Рішення

від 23.06.2016 по справі 712/11380/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1501/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 53,55 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, третя особа: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні працівника, компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувала, що з 01 березня 2002 року вона працювала на посаді медичної сестри кабінету парафінолікування в санаторії -профілакторії «Мрія» ЧОІПОПП та була звільнена з роботи наказом №17 від 23 березня 2015 року за п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивачка вказала, що жодних розрахунків, в супереч вимогам чинного законодавства, у день звільнення з нею не проводили, а тому просила суд стягнути 2652, 24 грн. заборгованості по заробітній платі, 930,16 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку та 979,05 грн. вихідної допомогу при звільненні, а всього на суму 4 561,45 грн.

В подальшому, позивачка збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5 979, 60 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ЧОІПОПП на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в сумі 2 652,24 грн., невикористані нею 28 днів відпустки в розмірі 930, 16 грн., середній заробіток за весь час затримки невиплаченої заробітної плати за період з 23 березня 2015 року по 13 січня 2016 року у розмірі 6 644 грн. та вихідну допомогу, передбачена ст.44 КзпП України, у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 979,05 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 12 205,45 грн. Крім того, стягнуто із відповідача судовий збір у розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі Черкаський ОІПОПП, не погоджуючись із заочним рішенням районного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по зарплаті, посилаючись на порушення судом процесуальних норм права та не вірне застосування норм матеріального права, невідповідність окремих висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд вважав, що оскільки засновником відокремленого структурного підрозділу санаторію - профілакторію «Мрія» є ЧОІПОПП, обов'язок по виплаті заборгованості слід покласти саме на відповідача, а непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, а також частково моральної шкоди, керуючись розрахунками, наданими позивачкою та не спростованими відповідачем ЧОІПОПП.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції частково не погоджується, враховуючи слідуюче.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу № 22 від 01 березня 2002 року по санаторію-профілакторію «Мрія» ОСОБА_6 прийнята на посаду медсестри кабінету парафінолікування з 01 березня 2002 року.

Наказом №12 від 23 січня 2015 року по санаторію-профілакторію «Мрія» ОСОБА_6 звільнена з роботи на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією підприємства.

При звільненні ОСОБА_6 з роботи, адміністрацією підприємства не було проведено повний розрахунок та не виплачено компенсацію за 28 календарних днів невикористаної відпустки.

Доводи апелянта в частині безпідставності стягнення з ЧОІПОПП належних позивачці виплат при звільненні за відсутності трудових відносин між ОСОБА_6 та відповідачем є необгрунтованими, перевірялися районним судом та не приймаються до уваги колегією судді із наступних підстав.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону та відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, особи які створюють юридичну особу, несуть відповідальність за її зобов'язаннями, які виникли до її державної реєстрації.

Як встановлено за матеріалами справи, санаторій-профілакторій «Мрія» ЧОІПОПП відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 № 385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 за № 892/7180, належить до санаторно-курортних закладів, основною функцією яких є надання послуг, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням та оздоровленням застрахованих осіб і членів їх сімей, студентів та учнів професійно-технічних закладів.

У 2006 році після проведення реорганізації, санаторій-профілакторій «Мрія» було включено як відокремлений структурний підрозділ (із самостійним балансом та банківськими рахунками) до структури Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Форма власності санаторію - державна, комунальне майно, що підтверджено Положенням про санаторій-профілакторій «Мрія».

Згідно з наказом начальника Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації від 01 грудня 2008 р. № 641, враховуючи пропозиції Головного контрольно-ревізійного управління в Черкаській області від 27 червня 2008 р. №23-03/52-3677, встановлено, що з 01 січня 2009 року здійснюється господарське утримання санаторіїв-профілакторіїв «Мрія» і «Зміна» за видатками, передбаченими в обласному бюджеті на виконання обласної програми «Вчитель»,за кодом функціональної класифікації 070807 «Інші освітні програми». Окрім того, п.2.3. даного наказу станом на 01 січня 2009 р. затверджено в установленому порядку структуру і штатні розписи ОІПОПП санаторіїв-профілакторіїв «Мрія» і «Зміна». Наказом ректора Черкаського ОІПОПП за № 01-03/06 від 23 січня 2012 р., відповідно до постанови Правління ФССзТВП від 16 червня 2011 р. № 31, затверджено Положення про санаторій-профілакторій «Мрія» Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Вказаний медичний заклад мав власне керівництво (головного лікаря) та самостійний баланс і банківські рахунки, право на проведення платіжних операцій, прийняття-звільнення працівників тощо.

Санаторій-профілакторій «Мрія» зареєстрований як роботодавець (страхувальник) в Черкаській виконавчій дирекції ФССзТВП за реєстраційним № 710111006678. Крім того, санаторій-профілакторій підпорядкований лише по господарській частині ректору Черкаського ОІПОПП та працює під методичним керівництвом і фінансовим контролем обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців санаторій-профілакторій «Мрія» зареєстрований як відокремлений підрозділ (філія) без статусу юридичної особи. (а.с. 13)

ЧОІПОПП є належним відповідачем по справі, так як санаторій-профілакторій «Мрія» є відокремленим структурним підрозділом Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та не має усіх необхідних ознак юридичної особи. Отже, нести відповідальність за невиплату заборгованості із заробітної плати має Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, як головне підприємство, що відповідає нормам чинного законодавства, оскільки сторонами по справі можуть бути лише фізичні чи юридичні особи. (ч.2 ст. 30 ЦПК України)

Доводи апелянта про те, що належним відповідачем по справі має бути Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки санаторій-профілакторій «Мрія» перебував в господарському віданні апелянта та лише частково фінансувався із Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до щорічно укладених тристоронніх договорів.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Звертаючись до суду, позивачка просила стягнути із відповідача заборгованість по зарплаті, компенсацію за невикористану щорічну відпустку, вихідну допомогу при звільненні, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 83 вказаного Кодексу та ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно довідки № 57 від 15 вересня 2015 року санаторію-профілакторію «Мрія» на момент звільнення ОСОБА_6 має 28 календарних днів невикористаної відпустки в сумі 930,16 грн. при середньоденному заробітку 33,22 грн. (а.с. 6), а тому судом вірно визначено компенсацію за невикористану відпуску у розмірі 930,16 грн., яка не оспорюється позивачем та визнана відповідачем.

Що стосується стягнення невиплаченої заробітної плати, то колегія суддів враховує, що відповідно до наказу № 15 від 28 січня 2015 року по санаторію-профілакторію «Мрія» всі працівники санаторію в зв'язку з відсутністю фінансування у лютому-березні 2015 року перебували у відпустках без збереження заробітної плати. Даний наказ позивачкою не оспорений і є чинним. (а.с. 79)

В частині заборгованості по заробітній платі за січень 2015 року, то колегія суддів враховує, що згідно копії витягу з книги наказів по санаторію-профілакторію «Мрія» ОСОБА_6 була надана чергова відпустка на 10 календарних днів з 31 грудня 2014 року по 11 січня 2015 року. (а.с. 146)

Відповідно до наданого відповідачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у 1 кварталі 2015 року за ІПН НОМЕР_1, який рахується за ОСОБА_6, ніяких нарахувань та відповідно і утримань не проводилося. (а.с. 143)

Згідно бухгалтерської довідки від 19 жовтня 2015 року за січень 2015 року нарахування по колишньому працівнику ОСОБА_6 відсутні у зв'язку із перебуванням всіх медичних працівників у відпустці без збереження заробітної плати. Табель обліку робочого часу за цей період не складався, будь-які грошові нарахування не проводилися відрахування до бюджету теж не проводилися.(а.с. 119)

В той же час, січень 2015 року складався з 31 календарного дня, з яких офіційних 19 робочих днів, з яких позивач по 11 січня 2015 року перебувала у відпустці (що підтверджується наказом с.-п. «Мрія»), а за решту 17 робочих днів та перебування позивачки у відпустці без збереження заробітної плати за відповідним наказом чи розпорядженням роботодавця відповідачем належних доказів не надано. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовані доводи позивачки про її перебування на роботі у січні 2015 року за 17 робочих днів.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути заборгованість по заробітній платі за 17 робочих днів у січні 2015 року. При цьому, обраховуючи середньоденний заробіток, колегія суддів виходить з наступного.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід роботи відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я та призначення пенсії.

Так, за п. 8 указаного порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку за число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Саме до цього зводяться висновки, викладені у постанові ВСУ від 21 січня 2015 року та постанові від 15 лютого 2012 року, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно відомостей по нарахуванню та виплаті заробітної плати по ОСОБА_6 (а.с. 142) та табелів обліку робочого часу за листопад 2014 та грудень 2014 року (а.с. 140-141) у листопаді 2014 року відпрацювала 25 робочих днів і отримала заробітну плату в розмірі 944,09 грн., а у грудні 2014 року відпрацювала 26 робочих днів і отримала заробітну плату в розмірі 909,12 грн. Середньоденний заробіток складає 36,34 грн. ( 944,09 + 909, 12) : 51).

Таким чином, заборгованість відповідача по заробітній платі за січень 2015 року за 17 робочих днів складає 617, 78 грн.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч.2,3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК України).

Проте, в порушення вказаних процесуальних норм права районний суд стягнув на користь позивачки заборгованість по заробітній платі, керуючись одним лише наданим ОСОБА_6 розрахунком, без його підтвердження належними доказами, а тому стягнуту судом заборгованість по заробітній платі необхідно зменшити з 2 652, 24 грн. до 617, 78 грн.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених в п. 1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Суд, стягнувши вихідну допомогу в розмірі 979,05 грн. не провів відповідні розрахунки і не вказав, чому стягується вихідна допомога в такому розмірі при меншій середньомісячній платі.

Абз. 3 п. 2 вищевказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

У січні 2015 року офіційно було 19 робочих днів при вже визначеній середньоденній 36, 34 грн., а у грудні 2014 року було 23 офіційних робочих дня, тому судова колегія приходить до висновку про стягнення вихідної допомоги із розрахунку середньомісячної зарплати за ці останні два місяці, що складає 799, 79 грн. (690, 46+909,12/2).

Таким чином, розмір стягнутої судом вихідної допомоги необхідно зменшити з 979,05 грн. до 799, 79 грн.

У силу положень п. 20 постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток за весь час затримки згідно наданого позивачем розрахунку був визначений у розмірі 5 979, 6 за 180 днів при середньоденному 33, 22 грн. (а.с. 29).

Суд першої інстанції стягнув із відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 23 березня 2015 року по 13 січня 2016 року у розмірі 6 644 грн.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що стягуючи середній заробіток за весь час затримки у розмірі 6 644 грн. у мотивувальній частині рішення суд вказує суму 15 112, 5 грн., проте розрахунку заборгованості у такому розмірі не наводить, як і не вказує підстави зменшення його до визначеної у резолютивній частині суми 6 644 грн.

Визначаючи розмір заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, колегія суддів враховує слідуюче.

Період не виплати належної заробітної плати з 23 березня 2015 року по 13 січня 2016 року з помісячним розрахунком: березень 2015 року (7 роб.днів*36,34 грн.) - 254, 38 грн.; квітень 2015 (21 роб.днів*36,34 грн.) - 763, 14 грн.; травень 2015 (18 роб.днів*36,34 грн.) - 654, 12 грн.; червень 2015 (20 роб.днів*36,34 грн.) - 726, 8 грн.; липень 2015 (23 роб.днів*36,34 грн.) - 835, 82 грн.; серпень 2015 (20 роб.днів*36,34 грн.) - 726, 80 грн.; вересень 2015 (22 роб.днів*36,34 грн.) - 799, 48 грн.; жовтень 2015 (21 роб.днів*36,34 грн.) - 763, 14 грн.; листопад 2015 (21 роб.днів*36,34 грн.) - 763, 14 грн.; грудень 2015 (23 роб.днів*36,34 грн.) - 835, 82 грн.; січень 2016 (6 роб.днів*36,34 грн.) - 218, 04 грн. Таким чином, сума заборгованості заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 23 березня 2015 року по 13 січня 2016 року складає 7340, 68 грн.

Таким чином, розмір стягнутої судом заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні необхідно збільшити з 6 644 грн. до 7340, 68 грн.

Розмір стягнутої судом моральної шкоди відповідає чинному законодавству та принципам розумності та справедливості.

В зв'язку із тим, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не правильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а його висновки не відповідають обставинам справи, не привів розрахунків про стягнення невиплачених сум працівникові при звільненні, рішення суду підлягає до зміни на підставі ч.1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України.

Крім того, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 88 ЦПК України, із ЧОІПОПП на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 206, 72 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради задовольнити частково.

Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2016 року змінити, зменшивши стягнуті суми з Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради на користь ОСОБА_6 заборгованість по заробітній платі з 2 652, 24 грн. до 617, 78 грн., вихідну допомогу з 979, 05 грн. до 799, 79 грн.; збільшивши середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 6 644 грн. до 7 340, 68 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1 206, 72 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді :