Постанова

від 23.06.2016 по справі 826/5772/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2016 року 09:29 № 826/5772/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2015 № 0000791701.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків акта перевірки ДПІ від 24.11.2015 № 1983/26-55-17-01-2331802691 про відсутність у ОСОБА_1 правових підстав для віднесення до складу витрат за 2014 рік документально підтверджених витрат на придбання частки у статутному фонді ТОВ «Саламандра-Україна» та, як наслідок, отримання доходу у вигляді інвестиційного прибутку за 2014 рік у розмірі 1 500 000 грн. На переконання позивача безпідставність позиції контролюючого орану спростовується належним чином оформленими розрахунковими документами - прибутковими касовими ордерами приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед» та банківськими виписками, які надавалися працівнику відповідача під час проведення документальної перевірки, однак протиправно враховані не були.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях від 30.05.2016. В тексті своїх заперечень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві вказала на законність та обґрунтованість висновків акта перевірки від 24.11.2015 № 1983/26-55-17-01-2331802691, та відповідно про правомірність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у листопаді 2015 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 24.11.2015 № 1983/26-55-17-01-2331802691 (далі - акт перевірки).

В тексті акта перевірки вказано, що за даними поданої декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік з додатком 3 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами», ОСОБА_1 визначив суму доходу, отриманого від продажу інвестиційних активів у сумі 1 364 100 грн. (а саме від продажу частки в статутному фонді ТОВ «Саламандра-Україна») та суму витрат на придбання інвестиційних активів в сумі 1 364 100 грн., в результаті чого фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами відсутній.

За результатами дослідження наданих до перевірки документів (перелік яких наведено на стор. 4 - 5 акта перевірки) працівником податкової інспекції встановлено отримання позивачем протягом 2014 року:

- інвестиційного доходу в сумі 2 564 100 грн., а саме: у зв'язку зі зменшенням статутного фонду ТОВ «Саламандра-Україна» на суму 1 200 000 грн. шляхом зменшення розміру внеску засновника ОСОБА_1 на аналогічну суму коштів згідно протоколів загальних зборів учасників товариства від 04.06.2014 № 2-6/2014 та від 23.07.2014 № 4-6/2014 від 20.06.2014; шляхом продажу ОСОБА_1 своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Саламандра-Україна» у розмірі 1 364 100 грн. згідно протоколу № 2-7/2014 від 23.07.2014;

- понесення ОСОБА_1 витрат на придбання інвестиційних активів (корпоративних прав) в сумі 1 064 100 грн.

З урахуванням вищенаведеного перевіряючий прийшов до висновку про заниження ОСОБА_1 в порушення вимог пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України оподатковуваного доходу від операцій з інвестиційним активом в сумі 1 500 000 грн. без документального підтвердження суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням таких активів. За результатами перевірки позивачу був донарахований податок на доходи фізичних осіб з доходу отриманого ним за 2014 рік у вигляді інвестиційного прибутку в розмірі 254 512,80 грн.

08.12.2015 на підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000791701, згідно якого позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 318 141 грн. (в т.ч. 254 512,80 грн. за основним платежем і 63 628,20 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з правомірністю висновків акта перевірки та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 08.12.2015, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Згідно пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2,165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

При цьому, в пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПК України наведено визначення «корпоративних прав» як прав особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В силу пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначаються п. 170.2 ст. 170 ПК України, відповідно до якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік (пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПК України).

Абзацом 1 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Абзацами 5 і 6 пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 цього Кодексу визначено, що до продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Також придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Нормою пп. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

В силу норм пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Обмеження щодо врахування інвестиційного збитку платником податків або податковим агентом під час обрахунку загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами визначенні у п. 170.2.4, 170.2.5 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Податок розраховується шляхом застосування до бази оподаткування ставки податку, встановленої пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи судом встановлено, що юридична особа, товариство з обмеженою відповідальністю «Саламандра-Україна» (ЄДРПОУ 38040448) була зареєстрована головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві 02.02.2012 із статутним фондом у розмірі 2 000 грн.

17.02.2012, ОСОБА_1 як засновник вніс свою частку в розмірі 500 грн. до статутного фонду ТОВ «Саламандра-Україна» шляхом внесення до каси товариства готівкових коштів, про що свідчать наявні у справі копії сторінки з касової книги товариства від 17.02.2012 та виписки по особовому рахунку товариства у банку за 17.02.2012.

02.04.2012 та 02.07.2012 позивачем з метою збільшення статутного фонду ТОВ «Саламандра-Україна» були внесені до каси товариства готівкові кошти в сумах 100 000 грн. і 399 500 грн., про що свідчать наявні у справі копії сторінок з касової книги товариства за відповідні дати та виписок по особовому рахунку товариства у банку за 02.04.2012 і 02. 07.2012.

22.10.2013 позивач збільшив розмір свого внеску у статутному фонді ТОВ «Саламандра-Україна» шляхом внесення до нього відповідно до акта приймання-передачі від 22.10.2013 майна за визначеним переліком на загальну суму 564 100 грн. (копія такого акта приймання-передачі майна міститься у матеріалах справи).

В подальшому, зі змісту протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Саламандра-Україна» № 2-6/2014 від 04.06.2014 вбачається, що статутний капітал цього товариства був розподілений між двома учасниками - приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед», яку визначено юридичною особою за законодавством Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії, реєстраційний номер компанії № 3462366 згідно із свідоцтвом про реєстрацію, посвідченим реєстратором компанії Англії та Уельсу і виданим Реєстраційною палатою, місто Кардіфф, 07.11.1997, (58,5%) та ОСОБА_1 (41,50%).

04.06.2014 між приватною акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед» (далі - компанія) та позивачем був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Саламандра-Україна» за № 1-6/2014, за умовами якого компанія зобов'язувалася передати у власність ОСОБА_1 свою частку статутного капіталу цього товариства у розмірі 1 500 000 грн., що складає 58,5 % розміру статутного капіталу товариства, а ОСОБА_1, в свою чергу, - прийняти та оплатити вартість цієї частки. Згідно п. 3.1 даного договору права власності на частку до покупця (позивача) переходить з дня підписання цього договору. Оплата згідно п. 5.2 цього договору купівлі-продажу за реалізований інвестиційний актив мало здійснюватися покупцем шляхом зарахування грошових коштів в сумі 1 500 000 грн. на розрахунковий рахунок продавця протягом 2 банківських днів з дня переходу права власності до покупця частки.

У відповідності до додаткової угоди від 05.06.2014, укладеної сторонами до вказаного договору купівлі-продажу від 04.06.2014, сторонами змінено порядок проведення розрахунків за договором, а саме: розрахунок за договором здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або шляхом внесення грошових коштів в касу продавця протягом 30 календарних днів з дня переходу права власності до покупця на частку.

На підтвердження факту придбання у компанії корпоративних прав в сумі 1 500 000 грн. позивач надав суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед» (форми № КО-1) від 06.06.2014 № 7 на суму 135 000 грн., від 10.06.2014 № 9 на суму 142 000 грн., від 11.06.2014 № 17 на суму 139 000 грн., від 13.06.2014 № 19 на суму 147 000 грн., від 16.06.2014 № 20 на суму 130 000 грн., від 19.06.2014 № 24 на суму 135 000 грн., від 20.06.2014 № 26 на суму 140 000 грн., від 24.06.2014 № 29 на суму 133 000 грн., від 26.06.2014 № 32 на суму 144 000 грн., від 27.06.2014 на суму 141 000 грн., від 01.07.2014 № 39 на суму 114 000 грн., всього на загальну суму 1 500 000 грн.

В протоколі загальних зборів учасників ТОВ «Саламандра - Україна» № 2-6/2014 від 04.06.2014 зафіксовано прийняття учасниками товариства рішень про вихід приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчерс Лімітед» зі складу учасників ТОВ «Саламандра-Україна» у зв'язку з передачею її частки, що становить 58,5% від розміру статутного капіталу товариства, на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2014, та про визначення вкладу ОСОБА_1 таким, що складає 2 564 100 грн., що становить 100 % розміру статутного капіталу товариства.

Одночасно згідно цього протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Саламандра - Україна» № 2-6/2014 від 04.06.2014 ОСОБА_1 прийнято рішення про зменшення статутного фонду товариства на суму 1 000 000 грн. за рахунок зменшення розміру його вкладу. Таким чином, вклад позивача у статутному капіталі товариства визначено у розмірі 1 564 100 грн., що становить 100 % статутного фонду товариства. З наявних у справі копій виписок по особовому рахунку ТОВ «Саламандра-Україна» у банку за 10.06.2014, 11.06.2014 та 26.06.2014 вбачається та не заперечується позивачем факт перерахування з рахунку товариства на користь позивача сум коштів у розмірах 250 000 грн., 450 000 грн. і 300 000 грн. з призначення платежу «перерахування засновнику частки статутного капіталу на картку згідно протоколу від 04.06.2014».

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Саламандра - Україна» № 4-6/2014 від 20.06.2014 позивачем прийнято рішення про зменшення статутного фонду товариства на суму 200 000 грн. за рахунок зменшення його вкладу (1 564 100 грн.). Таким чином, вклад позивача у статутному капіталі товариства визначено у розмірі 1 364 100 грн., що становить 100 % статутного фонду товариства. Перерахування коштів з рахунку товариства у банку на користь позивача проводилося 18.07.2014 та 28.07.2014, що засвідчується наявними у справі копіями банківських виписок та не заперечується позивачем.

23.07.2014 позивач прийняв рішення про відступлення (передачу) належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «Саламандра - Україна» в розмірі 100 % (номінальною вартістю 1 364 100 грн.) в повному обсязі на користь ОСОБА_2, та відповідно про вихід зі складу учасників названого товариства, що задокументовано нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 від 23.07.2015 (номер в Реєстрі 1162).

Відступлення позивачем своєї частки у статутному капіталі товариства у розмірі 1 364 100 грн. у такий спосіб на користь іншої фізичної особи не суперечить нормам ст. 147 Цивільного кодексу України і ст. 53 Господарського кодексу України, та визнається відповідачем.

Наведені документи, на думку суду, свідчать про отримання позивачем доходу від відчуження інвестиційного активу у розмірі 2 564 100 грн. та понесення ним витрат на придбання таких активів в сумі 2 564 100 грн. Таким чином, різниця між доходом, отриманим позивачем від продажу інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, складає 0,00 грн. (2 564 100 грн. - 2 564 100 грн.), тобто, фактично у межах спірних правовідносин інвестиційний прибуток відсутній.

Проте, як вбачається з тексту акта перевірки, контролюючий орган не визнав такими, що документально підтверджені, витрати позивача, понесенні ним в 2014 році у зв'язку з придбанням корпоративних прав (частки у статутному капіталі у ТОВ «Саламандра-Україна») у приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед». На переконання відповідача, оскільки приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед» являється нерезидентом, то розрахунки між ОСОБА_1 (як резидентом) та названою компанією при придбанні корпоративних прав мали вчинятися у відповідності до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, тобто, - у безготівковій формі через уповноважені банки. У зв'язку з наведеною позицією працівник ДПІ не визнав надані до перевірки квитанції до прибуткових касових ордерів достатніми для підтвердження витрат ОСОБА_1 на придбання інвестиційного активу в розмірі 1 500 000 грн.

За результатами дослідження наявних у справі копій договору купівлі-продажу від 04.06.2014 з додатковою угодою до нього від 05.06.2014 та квитанцій до прибуткових касових ордерів компанії на загальну суму 1 500 000 грн. суд приходить до висновку, що вони складенні у відповідності до вимог чинного законодавства та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених розрахункових операцій. Натомість відповідач не надав суду жодних документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи розрахункові документи були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростував.

Також відповідач не спростував документально факт отримання компанією зазначеної суми готівкових коштів від позивача за такими прибутковими касовими ордерами.

При цьому, посилання відповідача на недотримання сторонами порядку проведення валютних операцій при здійсненні взаєморозрахунку при продажу корпоративних прав суд визнає такими, що спростовуються нормативно та матеріалами справи.

Так, у відповідності до норм ч. 1 ст. 626 і ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

До таких договорів відносяться, зокрема, договір купівлі-продажу, за умовами якого згідно ст. 655 гл. 54 «Купівля-продаж» цього Кодексу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Окремо вимоги щодо форми розрахунку між сторонами договору купівлі-продажу норми вказаної глави Кодексу не встановлюють.

Водночас згідно ч. 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть проводитись у готівковій або безготівковій формі з допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Порядок забезпечення організації готівкового грошового обігу в Україні покладено на Національний банк України.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 637, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого манна. При цьому, необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Згідно тексту додаткової угоди до договору № 1-6/2014 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Саламандра-Україна від 04.06.2014, датованої 05.06.2014, сторонами вказаного договору купівлі-продажу від 04.06.2014 було уточнено порядок проведення розрахунків за договором, а саме у готівковій формі, що не суперечить зазначеним вище статтям Цивільного кодексу України.

Наявні в матеріалах справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Прем'єр Адвенчес Лімітед» складені за встановленою формою та заповненні у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що не заперечується відповідачем.

Що ж до посилань відповідача на положення ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, відповідно до якої передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки, в порядку, установленому Національним банком України», то вказаний Декрет № 15-93 не містить визначення поняття «торговельний оборот»

Між тим, поняття «розрахунків в межах торговельного обороту» містилося в Положенні про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України, що затверджено постановою Національного банку України від 14.10.2004 № 484, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 за № 1430/10029 (далі - Положення № 484).

Пунктом 1.3 Положення № 484 (що втратило чинність на підставі постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту» від 28.05.2012 № 209, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.06.2012 за № 939/21251) визначено, що під розрахунками в межах торговельного обороту розуміється рух коштів між резидентами і нерезидентами за операціями продажу (купівлі) товарів на підставі зовнішньоекономічних договорів, які передбачають експорт або імпорт товарів.

Наразі вказаною постановою Національного банку України від 28.05.2012 № 209 встановлено, що розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (розрахунки за експорт/імпорт товарів) здійснюються через уповноважені банки без індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Таким чином, проведення розрахунків при відчуженні корпоративних прав на території України поза межами експортних чи імпортних операцій (правовий режим яких визначено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII), що мало місце в даному випадку, не підпадає під визначення «розрахунків у межах торговельного обороту».

З огляду на встановлені обставини та наведені норми права, суд дійшов висновку, що витрати позивача у розмірі 1 500 000 грн. на придбання 58,5% частини корпоративних прав на статутний капітал ТОВ «Саламандра-Україна» є документально підтвердженими, а твердження відповідача про завищення платником витрат, понесених на придбання інвестиційного активу, та відповідно про несплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 254 512,80 грн. за 2014 рік є помилковими. Як наслідок оскаржуване податкове повідомлення рішення від 08.12.2015 № 0000791701 суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2015 № 0000791701.

3. Стягнути судові витрати у сумі 3 181,42 грн. (три тисячі сто вісімдесят одна гривня 42 копійки) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39669867) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський