Рішення

від 22.06.2016 по справі 333/1574/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/1574/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко А.Г.

Провадження № 22-ц/778/2353/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року по справі за позовом Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння ,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2015 року Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 серпня 2007 року ВАТ «ОСОБА_4 Механічний завод» пожертвував позивачу 33/100 дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, 92, а саме будівлі літ. А2, АЗ, А4, А5-2, паркани № 1,2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 і замощення І.

Умовою пожертви, зафіксованої в договорі є «здійснення права на свободу сповідання та поширення православної християнської віри».

18 грудня 2014 року ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату було ухвалено указ про звільнення ОСОБА_8 (ОСОБА_10) від управління ОСОБА_4 єпархією. Того ж дня ОСОБА_9 ухвалив указ про призначення ОСОБА_11 керуючим ОСОБА_4 єпархією.

Після прибуття до виконання своїх обов'язків, ОСОБА_11 (преосвященний єпископ Фотій) дізнався, що вказане вище нерухоме майно, отримане в якості пожертви, вже не перебуває у власності церкви, оскільки 24 березня 2008 року ОСОБА_8 від імені позивача уклав зі своїм сином, ОСОБА_6, договір купівлі-продажу спірного майна.

В свою чергу, 17 грудня 2014 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу спірного майна зі своєю племінницею, ОСОБА_7

Таким чином, спірне нерухоме майно було незаконно відчужено з порушенням свого цільового призначення та знаходиться в чужому незаконному володінні.

Згідно положень ст. ст. 14, 19 Статуту Управління ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, виключне право відчуження розпорядження спірним нерухомим майном належить ОСОБА_12 Української Православної Церкви Київського Патріархату, тому укладаючи договір купівлі-продажу з ОСОБА_6, ОСОБА_8 (ОСОБА_10), діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Вчинений ОСОБА_8 договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна не було схвалено ні Управлінням ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, ні ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Таким чином, договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_8 від імені позивача не створив, не змінив, не припинив цивільні права та обов'язки позивача на спірне нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 24.03.2008 року між Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та ОСОБА_6 недійсним; витребувати 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92 з незаконного володіння ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно - 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92, а саме: будівлі літ. А2, А3, А4, А5-2, паркани №1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 і замощення І; визнати за Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату право власності на нерухоме майно - 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92, а саме: будівлі літ. А2, А3, А4, А5-2, паркани №1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 і замощення І.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2007 року ВАТ «ОСОБА_4 Механічний Завод» уклав договір про пожертвування Управлінню ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 33/100 дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, 92, а саме будівлі літ. А2, АЗ, А4, А5-2, паркани № 1,2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 і замощення І. (том. 1 а.с. 26)

18 грудня 2014 року ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату було ухвалено указ про звільнення ОСОБА_8 (ОСОБА_10) від управління ОСОБА_4 єпархією. Того ж дня, ОСОБА_9 ухвалив указ про призначення ОСОБА_11 керуючим ОСОБА_4 єпархією. (том. 1 а.с. 15-16).

Після того, як до виконання своїх обов'язків приступив ОСОБА_11 (преосвященний єпископ Фотій) він дізнався, що вказане вище нерухоме майно, отримане в якості пожертви, вже не перебуває у власності церкви, а ОСОБА_8 (ОСОБА_10) відмовляє у доступі до майна і стверджує, що його було подаровано ОСОБА_8 особисто. ОСОБА_11 (єпископ Фотій) довідався, що після пожертви, ОСОБА_8 (ОСОБА_10) продав пожертвуване церкві майно своєму сину, а останній, в свою чергу продав вказане майно своїй племінниці. (том. 1 а.с. 34)

За матеріалами справи 24 березня 2008 року ОСОБА_8 (ОСОБА_10), від імені Позивача - Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату уклав зі своїм сином ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірного майна. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстровано в реєстрі за № 982. 31 березня 2008 року ОСОБА_6 зареєстрував в Орендному підприємстві «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації» право власності на спірне майно (реєстраційний номер 12388442 ). (том. 1 а.с. 27-29)

17 грудня 2014 року ОСОБА_6, уклав зі своєю племінницею, ОСОБА_7, договір купівлі-продажу спірного майна. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_13 (том. 1 а.с. 30-33)

Положеннями частини 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та б ст. 203 цього Кодексу. Частина 1 ст. 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 ст. 215 ЦК України вказує, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Будівля, яка є предметом спору була пожертвувана управлінню ОСОБА_4 єпархії Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4 механічний завод» 01 серпня 2007 року за нотаріально посвідченим договором від 01 серпня 2007 року за реєстровим № 687.

Відповідно до ч.1 ст.729 ЦК України пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Згідно до п.1.1 договору про пожертвування від 01.08.2007 року, за яким ВАТ «ОСОБА_4 Механічний Завод» пожертвував Управлінню ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 33/100 дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, 92, а саме будівлі літ. А2, АЗ, А4, А5-2, паркани № 1,2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 і замощення І зазначено: Пожертва передається для досягнення Пожертвоотримувачем мети: здійснення права на свободу сповідання та поширення християнської віри. (том. 1 а..с. 26)

За частиною 1 ст.730 ЦК України пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву (аналогічна норма передбачена статтею 22 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації").Частиною другою вказаної статті передбачено ,якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи - за рішенням суду.

За матеріалами справи відсутні дані про те, що на час укладання договорів купівлі продажу нерухомого майна 24 березня 2008 року між ОСОБА_8 (ОСОБА_10), від імені Позивача - Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та сином ОСОБА_6, договору купівлі-продажу спірного майна від 17 грудня 2014 року між ОСОБА_6та ОСОБА_7було змінено спеціальний режим використання вказаного об'єкту нерухомості.

Згідно ст.18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Статуту Управління ОСОБА_4 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, зареєстрованого Постановою колегії Державного комітету України у справах релігії № 313 від 30.04.1996 року (надалі - Статут єпархії) ОСОБА_4 єпархія /місцева церква/ є адміністративно-територіальною одиницею Української Православної Церкви Київського Патріархату, підзвітною ОСОБА_9 УПЦ Київського Патріархату.

Згідно зі статтею 19 Статуту єпархії, порядок володіння, користування та розпорядження загальноцерковною власністю, а також майном, що належить єпархіальному управлінню та його підрозділам на правах оренди, визначається ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Як структурний підрозділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, єпархія визнає виключне право розпорядження всіма культовими приміщеннями, а також приміщеннями загальноцерковних та єпархіальних закладів, монастирів та духовних навчальних закладів, які належать Українській Православній Церкви Київського Патріархату на правах власності та знаходяться на території єпархії, однаково, як і право розпорядження священними предметами /включаючи ікони/, тільки за ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату, якщо окремими юридичними актами не визначено інше . Володіння та користування вказаним майном єпархіальне управління та його заклади здійснюються на основі канонічної, юридичної та матеріальної підзвітності ОСОБА_9 Української Православної Церкви - Київського Патріархату.

Згідно листа Української Православної Церкви Київського Патріархату від 09 березня 2016 року за № 97 повідомлено про те, що до ОСОБА_9 Української Православної Церкви Київського Патріархату з проханням (клопотанням ) про надання згоди на відчуження шляхом продажу будівлі розташованої за адресом: місто Запоріжжя, вулиця Калініна, будинок № 92, від ОСОБА_14 архієрей архієпископ ОСОБА_10 (ОСОБА_8) не звертався. Вказане свідчить, що питання щодо надання згоди на відчуження шляхом продажу будівлі, розташованої за адресом: місто Запоріжжя, вулиця Калініна, будинок № 92, ОСОБА_9 Синодом Української Православної Церкви Київського Патріархату не розглядалось та рішення про надання дозволу не приймалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В даному випадку вчинений ОСОБА_8 (ОСОБА_10) договір купівлі -продажу спірного нерухомого майна не було схвалено ОСОБА_9 Синодом УПЦ Київського патріархату, також не було схвалено ОСОБА_4 єпархією. Також цей правочин не було прийнято до виконання ОСОБА_4 єпархією.

