Ухвала

від 19.11.2013 по справі 1570/3111/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р.Справа № 1570/3111/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними дій при проведенні перевірки в період з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року, визнання протиправними дій відповідача при складанні акту від 08.02.2012 року № 360/17-01/3033216892/14 та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 14393 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107722 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року закрито провадження в частині позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача при складанні акту від 08.02.2012 року № 360/17-01/3033216892/14.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби при проведенні перевірки в період з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 28.02.2012 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 17.10.2012 року державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що перевірка ФОП ОСОБА_2 була проведена на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011 року № 475/ДСК «Про відпрацювання підприємств». В свою чергу, копію наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 30.01.2012 року № 80-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 30.01.2012 року № 30 про дату початку перевірки та місце її проведення були надіслані на адресу ФОП ОСОБА_2 поштою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апелянт також зазначив, що за результатами проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення товариством вимог Цивільного кодексу України в частині недодержання положень Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та вимог Податкового кодексу України.

Податковим органом встановлено, що господарські операції по ланцюгу постачання ТОВ «АМГ Груп» є недійсними, у зв'язку з чим, на думку ДПІ у Київському районі м. Одеси, ФОП ОСОБА_2 було безпідставно сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «АМГ Груп» на підставі податкових накладних, які не мають статусу юридично значимих.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.01.2012 року по 03.02.2012 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань правових відносин з ТОВ «АМГ Груп» за березень, квітень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 360/17-01/НОМЕР_3 від 08.02.2012 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 14393 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107722 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем було завищено податковий кредит у березні та квітні 2011 року, що призвело до заниження податку на додану вартість за вказані періоди.

ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС в акті перевірки посилалось на неможливість фактичного здійснення ТОВ «АМГ Груп» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Крім того, податковим органом встановлено, що постачальники ТОВ «АМГ Груп» не поставили на адресу вказаного підприємства товар, а тому ТОВ «АМГ Груп» не могло поставити вказаний товар на адресу контрагентів-покупців. ДПІ посилалось на те, що за результатом перевірки встановлено, що правочини, укладені між ТОВ «АМГ Груп» та контрагентами-покупцями є нікчемними, зокрема і правочини між ТОВ «АМГ Груп» та ФОП

ОСОБА_2, а тому, на думку податкового органу, позивачем було безпідставно сформовано податковий кредит по вказаним операціям.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2007 року ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради, як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та згідно Свідоцтва № 100063439 від 07.09.2007 року зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1 а.с.20-21, 22-24).

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 посилався на неправомірність дій ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області по проведенню відносно нього позапланової невиїзної перевірки з питань правових відносин з ТОВ «АМГ Груп» за березень, квітень 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначена перевірка була проведена відповідно до п.п. 75.2.1 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси від 30.01.2012 року № 80-п.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Ст. 79 Податкового кодексу України встановлено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

П. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено обставини, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 стало отримання службової записки від 30.01.2012 року за № 1657/17-02 та протоколу робочої групи від 30.01.2012 року по відпрацюванню підприємств «Податкових ям», «Транзитерів» та «Вигодонабувачів».

Крім того, в наказі начальника державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначено, що перевірка проведена на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

П. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2011 року відповідачем на адресу позивача надіслано запити від 14.11.2011 року за вих. № 28210/17-02 та вих. № 28209/17-02, у яких, з метою виконання завдання ДПА в Одеській області від 12.10.2011 року № 35405/7/20-0019 «Щодо відпрацювання підприємств групи ризику», позивачу запропоновано підвищити податкове навантаження по податку на додану вартість та розглянути питання щодо відмови від сумнівного податкового кредиту, та керуючись ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, відповідач просив позивача надати на адресу ДПІ у Київському районі м. Одеси протягом 5 робочих днів з дня отримання даного запиту копії підтверджуючих документів (т.1 а.с.122-124).

30.11.2011 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Одеси надано пояснювальну (т.1 а.с.121), відповідно до якої на запит №№ 28210 та 28209 від 14.11.2011 року позивачем надано копії документів по ТОВ В«АМГ ГруппВ» за березень, квітень, травень 2011 року.

Крім того, 15.12.2011 року позивачем до ДПІ у Київському районі м. Одеси на запити № 28209 та № 28210 від 14.11.2011 року щодо виконання завдання ДПА в Одеській області від 12.10.2011 року № 35405/7/20-0019 В«Щодо відпрацювання підприємств групи ризикуВ» надані пояснення по взаємовідносинам із ТОВ В«АМГ ГруппВ» з березня по травень 2011 року включно згідно угоди № 1 від 14.03.2011 року. (т. 1 а.с. 27)

Зважаючи на зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем у встановлені строки було надано відповідь на запити ДПІ у Київському районі м. Одеси разом із необхідними документами.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що запити відповідача від 14.11.2011 року за вих. № 28210/17-02 та вих. № 28209/17-02 не відповідають вимогам абз. 1, 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України та п.п. 9, 10 Порядку № 1245, оскільки в них відсутні підстави для запиту, визначені абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Все вищезазначене свідчить про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Що стосується правомірності винесених ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 14393 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107722 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн., слід зазначити наступне:

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата

зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2011 року між ТОВ «АМГ Групп» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує товар, вид, кількість, якість та вартість якого визначається у відповідності з положеннями даного договору. При цьому, за умовами укладеного договору конкретне найменування кожного виду товару, купівля-продаж якого є предметом даного договору, визначається у відповідності із замовленням Покупця; кількість та ціна кожного виду товару, рівно як і загальна вартість товару, купівля-продаж якого є предметом даного договору, визначаються у відповідності з товаросупровідними документами (видатковими та податковими накладними), виписаними Продавцем при відвантаженні товару (т.1 а.с.25-26).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивачем були надані первинні документи, зокрема, договір оренди № 0101/116 від 01.01.2011 року з додатками, акт приймання-передачі майна, договір купівлі-продажу, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, накладні, платіжні доручення, банківські виписки. (т.1 а.с.61-76, 90-102, 134-254, т.2 а.с.2-21, 72-76).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру

господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем в підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «АМГ Групп» первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, отримані позивачем від ТОВ «АМГ Групп» товари були в подальшому реалізовані ФОП ОСОБА_2В іншим контрагентам - ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «Торгова група «АРС-Кераміка», що підтверджується наданими податковими накладними оформленими належним чином (т. 1 а.с.134-254).

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено факт постачання товарів та виконання робіт ТОВ «АМГ Групп», тобто реальність здійснюваних між вказаними контрагентами господарських операцій.

Слід зазначити, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару, а тому будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на податковий кредит ФОП ОСОБА_2В при наявності у нього належних документальних підтверджень здійснених операцій та розміру свого податкового кредиту.

При цьому, позивачем було доведено, що його діяльність була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Що стосується посилань державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на нікчемність правочинів укладених в ланцюгу постачання та, відповідно, на те, що укладені між ФОП ОСОБА_2В та ТОВ «АМГ Групп» договори не спричиняють реального настання правових наслідків, то колегія суддів звертає увагу на наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на момент укладання договору з позивачем та виконання договірних зобов'язань ТОВ В«АМГ ГруппВ» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та відомості про вказане підприємство були підтверджені, включаючи і місцезнаходження. (т.2 а.с.31-36).

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ФОП ОСОБА_2 було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит, а тому податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 14393 грн. та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107722 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 грн. прийняті державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби необґрунтовано, є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв