Постанова

від 22.06.2016 по справі 826/14748/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2016 року № 826/14748/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві провизнання протиправним наказу від 17.02.2015 р. № 379 та податкового повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві № 379 від 17.02.2015 р. про призначення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по господарських відносинах з ТОВ «Торгоптком» (код ЄДРПОУ 39215903) за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем норм чинного законодавства при призначенні податкової перевірки та протиправністю винесеного оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на відсутність реальності господарських операцій.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 26.11.2015 р., суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгоптком» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укргазтех»:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 91 167,00 грн., занижено значення рядків 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17) (позитивне значення)» та завищено значення рядка 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 18)» декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року на загальну суму 91 167,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 Декларації) на суму 91 167,00 грн. за жовтень 2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2015 р. № 115/26-57-22-20/30265715 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 91 167,00 грн. за звітний місяць жовтень 2014 р.

За результатами розгляду заперечень, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь від 12.03.2015 р. № 3520/10/26-57-22-02-21, якою висновки акта перевірки залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 14.05.2015 р. № 7738/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 10.07.2015 р. № 14432/6/99-99-10-01-04-25, яким податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до вимог п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

ТОВ «Укргазтех» 05.01.2015 р. було отримано запит ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (вих. № 4469/10/26-59 від 22.12.2014 р.) щодо надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Торгоптком» за вересень 2014 р.

20.01.2015 р. позивачем було подано до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві пояснення та запитувані документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «Торгоптком» (вих. № 26 від 19.01.2015 р.).

Отримавши надані позивачем документи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві було винесено наказ № 379 від 17.02.2015 р. про призначення позапланової перевірки ТОВ «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по господарських відносинах з ТОВ «Торгоптком» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

Таким чином, на думку позивача, перевірка проведена відповідачем неправомірно, оскільки позивачем було надано всі запитувані документи.

Разом з тим, позивачем не надано суду ані запиту податкового органу, ані відповіді на запитувану інформацію із наданими первинними та бухгалтерськими документами, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості надати оцінку доводам позивача.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що наказ - це розпорядчий документ одноразової дії, який вичерпав свою дію його виконанням.

Зважаючи на наведене вище, у суду відсутні підстави для визнання наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві № 379 від 17.02.2015 р. про призначення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укргазтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по господарських відносинах з ТОВ «Торгоптком» (код ЄДРПОУ 39215903) за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. протиправним та його скасування, відповідно і відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Тобто, Податковим кодексом України чітко встановлено випадки неврахування в податковому кредиті суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що підтверджені податковими накладними, а саме: 1) невідповідність форми та змісту податкової накладної вимогам статті 201 ПК України; 2) складення податкової накладної особою, що не зареєстрована, як платник податку на додану вартість; 3) відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за умови необхідності такої реєстрації).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» зареєстровано Святошинською районною у м.Києві державною адміністрацією. Взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є інші будівельно-монтажні роботи.

Між ТОВ «Укргазтех» (покупець) та ТОВ «Торгоптком» (постачальник) укладено договір поставки № А01-48/14 від 18.09.2014 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю обладнання відповідно до Специфікації № 1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.2 договору асортимент та ціна на кожний вид наведені у Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Поставка проводиться на умовах CРТ 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 79 згідно Правил Інкотермс-2010 (п. 3.2 договору). Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної (п. 3.5 договору).

Як вбачається із Специфікації № 1 предметом поставки був товар - пристрій телемеханіки КРПЗ у кількості 12 шт. за ціною 58 460,00 грн. (за одиницю), загальною вартістю 701 520,00 грн.

ТОВ «Торгоптком» виписано позивачу податкові накладні: від 23.09.2014 р. № 4 на суму 250000,00 грн., від 24.09.2014 р. № 5 на суму 297 000,00 грн.

Оплата за придбаний товар підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками на суму 701 520,00 грн. Податкові зобов'язання було задекларовано позивачем.

Разом з тим, як вбачається з претензії ТОВ «Укргазтех» станом на 03.07.2015 р. ТОВ «Торгоптком» свої зобов'язання по постачанню товару не виконало.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляну на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Торгоптком» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останнього. З урахування чого відповідач дійшов висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд, дослідивши надані позивачем первинні документи, дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгоптком» не підтверджується належними доказами у справі.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 9 названого Закону визначено вимоги до первинних облікових документів бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала у здійсненні господарської операції.

Позивачем не доведено ані факт поставки товарів, ані факт повернення коштів його контрагентом у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань по поставці товарів.

Позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначена угода була лише задокументована без фактичного виконання сторонами умов договору, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно по взаємовідносинам із вказаним контрагентом сформував податковий кредит за вказаною вище угодою.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та від'ємного значення.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Торгоптком» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.03.2015 р. № 0000902202 винесено ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві правомірно.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазтех» решту суми судового збору у сумі 1644,30 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук