Рішення

від 25.04.2016 по справі 428/1147/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/1147/16-ц

Провадження №2/428/785/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2016р. Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шарнікової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди б/н від 05.07.2011р. до договору оренди землі №040941900305 від 19.08.2009р.,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди б/н від 05.07.2011р. до договору оренди землі №040941900305 від 19.08.2009р., мотивуючи вимоги тим, що 19.08.2009р. між ним та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір оренди землі №040941900305, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, 05.07.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду б/н, яка зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку 05.07.2011р. №441290004000139 та внесені зміни у нормативну грошову оцінку землі у зв`язку із чим підвищилась оренда плата за землю. Підставою для укладення додаткової угоди стало рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, села Воєводівка» від 29.03.2011р. №431 та рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради» від 28.04.2011р. №516. Укладаючи додаткову угоду він вважав, що рішення №431 є правомірним та відповідає діючому законодавству. Однак, вказане рішення було оскаржено в судовому порядку Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД, і постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. рішення №431 було визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р. постанова Сєвєродонецького міського суду від 11.09.2012р. залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. рішення Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012р. залишено без змін. Тому, позивач ОСОБА_3 вважає, що відповідачем було прийнято протиправне рішення та на його підставі укладена додаткова угода про збільшення розміру орендної плати землі , чим було порушено його право. Про порушення свого права він дізнався, ознайомившись із змістом ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р., а тому вважає строк позовної давності не сплинув. Враховуючи, що додаткова угода не відповідає нормам чинного законодавства, її умови є несправедливими і створюють істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін на користь відповідача, а тому позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду б/н від 05.07.2011р. до договору оренди землі №040941900305 від 19.08.2009р. та стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сумі 551,20грн..

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив , що 19.08.2009р. між позивачем ОСОБА_3 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір оренди землі №040941900305, згідно якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В подальшому, 05.07.2011р. між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем було укладено додаткову угоду б/н, яка зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку 05.07.2011р. №441290004000139 та внесені зміни у нормативну грошову оцінку землі у зв`язку із чим підвищилась оренда плата за землю. Підставою для укладення додаткової угоди стало рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград , селища Лісова дача, села Воєводівка» від 29.03.2011р. №431 та рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради» від 28.04.2011р. №516. Однак, вказані рішення були оскаржені в судовому порядку і їх було визнано протиправними та скасовано. Позивач ОСОБА_3 вважає, що відповідачем було прийнято протиправне рішення та на його підставі укладена додаткова угода про збільшення розміру орендної плати землі , чим було порушено його право. Про порушення свого права позивач ОСОБА_3 дізнався , ознайомившись із змістом ухвали Вищого адміністративного суду від 01.04.2014р., а тому вважає строк позовної давності не сплинув. Враховуючи, що додаткова угода не відповідає нормам чинного законодавства, її умови є несправедливими і створюють істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін на користь відповідача, просив задовольнити позов.

Представник відповідача Шарнікова І.І. у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідачем не заперечується , що рішення Двадцятої (чергової) сесії Шостого скликання Сєвєродонецєкої міської ради від 29.03.2011р. №431 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград , селища Лісова дача , села Воєводівка» було скасовано і постанова Сєвєродонецького міського суду набрала законної сили тільки 01.04.2014р., але ж в певний проміжок часу з 01.07.2011р. по 01.04.2014р. рішення №431 було чинним. Вважає , що на момент укладення сторонами додаткової угоди, рішення №431 було чинним, сторони діяли на підставі вільного волевиявлення та за взаємною згодою, правомірно спираючись на чинне на той час законодавство. Вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою. Також вважає , що недійсність спірної додаткової угоди не має наслідком застосування реституції, та на його думку спірна додаткова угода, як і сама додаткова угода в розумінні чинного законодавства України є правочином. Відповідно до п.2.7. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» частиною 3 статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов`язання на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов`язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливе повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов`язання за договором припиняються на майбутнє. В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2001р. підпункт 2.29 .п.2 також зазначено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки додаткова угода набрала чинності 20.07.2011р., а отже позовна давність, щодо визнання її недійсною, сплила 20.07.2014р..

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії Договору №040941900305 оренди землі, 19.08.2009р. між ОСОБА_3 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3348 від 22.07.2009р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежилого приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0141га терміном на 25 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43588,74грн.. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 4358,87грн.. Відповідно до копії Додаткової угоди б/н до договору №040941900305 оренди землі від 19.08.2009р., 05.07.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, яка зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку 05.07.2011р. за №441290004000139 та внесені зміни у нормативну грошову оцінку землі. Нормативна грошова оцінка складає 103072,41грн., та збільшилась оренда плата за землю, та складає: з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 6184,34грн. на рік, що складає 6% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 7215,07грн. на рік, що складає 7% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 8245,79грн. на рік, що складає - 8% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 9276,52грн. на рік, що складає, 9% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015р. - 10307,24грн. на рік, що складає - 10% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. - 515,36грн., з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. - 601,26грн., з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. - 687,15грн., з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 773,04грн., з 01.01.2015р. - 858,94грн., протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011р.. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012р. постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.09.2012р. про скасування рішення Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради» від 28.04.2011р. №516 залишена в силі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014р. постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. про скасування рішення сесії Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград , селища Лісова дача, села Воєводівка» від 29.03.2011р. №431 залишена в силі. Підставою для укладення додаткової угоди б/н до договору №040941900305 оренди землі від 19.08.2009р., 05.07.2011р. між позивачем та відповідачем стало рішення сесії Сєвєродонецької міської ради «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк , селища Синецький , селища Павлоград , селища Лісова дача , села Воєводівка» від 29.03.2011р. №431. На час укладання сторонами додаткової угоди Рішення №431 було чинним , відповідало вимогам ст.13 України «Про оренду землі» де зазначено , що , договір оренди землі - це договір , за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк , а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства., а також вимогам абзацу 2 частини 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» , відповідно до якої в Додаткові угоді сторонами було визначено розмір орендної плати за землю, а також визначено встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Тобто на момент вчинення, а саме на 05.07.2011р. додаткова угода б/н до договору №040941900305 оренди землі від 19.08.2009р. відповідала вимогам законодавства.

Відповідно до п.в ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст.210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі продажу, ренти, дарування , застави , обміну земельних ділянок , визнаються недійсними за рішенням суду.

За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України.

За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція або, у разі її неможливості , - відшкодування вартості того, що одержано, за цінами , які існують на момент відшкодування, та відшкодування винною стороною моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин , визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Разом з тим частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, визнане судом недійсним , також вважається недійсним з моменту його виникнення. Якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє , таке зобов'язання визнається недійсним з моменту його виникнення і припиняється на майбутнє, а не з моменту укладення.

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України п.2.7 від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вбачається: частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.

З вищенаведеного вбачається,що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання додаткової угоди недійсною з моменту набрання рішенням суду законної сили. При цьому суд зауважує, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012р. набрало чинності 01.04.2014р..

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20грн. підлягають стягненню з відповідача Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь позивача ОСОБА_3.

Керуючись ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди б/н від 05.07.2011р. до договору оренди землі №040941900305 від 19.08.2009р., задовольнити частково.

Додаткову угоду б/н від 05.07.2011р. до договору оренди землі №040941900305 від 19.08.2009р., укладену між ОСОБА_3 та Сєвєродонецькою міською радою від 05.07.2011р., зареєстровану управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області 05.07.2011р. за №441290004000139 визнати недійсною з 01.04.2014р..

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20грн..

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя