Рішення

від 13.06.2016 по справі 759/6133/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/6133/15ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/3099/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.,

при секретарі: Горбачовій І.В.

за участю представників позивача Бровчук М.Л., Бойко О.С.

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року

в справі за позовом ЖБК «AEЛITA» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись в квітні 2015 року до суду з позовом обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1. Обслуговування та утримання мешканців у вказаному будинку здійснює позивач на підставі договорів із виконавцями та постачальниками житлово-комунальних послуг. ОСОБА_5 є власником квартири та особового рахунку цієї житлової площі, а тому у неї виникає обов'язок своєчасно сплачувати платежі у рахунок покриття витрат на експлуатацію та ремонт будинку, прибудинкової території та плату за спожиті комунальні послуги, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є повнолітніми, а тому на підставі ч.3 ст. 156 ЖК УРСР зобов'язані брати участь у витратах по утриманню квартири (будинку) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Однак, вони не своєчасно та не у повному обсязі сплачують кошти за надані їм житлово-комунальні послуги. Станом на 01.01.2015 року заборгованість складає 8 433,72 гривень, 1930,11 гривень інфляційного нарахування, та 691,94 гривень, 3% річних, яку позивач просив стягнути з відповідачів. А також, витрати на правову допомогу у розмірі 2842 гривень згідно договору про надання юридичних послуг №45 від 08.07.2014 року

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року позов було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на користь ЖБК «АЕЛІТА» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2010 року по 31.12.2014 рік з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 11 055 ,77 гривень.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на користь ЖБК «АЕЛІТА» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 842 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Вказуючи на залишення судом поза увагою того, що згідно ч. 1 ст.19 до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався між сторонами, а тому ЖБК «Аеліта» не має правових підстав вимагати виконання обов'язків, які не були викладені та підписані у відповідному договорі. Відповідач ОСОБА_5 є власником квартири та особового рахунку цієї житлової площі, проте це не означає, що вона має користуватися послугами ЖБК «АЕЛІТА».

Відповідач ОСОБА_5 та її представник у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представники позивача апеляційну скаргу не визнали.

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленими про розгляд справи у судові засідання повторно не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.

Колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачами не було надано належних та допустимих доказів про відсутність надання ЖБК «АЕЛІТА послуг за період виникнення заборгованості, а саме з 01.02.2010 року по 31.12.2014 року у розмірі 11055,77 гривень, або надання їх у неналежній якості. За відсутності доказів, ненадання клопотань щодо їх витребування у порядку ст. 137 ЦПК України, в частині застосування тарифів при нарахуванні житлово-комунальних послуг та за відсутності заяви з боку відповідачів про застосування строків позовної давності у порядку ч.3 ст. 267 ЦК України вважав вимоги доведеними та такими що підлягають до задоволення.

Зазначаючи при цьому також, що у відповідності до положень ч.2. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А відтак підлягають до стягнення з відповідачів заборгованість у рахуванням інфляційного нарахування та трьох відсотків річних.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом при розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно довідки форми №3, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, проживають у вищевказаній квартирі.

Суд першої інстанції при розгляді справи вказував на те, що хоча між сторонами не було укладеного договору про надання житлово - комунальних послуг, однак відповідачі фактично користувалися такими послугами протягом всього спірного періоду ( 2010 -2014 роки)

Колегія суддів вважає, що висновки суду в цій частині є обґрунтованими та доведеними., У той час як доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності існування між сторонами договірних відносин, вони не мають обов'язку перед позивачем сплачувати комунальні послуги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення відповідачів протягом спірного періоду часу до позивача з заявами про відмову щодо отримання послуг які надаються, або надання їх не в повному обсязі та неякісно, доводи апеляційної скарги щодо звільнення відповідачів від необхідності оплачувати надані та спожиті ними послуги за відсутності укладеного договору не грунутються на нормах діючого законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

При зверненні до суду з позовом на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано щомісячний розрахунок в якому були відображені перелік наданих відповідачам послуг, їх вартість та результати оплати у починаючи з лютого 2010 року по грудень 2014 року.

За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Суд першої інстанції при постановленні судового рішення зазначав, що за відсутності заяви з боку відповідачів про застосування строків позовної давності у порядку ч.3 ст. 267 ЦК України вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги протягом лютого 2010 - грудень 2014 року є доведеними та такими що підлягають до задоволення.

Однак, дані висновки суду є помилковими так як матеріали справи містять у собі доводи відповідачів щодо пропуску позивачем строків позовної давності при зверненні з позовом до суду, які були викладені ними до постановлення судового рішення.

Відтак з урахуванням поданої відповідачами заяви, а також положень ст. 267 ЦК України та з урахуванням того, що з позовною заявою про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги позивач звернувся до суду в квітні 2015 року, колегія суддів вважає за необхідне застосувати строки позовної давності до існуючих між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим період заборгованості становить - квітень 2012 року по квітень 2015 року.

У відповідності до наданого розрахунку вбачається, що протягом квітня - грудня 2012 року позивачем було нараховано до сплати 2325, 28 гривень. Сплачено відповідачами за цей період у відповідності до квитанцій - 1185, 81 гривни. Заборгованість склала - 1139, 47 гривень

За період з січня 2013 року по грудень 2013 року позивачем було нараховано - 3499, 54 гривни, фактично сплачено - 1949, 98 гривень. Заборгованість склала - 1499, 56 гривень.

За період з січня 2014 року по грудень 2014 року було нараховано до сплати - 3415, 92 гривни, фактично сплачено - 2863, 66 гривень, заборгованість - 552, 26 гривень.

За 2015 рік позивачем не було зроблено розрахунок.

Відтак розмір заборгованості у відповідності до наданого розрахунку з урахуванням сплачених коштів що відображено у ньому становить - 3191, 03 гривни ( т. 2 а.с. 114 -116).

У ході судового розгляду відповідачем не визнавалися та фактично протягом всього періоду заборгованості не сплачувалися витрати, які були відображені в графі «Інші витрати».

відповідно до довідки позивача в графі «інші витрати» житлово - будівельний кооператив відображав витрати, які не були враховані в тарифі на утримання будинку

- 2012 рік січень - вересень 141, 93 гривни нараховано за електроенергію по 15, 77 гривень в місяць із - за не укладення угоди з «Київенерго» і не проведено заміну механічного лічильника на електронний ;

- 2012 рік червень 10, 90 гривень - земельний податок згідно декларації на землю сплачують всі мешканці будинку;

- 2012 рік квітень - грудень 427,68 гривень ( 47, 52 гривень в місяць ( 0, 80 коп. за 1 кв.м. площі квартири) згідно рішення членів кооперативу;

- 2013 рік ( січень - листопад) 522, 72 гривни ( 47, 52 гривни в місяць ( 0, 80 коп. за 1 кв.м площі квартири) згідно рішення членів кооперативу;

- 2014 рік, вересень 33 гривни - аварійний ремонт газопроводу на вводі в квартиру ( т. 2 а.с. 7, 8).

Як вбачається із матеріалів справи у відповідності до протоколу загальних зборів ЖБК «Аеліта» від 26.03.2012 року було прийнято рішення про введення в оплату обслуговування будинку додаткової графи «інші витрати» у розмірі 0, 80 копійок за 1 кв.м . житлової площі . ( т. 2 а.с. 9-11).

Враховуючи фактичний розмір житлової площі квартири відповідачів ( 43, 7 кв.м.) розрахунок позивача у графі «інші витрати» до сплати 47, 52 гривни не відповідає прийнятому рішенню загальних зборів кооперативу.

Будь-яких пояснень щодо складових зазначених вище витрат позивачем у ході розгляду справи надано не було, як і підтвердження того, що загальними зборами було прийнято рішення щодо включення в графу «інші витрати» такої складової як «електроенергія» та « аварійний ремонт газопроводу до квартири».

Відтак, колегія суддів вважає, що включені до стягнення позивачем витрати у вигляді « інші витрати» за період : квітень 2012 року - грудень 2014 року в розмірі 1135,93 гривень не підлягають до стягнення у зв'язку з вищевикладеним.

За таких обставин розмір заборгованості мав би скласти - 2055,10 гривень (3191, 03 гривни - 580, 21 ( 2012 рік) - 522, 72 гривни ( 2013 рік) - 33 гривни ( 2014 рік).

У той же час у ході розгляду справи відповідачами були надані квитанції щодо оплати послуг за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року на загальну суму 2182, 21 гривни, які за своїми даними вказують на те, що позивачем сплачені відповідачами суми не були враховані у зазначений вище період в розмірах які відображені у поданих квитанціях. На думку колегії суддів сума вказана в них ( 2182, 21 гривни) підлягає до зарахуванню в рахунок сплати послуг протягом 2014 року ( т. 2 а.с. 99 -101). Беручи до уваги зараховану судом суму проплати, заборгованість у відповідачів по сплаті коштів за спожиті комунальні послуги за період з квітня 2012 року по грудень 2014 року відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового за правилами ст. 309 ЦПК України про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог з урахуванням зазначених вище доводів.

Враховуючи те, що предметом судового розгляду було лише стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, судом апеляційної інстанції не перевірялися доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача та його представника в частині: вчинення неправомірних дій посадовою особою ЖБК, неправомірності прийнятих рішень загальними зборами ЖБК, а відтак їх недійсність та інше. З урахуванням того, що відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 , 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня2015 року скасувати та постановити нове, за яким:

Житлово будівельному кооперативу «АЕЛІТА» відмовити у задоволенні заявлених вимог про стягнення заборгованості.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: