Постанова

від 21.06.2016 по справі 915/226/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2016 р.Справа № 915/226/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Ліпчанської Н.В.,

секретар судового засідання Кіртока Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Урсол Л.В., голова, Толпекін А.А., за договором про надання правової допомоги від 17.06.16р.,

від відповідача - Кравченко Ю.А., за довіреністю;

треті особи: Бородавка Л.В., ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Козіново»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року

у справі №915/226/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Козіново», 57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Перемоги, 18,

адреса для листування: ОСОБА_2 ,

57001, Миколаївська область, Веселинівський район, смт Веселинове, вул. Молодіжна, 1-а,

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_3 ,

АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 ,

АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 ,

АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_4 ,

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Козіново звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області загальною площею 21,73 га, в тому числі:

земельною ділянкою площею 15,0 га, наданою ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право постійного користування землею на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992 року 2 сесії 21 скликання, для ведення селянського (фермерського) господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39;

земельною ділянкою площею 6,73 га, наданою ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії МК № 119, виданого на підставі рішення Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26.05.1995 року 5 сесії 22 скликання, для розширення селянського (фермерського) господарства в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що державні акти на спірні земельні ділянки були видані на ім`я ОСОБА_6 , який був головою селянського (фермерського) господарства «Козіново» до 10.08.20032 року. З 10.08.2003 року головою селянського господарства стала донька ОСОБА_6 ОСОБА_2 . Відповідно до ст.5 Статуту СФГ «Козіново» до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані членами СФГ у власність, постійне користування та надані в оренду.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з цим ГУ Держземагентства у Миколаївській області було видано наказ від 27.11.2014 року №2860 про припинення права користування земельними ділянками загальною площею 21,73 га в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, надані ОСОБА_6 для ведення селянського господарства та для його розширення. Цей наказ було визнано протиправним та скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі №814/1672/15.

Смерть колишнього голови СФГ Козіново, який був засновником господарства та на ім`я якого були видані відповідні державні акти на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства, а також зміна голови фермерського господарства, не є підставою для припинення права постійного користування СФГ Козіново на ці земельні ділянки.

СФГ Козіново існує як юридична особа з 19.10.1992 року, своєї діяльності не припиняло, від права користування земельними ділянками, наданими для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державних актів на право постійного користування землею, оформлених на ім`я колишнього голови СФГ ОСОБА_6 , не відмовлялось, використовує вказані земельні ділянки у законний спосіб відповідно до їх цільового призначення, своєчасно та в повній мірі вносить плату за землю, звітує перед податковою інспекцією, земельні ділянки з користування СФГ не вилучались.

Таким чином, СФГ Козіново вважає, що має законне право постійного користування спірними земельними ділянками, яке і просить визнати.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року у справі №915/226/16 (суддя Корицька В.О.) в задоволенні позову відмовлено, з підстав того, що Селянським (фермерським) господарством Козіново не надані суду правовстановлюючі документи на користування спірними земельними ділянками, тому позивач не має права на визнання за ним ні права користування, ні права постійного користування спірними земельними ділянками.

Для отримання земельної ділянки (визнання на неї відповідного права) позивач повинен був застосовувати інший механізм, а не визнавати своє право у судовому порядку, оскільки суд може тільки підтвердити таке право (а не надати в порядку, встановленому законом) у випадку його оспорювання або невизнання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Селянське (фермерське) господарство «Козіново» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що право користування земельними ділянками виникло у позивача з моменту державної реєстрації цього права, тобто з моменту видачі відповідних державних актів на ім`я голови господарства, оскільки земельні ділянки надавались у користування саме господарству, не зважаючи на те, що правовстановлюючі документи видавались на ім`я його голови за існуючою на той час процедурою.

Скаржник вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що СФГ «Козіново» було лише фактичним землекористувачем і сплачувало земельний податок лише за фактом використання відповідних земельних ділянок. Апелянт зауважує, що сам факт існування господарства безпосередньо пов`язаний з наявністю у нього земельної ділянки.

Більш детально доводи викладені в апеляційній скарзі.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні 21.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області від 14.10.1992 року 2 сесії 21 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 15,0 га на території Подільської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 32).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 виданий державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39 (а.с. 33).

Згідно розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 19.10.1992 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство Козіново (далі СФГ Козіново) та видане свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (а.с. 74-75). Головою СФГ Козіново став ОСОБА_6 .

Рішенням Веселинівської районної ради народних депутатів Миколаївської області № 5 від 26.05.1995 року 5 сесії 22 скликання затверджено проект відведення земельної ділянки та відведено в постійне користування ОСОБА_6 земельну ділянку площею 6,73 га на території Подільської сільської ради для розширення селянського (фермерського) господарства (а.с. 41).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 виданий державний акт на право постійного користування землею серії МК № 119, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 305 (а.с. 40).

Рішенням загальних зборів СФГ Козіново від 10.08.2003 року ОСОБА_2 , яка є дочкою ОСОБА_6 , прийнято в члени та обрано головою СФГ Козіново (а.с. 23).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Статуту СФГ Козіново до земель СФГ належать земельні ділянки, отримані (придбані) членами СФГ у власність, у постійне користування та надані СФГ в оренду.

