Постанова

від 15.11.2011 по справі 2а-14576/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2011 року 12:02 № 2а-14576/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (директор, діє на підставі статуту)

від відповідача: ОСОБА_2Є (довіреність від 04.10.2011 р. № 35)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясо» доМиргородської об'єднаної державної податкової інспекції провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясо»з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2011 р., яким, як зазначає позивач, йому збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 4738,36 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1184,56 грн. за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес Актуал»(код з ЄДР 36841486) за травень 2010 року (4304,36 грн. ПДВ) та з ТОВ «ТД Амстор»(іпн 325164905621) за серпень 2010 року (434 грн. ПДВ).

Позивач вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним, а висновки податкового органу стосовно того, що позивачем не підтверджено право на податковий кредит за операцією з ТОВ «Бізнес Актуал»з поставки м'яса, оскільки під час перевірки ОДПІ було надано первинні документи щодо поставки м'яса яловичини, а також податкова накладна за відносинами з ТОВ «Бізнес Актуал». Позивач зазначає, що за домовленістю з цим контрагентом не передбачалося укладання договору, поставка була разова і передбачала прийняття продукції на складі покупця без участі позивача у транспортних відносинах, прийняття якої (продукції) було оформлено накладною. Щодо відносин по ТОВ «ТБ Амстор», позивач зазначає, що помилково не задекларував ПДВ у розмірі 434 грн. за відносинами з цим контрагентом (за звичайною декларацією з ПДВ), проте до початку перевірки з цього приводу ним було подано уточнюючий розрахунок (до декларації з ПДВ переробного підприємства). Щодо останнього епізоду позивач визнає, що помилково подав уточнюючий розрахунок не до тієї декларації та у вирішенні спору за цим епізодом поклався на розсуд суду.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не підтвердив поставку м'яса з ТОВ «Бізнес Актуал»договором, транспортними накладними та подорожніми листами, а відтак позивач не підтвердив наявності обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту. Щодо взаємовідносин за другим епізодом відповідач зазначає, що оскаржуване рішення підтверджується висновками акту перевірки, а отже оскаржуване рішення в цій частині також є законним та обґрунтованим.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясо»(код 36909569) зареєстровано у статусі юридичної особи 15.03.2010 року виконкомом Миргородської міської ради. Станом на час звернення з позовом до суду та розгляду підприємство зареєстроване за адресою 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10. На час проведення перевірки позивач був зареєстрований за адресою 37600. м. Миргород, вул. Хорольська,46/б. Сторонами, при цьому визнається, що позивач є переробним підприємством.

Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 16.03.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 1086/23-420/36909569/199 від 09.09.2011 р.

Щодо спірного рішення та відносно обставин, за перевіркою яких ОДПІ прийшло до висновку про наявність порушень та прийнято оскаржуване рішення, в Акті перевірки зазначено наступне.

Так, (за першим епізодом ) на сторінці 12 (пункт «г») зазначено, що в період, що перевірявся, позивач мав правовідносини з ТОВ «Бізнес Актуал»(м Дніпропетровськ, АДРЕСА_1) за операцією с поставки м'яса на суму 21 521,60 грн. (без ПДВ), ПДВ - 4 304,36 грн. Оплата здійснена платіжними дорученнями № 110 від 27.05.2010 р. на суму 24191,17 грн. та платіжним дорученням № 183 від 22.06.2010 р. на суму 1635 грн. В Акті зазначено, що ТОВ «Бізнес -Актуал»являлось постачальником м'яса яловичини на суму 21521,60 грн. з ПДВ. На поставку товару виписано видаткову накладну від 19.05.2010 № 404 та податкову накладну на суму 25826,17 грн. у т.ч. ПДВ - 4304,36 грн. Зазначені документи залучені до матеріалів справи.

В Акті зазначено, що в ході перевірки не надано договір на придбання товару, товарно-транспортних накладних, дорожні листи, письмові заяви замовника, а отже поставку товару не підтверджено. При цьому, ОДПІ посилається на те, що у податкового органу відсутня інформація про трудові ресурси контрагента позивача (стор. 13 Акту).

