Ухвала

від 07.06.2016 по справі 2а-1670/6494/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/17659/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Бухтіярової І.О.,

Приходько І.В.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представника ТОВ „Райагробуд" - Оксака О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України (далі - Державна служба) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № 2а-1670/6494/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Райагробуд" до Державної служби геології та надр України,

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Райагробуд" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування наказів Державної служби № 94 від 16.03.2012 (далі - Наказ № 94) в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10.02.2010 та № 210 від 18.05.2012 (далі - Наказ № 210) в частині його анулювання та визнання таким, що анульований безпідставно; зобов'язання Державної служби поновити спеціальний дозвіл.

На обґрунтування позову зазначило, що відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра Державна служба не мала права без згоди Товариства приймати рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10.02.2010, оскільки зазначеною нормою закону передбачений судовий порядок анулювання ліцензії.

15 листопада 2012 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду, позов задоволено частково.

Наказ № 210 визнаний протиправним та скасований; зобов'язано Державну службу поновити Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами № 5147 від 10.02.2010.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

26 лютого 2013 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасована в часті зобов'язання Державну службу поновити Товариству спеціальний дозвіл на користування надрами № 5147 від 10.02.2010.

В цій частині у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанова окружного суду залишена без змін.

23 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року скасовані, адміністративна справа направлена до Полтавського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

17 січня 2015 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду позов задоволено частково, Наказ № 210 в частині пункту 23 додатку 3 до цього наказу, яким анульований спеціальний дозвіл на користування надрами № 1547 від 10.02.2010, визнаний протиправним та скасований, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що Державна служба правомірно, відповідно до наданих їй повноважень, визначених Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10.02.2010.

12 березня 2015 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2015 року скасована в частині відмови у задоволенні позову в цій частині позов задоволено.

Наказ № 94 в частині пункту 63 додатку до цього наказу, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 5147 від 10.02.2010, визнаний протиправним та скасований, в іншій частині постанова окружного суду залишена без змін.

Державна служба звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2015 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія судців вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 10.02.2010 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України Товариству був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 5147 (далі - Дозвіл № 5147) для видобування суглинку на Оболонському родовищі (Південно-Західна ділянка), який розташований на 2,0 км. на північ від с. Степанівка, Семенівського району, Полтавської області.

16 березня 2012 року Державна служба видала Наказ № 94 щодо зупинення Дозволу № 5147 у зв'язку з порушенням п.п. 1, п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року (далі - Порядок № 615), оскільки Товариство не виконувало особливі умови дозволу щодо звітування перед ДНВП „Геоінформ" за формою 5-гр за 2011 рік.

18 травня 2012 року Державна служба видала Наказ № 210 щодо анулювання Дозволу № 5147 у зв'язку з тим, що Товариство заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк не вживало.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України № 391/2011 від 6.04.2011, Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування.

В межах повноважень, визначених цим Положенням, Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань видає у встановленому порядку спеціальні дозволи, крім іншого, на видобування корисних копалин, а також зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Згідно з підпункту 1 пункту 22 постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 „Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 53 Кодексу України про надра при розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності.

Перелік обов'язків надрокористувачів містить норма статті 24 Кодексу України про надра, пунктом 5 частини другої якої передбачено, що користувачі надр зобов'язані виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Суди встановили, що Угодою про умови користування надрами від 10.02.2010, укладеною між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) та Товариством, були визначені обов'язки надрокористувача (пункт 4 Угоди), серед яких міститься обов'язок надрокористувача надавати в установленому порядку Мінприроди інформацію щодо користування надрами.

Пунктом 15 Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 31.01.1995, передбачено, що облік запасів корисних копалин ведеться на основі звітних балансів гірничодобувних і геологорозвідувальних підприємств. Форма звітного балансу за групами корисних копалин та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінприроди, погоджуються із заінтересованими міністерствами та відомствами і затверджуються Мінстатом.

Відповідно до пункту 17 цього ж Порядку контроль за правильністю обліку, стану та руху запасів корисних копалин на підприємствах здійснюють галузеві міністерства, відомства та Держнаглядохоронпраці.

Згідно з пунктом 18 зазначеного Порядку Держгеонадра контролює своєчасність подання підприємствами та організаціями звітних балансів запасів корисних копалин, перевіряє їх правильність та відповідність встановленим вимогам і складає державний баланс запасів корисних копалин.

Суди правильно зазначили, що Державна служба при прийняті рішення щодо зупинення дії Дозволу № 5147, оформленого Наказом № 94 посилалася на факт ненадходження від Товариства до ДНВП „Геоінформ України" щорічної звітності за формою 5-гр за 2011 рік, необхідність направлення якої передбачена особливими умовами користування надрами, визначеними у Дозволі № 5147.

5 листопада 2012 року ДНВП „Геоінформ України" листом № 02/302-4517 повідомила, що звітний баланс запасів корисних копалин Оболонського родовища за 2010 та 2011 роки за формою 5-гр від Товариства отриманий 19.09.2012 (надісланий листом № 77 від 10.09.2012).

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, задовольняючи частково позов, не обґрунтовано не прийняв до уваги, що Товариством для підтвердження направлення 30.01.2012 щорічної звітності за формою 5-гр за 2011 рік був наданий журнал вихідної кореспонденції за 2011 рік та 2012 рік, фіскальний чек про оплату послуг пошти із відправки рекомендованого листа та письмові свідчення головного бухгалтера Товариства.

Дані журналу вихідної кореспонденції за 2011 рік та 2012 рік містять об'єктивні дані, які підтверджують факт відправки Товариством 30.01.2012 щорічної звітності за формою 5-гр.

Таким чином, Товариством були виконані у встановлений законодавством строк, взяті на себе за Угодою про умови користування надрами від 10.02.2010, обов'язки з подання звітного балансу запасів корисних копалин (5-гр) за 2011 рік.

Враховуючи вище викладене, Державною службою була не правомірно зупинена дія Дозволу № 5147.

Відповідно до ст. 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Таким чином, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору Державна служба має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення строків виконання певних робіт тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 зазначеного Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Зокрема у Порядку надання дозволів можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено частиною третьою статті 26 Кодексу України про надра, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Державна служба не отримувала згоду надрокористувача на анулювання дозволу та не зверталася до суду з позовом про анулювання дозволу.

Товариство не надавало згоди на припинення права користування надрами за будь-якими випадками та підставами, Державна служба не зверталася до Товариства із подібними запитами та не намагалася з'ясувати наявність або відсутність згоди Товариства на анулювання Дозволу № 5147.

Таким чином, Державна служба у порушення вимог статті 26 Кодексу України про надра самостійно анулювала Дозвіл № 5147, тому Наказ № 210 в частині пункту 23 додатку 3 до цього наказу, яким анульований Дозвіл № 5147, підлягає скасуванню.

Вимога Товариства про зобов'язання Державної служби поновити Товариству Дозвіл № 5147 є формою втручання в її дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтями 220 , 221, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Бухтіярова І.О.

Приходько І.В.