Рішення

від 21.06.2016 по справі 515/1450/15-ц

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1450/15-ц

Провадження № 2/515/78/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Семенюк Л.А.

за участю секретаря Унгурян Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача представника Лиманської сільської ради

Татарбунарського району Одеської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про визнання недійсним рішення про правову реєстрацію дачного будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" про визнання недійсним рішення про правову реєстрацію дачного будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, посилаючись на наступні обставини.

Вона є власником земельної ділянки, загальною площею 0,02 га, що розташована в селі Лиман Татарбунарського району Одеської області, провулок Піщаний, 9, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №124055, виданим 13.07.2009 року на підставі рішення Лиманської сільської ради від 21.11.2008 року №504-У. До передачі земельної ділянки у власність, позивачка володіла нею на умовах оренди з 1989 року до моменту передачі у власність та виготовлення Державного акту на право власності на земельну ділянку, про що свідчать долучені до позову договора оренди.

Сусідньою земельною ділянкою за №1, що в експлікації будівель і споруд до ситуаційного плану значиться за адресою: провулок Піщаний, буд.1 в с. Лиман Татарбунарського району, володіє відповідач ОСОБА_3

22 жовтня 2004 року проектною групою Татарбунарської районної державної адміністрації сторонам по справі одночасно були виготовлені будівельні паспорти для забудівлі суміжних земельних ділянок. Відповідно до плану забудівлі ділянки та експлікації будівель та споруд до ситуаційного плану, будівля відповідача має бути розташована на його земельній ділянці з відступленням від суміжної межі земельної ділянки на 1 м. Однак, відповідач відступив від проекту забудівлі, самовільно захопивши частину належної їй земельної ділянки в розмірі 0,0031 га, побудував будинок для відпочинку, частина якого розміщена на її території, а виконавчий комітет Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, незважаючи на вказані порушення, прийняв рішення від 10.10.2007 року №78 про оформлення права власності на дачний будинок за ОСОБА_3, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №568782 від 02.04.2008 року, а ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» здійснило реєстрацію права власності за відповідачем на дачний будинок, що знаходиться за адресою: Татарбунарський район, с. Лиман, провулок Піщаний, буд.1, реєстраційний номер 22749355 від 02.04.2008 року, чим порушило її права, як землекористувача.

Крім того, вважає, що будівельні роботи відповідач здійснював без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, самовільно зайнявши 31 кв.м. належної їй земельної ділянки, без її дозволу на будування, при тому, що земельна ділянка з її користування не вилучалась, договір оренди, на підставі якого вона користувалась земельною ділянкою, не розривався та зміни до нього не вносились.

Зазначені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з вказаним позовом, який уточнювався в процесі розгляду справи без зміни предмету та підстав, а лише в частині щодо неналежності висунутої вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно, до ТОВ "Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", яке є неналежним відповідачем по справі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні підтримали позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не визнали позов, вважаючи його необґрунтованим з огляду на те, що оскаржуване рішення Лиманської сільської ради винесено відповідно до вимог діючого законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування. Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №568782 від 02.04.2008 року видане на підставі законного рішення органу місцевого самоврядування, то його не може бути визнано недійсним, й, відповідно, відсутні підстави для його скасування. Також просили відмовити у позові через сплив строку позовної давності.

Представник Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області в судове засідання не з'явився, направивши до суду заперечення проти вимог позову(а.с.95-97) та заяву про розгляд справи без присутності представника сільської ради з винесенням рішення згідно чинного законодавства. (а.с.218).

Заслухавши пояснення і доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наступне.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.ст.10,11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено і з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 дійсно є власником спірної земельної ділянки, щодо захисту якої фактично заявила свої позовні вимоги. Так, згідно копії Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 2124055 від 13.07.2009 року (а.с.7) на підставі рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 21.11.2008 року №504-У, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,020 га, розташованої в с. Лиман Татарбунарського району, виділеної для індивідуального дачного будівництва.

Відповідач є власником суміжної земельної ділянки площею 0,020 га, кадастровий номер якої 5125082700:02: 002:0142, що розташована в рекреаційній зоні «Катранка» в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, наданої йому також для індивідуального дачного будівництва. На підставі рішення Лиманської сільської ради № 475-V від 03.10.2008 року йому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 724551, який він отримав 10.06.2009 р.(а.с.8).

Таким чином, позивачка власником своєї земельної ділянки стала пізніше відповідача. Однак, відповідно до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки с. Лиман (курортна зона Катранка) Татарбунарського району Одеської області від 12 вересня 2008 року, всупереч вимогам ст. 198 ЗК України, ст. 56 Закону України «Про землеустрій», межі земельної ділянки позивачки не узгоджені із суміжним землекористувачем ОСОБА_3, що встановлено рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 08.04.2016 року (а.с.213-215), яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - відділ Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області, про визнання недійсними рішення сільської ради № 504 від 21.11.2008 р. і державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації, та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - відділ Держземагенства у Татарбунарському районі Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради № 475-V від 03. 10.2008 р., визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Вказане рішення не оскаржено сторонами та набрало чинності.

Із матеріалів справи та наданих суду документів також вбачається, що з 02 квітня 2008 року за ОСОБА_3 на праві власності, у встановленому законом порядку, зареєстровано дачний будинок під №1 в пров.Піщаному (Катранка) с.Лиман Татарбунарського району Одеської області (а.с.16-17). До його складу входять: дачний будинок літ. «А», веранда літ. «а», навіс літ. «а1», надвірні споруди: 1-хвіртка металічна, 2-огородження металічне решітчасте, 3-ворота, 4-огородження металічне решітчасте. (а.с.9-10). Зазначене свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №568782 від 02.04.2008 року видано на підставі рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №78 від 10.10.2007 року(а.с. 63).

Судом з'ясовано, що підставою звернення позивачки до суду є захист прав і майнових інтересів, пов'язаних із правом володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що є об'єктом права приватної власності, у зв'язку з тим, що, на її думку, це право порушується відповідачем у справі, який незаконно побудував свій дачний будинок частково на її території, зайшовши на належну їй земельну ділянку на 3 м, тобто здійснив самовільне будівництва без її дозволу.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.03.2011 року, який переглядав заочне рішення Татарбунарського районного суду від 25.10.2010 року за скаргою відповідача по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою (а.с.120-122), згідно копії акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 31 жовтня 2008 року суміжний землекористувач позивачка ОСОБА_1 погодила відповідачу ОСОБА_3 межі його земельної ділянки, на якій розташовано належну йому дачну садибу. Вказаним рішенням, яке набрало чинності, рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самовільного будівництва ОСОБА_3 у вигляді частини будівлі літ. «А» і навісу літ. «а1» скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено, у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. При цьому встановлено, що відповідач є правомірним власником будівлі літ. «А» і навісу літ. «а1», його право власності щодо них є непорушним, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав позбавляти відповідача права власності або обмежувати здійснення його права власності на вказані будівлі.

Згідно наданої апеляційному суду під час розгляду вищезгаданої справи довідки Татарбунарського РБТІ та РОН, дачний будинок відповідача самочиннозведених будівель не містить(а.с.121).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, слід зазначити, що при вирішенні вказаного спору, апеляційним судом Одеської області 04.03.2011 року була винесена окрема ухвала щодо усунення виявлених недоліків при оформленні права власності на земельні ділянки сторін по справі по невідповідності фактичних і юридичних розмірів та координат земельних ділянок сторін та суміжних землекористувачів, що потягли тривалий судовий спір задля негайного виправлення та уникнення майбутніх судових спорів (а.с.110).

В позові, як на доказ правомірності своїх вимог, позивачка послалась на повідомлення заступника голови комісії з проведення реорганізації відділу Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області від 25.11.2011 року (а.с.147) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.09.2011 р.(а.с.147), якими встановлено, що ОСОБА_3 порушив вимоги земельного законодавства, самовільно зайнявши та використовуючи: земельну ділянку площею 0, 0031 га, що належить ОСОБА_1; земельну ділянку площею 0,0023 га із земель державної власності; земельну ділянку площею 0,0023 га, належну ОСОБА_5 Разом з тим, в ході вказаної перевірки встановлено й факт порушення земельного законодавства гр.ОСОБА_1, якою самовільно зайнято земельну ділянку державної власності площею 0,002 га, та земельну ділянку орієнтовано площею 0,0013га гр.ОСОБА_6

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого осо- бистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою даної норми визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

За змістом цієї норми закону, для захисту права власності чи іншого речового права може вико- ристовуватися позов про визнання права власності, негаторний чи віндикаційний позови.

Негаторний позов - це вимога власника чи титульного володільця, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження.

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення порушень, які не пов'язані із позбавленням володіння, а спрямовані на перешкоджання у здійсненні користування чи розпорядження річчю. Підставою негаторного позову є обставини, якими зумовлено право позивача на користування чи розпорядження майном, а також підтверджується те, що поведінка третьої особи створює перешкоди для здійснення цих повноважень. Причому неправомірність діянь відповідача презюмується.

В пункті першому постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та пункту 2 ч.1 ст.3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ст.19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та пра- ва іншої особи від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спри- чинені цим порушенням.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, що передбачено ч.1 ст.20 ЦК України.

Разом з тим, на думку суду, позивачем невірно вибрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки спосіб самозахисту не відповідає змістові порушеного права та характерові дій, якими воно порушене.

Для поновлення свого порушеного права позивачка, як землевласник, має право звернутися до суду з негаторним позовом до власника суміжної земельної ділянки - ОСОБА_3

Визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №78 від 10.10.2007 року, на підставі якого ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САВ №568782 від 02.04.2008 року, визнання недійсним зазначеного свідоцтва та його скасування в державному реєстрі прав власників не відновить порушених прав ОСОБА_1, як власника земельної ділянки. Тому, вибраний нею спосіб захисту цивільних прав не призведе до відновлення її порушеного права.

За змістом ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319 ч.1,3, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилами, встановленими ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.

Надані позивачкою в підтвердження позову документи, які досліджені в судовому засіданні, а саме: копії договорів оренди землі (а.с.18-22), довідка за № 160 від 23.03.2012 року, видана Лиманською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (а.с.29), з якої слідує, що на підставі рішення виконкому сільської ради дачному будинку ОСОБА_1 присвоєно наступну адресу: провулок Піщаний, №9 рекреаційної зони «Катранка» в межах с. Лиман Татарбунарського району Одеської області, копії рішення ХХ сесії У скликання Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №504-У від 21.11.2008 року (а.с.103-105) про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 та передачу її безоплатно у приватну власність для індивідуального дачного будівництва за адресою: рекреаційна зона «Катранка» в межах с. Лиман Татарбунарського району Одеської області та копії рішенням Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №475 від 03.10.2008 року (а.с.107-108), яким затверджено технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, ОСОБА_3 та передачу йому безоплатно у приватну власність для індивідуального дачного будівництва за вищезазначеною адресою, жодним чином не підтверджують протиправності оскаржуваного позивачкою рішення виконкому Лиманської сільської ради та, відповідно, не можуть слугувати підставою для визнання недійсним, виданого на підставі нього свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №568782 від 02.04.2008 року та його скасування.

Посилання представника позивача на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 32\10 від 15.09.2010р. (а.с.111-118) є також неспроможним, оскільки він не спростовує висновків суду . Більш того, суд враховує, що експерт не досліджував усіх матеріалів цивільної справи, не досліджував розмірів земельної ділянки ОСОБА_3, зробив висновки при наявності помилки координат крайніх поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_1, тощо, що встановлено рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.03.2011 року (а.с.122).

При перевірці правомірності отримання, оспорюваного позивачкою, свідоцтва про право приватної власності на індивідуальний дачний будинок відповідача ОСОБА_3, суд керувався положеннями статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно ч.6 якої виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення; Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07. 02.2002 року з послідуючими змінами, яке визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україна і спрямоване на забезпечення, визнання та захисту цих прав.

Враховуючи вказані правові норми, судом встановлено, що відповідач на підставі рішення №78 від 10.10.2007 року виконавчого комітету Лиманської сільської ради Татарбунарського району, діючого в межах своїх повноважень, в установленому законом порядку зареєстрував та отримав в БТІ, відповідно до п.1.6 вищезазначеного Тимчасового положення, свідоцтво про право власності на індивідуальний дачний будинок, оскільки відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинили цим порушенням.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, що передбачено ч.1 ст. 20 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав для предмету позову належить виключно позивачу, і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.

Підставами для визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою визнання протиправними рішення є наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Проаналізувавши обставини справи та наведені сторонами докази щодо їх належності, допустимості та достатності у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вказаний позов є безпідставним, оскільки позивачкою не надано суду доказів, які б засвідчили факт невідповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства чи визначеній законом його компетенції. Більш того, нею не доведено, що прийняттям оскаржуваного правового акту органом місцевого самоврядування та видачею на підставі нього правовстановлюючого документу відповідачу на нерухомість, порушені її права землевласника, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом перевірялись вимоги позову по суті спору, у задоволенні яких відмовлено, підстав для відмови у позові за спливом строку позовної давності, як наполягав представник відповідача адвокат ОСОБА_4, не має, оскільки вказана обставина є окремою підставою для відмови у позові, відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.16,19,20,316,317,321 ЦК України, ст.ст.11,15, 58-60, 61, 197, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання недійсним рішення про правову реєстрацію дачного будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Семенюк