Ухвала

від 07.11.2016 по справі 515/1450/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5895/16

Головуючий у першій інстанції Семенюк Л. А.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів- Заїкін А.П.,Калараш А.А.

За участю секретаря- Гарбуз В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 червня 2016 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

- про визнання недійсним рішення про правову реєстрацію дачного будинку, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом в котрому зазначала, що сторони являються суміжними власниками земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва виділено по 0,02 га, що розташована в селі Лиман Татарбунарського району Одеської області.

22 жовтня 2004 року проектною групою Татарбунарської районної державної адміністрації сторонам по справі одночасно були виготовлені будівельні паспорти для забудівлі суміжних земельних ділянок. Відповідно до плану забудівлі ділянки та експлікації будівель та споруд до ситуаційного плану, будівля відповідача має бути розташована на його земельній ділянці з відступленням від суміжної межі земельної ділянки на 1 м. Однак, відповідач відступив від проекту забудівлі, самовільно захопивши частину належної їй земельної ділянки в розмірі 0,0031 га, побудував будинок для відпочинку, частина якого розміщена на її території, а виконавчий комітет Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, незважаючи на вказані порушення, прийняв рішення від 10.10.2007 року №78 про оформлення права власності на дачний будинок за відповідачем на підставі якого видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 02.04.2008 року, а ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» здійснило реєстрацію права власності за відповідачем на дачний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 22749355 від 02.04.2008 року, чим порушило її права, як землекористувача.

Посилаючись на вищезазначене просила суд:

-визнати причину строку позовної давності поважною

-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 10.02.2007 року № 78 про право реєстрацію дачного будинку;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1,що було видане 02.04.2008 року ,Лиманською сільською радою,Татарбунарського рйону,Одеської області на імя ОСОБА_6,об'єкт нерухомості-будинок дачний ,за адресоюАДРЕСА_1 - зобов'язати ТОВ «Татарбунарське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на зазначене нерухоме майно. Та стягнути судові витрати.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на ті ж обставини , що і в позовній заяві та на те, що рішення прийнято до приватизації земельної ділянки.

В судове засідання відповідачі не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.

В силу ст.305 ч.2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в заявлених вимогах районний суд виходив з безпідставності заявлених вимог та не доведеності факту невідповідності рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства та порушення її права землекористування.

Судова колегія погоджується з таким судженням районного суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 13.07.2009 року на підставі рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 21.11.2008 року №504-У, є власником земельної ділянки площею 0,020 га, розташованої в с. Лиман Татарбунарського району, виділеної для індивідуального дачного будівництва.( а.с.7)

Відповідач є власником суміжної земельної ділянки площею 0,020 га, кадастровий номер якої НОМЕР_3, що розташована в рекреаційній зоні «Катранка» в с.Лиман Татарбунарського району Одеської області, наданої йому також для індивідуального дачного будівництва. На підставі рішення Лиманської сільської ради № 475-V від 03.10.2008 року йому видано Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, який він отримав 10.06.2009 р.(а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про нерухоме майно ОСОБА_6 зареєстрував право власності на дачний будинок в АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Лиманської сільської ради від 10.10.2007 року №78( а.с. 16-17)

До його складу входять: дачний будинок літ. «А», веранда літ. «а», навіс літ. «а1», надвірні споруди: 1-хвіртка металічна, 2-огородження металічне решітчасте, 3-ворота, 4-огородження металічне решітчасте. (а.с.9-10).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.03.2011 року встановлено, що згідно копії акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 31 жовтня 2008 року суміжний землекористувач позивачка ОСОБА_5 погодила відповідачу ОСОБА_6 межі його земельної ділянки, на якій розташована належна йому дачна садиба.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пункті першому постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», зазначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та пункту 2 ч.1 ст.3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ст.19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та пра ва іншої особи від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характерові дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спри- чинені цим порушенням.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд, що передбачено ч.1 ст.20 ЦК України.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області №78 від 120.10.2007 року та свідоцтво про право власності на дачний будинок від 02.04.2008 року ОСОБА_6 отримав до прийняття рішення Лиманської селищної ради про передачу ОСОБА_5 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в розмірі 0,020 га. та отримання нею державного акту, а тому погоджується з судженням районного суду щодо безпідставності заявлених позовних вимог.

Посилання на те, що земельна ділянка в розмірі 31 кв.м. яку відповідач самовільно зайняв в неї не вилучалась , оцінюється критично, оскільки ОСОБА_6 набув право власності на дачну будівлю ще до передачі їй земельної ділянки у власність.

Доводи щодо самочинного будівництва не приймаються до уваги так як спростовуються матеріалами справи.

Посилання на порушення її права власності на 31 кв.м. належними та допустимими доказами позивачкою не доведено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 218, 308,315,317,319ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.А.Калараш

А.П.Заїкін