Окрім цього 13 грудня 2014 року під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета відбулося засідання ОСОБА_9 Української Православної Церкви Київського Патріархату. Однім із питань, яке розглядалось на засіданні, було повідомлення Патріарха про незадовільний стан справ у ОСОБА_4 єпархії на підставі чого було прийнято рішення про звільнення преосвященного ОСОБА_10 (ОСОБА_8) від управління ОСОБА_4 єпархією у зв'язку зі станом здоров'я та за виявлений факт відчуження майна, що належало єпархіальному управлінню, на користь близького родича. У своєму рішенні члени ОСОБА_9 прямо вказали на те, що такі дії (відчуження майна єпархії) є грубим порушенням канонів, Статуту Церкви, та архієрейської присяги. Виписка з журналу № 34 засідання ОСОБА_9 міститься в матеріалах справи (а.с. № 224).

ОСОБА_15 (ОСОБА_8) був особисто присутній на засіданні ОСОБА_9, з його рішенням був ознайомлений, та з ним погодився, оскільки до цього часу його не оскаржив.

Перелічене свідчить ,що ОСОБА_8 (ОСОБА_10) діючи незаконно, з перевищенням наданих йому ст. ст. 14,19 Статуту службових повноважень, діючи від імені, але всупереч інтересів Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату уклав зі своїм сином - ОСОБА_6 (що також суперечить положенням Статут єпархії щодо родинних зав'язків), договір купівлі-продажу від 24 березня 2008 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на ,те що рішення про продаж нерухомого майна було прийнято відповідно до протоколу ОСОБА_14 Кафедрального Собору святої Трійці ОСОБА_4 єпархії, від 12.03.2008. ОСОБА_14 в складі 8 осіб вирішила продати недобудовану споруду, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калініна, 92, за ціною 142 000 грн. у зв'язку з наявністю боргів. Кошти за продану споруду спрямувати на погашення боргу який виник під час будівництва Кафедрального Собору святої ОСОБА_4 єпархії (том. 2 а.с. 59).

Однак районним судом не надано належної оцінки наступному : згідно з положеннями статті 12 Статуту єпархії склад та порядок утворення єпархіальної ради визначається Статутом Української Православної Церкви Київського Патріархату. Статтею 33 розділу 8 Статуту про управління УПЦ КП передбачено, що єпархіальна рада, утворюється з благословення єпархіального архієрея і складається з п'яти осіб - чотирьох у священному сані і одного мирянина, три з яких призначаються архієреєм, а два призначаються єпархіальними зборами на три роки. ОСОБА_14 рада, яку очолює єпархіальний архієрей, є дорадчим органом управління єпархією .

Як вбачається з матеріалів справи, 12 березня 2008 року єпархіальна рада, проголосували одноголосно за продаж спірного майна з метою погашення боргу, що затрачено на будівництво Кафедрального Собору святої Трійці ОСОБА_4 єпархії.

В порушення перелічених норм Статуту єпархії єпархіальна рада замість 5 осіб, складалась з 8 осіб всі з яких усі є мирянами, окрім єпархіального архієрея ОСОБА_8 (ОСОБА_10), а не з чотирьох у священному сані і одного мирянина, як це передбачено вимогами статті 12 Статут єпархії та Статтею 33 розділу 8 Статуту про управління УПЦ КП.

Крім цього допитані судом першої інстанції в якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, не підтвердили тогофакту, що складався протокол засідання ОСОБА_14 ради. Навпаки, свідок ОСОБА_19, заявляла, що на засіданнях єпархіальної ради протоколи не складалися.

В будь якому випадку дії ОСОБА_14 щодо надання згоди на відчуження спірного майна не можна визнати правомірними, оскільки у відповідності до положень статті 12 Статуту Єпархії єпархіальна рада у межах своєї компетенції має право вирішувати питання, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном парафій, монастирів, духовних шкіл та інших структурних підрозділів єпархії , а також питання користування та розпорядження майном, переданим в оренду на договірних началах, з державними, громадськими, релігійними організаціями та громадянами, при цьому вона не має права розпорядження майном, яке є власністю самої єпархії та віднесено до загальноцерковною власності.

Відповідно до ст..655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно до ч .1 ст .691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 24.03.2008 року між Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та ОСОБА_6 зазначено: Ціна нерухомого майна, що купується Покупцем за цим Договором - 142105 гривень, яка сплачена Покупцем до підписання цього договору на рахунок Продавця.

Доказів сплати грошових коштів за вказаним договором з боку відповідача ОСОБА_6 на рахунок Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату не має, і це не заперечується відповідачем ОСОБА_6

Зазначене свідчить що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, а саме укладений в порушення ст.655 ЦК України, що свідчить про порушення інтересів ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату у вигладі не отримання коштів внаслідок відчуження нерухомого майна.

Таким чином сукупність доказів по праві свідчить про те, що ОСОБА_8 (ОСОБА_10) зловживаючи своїм службовим становищем ,на підставі протоколу ОСОБА_14 ради \ яка незаконно привласнила собі права та функції ОСОБА_9 Української Православної Церкви Київського Патріархату \ сприяв незаконному безоплатному привласненню його сином ОСОБА_6 спірного нерухомим майном, шляхом укладання незаконного договору купівлі-продажу від 24.03.2008 року, внаслідок чого ОСОБА_4 єпархією було не тільки втрачено право власності на нерухоме майно - 33/100 дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, 92, а саме будівлі літ. А2, A3, А4-А5-2, паркани № 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 та замощення І, а йому ще було завдано матеріальну шкоду в розмірі вартості цього майна, яка не була сплачена ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_4 єпархії .

Положеннями частини 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. В свою чергу частина 1 ст. 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частина 3 ст. 215 ЦК України вказує, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частина 5 даної статті зазначає, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

По справі існують правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 24.03.2008 року між Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та ОСОБА_6 недійсним.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Глава 83 ЦК України регламентує застосування наслідків недійсності правочину. Так, відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином та витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Частина 1 ст. 1213 ЦК України вказує, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судова колегія приходе до висновку ,що правомірними є позовні вимоги про витребування 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92 з незаконного володіння ОСОБА_7 ,яка є набувачем майна за останнім договором купівлі - продажу та визнання за Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату права власності на нерухоме майно - 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92, а саме: будівлі літ. А2, А3, А4, А5-2, паркани №1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 і замощення І.

Разом з тим судова колегія вважає, що позов в частині скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_7 на нерухоме майно - 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92, а саме: будівлі літ. А2, А3, А4, А5-2, паркани №1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 і замощення І задоволенню не підлягає за відсутності для цього правових підстав..

Зазначена вимога не може бути задоволена, оскільки не узгоджується з положеннями Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно ст. 26 вказаного Закону записи до Державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307.309,317 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату - задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2016 року по цій справі - скасувати та ухвалити нове рішення, за яким:

Позов Управління ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння- задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 24.03.2008 року між Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за № 982 - недійсним.

Витребувати 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92 з незаконного володіння ОСОБА_7.

Визнати за Управлінням ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату право власності на нерухоме майно - 33/100 частини дитячого комбінату, який знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 92, а саме: будівлі літ. А2, А3, А4, А5-2, паркани №1,2,3,5,6,7,8,9,10,11,12 і замощення І.

Стягнути на користь ОСОБА_4 Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 699 грн. з кожного понесених судових витрат.

В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: