Ухвала

від 09.06.2016 по справі 613/1874/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

9 червня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., ЧерненкоВ.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття (користування) земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 3,5167 га, яка розташована на території Червононивської сільської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 4 серпня 2010 року.

Вказував про те, що на зазначеній вище земельній ділянці розташовані плодові дерева, які відповідачем з 2012 року по теперішній час неправомірно використовувалися шляхом самовільного збирання уражаю, завдаючи йому збитків. Відповідач не погоджувався на його пропозицію щодо укладання відповідного договору оренди.

Вважав, що самовільним зайняттям відповідачем земельної ділянки, яка перебувала у його власності, було завдано йому матеріальних збитків у вигляді неотримання орендної плати, яку б він міг отримати.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 22, 319, 1166 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь майнову шкоду за самовільне зайняття (користування) земельної ділянки у розмірі 20 139 грн 30 коп.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 6 713 грн 10 коп. майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити .

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України упущеною вигодою є ті доходи, що особа могла реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Позивачем у справі не доведено реальну можливість укласти договір оренди земельної ділянки, такий договір не укладено, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), оскільки, земельна ділянка не була вільною від плодових дерев відповідача і позивач ніяких вимог про звільнення земельної ділянки від насаджень не заявив. При цьому для відповідача діє презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) і позивачем вона не спростована. Також для такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між ними, вини. Позивач їх не довів.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції .

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 2 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

С.Ф. Хопта

В.А.Черненко