Земельна ділянка, що належить членам СФГ на праві власності згідно з Державним актом про право власності на земельну ділянку, виданих власникам, не є власністю СФГ. Право користування земельною ділянкою власників передається СФГ для сільськогосподарських цілей, відповідно до чинного законодавства України, що регулює земельні питання.

Для здійснення господарської діяльності СФГ може використовувати орендовані земельні ділянки.

Відповідно до довідки Відділу Держземагентства у Веселинівському районі Миколаївської області від 04.02.2014 року № 04-09/204 у СФГ Козіново на відповідній території знаходилась в користуванні земельна ділянки загальною площею 21,73 га (а.с. 49).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 53).

27.11.2014 року Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області було видано наказ № 2860 про припинення права користування земельними ділянками загальною площею 21,73 га в межах Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, наданими Дорошенку Володимиру Михайловичу для ведення селянського (фермерського) господарства та для розширення селянського (фермерського) господарства.

Цей наказ був визнаний протиправним та скасований постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року у справі № 814/1672/15, яка набрала законної сили 24.11.2015 року та є чинною на даний час (а.с. 42-43).

У подальшому, 08.12.2015 року СФГ Козіново звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельні ділянки загальною площею 21,73 га з метою внесення даних про ці земельні ділянки до Державного земельного кадастру (а.с. 45).

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 09.02.2016 року № 19-14-0.22-2463/2-16 відмовило СФГ Козіново у наданні згоди на виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою із посиланням на приписи ст. 134 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) (а.с. 47).

В лютому 2016 року з метою здійснення плати за землю СФГ Козіново звернулось до Відділу Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області за наданням довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, користувачами, угіддями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг, оскільки згідно з п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, користувачами, угіддями (за обліковими даними), наданої Відділом Держгеокадастру у Веселинівському районі Миколаївської області 17.02.2016 року за № 27-28-99.3-556/24-16, у СФГ Козіново відсутні в користуванні земельні ділянки на території Подільської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області (а.с. 48).

Посилаючись на невизнання відповідачем за СФГ Козіново права володіння та користування спірними земельними ділянками, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у жовтні 1992 року СФГ Козіново регулювалось положеннями ст.ст. 50, 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ та Законом України Про селянське (фермерське) господарство.

Так, відповідно до статті 2 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII (із змін. і доп.) "Про селянське (фермерське) господарство" селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції від 02.11.2000р.) встановлено, що селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею.

У постійне користування згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-XII земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності.

Згідно п.1.2 Статуту СФГ «Козіново», засновниками господарства є ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 .

За п. 5 ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право постійного користування землею.

У постійне користування згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності.

З 01.01.2002 року набув чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено ч. 1 ст. 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 973-IV та відповідно до частини першої статті 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства складаються з:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закону №973-IV).

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 Земельного кодексу України).

Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на час виникнення спірних відносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. N 5-рп/2005.

Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011 року у справі № 6-14цс11 вказав, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року N449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вищенаведене могло бути застосовано лише до 22.05.2014 року, тобто до смерті землекористувача ОСОБА_6 . Законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який з посиланням на ст. 25 ЦК України вказав, що зі смертю ОСОБА_6 припинилась його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права і обов`язки). Селянське (фермерське) господарство «Козіново» як юридична особа не зверталося до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому статтею 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєструвало у Державному реєстрі речових право своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог статті 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 3 ст. 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і не може бути передане іншій особі, не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатися нею, а відповідно спадкоємці не мають права успадкувати її за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_6 як одного із засновників СФГ, останнє мало право фактичного безстрокового користування земельними ділянками площею 15 га та 6,73 га для ведення селянського фермерського господарства та отримання прибутку, звітування у податкову як сільськогосподарського товаровиробника із площею земельних ділянок 21,73 га, сплату земельного податку за цю землю, тощо, однак зі смертю особи, якій земельні ділянки належать на праві постійного користування, для продовження користування ділянками Сільське фермерське господарство повинно звертатись до відповідних органів з дотриманням процедури отримання земельних ділянок у користування, встановлених положеннями ст.ст.123,124 Земельного кодексу України.

Доводи апелянта про наявність у СФГ «Козіново» права постійного землекористування спірними земельними ділянками є передчасними з урахуванням вищенаведеного.

Посилання представника апелянта на спадкування права користування земельними ділянками на підставі положень ст.1225 ЦК України є помилковими, оскільки зміст даної статті не стосується спірних правовідносин.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не довів належними доказами своє право ні в порядку правонаступництва, ні в порядку фактичного користування землею.

На думку судової колегії, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що для отримання земельної ділянки (визнання на неї відповідного права) позивач повинен був застосовувати інший механізм, а не визнавати своє право у судовому порядку, оскільки суд може тільки підтвердити таке право (а не надати в порядку, встановленому законом) у випадку його оспорювання або невизнання.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Козіново» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року у справі №915/226/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 23.06.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

СуддяН.В. Ліпчанська