег", що документально підтверджуються починаючи з 1996 року. Листом від 13.06.1995р. №10-16-4105 Фонд державного майна України повідомляв Федерацію професійних спілок України, що за окремим дорученням Кабінету ОСОБА_7 України від 23.03.1995р. №3737/96 з 1995 року проводить роботу по визначенню частки державної власності в майні АТ "Укрпрофтур".

Федерація професійних спілок України листом від 26.12.1996р. за № 10-16-13652 надала Фонду державного майна України перелік установ, організацій і підприємств, які за станом на 24.09.91р. знаходились у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України Загальносоюзної конфедерації профспілок (колишнього ВЦРПС), у якому значиться туристична база "Лісовий берег" балансовою вартістю 1932 тис. крб. станом на 01.01.92р. та яка за станом на 01.12.96р. використовувалась обласним державним комунальним дитячим санаторієм радіаційного захисту "Лісовий берег" ( код ЄДРПОУ 02650452).

Листами від 11.12.2006р. №10-16-17987 та від 08.10.2008р. №10-16-14401 Фонд державного майна України підтвердив, що на виконання ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України "Про проект ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України про тлумачення постанови Верховної ОСОБА_6 України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 01.11.96р. № 461/96-ВР разом з громадськими організаціями провів станом на 24.08.91р. інвентаризацію та склав Переліки організацій, установ і підприємств, які станом на 24.08.91р. знаходились у віданні загальносоюзних профспілкових організацій на території України.

Наведене свідчить, що Фонду державного майна України було відомо про місце знаходження спірного майна, фактичного суб'єкта користування ним, а також про існування свідоцтва про право власності на туристичну базу "Лісовий берег" від 10.01.2001р.

Стосовно доводів, що держава в особі Фонду державного майна України, вважаючи себе власником спірного майна, не несла жодних витрат з його утримання, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що станом на 01.12.96р. туристична база "Лісовий берег" використовувалась обласним державним комунальним дитячим санаторієм радіаційного захисту "Лісовий берег" (чинна назва - обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради ( код ЄДРПОУ 02650452).

Як визнала Житомирська обласна рада у рішенні 23 сесії 6 скликання від 10.04.14р. №1179 туристична база "Лісовий берег" з 1993 року використовується на умовах оренди закладами охорони здоров'я Житомирської області. Відповідно до рішення сесії обласної ради від 23.03.2004р. №393, наказу управління охорони здоров'я Житомирської ОДА від 05.04.2004р. №145, Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради (третя особа) був переміщений на умовах оренди у даний комплекс. Проіндексована залишкова вартість майнового комплексу "Лісовий берег" становить 2,9 млн. грн. За 20 років оренди із бюджету області було виділено більше ніж 12 млн. грн. для проведення поточних та капітальних ремонтів майнового комплексу.

З Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку судом встановлено наявність за № 0360 Сезонного дитячого оздоровчого закладу "Лісовий берег" (м. Житомир, Чуднівське шосе, буд.1, комунальна власність).

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції встановив, що туристична база "Лісовий берег", яка належить на праві господарського відання відповідачу -3 та на праві власності відповідачу-2, використовується з 1993 року установами та закладами комунальної форми власності (засновник - Житомирська обласна рада) на правах оренди.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Починаючи з 03.08.1990р. власність профспілок як громадських організацій на території Української РСР належала за формою власності до колективної власності, яка вперше виникла на підставі ст. 4 Закону про економічну самостійність, та охоронялась законом нарівні з іншими самостійними формами власності: державною та індивідуальною (особиста і приватна трудова власність).

У період після 16.07.1990р. на території Української РСР та у період після 24.08.1991р. та до 14 лютого 1992 р. на території України, відносини власності регулювались рішеннями органу законодавчої влади - ВР УРСР ( ВР України) на основі законодавства Української РСР: законів та постанов і указів Президії ВР УРСР ( ВР України) ( ст. 106 Конституції 1978р. в редакції до 14.02.1992р.).

15.10.1990 року набрала чинності Постанова ВР УРСР В«Про управління державним майном Української РСРВ» № 376-12, яка встановила , що до прийняття Закону Української РСР про ОСОБА_7 Української РСР на ОСОБА_7 УРСР покладається здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності ( далі - Постанова ВР УРСР № 376-12).

02.11.1990 року ОСОБА_7 міністрів УРСР на виконання Постанови ВР УРСР №376-12 прийняла ОСОБА_6 № 329 В«Про створення Комітету по управлінню державним майном при ОСОБА_7 УРСРВ» , якою визначила наступні головні завдання Комітету по управлінню державним майном при ОСОБА_7 УРСР: інвентаризацію та оцінку вартості всього державного майна на території України та державного майна, що належить республіці за її межами; підготовку пропозицій Уряду республіки про передачу державного майна союзного та іншого підпорядкування у власність Української РСР.

29.11.1990 р. набрала чинності ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" № 506-ХІІ ( далі - Постанова ВР УРСР № 506-ХІІ), яка встановила мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

У період з 15.10.1990р. по 29.11.1990р. ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 УРСР були прийняті постанови виключно щодо державного майна та введений мораторій на зміну державної форми власності на це майно до початку його приватизації - 04.03.1992р.

Відповідно до ст.3 та ст.30 Закону СРСР №1818-1 від 10.12.90 "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні; профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами; профспілки володіють, користуються і розпоряджаються майном та коштами, що належать їм на правах власності; профспілки не відповідають за зобов'язаннями державних, господарських, кооперативних та інших громадських організацій; профспілки відповідно до їхніх статутних цілей і завдань мають право у встановленому порядку створювати, зокрема, акціонерні товариства.

На підставі ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 Української РСР від 29.09.1990 №281-XII "Про порядок реєстрації громадських об'єднань" в редакції ОСОБА_6 Президії ВР №480-XII від 14.11.90р. здійснювалась державна реєстрація на території Української РСР новостворених профспілок на підставі статутів, які не суперечили Декларації про державний суверенітет України, Конституції Української РСР 1976 р. та чинному законодавству.

З 1 липня 1990 року на території Української РСР застосовувався Закон СРСР "Про власність в СРСР" відповідно до якого власність виступає у формі власності радянських громадян, колективної і державної власності, з 03.08.1990р. правила Закону про економічну самостійність, про те, що власність в Українській РСР виступає в таких формах: державна; колективна; індивідуальна (особиста і приватна трудова власність) та інші, передбачені Законом форми власності, а з 15.04.1991р. - правила ст. 4 Закону про власність про те, що в Українській РСР власність здійснюється у формі: індивідуальна (особиста і приватна трудова), колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

ОСОБА_5 20 Закону про власність встановила, що професійні спілки є суб'єктами права колективної власності, а стаття 28 цього Закону - що об'єктами права власності професійних спілок, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами Української РСР.

ОСОБА_5 8 Закону про власність також встановила, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Українській РСР, а відносини власності, не врегульовані цим Законом, регулюються Цивільним кодексом Української РСР 1963 р. та іншими законодавчими актами.

Так, у ст. 97 ЦК УРСР 1963р. в редакції, чинній до 06.04.94 року було передбачено, що профспілкові організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

ОСОБА_5 98 ЦК УРСР 1963р. в редакції, чинній до 06.04.94 року визнавала власністю профспілкових та інших громадських організацій майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

ОСОБА_5 99 ЦК УРСР 1963р. в редакції, чинній до 06.04.94 року передбачала, що на належні профспілковим організаціям будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку, палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також на культурно-освітні фонди не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів.

З наведеного випливає висновок про існування на рівні законодавства встановленої майнової самостійності професійних організацій, та як наслідок, їхніх спілок.

В свою чергу, згідно ч.2 статті 31 Закону про власність у загальнодержавній (республіканській) власності могло перебувати майно, передане у власність Української РСР іншими державами, а також юридичними особами і громадянами (ст.ст. 32 та 34 Закону про власність).

19.08.1991 р. Кабінет ОСОБА_7 Української РСР прийняв ОСОБА_6 №158 "Питання Фонду державного майна Української РСР", поклавши на Фонд державного майна УРСР організацію роботи та оформлення переходу в юрисдикцію Української РСР державних підприємств і організацій союзного підпорядкування.

30 серпня 1991 року ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України прийняла Указ від 30 серпня 1991 року № 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" ( далі - Указ ВР України № 1452-XII) , у п. 1 якого було встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

10 вересня 1991 року набрав чинності Закон України №1540-ХІІ "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", у статті 1 якого було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України (далі - Закон про організації союзного підпорядкування).

24 вересня 1991 р. Кабінет ОСОБА_7 України прийняв ОСОБА_6 №227 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" №227 ( далі - ОСОБА_6 КМУ про виконання Закону про організації союзного підпорядкування), згідно якої постановив:

- організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покласти на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету ОСОБА_7 України від 11 вересня 1991 р. N 237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства; міністерствам і відомствам України здійснити, в основному, до 1 жовтня 1991 р. прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року;

- міністерства і відомства України, у відання яких переходять підприємства, установи та організації, одержують від них , зокрема, матеріали: довідку про фінансовий стан підприємства, установи та організації на 1 жовтня 1991 р. (запаси товарно-матеріальних цінностей, дебіторську і кредиторську заборгованість, в тому числі за межами України), розпочаті інвестиційні проекти, їх кошторисну вартість, фактичні витрати, обсяги фінансування з позабюджетних фондів і резервів; коротку характеристику виробничих і невиробничих фондів; бухгалтерський звіт за станом на 1 жовтня 1991 року;

- після узгодження організаційних питань органи державного управління України видають акти про перехід у їх відання відповідних підприємств, установ та організацій, які надсилаються до Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Міністерства статистики України.

У числі підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування згідно додатку до постанови Кабінету ОСОБА_7 України від 24 вересня 1991 р. №227, яку прийнято на виконання Закону про організації союзного підпорядкування, не значаться будь-які громадські організації союзного підпорядкування взагалі, та профспілкові, зокрема.

Інших нормативних актів на виконання Закону про організації союзного підпорядкування як ВР України, так і КМ України прийнято не було.

Таким чином, не можна стверджувати, що предмет правового регулювання Закону про організації союзного підпорядкування поширюється на власність громадських організацій союзного підпорядкування, в тому числі, профспілкових.

14 лютого 1992 року ВР України прийнято ОСОБА_6 N 2116-XII " Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності " ( далі - ОСОБА_6 про управління державним майном 1992р.), у якій встановлено, що на Кабінет ОСОБА_7 України згідно з ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 Української РСР від 15 жовтня 1990 року "Про управління державним майном Української РСР" покладено повноваження по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, і для здійснення цих повноважень створено Фонд державного майна України.

10 квітня 1992р. набрала чинності Постанова ВР України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" N 2268-XII ( далі - ОСОБА_6 ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1992р.), яка встановила, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

У ОСОБА_6 ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1992р. постановлено Фонду державного майна України прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 1 травня 1992 року. Однак юридичний механізм виконання цієї ОСОБА_6 встановлений не був.

Станом на 10.04.1992р. на території України діяла ОСОБА_6 ОСОБА_7 УРСР від 28 квітня 1980 р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" (ОСОБА_6 втратила чинність на підставі Постанови КМ України N 678 від 26.06.96р.) ( далі - ОСОБА_6 УРСР про порядок передачі 1980р.).

Додатком до ОСОБА_6 УРСР про порядок передачі організацій 1980р. була ОСОБА_6 ОСОБА_7 СРСР від 16 жовтня 1979 р. N 940 "Про затвердження Положення про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" , на підставі якого здійснювалася передача із союзного підпорядкуванні в республіканське і місцеве підпорядкування ( далі - Положення РМ СРСР про порядок передачі 1979р.)

Так, згідно абз. 3 п. 7 Положення РМ СРСР про порядок передачі 1979р. міністерства, державні комітети і відомства республік і виконавчі комітети місцевих ОСОБА_7 народних депутатів приймають від кооперативних та інших громадських організацій будинки і споруди у порядку, встановленому ОСОБА_7 ОСОБА_7 відповідної союзної республіки.

Згідно п.8. Положення РМ СРСР про порядок передачі 1979р. передача кооперативними та іншими громадськими організаціями державним органам усього майна підприємств, об'єднань, організацій і установ, а також окремих будинків і споруд проводиться за плату, якщо законодавством СРСР не встановлений інший порядок.

Майно підприємств, об'єднань, організацій і установ, а також окремі будинки і споруди, що передаються кооперативними та іншими громадськими організаціями державним органам, оплачуються лише в тій частині, яка була створена або придбана кооперативними та іншими громадськими організаціями за рахунок власних коштів.

Оплата вартості такого майна провадиться в п'ятирічний строк, якщо угодою відповідних державних органів з центральними органами кооперативних та інших громадських організацій не встановлений більш короткий строк.

Судом не встановлені обставини прийняття Фондом державного майна України у своє відання як до, так і після 01 травня 1992року майнових комплексів громадських організацій СРСР, в тому числі, профспілкових, у порядку, встановленому Положенням РМ СРСР про порядок передачі 1979р., та оплати його вартості на підставі угоди з центральними органами громадських організацій, в тому числі, профспілкових ( абз. 2 п.6 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 листопада 2004 року N 16-рп/2004 у справі N 1-30/2004 (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації).

15.03.1992р. набрав чинності Закон України від 4 березня 1992 року № 2163-XII "Про приватизацію державного майна" (далі - Закон про приватизацію), який закріпив статус Фонду державного майна України як органу, що здійснює державну політику в сфері приватизації.

07.07.1992р. ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України № 2558-XII було затверджено Тимчасове положення про Фонд державного майна України, у пункті 4 якого було встановлено, що Фонд здійснює повноваження щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності та повноваження орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів.

З наведеного вбачається, що станом на 10 квітня 1992р. ( на час прийняття постанови ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1992р.) не було необхідного нормативного регулювання діяльності ФДМУ.

18.07.1992 р. набрав чинності Закон України В«Про об'єднання громадянВ» , який у ч.4 ст.1 передбачив, що особливості правового регулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки ( далі - Закон про об'єднання громадян).

Відповідно до ст. 21 Закону про об'єднання громадян, громадські організації мали право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.

26.12.1992р. набрав чинності Декрет Кабінету ОСОБА_7 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності ", який у п. п. 2 п.7 зупинив дію статей 2 та 5 Закону організації союзного підпорядкування у частині повноважень Фонду державного майна України, крім його повноважень як орендодавця, а також зупинив дію пункту 1 ОСОБА_6 про управління державним майном 1992р. також у частині повноважень Фонду державного майна України.

25.02.1993 року набрав чинності Декрет Кабінету ОСОБА_7 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів" №19-93, який у п. 2. зупинив дію пункту 1 ОСОБА_6 про управління державним майном 1992р. в цілому.

Дія статей 2 та 5 Закону організації союзного підпорядкування у частині повноважень Фонду державного майна України, крім його повноважень як орендодавця в подальшому так і не була поновлена. Не поновлена також і дія п.1 ОСОБА_6 про управління державним майном 1992р. в частині повноважень Фонду державного майна України на управління державним майном.

З 21.05.1993р. повноваження Верховної ОСОБА_6 України в частині здійснення законодавчого регулювання відносин власності поновлено.

4 лютого 1994 року набрала чинності Постанова ВР України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" №3943-XII (далі - ОСОБА_6 ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1994р.), яка встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

У п. 2. ОСОБА_6 ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1994р. було встановлено Кабінету ОСОБА_7 України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

На виконання п.2 ОСОБА_6 ВРУ про майнові комплекси громадських організацій СРСР 1994р., Кабінет ОСОБА_7 України прийняв постанову від 13 січня 1995 р. N 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (далі - ОСОБА_6 КМУ про органи управління майном громадських організацій СРСР 1995р.), згідно якої до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, поклав на міністерства повноваження органів управління цим майном згідно з додатком.

У п. 2 ОСОБА_6 КМУ про органи управління майном громадських організацій СРСР 1994р. постановлено міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15 січня 1995 р. до сфери управління майно згідно з порядком, передбаченим ОСОБА_6 про порядок передачі організацій 1980р.

У Переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яким покладається на міністерства (додаток до ОСОБА_6 КМУ про органи управління майном громадських організацій СРСР 1995р.), не значиться майно загальносоюзних громадських організацій взагалі, та профспілкових організацій, зокрема.

Разом з тим, зміст п. 2 ОСОБА_6 КМУ про органи управління майном громадських організацій СРСР 1994р. в черговий раз доводить, що прийняття майна загальносоюзних громадських організацій, розташованих на територій Української РСР у державну власність (безстроково чи тимчасово), мало здійснювати за документами, що мали юридичне значення (рішення про передачу та акт приймання-передачі).

Згідно абз. 2 пункту 3 цієї постанови до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Натомість, судами не встановлено обставин вчинення Фондом державного майна України дій на виконання абз. 2 п.3 ОСОБА_6 КМУ про органи управління майном громадських організацій СРСР 1994р. в частині здійснення права розпорядження майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, зокрема щодо спірного майна .

24 травня 1996 року Президентом України прийнято розпорядження № 123 В«Про заходи щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСРВ» , яким доручено Кабінету ОСОБА_7 України поінформувати про виконання постанов ВР України від 10 квітня 1992 року "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" та від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", а також підготувати і подати на розгляд Верховної ОСОБА_7 України пропозиції щодо вирішення питання права власності на майно громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у відносинах набуття права державної власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від імені держави повноваження здійснював Кабінет ОСОБА_7 України та що станом на 24 травня 1996року це майно не було державним, а Фонд державного майна України - органом, уповноваженим здійснювати управління та розпорядження таким майном.

Конституційний Суд України в абз.4, 6 п.1 мотивувальної частини Рішення від 01.07.1998 № 9-рп (справа щодо приватизації державного майна) виходить з того, що регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об'єктів і суб'єктів права власності (статті 13, 41, 142, 143), рівність усіх суб'єктів права власності (стаття 13), гарантії права власності й обов'язки власників (статті 13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92). Крім того, відносини власності регулюються Цивільним кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року, Законом України "Про власність" від 7 лютого 1991 року.

В абз. 1 п. 5. мотивувальної частини Рішення КСУ у справі про офіційне тлумачення ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що після 28 червня 1996 року право державної власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР могло виникнути виключно на підставі закону. Застосування підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих ВР Української РСР, ВР України, КМ України та Президента України, як підстави виникнення державної власності на таке майно після 28.06.1996р. , суперечить ст. 58 Конституції України.

01.11.1996 року Верховна ОСОБА_7 України прийняла ОСОБА_6 N 461/96-ВР "Про проект ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України про тлумачення ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", якою доручила Фонду державного майна України разом з відповідними громадськими організаціями України до 1 квітня 1997 року провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24 серпня 1991 року і подати ОСОБА_8 України перелік суб'єктів, у володінні яких знаходиться це майно.

У п. 2 цієї ОСОБА_6 Верховна ОСОБА_6 України постановила: відповідно до частини сьомої статті 92 Конституції України Комісії Верховної ОСОБА_6 України з питань економічної політики та управління народним господарством підготувати і внести на розгляд Верховної ОСОБА_6 України в січні 1997 року проект Закону України про власність на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР.

Як розтлумачив Конституційний Суд України в абз. 5 п. 5 мотивувальної частини Рішення від 14.10.2003 №16-рп/2003 (справа про направлення запиту до Президента України) юридичними формами актів Верховної ОСОБА_6 України насамперед є закони і постанови. Шляхом прийняття актів набувають офіційного характеру результати волевиявлення Верховної ОСОБА_6 України, тобто її рішення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що станом на 01.11.1996 року право державної власності на майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР не виникло, і це визнала Верховна ОСОБА_6 України прийняттям ОСОБА_6 N 461/96-ВР. Окрім того, як дійшов суд висновку, прийняттям цієї ОСОБА_6, законодавчий орган держави визнав, що таке майно знаходиться у віданні відповідних громадських організацій України, а не у віданні Фонду державного майна України.

