Рішення

від 21.06.2016 по справі 915/530/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року Справа № 915/530/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

В«Виробнича торгівельна фірма КонтактВ»

69067,АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю

В«ТЕХСНАБЕКСПОРТВ»

54030, м Миколаїв, вул. Пушкінська, б. 2 кв. 4.

Про: стягнення заборгованості в сумі 123441,37 грн.

Суддя О.Г. Смородінова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, за довіреністю.

Від відповідача: Не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 04.05.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 123441,37 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки №1/08-0614 від 06.08.2014 року; рахунку - фактура № 4 від 06.08.2014 року на суму 691648,91 грн.; копій банківських виписок про попередню оплату; видаткової накладної від 12.09.2014 року № 2 на 568207,53 грн.; листа від 19.01.2015 року № 4; вимоги від 29.03.2016 року № 15; норм ст. ст. 629, 525, 712, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265, 179 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі умови договору в частині поставки біопалива для двигунів внутрішнього згорання.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті спору не надав, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотних сторонах судових ухвал так і поштові повідомлення про повернення кореспонденції з відмітками про закінчення терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

21.06.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -

встановив:

06 серпня 2014 року між сторонами був укладений договір поставки № 1/08-0614 згідно з предметом якого відповідач, як продавець, зобов'язався поставити і передати у власність покупця біопаливо для двигунів внутрішнього згорання Е95-ТУ У24.6 - 34286393 - 001:2009'' (надалі - товар), а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару та строк поставки кожної партії товару узгоджується сторонами шляхом оформлення Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом пунктів 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 договору ціна на товар визначається рахунком на оплату як специфікацією до даного договору або видатковою накладною, що після підписання сторонами має силу специфікації до цього договору (п. 3.1 договору); плата товару здійснюється, шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на проточний рахунок продавця визначений в цьому договорі або у рахунку на оплату товару (п.3.2 договору); розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар протягом двох календарних днів з моменту підписання специфікації до даного договору (п.3.3 договору); датою оплати партії товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.4 договору).

Передача товару здійснюється окремими партіями згідно специфікації до даного договору. Поставка кожної партії товару (її розмір, строки, умови та базис поставки) в обов'язковому порядку погоджується сторонами шляхом підписання специфікації на кожну партію товару (5.1 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків втрати чи пошкодження товару є: при передачі товару на складі продавець або покупця - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником; при передачі продукції транспортній організації або перевізнику для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику.

За умовами п.7.1 договору сторони дійшли згоди, що цей договір набуває чинності після його підписання та скріплення печатками сторін з дати, зазначеної в преамбулі на першій сторінці даного договору та діє протягом одного року з дня його укладення.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Предметом даного спору виступила майнова вимога позивача про стягнення з відповідача боргу від попередньої оплати за недопоставку біопалива для двигунів внутрішнього згорання у розмірі 123441,37 грн.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Документальні докази, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 06.08.2014 року № 4 на суму 691648,91 грн., після чого, позивач здійснив відповідачу передоплату в розмірі 691648,91 грн., про що свідчать копії банківських виписок (платіжне доручення № 233 від 08.08.2014 року на суму 170000,00 грн.; платіжне доручення № 68 від 08.08.2014 року на суму 50000,00 грн.; платіжне доручення № 234 від 13.08.2014 року на суму 130000,00 грн.; платіжне доручення № 235 від 14.08.2014 року на суму 80000,00 грн.; платіжне доручення № 69 від 15.08.2014 року на суму 256648,91 грн.; платіжне доручення № 251 від 22.09.2014 року на суму 5000,00 грн.).

Відповідач, зі свого боку, згідно видаткової накладної від 12.09.2014 року № 2 передав позивачу товар (біопаливо для двигунів внутрішнього згорання Е95-ТУ У24.6 - 34286393 - 001:2009) у кількості 30,73 тони лише на загальну суму 568207,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з непоставленням товару у повному обсязі позивач листом № 4 від 19.01.2015 року звернувся до відповідача з пропозицією повернути кошти в розмірі 123441,37 грн., як залишок перерахованих в якості попередньої оплати за товар. Однак, вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Крім цього, позивач направив 29.03.2016 року відповідачу вимогу за вих. № 15, в якій просив останнього у термін сіми календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути попередню оплату товару у сумі 123441,37 грн. за договором № 1/08-0614 від 06.08.2014 року.

Вказана вимога також була проігнорована відповідачем.

Станом на теперішній час, за твердженням позивача, відповідач як не поставив товар позивачу на загальну суму 123441,37 грн. = ( 691648,91 грн. - 568207,53 грн.), так і не повернув залишок грошових коштів покупцю. Ці доводи відповідачем не були спростовані.

Згідно приписам ст. ст. 34, 36 (абз. 1) ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правові наслідки порушення умов договору, щодо кількості товару визначені, зокрема, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки біопалива для двигунів внутрішнього згорання за рахунком № 4 від 06.08.2014 року згідно умов договору.

Отже, оскільки станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не здійснив передачу у власність покупцю товару відповідно до умов договору № 1/08-0614 від 06.08.2014 року на суму 123441,37 грн., то беручи до уваги положення статтей 670 та 695 Цивільного кодексу України дана сума підлягає поверненню.

За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення суми попередньої оплати за недопоставку біопалива для двигунів внутрішнього згорання в розмірі 123441,37 грн., в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.

Отже, виходячи з наведених підстав, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХСНАБЕКСПОРТ" (54030, м Миколаїв, вул. Пушкінська, б. 2 кв. 4 , код ЄДРПОУ 39019019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробнича торгівельна фірма КонтактВ» (69067,АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38461837) суму попередньої оплати у розмірі 123441,37 грн. та 1851,64 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 29 червня 2016 року.

Суддя О.Г.Смородінова