Постанова

від 15.06.2016 по справі 916/25/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р.Справа № 916/25/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ «Банк Національний кредит» Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А. Герасименко Ю.С. Кисельов А.В., довіреність № 20, дата видачі: 30.10.15 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» на рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2015р. у справі№ 916/25/15-г (суддя Никифорчук М.І.) за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» ОСОБА_8 простягнення 1 276 556,78грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № 05.1-9ю/2014/2-1 у сумі 1 276 556,78 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2015р.:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» - задоволено повністю.

2.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» заборгованість за Договором кредиту №05.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014 року у розмірі 1 276 556 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 78 коп., з яких:

- 775 000 (сімсот сімдесят п'ять тисяч) грн. - заборгованість за кредитом;

- 74 851 (сімдесят чотири тисячі вісімсот п'ятдесят одна) грн. 42 коп. - нараховані несплачені проценти;

- 77 223 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять три) грн. 98 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості;

- 3 409 (три тисячі чотириста дев'ять) грн. 75 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 392 (триста дев'яносто дві) грн. 33 коп. - 3 % річних від простроченої суми процентів;

- 9 045 (дев'ять тисяч сорок п'ять) грн. 21 коп. - 3% річних від простроченої суми кредиту;

- 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 12 коп. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів;

- 63 770 (шістдесят три тисячі сімсот сімдесят) грн. 97 коп. - індекс інфляції за час прострочки по кредиту;

- 45 000 (сорок п'ять тисяч) грн. - штраф за прострочки кредиту;

- 225 000 (двісті двадцять п'ять тисяч) грн.- штраф за прострочку сплати процентів.

3.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ -МЕЙКЕР» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» суму судового збору у розмірі 25 531 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 14 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» подало апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2015р. по справі № 916/25/15-г, ухвалити по справі № 916/25/15-г нове рішення про відмову в повному обсязі у задоволенні вимог ПАТ «Банк Національний кредит» до ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» про стягнення 1 276 556,78грн.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на наступне:

- суд не вирішив питання та не залучив до участі в справі третю особу - іпотекодавця, оскільки оскаржуване рішення напряму впливає на його права та обов'язки;

- 15.04.2015р. в справі № 504/151/15-ц (провадження № 2/504/283/15) за позовом ПАТ «Банк Національний кредит» до ОСОБА_9, третя особі - ТОВ «ПРОФІТ -МЕЙКЕР» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, стягнення судового збору - було винесено Заочне рішення, яким позовні вимоги були задоволенні в повному обсязі. На думку апелянта одночасним зверненням до двох різних судів із різною юрисдикцією із позовними вимогами, що засновані на одних і тих же юридичних фактах, позивач суттєво зловжив своїм правом звернення до суду та порушив ст.. 61 Конституції України;

- одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна;

- одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки є неправильним, оскільки такими діями позивач штучно подвоює суму заборгованості, яка належить до виплати позивачу;

- оскільки суд не мав відомостей про повідомлення відповідача, він повинен був не розглядати справу по суті, а повторно направити матеріали відповідачу разом із ухвалою про прийняття справи до провадження. Таким чином, суд мав відкласти засідання та повторити виклик сторін;

- суд зробив неправильний висновок про достатність матеріалів для розгляду справи по суті, про можливість слухання справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача;

- в рішенні відсутні посилання на будь-які докази виконання позивачем обов'язку по перерахуванню грошей, тому суд не мав підстав для висновків про наявність боргу у відповідача;

- в рішенні не вказано, якими доказами (меморіальний ордер, або інший документ) підтверджується факт перерахування грошей позивачем;

- суд не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку боргу;

- суд не встановив належним чином обставини повідомлення відповідача про порушення ним договору;

- відповідача двічі притягнуто до відповідальності за одне й теж порушення (за одне і теж порушення стягнуто як пеню, так і штраф). Штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме порушення;

- порушено ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки вимоги про стягнення пені було задоволено в повному обсязі, хоча її розраховано за більший строк, ніж встановлений законом строк 6 місяців;

- безпідставно стягнуто грошові суми на відшкодування 3% річних та індексу інфляції, оскільки договором було встановлено інший розмір процентів, тому положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню;

- в матеріалах справи відсутні належні докази в обґрунтування позовних вимог банку, тому у суду першої інстанції не було правових підстав для ухвалення оскаржуваного рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2016р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Воронюка О.Л., Мишкіної М.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 27.04.2016р.

Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином ухвалою суду від 31.03.2016р., направленою рекомендованою поштою.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» зазначена адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР»: 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53 . Також зазначено адресу представника відповідача за довіреністю Сержант Юрія Володимировича (строк дії довіреності до 01.12.2017р.; відомості щодо відзиву даної довіреності в матеріалах справи відсутні) 65017, АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2016р. була направлена на адресу позивача, на адресу відповідача та на адресу представника відповідача.

25.04.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 25 березня 2015р. по справі № 916/25/15-г, відповідно до якого ПАТ «Банк Національний кредит» просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 25 березня 2015р. по справі № 916/25/15-г без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» без задоволення.

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 218 від 26.04.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням судді Воронюка О.Л. у відпустці.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2016р. (у складі колегії суддів: головуючого - Богатиря К.В., суддів - Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.) прийнято справу до провадження.

У судове засідання 27.04.2016р. апелянт Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» не з'явився, повідомлень щодо причин неявки суду не надав. При цьому, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2016р., направлена ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою представника - 65017, АДРЕСА_1, отримана адресатом 07.04.2016р. , а конверт, направлений ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, повернутий з відміткою пошти «абонент не проживает».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016р. розгляд апеляційної скарги по справі № 916/25/15-г відкладено на 16.05.2016р. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони (позивач, відповідач) повідомлені належним чином ухвалою суду від 27.04.2016р. направленою рекомендованою поштою. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 27.04.2016р. направлені ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53 повернуті з відміткою пошти «адресат не проживает».

У судове засідання 16.05.2016р. представники сторін не з'явились, повідомлень щодо причин неявки суду не надали.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. розгляд апеляційної скарги по справі № 916/25/15-г відкладено на 30.05.2016р. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони (позивач, відповідач та представник відповідача) повідомлені належним чином ухвалою суду від 16.05.2016р., направленою рекомендованою поштою. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. направлені ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53 повернуті з відміткою пошти «адресат выбыл».

У судове засідання 30.05.2016р. представники сторін не з'явились, повідомлень щодо причин неявки суду не надали.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р.:

1.Залучено до участі у справі № 916/25/15-г у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, поручителя ОСОБА_8.

2.Зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» надіслати ОСОБА_8 копію позовної заяви з додатками, про що надати суду апеляційної інстанції відповідні докази.

3.Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» надіслати ОСОБА_8 копію апеляційної скарги з додатками, про що надати суду апеляційної інстанції відповідні докази.

4.Розгляд апеляційної скарги по справі № 916/25/15-г відкладено на 15.06.2016р. об 11:00.

У судове засідання 15.06.2016р. апелянт (відповідач) ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» та третя особа ОСОБА_8 не з'явились.

Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони (позивач, третя особа та представник відповідача) були повідомлені належним чином ухвалою суду від 30.05.2016р., направленою рекомендованою поштою. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. направлені представнику ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 65017, АДРЕСА_1, отримана адресатом 08.06.2016р. , про що свідчать відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодом.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, які проходили в Одеському апеляційному господарського суді та неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою відповідача (апелянта). Окрім того, апелянт ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР», який подав скаргу, мав можливість через засоби Інтернету або у телефонному режимі отримати інформацію щодо слухання справи в апеляційному суді за поданою ним скаргою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» укладено Договір кредиту №5.1-9ю/2014/2-1 (далі по тексту - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, Банк (ПАТ «Банк Національний кредит») зобов'язується надати Позичальнику (ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР») грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 900 000,00 гривень, зі сплатою 20,5 % процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору, з наступним графіком погашення суми основної заборгованості: починаючи з лютого 2014 року щомісячно до « 05» числа в розмірі 25000,00 гривен та сплатою останнього платежу в розмірі 25000,00 гривень до 23.01.2017 року, на умовах, визначених Договором.

В пункті 1.2. кредитного договору зазначено, що кредит надається Позичальнику на наступні цілі: придбання автобусу NEOPLAN N316.

Згідно п. 2.1. кредитного договору, видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2. цього договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку № 2063.3.092044.001 в ПАТ «Банк Національний кредит».

Пунктом 2.2. кредитного договору закріплено, що моментом (днем) надання Кредиту вважається день першого перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку в повній або частковій сумі Кредиту.

В свою чергу, 20 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» укладено договір № 92044 банківського рахунку. В пункті 1.1. означеного договору вказано, що Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок № 26002092044001.

Відповідно до п. 3.1.1. кредитного договору, ПАТ «Банк Національний кредит» зобов'язаний відкрити Позичальнику (ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР») в ПАТ «Банк Національний кредит» позичковий рахунок, вказаний в п. 2.1. цього Договору і перерахувати з нього кредитні кошти на поточний рахунок Позичальника (ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР») в межах суми Кредиту в порядку, визначеному цим Договором.

Доказами перерахування коштів у розмірі 900 000,00грн. на рахунок ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» (рахунок № 26002092044001 відкритий Банком на підставі договору № 92044 від 20.01.2014р. банківського рахунку) є виписка по особовим рахункам Позичальника та меморіальний ордер № 7517208 від 27.01.2014р. Оригінал виписки доданий до позовної заяви (а.с. 25-39), копію меморіального ордеру № 7517208 від 27.01.2014р. долучено до матеріалів справи 02.02.2015р. (а.с. 69).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до виписок по особовому рахунку за період з 24.01.2014р. по 15.12.2014р. (а.с. 25-39) колегією суддів встановлено, що 27.01.2014р. на рахунок 26002092044001, який належить ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» (згідно договору № 92044 від 20.01.2014р. банківського рахунку) надійшло 900 000,00грн., призначення - видача кредиту по кредитному договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. згідно розпорядження від 27.01.2014р.

Відповідно до зазначених виписок колегією суддів також встановлено оплату за кредитним договором - погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р., яке здійснювалося наступним чином:

18.02.2014р. - 25 000,00грн. (призначення - погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

18.02.2014р. - 2 562,50грн. (призначення - погашення відсотків згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

14.03.2014р. - 15 790,00грн. (призначення - часткове погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

14.03.2014р. - 14 197,22грн. (призначення - погашення відсотків згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

07.04.2014р. - 17,00грн. та 9 193,00грн. (призначення - погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

28.04.2014р. - 15 287,68грн. (призначення - погашення відсотків згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

22.05.2014р. - 2 200,00грн. (призначення - погашення кредитної заборгованості згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

22.05.2014р. - 14 504,67грн. (призначення - погашення відсотків згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

01.07.2014р. - 72 800,00грн. (призначення - списання коштів на погашення простроченої заборгованості згідно п. 2.9. кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ);

01.07.2014р. - 13 000,00грн. (призначення - погашення відсотків згідно кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. без ПДВ) та 14 041,02грн. (призначення - списання коштів на погашення прострочених нарахованих відсотків згідно п. 2.9. кредитного договору №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. згідно розпорядження від 01.07.2014р.).

Відповідно до п. 2.4. кредитного договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі.

Пункт 2.5. кредитного договору передбачає, що сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості в повному обсязі.

Згідно п. 2.6. кредитного договору, нарахування та сплата процентів за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування Кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту.

У разі прострочення повернення заборгованості за Кредитом понад 90 днів, сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищило 90 днів, здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в передостанній робочий день відповідного місяця (п. 2.7. кредитного договору).

Пунктом 2.9. кредитного договору передбачено, що у будь-якому та кожному випадку настання строків виконання зобов'язань за цим Договором, зокрема, але не виключно, сплати повернення кредиту чи його частини, сплати процентів за користування кредитом, Позичальник доручає Кредитору здійснювати договірне списання з рахунку Позичальника №2600.2.092044.001, відкритого в ПАТ «Банк Національний кредит» грошових коштів в сумі, що підлягає сплаті за кредитом, наданим в межах даного Договору, нарахованих процентів та комісій для здійснення погашення загальної заборгованості за Договором, включаючи строкову заборгованість, нараховані та несплачені проценти, комісії, а також пеню та штрафи та інші платежі, передбачені Договором.

Погашення заборгованості Позичальника за кредитним договором здійснюється відповідно до п. 2.10 в наступній черговості:

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

- прострочена заборгованість за Кредитом;

- строкова заборгованість за нарахованими процентами;

- строкова заборгованість за Кредитом;

- пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати процентів;

- штрафні санкції.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так Позичальником (ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР») всупереч ст.ст. 526, 530 ЦК України, пункту 1.1. Кредитного договору, який передбачає, що погашення кредиту здійснюється щомісячно до 05 числа в розмірі 25 000,00грн., порушено не тільки строки сплати процентів, визначені п. 2.5. Кредитного договору - не сплатив до 05.07.2014року в повному обсязі проценти за користування кредитом за червень 2014року, а й не сплатив суму кредиту за червень 2014 року у розмірі 25 000,00грн. до 05.07.2014року.

Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору, у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2. - 3.3.17. цього Договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше 15 (п'ятнадцяти) днів, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції . Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим Договором дія Договору припиняється.

Згідно п. 3.3.5. кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому п. 1.1. цього Договору та комісії в розмірах, зазначених в Додатку № 1 до цього Договору в порядку, визначеному п.п. 2.6., 2.8., 2.9., 2.11. цього Договору та Тарифами.

Пункт 3.3.6. кредитного договору передбачає, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору в повному обсязі суму Кредиту в строк, визначений п. 1.1. цього Договору.

Таким чином, відповідно до п.4.4. кредитного договору, для Відповідача саме з 23.07.2014 року наступив строк виконання зобов'язання повернути Кредит та сплатити проценти за кредитним договором в повному обсязі.

Відповідач не виконав договірне зобов'язання та не повернув до теперішнього часу заборгованість у повному обсязі за Кредитним договором.

Пунктом 3.3.7 Кредитного договору передбачено обов'язок Позичальника достроково вернути наявну заборгованість за Кредитом та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках передбачених пп. 3.2.4., 2.11.3., 4.4. , 5.4 цього Договору.

Пунктом 7.4. Кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених, зокрема, п.4.4. цього Договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, Позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії, нараховані штрафні санкції у розмірах передбачених цим Договором та Тарифами.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в матеріалах справи міститься лист ПАТ «Банк Національний кредит» від 17.09.2014р. № 05.1-05/3693 (а.с. 43), адресований директору ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» Афоніну Ю.Г. про сплату заборгованості, проте конверт повернувся без вручення (а.с. 45-46). Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.07.2013р. Афонін Юрій Геннадійович - є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР». Також саме директор Афонін Юрій Геннадійович підписував договір кредиту №5.1-9ю/2014/2-1 від 24.01.2014р. від імені юридичної особи відповідача.

Відповідно до п.7.2. кредитного договору, усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, у разі якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.

В позовній заяві ПАТ «Банк Національний кредит» зазначило, що станом на 12.12.2014 року загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1276556,78 гривень 78 коп., з яких:

- 775 000,00 гривень - заборгованість за кредитом;

- 74 851,42 гривень - нараховані несплачені проценти;

- 77 223,98 гривень - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості;

- 3 409,75 гривень - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 392,33 гривень - 3 % річних від простроченої суми процентів;

- 9 045,21 гривень - 3% річних від простроченої суми кредиту;

- 2 863,12 гривень - індекс інфляції за час прострочення по сплаті процентів;

- 63 770,97 гривень - індекс інфляції за час прострочення по кредиту;

- 45 000,00 гривень - штраф за прострочення кредиту;

- 225 000,00 гривень - штраф за прострочення сплати процентів.

Колегією суддів апеляційного суду самостійно, на підставі наявних у справі документів, у тому числі виписок по особовому рахунку, здійснено розрахунок заборгованості за кредитом та процентів, та судом встановлено, що позивачем розрахунок заборгованості за кредитом у розмірі 775 000,00грн. та процентів у розмірі 74 851,42 грн. - здійснено арифметично правильно.

Що стосується нарахування пені та штрафу слід пояснити наступне:

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата кредиту та процентів) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання з боку відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ «Банк Національний кредит» зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим відповідно до умов п. 4.2. та п. 4.3. договору позивачем нараховано штраф та пеню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пп. 1.1.1., 2.11.3, 3.2.4., 4.4., 5.4. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 (одного) процента, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим Договором.

Згідно п. 4.3. кредитного договору у разі порушення Позичальником вимог пп. 3.3.2. -3.3.17. цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми кредиту, визначеного п.1.1. цього Договору, за кожний випадок.

Пунктом 4.4. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.17 цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час використання Кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції . Після повного погашення заборгованості Позичальника за цим Договором дія Договору припиняється.

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції ; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В додатки до позовної заяви ПАТ «Банк Національний кредит» надано розрахунок штрафних санкцій (штрафу та пені) за кредитним договором відповідно до якого:

- пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості складає 77 223,98 гривень;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів складає 3 409,75 гривень;

- штраф за прострочення кредиту складає 45 000,00 гривень;

- штраф за прострочення сплати процентів складає 225 000,00 гривень.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши відповідний розрахунок, погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості розрахунку пені, штрафу, здійсненого ПАТ «Банк Національний кредит».

Однак доводи апелянта щодо подвійної відповідальності за одне й теж порушення (за одне і теж порушення стягнуто як пеню, так і штраф) суд вважає необґрунтованими, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний суд України, у своїй постанові від 27.04.2012р. по справі №06/5026/1052/2011 вказав, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду може застосовуватися різний набір санкцій.

Твердження стосовно правомірного нарахування одночасно як пені так і штрафу є обґрунтованим і такої позиції притримується Верховний Суд України також в постановах від 9 квітня 2012 року № 3-88гс11 та від 27 квітня 2012 року № 3-24гс12.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з 3% річних та індексу інфляції, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в кредитному договорі не встановлено іншого відсотку річних як форми відповідальності, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення. Посилання апелянта на те, що кредитний договір встановлює інший розмір відсотків є безпідставним, оскільки у вказаному договорі п. 1.1 передбачені проценти 20,5 % річних саме як плата позичальника за користування кредитними коштами, що передбачено ст. 1056-1 ЦК України, та яка не є мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за договором кредиту, тому не тотожною із 3 % річних згідно ч.2 ст.625 ЦК України. Несплачені проценти, зазначені в п. 1.1 договору, разом із неповернутим тілом кредиту є сумою основного боргу для сторін у даній справі.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором, позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу за кредитним договором від 24.01.2014р. по кредиту та процентам.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам кредитного договору від 24.01.2014р. та чинному законодавству, а отже - і обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Банк Національний кредит» в цій частині.

Разом з цим, інфляційні нарахування - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. містить наступні роз'яснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність розрахунку інфляційних погоджується з розрахунком позивача про стягнення інфляційних у розмірі:

- 2 863,12 гривень - індекс інфляції за час прострочення по сплаті процентів;

- 63 770,97 гривень - індекс інфляції за час прострочення по кредиту.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що ані під час розгляду позову в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги відповідач (він же апелянт) не зазначив жодного конкретного заперечення щодо розрахунку суми позовних вимог, не надав альтернативного розрахунку з посиланням на конкретні первісні документи. Усі аргументи апелянта з цього питання носять загальний характер.

В апеляційній скарзі ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» зазначає, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, що штучно подвоює суму заборгованості, яка належить до виплати позивачу.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з ОСОБА_9 договір іпотеки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та договір іпотеки земельної ділянки площею 0,164га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 504/151/15-ц (провадження № 2/504/283/15) звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04-998/1-1 від 24.01.2014р. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР», шляхом визнання за ПАТ «Банк Національний кредит» права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1640га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та житловий будинок, загальною площею 299,3кв.м., з господарським будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» 19.05.2016р. зареєстровано право власності на земельну ділянку та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною першою статті 33 та статею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Тобто, діюче законодавство надає право кредитодавцю обирати самостійно будь-який із передбачених законом способів захисту його майнових прав, при цьому право звертатися до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту та із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення такої заборгованості є альтернативними правами кредитодавця, які можуть бути ним реалізовані незалежно одне від іншого. Реалізація права звернути стягнення на предмет іпотеки може впливати на реалізацію права стягнення заборгованості за кредитним договором щодо наявності такої заборгованості та її фактичного розміру, але лише у випадку якщо звернення стягнення на заставне майно відбулося раніше стягнення суми боргу, та за умови фактичного звернення стягнення шляхом продажу майна та отримання кредитором коштів, або шляхом визнання за кредитором права власності на заставлене майно та реєстрації такого права в установленому порядку. В інших випадках навіть за наявності судового рішення про звернення стягнення на майно без його фактичного виконання не є підставою для відмови у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором винесено господарським судом 25.03.2015р. , при цьому заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято 15.04.2015р., тобто пізніше ніж було прийнято рішення господарським судом Одеської області про стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, на день винесення оскаржуваного рішення господарським судом ще не існувало рішення районного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому воно не може будь-яким чином впливати на правову оцінку обставин, встановлених господарським судом в оскаржуваному рішенні. Визнання позивачем права власності на предмет іпотеки у період після винесення оскаржуваного рішення може вплинути на фактичне виконання оскаржуваного рішення відповідачем в добровільному порядку або шляхом примусового виконання державною виконавчою службою, але не може бути підставою для відмови у задоволенні позову по даній справі.

