Ухвала

від 22.02.2017 по справі 428/1147/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дем 'яносов М.В. суддів: Іваненко Ю.Г. Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В. розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_6 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, за касаційною скаргою Сєвєродонецької міської ради Луганської області на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди до договору оренди землі, посилаючись на те, що 19 серпня 2009 року між ним та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області було укладено договір оренди землі № 040941900305, за умовами якого орендодавець (відповідач) надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

05 липня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду, яка зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку 05 липня 2011 року за № 441290004000139, внесено зміни у нормативну грошову оцінку землі у зв'язку із чим підвищилась оренда плата за землю.

Підставою для укладення додаткової угоди стало рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, села Воєводівка та рішення Сєвєродонецької міської ради від 28 квітня 2011 року № 516 Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради .

Укладаючи додаткову угоду, він вважав, що Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, села Воєводівка є правомірним та відповідає чинному законодавству.

Вказане рішення було оскаржено в судовому порядку ТОВ ВКФ ЛІА ЛТД.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року рішення № 431 було визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 вересня 2012 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2014 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року залишено в силі.

Позивач зазначав, що відповідачем було прийнято протиправне рішення та на його підставі укладена додаткова угода про збільшення розміру орендної плати землі, чим було порушено його право.

Про порушення свого права він дізнався, ознайомившись із змістом ухвали Вищого адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, а тому вважав, що строк позовної давності не сплинув, та просив визнати додаткову угоду від 05 липня 2011 року недійсною.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.

Додаткову угоду від 05 липня 2011 року до договору оренди землі від 19 серпня 2009 року № 040941900305, укладену між ОСОБА_6 та Сєвєродонецькою міською радою, зареєстровану управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області 05 липня 2011 року за № 2441290004000139, визнано недійсною з 01 квітня 2014 року.

Стягнуто з Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено

У касаційній скарзі Сєвєродонецька міська рада Луганської області просить скасувати судові рішення , мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання додаткової угоди недійсною з 01 квітня 2014 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився в цій частині й апеляційний суд, керуючись положеннями ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, виходив із того, що на час укладання сторонами додаткової угоди рішення Двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, села Воєводівка було чинним, відповідало вимогам ст. ст. 13, 15 Закону України Про оренду землі , сторони її умови добровільно виконували і позивач персоніфіковано це рішення не оскаржував. Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, у разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна виходячи з наступного.

Встановлено, що 19 серпня 2009 року між ОСОБА_6 та Сєвєродонецькою міською радою Луганської області було укладено договір оренди землі № 040941900305, за умовами якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 22 липня 2009 року за № 3348 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежилого приміщення), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0141 га терміном на 25 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43 588,74 грн. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 4 358,87 грн.

29 березня 2011 року Двадцятою (черговою) сесією шостого скликання Сєвєродонецької міської ради Луганської області було прийнято рішення № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, села Воєводівка .

Відповідно до копії додаткової угоди до договору оренди землі від 19 серпня 2009 року № 040941900305, 05 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду, яка зареєстрована Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку 05 липня 2011 року за № 441290004000139 та внесено зміни у нормативну грошову оцінку землі. Нормативна грошова оцінка складає 103 072,41 грн. Відповідно збільшилась і оренда плата за землю та складає: з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 6 184,34 грн на рік, що складає 6 % від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2012 року пo 31 грудня 2012 pоку - 7 215,07 грн на рік, що складає 7 % від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 8 245,79 грн на рік, що складає - 8 % від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 9 276,52 грн на рік що складає 9 % від нормативної грошової оцінки; з 01 січня 2015 року - 10 307,24 грн на рік, що складає 10 % від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься щомісячно у такі строки та в розмірі: з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 515,36 грн, з 01 січня 2012 pоку пo 31 грудня 2012 pоку - 601,26 грн, з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року 687,15 грн, з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 773,04 грн, з 01 січня 2015 року - 858,94 грн, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01 липня 2011 року.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 вересня 2012 року скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 28 квітня 2011 року № 516 Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду із земель міської ради .

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11 вересня 2012 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 квітня 2014 року постанова Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 серпня 2012 року про скасування рішення сесії Сєвєродонецької міської ради від 29 березня 2011 року № 431 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів м. Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова дача, с. Воєводівка залишена в силі.

Положеннями ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

За приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з п.п. 288.1, 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції на дату звернення позивача з позовом) розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України від 02 грудня 2010 №2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України , який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Частиною 6 ст. 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Отже, зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Частиною 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель (в редакції, чинній на час укладення оспорюваної угоди) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України. Зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка відповідної технічної документації, погодження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації (розділ ІІІ Закону України Про оцінку земель ).

Таким чином, саме затверджена рішенням відповідної ради нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, та підставою внесення відповідних змін в укладеному договорі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваною додатковою угодою позивачу було збільшено розмір орендної плати на підставі рішення Сєверодонецької міської ради Луганської області від 29 березня 2011 року № 431, яке в подальшому було скасовано рішенням суду, та яке вступило в законну силу 01 квітня 2014 року.

Враховуючи зазначене, саме зобов'язання за визнаною недійсною додатковою угодою до договору оренди припиняються на майбутнє (ст. 207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Визнаючи недійсним оспорювану додаткову угоду з 01 квітня 2014 року, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою положення ч. 1 ст. 236 ЦК України.

Доводи касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради Луганської області щодо застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строків позовної давності спростовуються матеріалами справи, оскільки про протиправність рішення органу місцевого самоврядування, яке було підставою для укладення оспорюваної додаткової угоди, позивач дізнався після скасування його рішенням суду.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 травня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов Судді: Ю.Г. Іваненко А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак