Постанова

від 15.06.2016 по справі 926/417/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа № 926/417/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», б/н від 20.04.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2129/16 від 04.05.2016 р.),

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року

у справі № 926/417/16 (суддя Швець М.В.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія», м. Чернівці,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», м. Київ,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Київ,

Про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки №13-06/КЮ від 15.12.2006р., із змінами та доповненнями, який укладений між Акціонерним Банком «Енергобанк» (в подальшому перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Енергобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія», посвідчений Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 5605; визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 29.12.2010р., за реєстровим номером 3064, про звернення стягнення на нежитлові приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Чернівці, вулиця Сторожинецька, 39-Б, які становлять будівлю боксу літ. Ш, заг. пл. 283,2 кв.м., майстерню літ. Є, заг. пл. 403,4 кв. м., частину сауни літ. П, а саме 20а-1 майстерня пл. 66 кв.м., 20а-2 майстерня пл. 63,80 кв.м., 20а-3 гараж пл. 140,90 кв.м., 20а-4 склад пл. 12,50 кв.м., 20а-5 склад пл. 19,17 кв.м., що належать на праві власності ТОВ «Західна інвестиційна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39-Б, код 32929844) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_4 - п/к за довіреністю № 09/05-96 від 08.06.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_5 - п/к за довіреністю № 10/29 від 29.10.2015 р.;

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представниками сторін подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2016 року, справу № 926/417/16 Господарського суду Чернівецької області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», б/н від 20.04.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2129/16 від 04.05.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 01.06.2016 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. розгляд справи було відкладено на 15.06.2016 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання 15.06.2016 р. представник апелянта/відповідача прибув, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2014 року у справі № 926/417/16 та прийняти постанову, на підставі якої відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в повному обсязі, також просить судові витрати покласти на позивача.

Представник позивача в судове засідання прибув, на виконання вимог ухвали від 10.05.2016 р., через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 09.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/4308/16 від 15.06.2016 р.) в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2014 року у справі № 926/417/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Енергобанк» без задоволення.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представник - не прибув, вимог ухвал суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та наступною рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, однак поштова кореспонденція, яка була надіслана на адресу Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», б/н від 20.04.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/2129/16 від 04.05.2016 р.) до провадження та розгляд справи № 926/417/16 з підстав зазначених в ухвалі суду від 01.06.2016 р. було відкладено, про що сторони та третю особу було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Однак, представник третьої особи в судове засідання не прибув.

Відповідно до частини 4 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, в ухвалі суду від 01.06.2016 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась (а. с. 94-95).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 р. (п. 5 резолютивної частини ухвали) зобов'язано третю особу (Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2В.) подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвали суду третьою особою виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 926/417/16 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року по справі № 926/417/16 (суддя Швець М.В.) позов задоволено, визнано припиненими правовідносини за договором іпотеки №13-06/КЮ від 15.12.2006р., із змінами та доповненнями, який укладений між Акціонерним Банком В«ЕнергобанкВ» (в подальшому перейменоване в публічне акціонерне товариство В«ЕнергобанкВ» ) (04071, м.Київ, вул. Воздвиженська, 56, код 19357762) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Західна інвестиційна компаніяВ» (58000, м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39-Б, код 32929844), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 5605 (пункт перший та другий резолютивної частини рішення). Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29.12.2010р., за реєстровим номером 3064, про звернення стягнення на: нежитлові приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Чернівці, вулиця Сторожинецька, 39-Б, які становлять будівлю боксу літ. Ш, заг. пл. 283,2 кв. м., майстерню літ. Є, заг. пл. 403,4 кв. м., частину сауни літ. П, а саме 20а-1 майстерня пл. 66 кв. м., 20а-2 майстерня пл. 63,80 кв.м., 20а-3 гараж пл. 140,90 кв.м., 20а-4 склад пл. 12,50 кв. м., 20а-5 склад пл. 19,17 кв.м., що належать на праві власності ТОВ «Західна інвестиційна компанія» (58000, м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39-Б, код 32929844) та стягнуто з Публічного акціонерного товариства В«ЕнергобанкВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» 2756 грн. судового збору (пункт третій, четвертий резолютивної частини рішення )(а. с. 53, 54-57).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 11.04.2016 р. у справі № 926/417/16, апелянт/відповідач (Публічне акціонерне товариство «Енергобанк») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 74-76), просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2014 року у справі № 926/417/16 та прийняти постанову, на підставі якої відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» в повному обсязі, також просить судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що договором поруки було визначено поручителем позивача, відтак згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), поручитель і боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, та відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право заявляти вимогу до солідарних боржників про виконання обов'язку часткового або повного, як від усіх божників разом, так і будь-кого з них окремо. Крім того, майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором іпотеки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а іпотеко держатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Також апелянт вважає, що оскільки чинним Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином та припиняється у разі його належним виконанням, то сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи при існуванні заборгованості боржника за кредитним договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником, таким чином винесення ухвали про припинення діяльності юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням не тягне за собою припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього моменту іпотекодержателем було реалізовано своє право на звернення стягнення на іпотечне майно, шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки він неналежним чином виконав взяте на себе зобов'язання по погашенню боргу боржника, як майновий поручитель.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а відтак для того між божником та кредитором було укладено договір про іпотеку та в подальшому було здійснено виконавчі написи у зв'язку із невиконанням грошових зобов'язань. Таким чином апелянт покликається на те, що положення ст. 593 ЦК України стосовно припинення застави з припиненням забезпеченого нею зобов'язання не може застосовуватись до правовідносин у яких обов'язок майнового поручителя, щодо виконання зобов'язання за основним договором виник з виконавчого напису, а не лише з договору застави.

Апелянт також покликається на те, що позивач є божником за виконавчим написом нотаріуса, однак позивач, не оспорює грошових вимог, їх розміру, поряду нарахування щодо себе, як майнового поручителя за кредитними зобов'язаннями ТзОВ «Західавтолюкс», а лише єдиною підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є лише сам факт припинення боржника за основним зобов'язанням, що на думку позивача є підставою для припинення правовідносин за договором іпотеки, на якому було нотаріусом вчинено виконавчий напис

Також апелянт зазначає, що оскільки у 2013 році торги з реалізації предмета іпотеки не відбулись у зв'язку з відсутністю заявок на участь у торгах потенційних покупців та на підставі заяви іпотекодержателя (ПАТ «Енергобанк») про бажання придбати предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, спеціалізованою організацією було складено Протокол 12/46/4 про придбання ПАТ «Енергобанк» предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Відповідно до наведеного, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_6 було видано свідоцтво про придбання ПАТ «Енергобанк» з прилюдних торгів майна. Відтак на думку апелянта, вказані обставини свідчать про те, що у 2013 році було проведено реалізацію предмета іпотеки за договором іпотеки на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, шляхом заліку забезпечених вимог відповідача/апелянта в рахунок ціни майна, в наслідок чого предмет іпотеки перейшов у власність ПАТ «Енергобанк», що свідчить про те, що у 2013 році кредитор реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом вчинення виконавчого напису, який в послідуючому було пред'явлено в ДВС та відкрито виконавче провадження з подальшими діями.

Вказані вище обставини на думку апелянта свідчать про те, що у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки шляхом взяття на баланс предмета іпотеки, у суду першої інстанції були відсутні підстави припиняти правовідносини за договором іпотеки (в силу норм законодавства були вже припиненні) та визнавати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання з підстав припинення діяльності позичальника - ТзОВ «Західавтолюкс».

Враховуючи наведе в апеляційній скарзі апелянт/відповідач вважає, що рішення у справі № 926/417/16 підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 32929844, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 58029, Чернівецька обл., м. Чернівці, Шевченківський район, вул. Сторожинецька, буд. 39Б, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 44).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного банку «Енергобанк», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 193587762, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Воздвиженська, буд. 56, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 43).

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, 15 грудня 2006 року між Акціонерним Банком «Енергобанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергобанк») (Іпотекодержатель - за договором, Відповідач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» (Іпотекодавець - за договором, Позивач - у справі) було укладено договір іпотеки № 13-06/КЮ (надалі договір іпотеки), (а. с. 21-23).

З п. 1.1. вищезазначеного договору вбачається, що Договір іпотеки №13-06/КЮ між сторонами у справі укладений в якості забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2006 р. №13-06/КЮ, укладеного між акціонерним банком «Енергобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східавтолюкс».

Також між сторонами у справі 22.03.2007 р., 06.05.2008 р., 10.06.2008 р., 03.04.2009 р. та від 31.07.2010 р. було укладено договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №13-06/КЮ (а. с. 24, 25, 26, 27, 28-29).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений договір іпотеки та додаткові договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки сторонами укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін та посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 5605, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, 207, 208, 209 Цивільного кодексу України.

