Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/7654/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/7654/16 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Професійне страхування"

про стягнення 28407,43 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Професійне страхування" про стягнення 36 811,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором факультативного перестрахування від 27.10.2014 № 00638/2014-ТС/6 в частині виплати частини збитків страховика за договором добровільного страхування транспортних засобів № 00638/2014-ТС від 24.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7654/16, розгляд справи призначено на 26.05.2016.

17.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/7654/16 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

25.05.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання призначене на 26.05.2016 не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

В судове засідання 26.05.2016 відповідач свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом в судовому засіданні 26.05.2016 розглядалось клопотання позивача, що надійшло через відділ діловодства суду 25.05.2016, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи в зв'язку з неможливістю явки представника позивача та забезпечити проведення наступного судового засіданні у справі № 910/7654/16 у режимі відеоконферненції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 розгляд справи № 910/7654/16 відкладено на 14.06.16 та задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Одеської області.

У судовому засіданні 14.06.2016 судом оголошено перерву до 21.06.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.06.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у справі за відсутності представника позивача за наявними матеріалами справи.

Також 16.06.2016 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, у якому позивач зазначає, що відповідачем сплачено частину суми основного боргу у розмірі 9000,00 грн., а тому сума основного боргу становить 10 324,97 грн. Крім того, позивачем надані уточнені розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат. Таким чином, позивач, з посиланням на приписи ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача 10 324,97 грн. основного боргу, 9 158,11 грн. інфляційних втрат, 677,80 грн. 3% річних та 8 246,55 грн. пені.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд дійшов висновку, що подані письмові пояснення позивача містять заяву про зменшення розміру позовних вимог

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/7654/16 буде здійснюватись щодо позовних вимог, викладених у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

21.06.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що останнім виплачена частка у розмірі 10%, що становить 13 337,93 грн. з огляду на надані перестраховику документи, а саме акт виконаних робіт по відновлювальному ремонту № 0000005965 від 02.02.2015 на суму 133379,30 грн. Відповідач також посилається на те, що відповідачем не зазначено, чи реалізовано останнім право регресу у відповідності з положеннями ЗУ «Про страхування». Відповідач також зазначає, що розміром суми збитку згідно з Генеральним Договором перестрахування може бути лише калькуляція збитку або копія рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; відповідач не отримував письмову заяву (повідомлення) від 23.12.2014 № 506/14 з відповідними додатками.

У судове засідання 21.06.2016 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належними чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з огляду на визначені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Професійне страхування" (далі - перестраховик) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" (далі - перестрахувальник) укладено генеральний договір № ФП-14/06.14 в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі - Генеральний договір), предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Відповідно до п. 1.2. Генерального договору, на підставі цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування, невід'ємною частиною яких є цей договір, окремо по кожному ризику. Кожний конкретний договір перестрахування не залежить від умов будь-кого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.

Сторони, у разі потреби, можуть змінити порядок застосування окремих положень цього Договору в конкретних договорах перестрахування, письмово обумовивши ці зміни в конкретному договорі перестрахування.

Згідно з положеннями п. 3.4. Генерального договору, перестраховик зобов'язується: сплатити перестрахувальнику страхове відшкодування, якого розрахований відповідно до умов цього Договору і конкретного договору перестрахування, у термін, передбачений п. 7.1 цього Договору, якщо інше не передбачено в конкретному договорі перестрахування; приймати пропорційну участь у межах своєї частини відповідальності або відповідно до прийнятих на себе зобов'язань по конкретним договорам непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником в результаті розслідування і визначення розміру збитку.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що відповідальність перестраховика по конкретному договору перестрахування, якщо він згоден прийняти запропонований ризик , починається одночасно з відповідальністю Перестрахувальника, якщо в конкретному договорі страхування не передбачений інший термін початку відповідальності Перестраховика.

Перестраховик несе повну відповідальність перед Перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику. При цьому розмір страхового відшкодування, що підлягає оплаті Перестраховиком, визначається в такий спосіб: по конкретним договорам пропорційного перестрахування - пропорційно його частині в загальній сумі страхового відшкодування.

Відповідно до п. 7.1. Генерального договору, при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частині (обсягу) відповідальності по конкретному договору перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів, а в разі виникнення «касового збитку» - протягом 5 (п'яти) банківських днів, після одержання від перестрахувальника такого комплекту документів: страхового акту (іншого документу, передбаченого Правилами страхування Страховика); офіційного висновку (довідки, акту і т.д.) організацій, у компетенції яких знаходиться даний страховий випадок калькуляції збитку або копії рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи від підприємств, що мають відповідну ліцензію; розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті Перестраховиком; копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату Перестрахувальником (Страховиком) власного утримання по конкретному договору перестрахування, крім випадків виникнення «касового збитку».

24.10.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір № 00638/2014-ТС страхування транспортних засобів (далі - Договір страхування), відповідно до п. 1.1 якого предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням на законних підставах транспортним засобом, який може використовуватися за призначенням у відповідності з чинним законодавством і на який належним чином оформлені документи, що дають дозвіл на його використання за призначенням.

Відповідно до п. 1.2 Договору страхування, застраховано транспортний засіб Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що належить ОСОБА_1

Згідно з п. 3.3. Договору страхування, відповідальність страховика настає у випадку, зокрема, пошкодження (знищення) транспортного засобу в результаті ДТП.

Даний Договір страхування укладений строком на один рік з 00.00 годин 25 жовтня 2015 по 24.00 год. 24 жовтня 2015.

27.10.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Професійне страхування" (далі - перестраховик) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" (далі - перестрахувальник) укладено договір факультативного перестрахування № 00638/2014-ТС/6 (далі - договір перестрахування), відповідно до якого перестраховані майнові інтереси ОСОБА_1, пов'язані, зокрема з ушкодженням або знищенням транспортного засобу внаслідок ДТП.

Строк дії перестрахування встановлений з 27.10.2014 по 24.10.2015.

Відповідно до умов договору перестрахування, страхова сума становить 660 000,00 грн., відповідальність перестраховика становить 66 000,00 грн.

Згідно з п. 16.3 договору перестрахування, перестраховик зобов'язаний здійснювати за письмовою заявою перестрахувальника оплату своєї частини збитків страховика (в межах прийнятої на себе відповідальності) перестрахувальнику протягом 10 днів після отримання копії документів, які підтверджують настання страхового випадку і розміру збитків.

Як вбачається матеріалів справи, 26.11.2014 по дорозі Одеса-Рені сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортним засобом марки ВАЗ, державний реєстраційний номер 08983ОТ, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9467629.

26.11.2014 страхувальник за договором добровільного страхування звернувся до позивача із заявою вих. № 271, у якій повідомив про настання дорожньо-транспортної пригоди.

11.12.2014 суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 складено Звіт № 458/14 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню ринкової вартості, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до зазначеного вище Звіту ринкова вартість транспортного засобу Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 до ушкоджень становила 729389,06 грн., ринкова вартість на момент оформлення договору добровільного страхування від 24.10.2014 - 630855,99 грн.

17.12.2014 позивачем складено страховий, у якому розраховано суму страхового відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором добровільного страхування та вирішено виплатити страхувальнику 236 098,95 грн. страхового відшкодування.

19.12.2014 на виконання умов договору добровільного страхування позивачем виплачено на рахунок ПАТ «Марфін Банк» 236 098,95 грн. страхового відшкодування для подальшого перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1

24.12.2014 позивач звернуся до відповідача із заявою вих. № 506/14, у якій просив перерахувати на рахунок позивача суму у розмірі 23 662,90 грн., що відповідає частці відповідальності перестраховика (відповідача) з договором факультативного перестрахування.

До зазначеного листа позивачем додано копії необхідних документів, а саме: копія повідомлення про страховий випадок, копія страхового акту, копія платіжного доручення про виплату страхового відшкодування, копія висновку експера, копія довідки ДАІ про ДТП та інші необхідні документи.

Отримання вищевказаної заяви вих. № 506/14 відповідачем 23.01.2015 підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що відповідачем лише частково виконане своє грошове зобов'язання за договором факультативного перестрахування та сплачено позивачу лише 13 337,93 грн., сума грошових коштів у розмірі 10 324,97 грн. відповідачем оплачена не була. Враховуючи викладене позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10 324,97 грн., а також 3% річних, пеню, інфляційні втрати у зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3 договору добровільного страхування страховим випадком є, зокрема, пошкодження (знищення) транспортного засобу в результаті ДТП.

Страхувальником по договору добровільного страхування надано позивачу заяву про настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було прийнято рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування, що підтверджується долученим до матеріалів справи страховим актом від 17.12.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 987 Цивільного Кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про страхування", перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу у перестрахувальника теж виникають зобов'язання.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування у повному обсязі, виплативши страхувальнику - ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за страховим випадком.