Саме з цих підстав колегія суддів не приймає до уваги зазначений довід апелянта та вважає його безпідставним.

Що стосується доводів апелянта про незалучення господарським судом в якості третьої особи іпотекодавця колегія суддів не приймає такий довод до уваги, оскільки вже існує інше рішення районного суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності заставодержателем.

Окрім того, вказане право власності було зареєстровано в установленому порядку за Банком 19.05.2016р., що підтверджено матеріалами справи. Тобто, відповідно до ст. 593 ЦК України право застави (іпотеки) є припиненим у зв'язку з набуттям заставодержателем права власності на предмет застави.

Окрім того, колегія суддів врахувала той факт, що оскаржуване рішення може вплинути на права та обов'язки гр. ОСОБА_8, який виступив поручителем за виконання зобов'язань за кредитним договором позичальником. Для забезпечення прав поручителя Одеський апеляційний господарський суд в порядку ст. 27 ГПК України ухвалою від 30.05.2016р. залучив ОСОБА_8 третьою особою без права заявляти самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Що стосується неналежного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань судом першої інстанції, слід пояснити наступне.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015р. порушено провадження у справі №916/25/15-г, прийнято позовну заяву ПАТ «Банк Національний кредит» до розгляду та судове засідання призначено на 02.02.2015р. Згідно зворотної сторони означеної ухвали, ухвала була направлена у двох примірниках, тобто позивачу - ПАТ «Банк Національний кредит», та відповідачу - ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР». Ухвала господарського суду від 12.01.2015р. направлена відповідачу ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, однак повернута з відміткою пошти «не проживає за даним адресом» (а.с. 61-64).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2015р. розгляд справи відкладено на 18.02.2015р. Ухвала господарського суду від 02.02.2015р. направлена відповідачу ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, однак повернута з відміткою пошти «возврат не проживает по данному адресу» (а.с. 82-85).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2015р. розгляд справи відкладено на 04.03.2015р. Ухвала господарського суду від 18.02.2015р. направлена відповідачу ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, однак повернута з відміткою пошти «адресат отсутствует» (а.с. 94-96).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2015р. розгляд справи призначено на 25.03.2015р. Ухвала господарського суду від 04.03.2015р. направлена відповідачу ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, однак повернута з відміткою пошти «адресат не проживает» (а.с. 104-106). Тобто, вказане свідчить про неодноразове відкладення розгляду судом першої інстанції позову у зв'язку з неявкою відповідача.

Вищевказані ухвали направлялись господарським судом Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» за адресою 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53, що є юридичною адресою відповідача згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 47-52, 74-76). Окрім того, Одеським апеляційним господарським судом здійснено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 31.05.2016р., згідно якого юридична адреса ТОВ «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» - 67541, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Нова Вільшанка, вул. Гагаріна, 53. Тобто, відповідач не змінював адресу свого місцезнаходження, яку він зареєстрував у ЄДР юридичних осіб.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідач в жодне засідання суду, з чотирьох що відбулись, не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у справі адресою, яка співпадає із адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно відповідача (поштові повідомлення з позначкою органу зв'язку «адресат не проживає» знаходяться у справі).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань по справі 916/25/15-г, однак відповідач за суб'єктивними причинами не скористався наданим йому правом на участь у судових засіданнях. Тому колегія суддів в цій частині не вбачає порушень в діях господарського суду, які б могли вплинути на права відповідача.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведене, а відтак судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

За таких обставин підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для зміни чи скасування рішення господарського суду, відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ-МЕЙКЕР» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2015р. по справі 916/25/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

М.А. Мишкіна