Окрім того, 31.07.2009 року між Акціонерним банком «Енергобанк» (Кредитор - за договором, Відповідач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східавтолюкс» (Боржник - за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» (Новий Боржник - за договором, Позивач - у справі) було укладено договір про переведення боргу на іншу особу за договором про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № 13-06/КЮ, згідно якого застава за договором іпотеки забезпечує боргові зобов'язання нового боржника ТОВ «Західавтолюкс», про що було внесено зміни до договору іпотеки 31.07.2009 року (договір про внесення змін та доповнень № 5 до іпотечного договору), (а. с. 51).

Відповідно до п.1.2. договору іпотеки № 13-06/КЮ, в іпотеку було передано майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Чернівці, вулиця Сторожинецька, 39-Б, які становлять будівлю боксу літ. Ш, заг. пл. 283,2 кв.м., майстерню літ. Є, заг. пл. 403,4 кв. м., частину сауни літ. П, а саме 20а-1 майстерня пл. 66 кв.м., 20а-2 майстерня пл. 63,80 кв.м., 20а-3 гараж пл. 140,90 кв.м., 20а-4 склад пл. 12,50 кв.м., 20а-5 склад пл. 19,70 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням позичальником - ТзОВ «Західавтолюкс» взятих на себе зобов'язань, 29.12.2010 р. ОСОБА_2 - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис про звернення, в інтересах ПАТ «Енергобанк», стягнення на предмет іпотеки - приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: місто Чернівці, вулиця Сторожинецька, 39-Б, що належать на праві власності ТзОВ В«Західна інвестиційна компаніяВ» , який виступив майновим поручителем за зобов'язаннями ТзОВ В«ЗахідавтолюксВ» (код ЄДРПОУ 33978824), надалі - Позичальник, на користь Акціонерного банку В«ЕнергобанкВ» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ЕнергобанкВ» (м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код. ЄДРПОУ 19357762) та погашення наявної частини кредитної заборгованості Позичальника, в розмірі: 3471334 (три мільйони чотириста сімдесят одна тисяча триста тридцять чотири) грн. 91 коп. та 1237106 доларів США 14 центів (а. с. 52).

Крім того, з матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим судом, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.04.2015р. у справі № 926/113-б/13-г затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Західавтолюкс», ліквідовано ТОВ «Західавтолюкс» (ідентифікаційний код 33978824, вул. М.Тореза, 64 б, м. Чернівці) та провадження у справі припинено (а. с. 31-34).

Вищенаведене також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громад сих формувань, сформованого станом на 30.03.2016р., з якого вбачається, що стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Західавтолюкс» (ідентифікаційний код 33978824, вул. М.Тореза, 64 б, м. Чернівці) внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, у зв'язку із його ліквідацією (а. с. 41-42).

Відповідно до частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» , юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З правового аналізу зазначених норм права слідує, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, є підставою до припинення іпотеки, яка має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняються.

Виходячи із змісту ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави. Так, згідно з частиною першою зазначеної статті іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 5 ст. 3 Закону України В«Про іпотекуВ» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 593 Цивільного кодексу України передбачено, що право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до приписів ст. 17 Закону України В«Про іпотекуВ» іпотека припиняється, серед іншого, у разі припинення основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з приписами ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна. Таким чином, враховуючи особливості ліквідації юридичної особи внаслідок її банкрутства, зважаючи на положення вищезазначеного Закону вимоги, заявлені до боржника за зобов'язаннями останнього, вважаються погашеними. Отже, ліквідація юридичної особи внаслідок її банкрутства є припиненням без правонаступництва.

Аналогічну правову позицію, висвітлено у постанові Верховного суду України по справі № 922/3658/13 від 09.09.2014 року та у постанові Вищого господарського суду України № 924/1801/14 від 11.06.2015 року.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 11.09.2013 року (справа №6-52цс/13) зазначено, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим. При цьому ураховуючи імперативний характер норми п.1 ч.1 ст. 593 ЦК України, визначення в договорі застави інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемним.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

За встановлених обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, враховуючи ліквідацію юридичної особи-боржника - ТзОВ В«ЗахідавтолюксВ» , усі зобов'язання вищевказаної юридичної особи є припиненими, в тому числі, припинились зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2006 р. №13-06/КЮ, що, в свою чергу, призвело до припинення іпотеки за договором іпотеки №13-06/КЮ від 15.12.2006 р., як похідного зобов'язання.

Крім того, наслідком припинення зобов'язання є припинення правового зв'язку між його сторонами та звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, відповідно здійснення заходів, передбачених Законом України В«Про виконавче провадженняВ» з виконання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису нотаріусу, за умови відсутності правовідносин між сторонами виконавчого провадження, на підставі яких видано виконавчий документ, є неможливим та таким, що порушує права боржника за виконавчим провадженням, оскільки передбачає можливість неправомірного та необґрунтованого звернення стягнення на майно боржника.

Стаття 117 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи, що за змістом ст. 3 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» виконавчий напис нотаріуса, рівно як і наказ, є виконавчим документом, то для визнання його таким, що не підлягає виконанню, може бути застосована ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.

Можливість визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, встановлена також п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» .

Слід зазначити, що вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню нотаріального напису про звернення стягнення на предмет застави, як виконавчого документу, є такою, що відповідає передбаченим цивільним правом способам захисту майнових прав. З такою правовою позицією погодився ВГСУ у Постановах від 10.02.2014 року № 922/328/13-г та від 23.12.2010 року № 7/61-10(31/132-09).

В пункті 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 В«Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судамВ» зазначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК.

Враховуюче вищевикладене, суд приходить до висновку, що у зв'язку з припиненням основного - кредитного зобов'язання припинилися і зобов'язання щодо його забезпечення, які випливають з договору іпотеки № 13-06/КЮ від 15 грудня 2006 р., а відтак виконавчий напис, вчинений 29 грудня 2010 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 3064, вчинений на виконання зобов'язання, що вже припинене, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. З такою правовою позицією погодився Вищий господарський суд України у постанові по справі № 922/328/13-г від 10.02.2014 року.

Щодо тверджень апелянта, що зобов'язання по договору іпотеки № 13-06/КЮ від 15.12.2006 р. припинилися у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки, на підставі акту державного виконавця від 18.06.2013 р. № 30279369/9, складеного за результатами проведення публічних торгів, які оформлені протоколом № 12/46/4 від 31.01.2013 р., шляхом заліку забезпечених вимог ПАТ «Енергобанк» в рахунок ціни майна (свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 18.09.2013 р.), а відтак у місцевого господарського суду були відсутні підстави припиняти правовідносини за договором іпотеки (які в силу норм законодавства були вже припинені) колегія суддів вважає помилковими та такими, що не заслуговують на увагу суду, виходячи з наступного.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2015 р. по справі № 926/1666/15, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія» було задоволено та визнано недійсним свідоцтво про придбання Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» майна з прилюдних торгів, а саме: поділеної в натурі частки нерухомого майна нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39Б, загальною площею 989,5 кв.м., яке видане Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_6 18.09.2013 р. та скасовано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 2547342 від 18.09.2013 р. про державну реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством «Енергобанк», на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 р. - залишено без змін.

Відтак, визнання недійсним свідоцтва про придбання ПАТ «Енергобанк» предмета іпотеки за договором № 13-06/КЮ від 15.12.2006 р. з прилюдних торгів призвело до відновлення права власності ТзОВ «Західна інвестиційна компанія» на нерухоме майно, а саме: поділену в натурі частку нерухомого майна нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39Б, загальною площею 989,5 кв.м.

Слід зазначити, що станом на час прийняття місцевим господарським судом рішення по справі № 926/417/16, власником спірного майна було Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інвестиційна компанія».

Крім того, внаслідок припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Західавтолюкс» припинились зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії від 15.12.2006 р. № 13-06/КЮ.

Щодо тверджень апелянта, що припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника за цим зобов'язанням не припиняє застави, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке твердження суперечить нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку», зокрема з припиненням основного кредитного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи боржника припинилося і зобов'язання, вчинене задля забезпечення основного, в тому числі й зобов'язання, що випливають з договору іпотеки, то відповідно, виконавчий напис, який був вчинений на виконання зобов'язання, що вже припинене, має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню (дана позиція суду підтверджується висновками Вищого господарського суду України викладеними у постанові по справі № 924/1801/14 від 11.06.2015 року).

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2016 р. у справі № 926/417/16 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 27, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 11 квітня 2016 року у справі № 926/417/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

15.06.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 22.06.2016 р. (враховуючи вихідні та святкові дні).