Відповідно до повідомлення від 23.12.2014 вих. № 506/14 позивач повідомив відповідача, що по страховому випадку, що стався 26.11.2014 щодо транспортного засобу Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 виплачено страхове відшкодування у розмірі 236 098,95 грн. та просив виплатити частку відповідача у розмірі 23 662,90 грн.

Пунктом 3.4.3 Генерального договору встановлений обов'язок перестраховика письмово повідомити перестрахувальника про відмову в оплаті своєї частини страхового відшкодування по конкретному договору перестрахування або про зменшення її розміру, зазначивши причини, в термін, передбачений цим договором.

Суд зазначає, що матеріли справи не місять жодного доказу повідомлення відповідачем позивача про зменшення розміру своєї частини страхового відшкодування.

Згідно з п. 16.3 договору перестрахування, перестраховик зобов'язаний здійснювати за письмовою заявою перестрахувальника оплату своєї частини збитків страховика (в межах прийнятої на себе відповідальності) перестрахувальнику протягом 10 днів після отримання копії документів, які підтверджують настання страхового випадку і розміру збитків.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов генерального договору в галузі факультативного перестрахування, договору факультативного перестрахування та норм чинного законодавства, не виконав повністю взяті на себе зобов'язання по сплаті частки страхового відшкодування у розмірі 23662,90 грн., що складає 10 % від загальної страхової суми, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 10324,97 грн. з урахуванням часткових оплат.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що його частка відповідальності становить 13 337,93 грн., а не 23662,90 грн., оскільки відповідно до акту виконання робіт по відновлювальному ремонту № 0000005965 від 02.02.2015, вартість робіт становить 133379,30 грн.

Проте, наданий акт виконаних робіт не підтверджує реального виконання робіт, оскільки зазначений акт не підписаний замовником - ОСОБА_1; відповідачем не надано доказів щодо джерела походження наданої суду копії акту виконаних робіт, а тому вказаний акт не може бути прийнятий судом як належний доказ підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Однак, суд зазначає, що позивачем визначений розмір страхового відшкодування відповідно до умов укладеного договору добровільного страхування.

Так, відповідно до 8.3.4 договору страхування транспортних засобів № 00638/2014-ТС, у випадку, коли на дату укладення договору страхування розмір страхової суми встановлений в розмірі дійсної (ринкової) вартості застрахованого ТЗ, а при розрахунку матеріального збитку, який отримав предмет страхування при настанні страхового випадку, експертом встановлена ринкова вартість більше ніж на 10% від страхової суми по договору страхування, відповідальність страховика (сума страхового відшкодування) розраховується пропорційно відношенню страхової суми до дійсної (ринкової) вартості застрахованого ТЗ.

Так, зі Звіту № 458/14 експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, ринкова вартість транспортного засобу Range Rover, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є більшою ніж на 10% від страхової суми по договору страхування.

Враховуючи зазначені положення договору страхування транспортних засобів № 00638/2014-ТС та висновки, викладені у звіті № 458/14, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно розраховано суму страхового відшкодування, яка підлягала виплаті ОСОБА_1

Також,як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідач посилається на те, що позивачем не зазначено, чи реалізовано останнім право регресу у відповідності з положеннями ЗУ «Про страхування».

Однак, питання щодо реалізації позивачем права регресу не є предметом дослідження у даній справі.

Також необґрунтованим є твердження відповідача про неотримання зави від 23.12.2014 вих. № 506/14, оскільки факт отримання підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6504508681550.

Інші твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються викладеним вище та доказами, наявними в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку зі сплати коштів за договором факультативного перестрахування № 00638/2014-ТС/6 від 27.10.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 10 324,97 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 10 324,97 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 246,55 грн. пені, 9 158,11грн. інфляційних втрат та 677,80 грн. 3 % річних.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідальність у вигляді пені погоджена сторонами у п. 3.4.6 генерального договору в галузі факультативного перестрахування від 01.06.2014, відповідно до якого перестраховик зобов'язується сплатити перестрахувальнику пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період просрочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд вважає необґрунтованим нарахування пені позивачем за період, що перевищує шість місяців, оскільки відповідно до п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За розрахунком суду розмір пені становить 4 140,65 грн.. а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

За перерахунком суду розмір 3% річних становить 675,46 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 9158,11 грн., а тому дана позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Професійне страхування" (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд 6, код 35482587) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фідель СК" (65045, м. Одеса, пров. Покровський, буд. 16, код 32432114) 10 324,97 грн. основного боргу, 4140,65 грн. пені, 9158,11 грн. інфляційних втрат, 675,46 грн. 3% річних та 1178,72 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2016.

Суддя С.О. Турчин