Виходячи з наведеного, податковий орган вважає, що операція не мала реальний характер.

Наведене, як зазначено на стор. 14 Акту перевірки, вплинуло на об'єкт оподаткування ПДВ.

На сторінці 29 Акту перевірки з цього приводу зазначено, що на порушення п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ (загальна) по ТОВ «Бізнес-Актуал»на суму 4304,368 грн. за травень 2010 року, детальний опис порушення щодо чого, викладений у вищезгаданому п. 3.1.2. Акту перевірки.

Крім того (другий епізод ), щодо визначених в оскаржуваному рішенні податкових зобов'язань у пункті 3.2.1. Акту перевірки (стор. 19 Акту) зазначено, що по загальній декларації з ПДВ за серпень 2010 року занижено податкові зобов'язання у сумі 434 грн. На стор. 21 акту з цього приводу зазначено, що на порушення п/п. 3.1.1., п. 4.1., 7.3.1. Закону України «Про податок на додану вартість»у серпні 2010 року не включено до податкових зобов'язань Декларації з ПДВ (Загальна) суму ПДВ у сумі 434 грн. по контрагенту ТОВ «ТД «Амстор».

Вирішуючи спір по суті (в контексті спірних відносин за першим епізодом), суд зазначає наступне.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту -якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід додати, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні .

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 названого Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

Таким чином , аналізуючи наведене в сукупності, суд, в контексті спірних відносин, приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру товарів, умов їх постачання, тощо); (6) наявності у покупця податкової накладної.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що виходячи з наведених вище положень законодавства при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку (Роз'яснення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

В контексті наведеного, за першим епізодом позивачем до позову надано накладну № 404 від 19.05.2010 року, відповідно до якої позивач прийняв від ТОВ «Бізнес-актуал»яловичину 1 категорії в кількості 1358,7 кг., по ціні 15,84 грн. на суму 21521,81 грн. без ПДВ, ПДВ 4304,36 грн. Позивач також отримано від контрагента податкову накладну № 404 від 19.05.2010 року де визначено спірну суму ПДВ у розмірі 4304,36 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, позивачем також надано картку рахунку 26, картка рахунку 631 за травень 2010 року та оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за травень 2010 року, де у бухгалтерському обліку відображено оприбуткування 19.05.2010 року м'яса яловичини від ТОВ «Бізнес-Актуал»та проведені з постачальником розрахунки. Податкова накладна включена до реєстру отриманих податкових накладні.

Дослідивши матеріали справи, суд, беручи до уваги, що до операції за першим епізодом не застосовуються спеціальні правила Закону про ПДВ щодо переробних підприємств, приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірної операції та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

З матеріалів справи вбачається, що окремий договір з контрагентом не укладався, що в цілому не суперечить практиці здійснення господарських відносин та положенням цивільного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 334 ЦК України, яким передбачено, що до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. У зв'язку з цим, доводи ОДПІ щодо не підтвердження поставки договором , судом до уваги не беруться. В даному випадку, як вбачається із залучених до справи документів, продукція отримувалась безпосередньо на складі покупця, покупець в транспортні взаємовідносини з контрагентом або транспортною організацією не вступав, що не заборонено законодавством та не суперечить правилам ведення звичайної господарської діяльності. З матеріалів справи не вбачається, що поставка продукції на склад покупця повинна була супроводжуватись оформленням транспортної накладної за участю позивача. В даному випадку відповідачем не доведено, що контрагент не міг поставити продукцію на склад покупця. Отримання продукції підтверджується відповідно до ч. 2 ст. 334 ЦК України товарно-розпорядчим документом -накладною. Судом береться до уваги те, що позивач має дозволи від державних органів, копії яких залучено до справи, на експлуатацію потужностей з виробництва переробки та реалізації харчових продуктів, зокрема забійного цеху, холодильних потужностей.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки, ОДПІ обґрунтовуючи неможливість поставки посилається на те, що ДПІ за місцем реєстрації контрагента не змогла 05.09.2011 року провести його перевірку у зв'язку з визнанням контрагента банкрутом відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2011 року по справі № 26/5005/8331/2011 (Акт від 05.09.2011 року ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо неможливості підтвердження відомостей відносно контрагента), що однак не є належним та допустимим доказом неможливості поставки. По суті з наведеного вбачається, що висновки ОДПІ ґрунтуються на неперевіреній інформації, на припущеннях. В Акті ОДПІ також зазначає про отримання інформації з інших джерел про відсутність у цього підприємства торгових приміщень, складських можливостей, транспортних засобів. Проте, під час розгляду справи ОДПІ не надано документального підтвердження висновків акту перевірки, зокрема податкової звітності цього контрагента за спірний період з податку на прибуток (щодо відсутності основних засобів), з ПДФО, з комунального податку (щодо кількості працюючих), документального виразу інформації «з інших джерел». Відповідачем не доведено кількості працівників контрагента, які повинні були бути у контрагента для виконання спірної операції, однак були відсутні.

Тобто, по суті, висновки ОДПІ ґрунтуються на відсутності у неї інформації щодо контрагента позивача, внаслідок чого ОДПІ приходить до висновку про нереальність операцій, по суті не надавши під час розгляду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції.

У той же час, у взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку, що вищезгадана податкова накладна видана за оподатковуваними операціями (за звичайними правилами) за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", а податковий кредит сформований відповідно до положень п. 7.5. Закону про ПДВ.

Зазначена вище податкова накладна за формою та змістом відповідає вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ (у т.ч. згідно даних з офіційного сайту ДПС України), а отже видача ним податкових накладних за фактично вчиненою операцією є правомірною.

В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних операцій та які б відповідно до вимог податкового законодавства унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем спірних податкового кредиту.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача накладної, підтвердженні проведення операції в бухгалтерському обліку, наявності оплати, податкової накладної, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що вчинення позивачем визначених ОДПІ в Акті перевірки порушень (за взаємовідносинами з ТОВ «Бізнес-Актуал») не доведено, зазначені висновки ОДПІ не враховують фактичних обставин та вищенаведених приписів законодавства, а отже, оскаржуване рішення, в частині визначення грошових зобов'язань за цим епізодом у розмірі 4304,36 грн. (основного зобов'язання) та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1076,09 грн. (25% від суми визначеного за цим епізодом грошового зобов'язання) є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується спірних відносин за другим епізодом то, як зазначено вище, позивачем визнається, що у декларації з ПДВ за серпень 2010 року (загальна декларація, не переробного підприємства) ним не було включено до податкових зобов'язань суми ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «ТБ «Амстор»у сумі 434 гривні. При цьому, під час розгляду справи позивач також визнав, що на виправлення допущеної помилки він помилкового подав 04.01.2011 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань не до загальної декларації, а до декларації з ПДВ (переробного підприємства). Відтак, враховуючи те, що операції з ТОВ «ТБ Амстор», як визнається сторонами, оподатковувались за загальними правилами, тобто не за правилами щодо переробних підприємств, особливості щодо податкового обліку яких регулюються за спеціальними (окремими) правилами Закону про ПДВ, висновки ОДПІ за другим епізодом щодо заниження податкових зобов'язань на суму 434 гривні відповідають фактичним обставинам, а отже оскаржуване рішення в цій частині є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про визнання оскаржуваного рішення та його скасування в частині визначення грошових зобов'язань у розмірі 4304,36 грн. за основним платежем та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1076,09 грн., оскільки відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено вчинення позивачем порушення податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Бізнес-Актуал». В іншій частині позову, як приходить до висновку суд, слід відмовити з наведених вище підстав. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 11, статей 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясо»(код з ЄДР 36909569; 03113, м. Київ, вул. Дружківська, 10) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № НОМЕР_1 від 27.09.2011 р. Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 4 304,36 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1076,09 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2011 р.