18.10.2006 року набрав чинності Закон України від 21.09.2006 №185-V "Про управління об'єктами державної власності" ( далі - Закон № 185-V), який у ст.ст. 3 та 4 встановив, що об'єктами управління державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій, а суб'єктами управління ними є, зокрема, Кабінет ОСОБА_7 України та Фонд державного майна України.

У ч. 1 ст. 5 Закону №185-V Кабінет ОСОБА_7 України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Підпунктом "а" пункту 3 частини 1 статті 7 цього ж Закону передбачено, що Фонд державного майна України здійснює управління корпоративними правами держави лише в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_7 України.

Отже, в силу приписів вищезазначених норм вбачається, що саме Кабінет ОСОБА_7 України здійснює управління об'єктами права державної власності, зокрема, корпоративними правами держави, як безпосередньо, так і через уповноважені ним органи державної виконавчої влади .

На підставі вищевикладеного, встановлено, що Закон № 185-V визначив , що об'єктом управління державною власністю можуть бути корпоративні права держави у майні громадських організацій колишнього СРСР, розташованих на території України та що станом на 18.10.2006р. такі права у держави ще не виникли. Встановити наявність таких прав та визначити їх розмір мав Фонд державного майна України.

20.03.2007 року набрав чинності Закон України від 22.02.2007 № 700-V "Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України" ( далі - Закон про мораторій 2007р.), який встановив до 1 січня 2008 року мораторій на відчуження нерухомого майна санаторно-курортного, туристичного та фізкультурно-спортивного призначення та основних засобів виробництва, які перебувають у володінні Федерації професійних спілок України, господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, учасником (акціонером) чи засновником яких є Федерація професійних спілок України, а також акцій (часток, паїв) господарських товариств, які здійснюють відповідну діяльність, що перебувають у володінні Федерації професійних спілок України.

У статті 3 Закону про мораторій 2007р. Верховна ОСОБА_7 України констатовано, що майно профспілкових організацій перебуває у володінні Федерації професійних спілок України, а не у володінні Фонду державного майна України, та що суб'єкт права власності на це майно на законодавчому рівні не визначений.

ОСОБА_5 4 "Прикінцеві положення" Закону про мораторій зобов'язала Кабінет ОСОБА_7 України створити робочу комісію, в тому числі, за участю Фонду державного майна України , якій провести інвентаризацію відповідного майна та щодо кожного об'єкта документально визначити законність його перебування у володінні Федерації професійних спілок України; щодо кожного об'єкта, включеного до вказаного переліку, встановити частку держави, Федерації професійних спілок України, інших професійних спілок, інших суб'єктів господарювання. На Кабінет ОСОБА_7 України покладено також обов'язок подати в установленому порядку законопроект про визначення суб'єктів права власності майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України.

Судом встановлено, що 04.07.2006р. була укладена Угода № 299 про взаємодію Фонду державного майна України та Федерації професійних спілок України з метою проведення інвентаризації об'єктів ФПУ та налагодження їх обліку, яка у п. 4 містить умову про те, що результати інвентаризації не обліковуються в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності, а зберігаються в окремій базі об'єктів ФПУ, а в п.5 про те, що у разі виявлення об'єктів, які на 100% є державною власністю , відомості про них вносяться до Єдиному реєстрі об'єктів державної власності ( а с. 241 т.6).

У справі відсутні докази виконання ФДМУ та ФПСУ умов Угоди №299 від 04.07.2006року стовного інвентаризації спірного майна, що дає підстави вважати, що Закон про мораторій 2007р. не було виконано.

Відтак, держава не стала власником майна, яке перебувало та перебуває у володінні Федерації професійних спілок України та створених нею суб'єктів господарювання, а Фонд державного майна України являється органом, уповноваженим від імені держави та в її інтересах здійснювати право власності на зазначене майно .

ОСОБА_5 41 Конституції України проголошує, що право власності є непорушним. Положення статей 319, 31 ЦК України закріплюють конституційні гарантії, надані власнику володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а також гарантії його захисту.

Держава, як суб'єкт права власності, відповідно до статті 15 ЦК України, може у спосіб, передбачений приписами ст. ст. 1 та 2 ГПК України, звернутись за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом подання позову прокурором.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання права власності. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права. Позов про визнання права власності є належним способом захисту, якщо майно ще не вибуло з володіння власника.

Виходячи з положень статті 328, 331 ЦК України, цивільний закон визначає способи та підстави виникнення права власності на майно, зокрема це створення майна, набуття права власності на майно шляхом переходу прав на підставі правочинів, а також іншим спосіб, який відповідає закону.

Майно, щодо якого виник спір, створювалось та використовувалось у період, який хронологічно передує обставинам, з якими прокурор пов'язує виникнення права власності держави. Матеріалами справи доведено, що спірне майно створено, утримувалось та використовувалось за рахунок декількох джерел, проте основний тягар його утримання покладався на профспілкові організації системи профспілок СРСР, пізніше Федерації профспілок України, що підтверджується і положеннями постанови ОСОБА_7 ОСОБА_7 Української РСР від 23.04.1960р. №606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», хоча, слід також зазначити, що майно, яке є предметом спору у цій справі , на той момент ще не було створено.

Обставини, з якими пов'язується виникнення у держави Україна права власності на указане майно, стосуються проголошення Україною незалежності та прийняття ряду правових актів органами державної влади. Виходячи з цих підстав, прокурор доводить у своєму позові підстави набуття державою прав на певне майно. У спорі, який розглядається, підставами визначено, зокрема, Указ ОСОБА_4 Верховної ОСОБА_4 України від 30 серпня 1991 року №1452- XII «Про передачу підприємств , установ та організацій союзного підпорядкування , розташованих на території України у власність держави », Закон України від 10 вересня 1991 року №1540-XII «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування , розташовані на території України», постанову Верховної ОСОБА_4 України від 10 квітня 1992 року «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України », відповідно до яких майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій і інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України, та передані тимчасово Фонду державного майна України.

Також прокурор посилається на ОСОБА_6 Верховної ОСОБА_6 України від 4 лютого 1994 року №3943-XII, за змістом якої тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальнодержавних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, майно є загальнодержавною власністю.

Як вбачається з аналізу змісту цих правових актів, норми, які в них вміщуються, мали тимчасовий характер і потребували розвитку шляхом прийняття в подальшому нормативно-правових актів для врегулювання питань власності щодо конкретних об'єктів майна, а також суб'єктів права власності. Натомість, такі нормативно-правові акти не були прийняті.

Приймається також до уваги, що не знайдено жодних доказів на підтвердження дій Фонду державного майна України, спрямованих на прийняття указаного майна та дій щодо розпорядження цим майном . Фонд державного майна як орган державної влади у контексті частини другої статті 19 Конституції України, діючи як орган державної влади, не приймав управлінських рішень у відповідній правовій формі про прийняття спірного об'єкта майна у власність держави.

ОСОБА_8 Суд України, формулюючи правові позиції у справах, які стосуються спірних правовідносин, зокрема і у постановах, на які посилається прокурор у апеляційній скарзі, надаючи тлумачення цьому законодавчому акту, зазначав, що питання щодо кола суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано. Натомість, виходячи з положень частини 2 статті 326 ЦК України, лише через органи державної влади є можливим здійснення права власності від імені і в інтересах держави.

Врахувавши викладене, колегія судів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у позові прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, з огляду на недоведеність обставин набуття права власності на указаний об'єкт майна, а відтак і наявність порушеного цивільного права.

Відтак з урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Заступник прокурора Житомирської області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у ОСОБА_6 Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від "11" квітня 2016 р. у справі №17/5007/98/11 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №17/5007/98/11 повернути до господарського суду Житомирської області.

ОСОБА_6 набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.