Постанова

від 20.09.2016 по справі 915/530/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р.Справа № 915/530/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Кіртока Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, директор, ОСОБА_2, за довіреністю №15-10/08 від 10.08.2015 року;

від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснабекспорт»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2016р.

по справі № 915/530/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснабекспорт»

про стягнення 123 441,37 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснабекспорт» про стягнення 123 441,37 грн. вартості непоставленого товару за договором №1/08-0614 від 06.08.2014 року.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2016р. по справі № 915/530/16 (суддя Смородінова О.Г.), задоволено позовні вимоги ТОВ «ВТФ Контакт», стягнуто з ТОВ «Техснабекспорт» на користь ТОВ «ВТФ Контакт» суму попередньої оплати у розмірі 123 441,37 грн. та 1851,64 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення суми попередньої оплати за недопоставку біопалива для двигунів внутрішнього згорання в розмірі 123441,37 грн., в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техснабекспорт» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що його не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи в суді, в результаті чого було порушено процесуальні права відповідача, встановлені ст.22 ГПК України.

По суті спору апелянт не погодився з висновками суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог.

Скаржник зауважує, що між позивачем та відповідачем існує три угоди поставки: №1/19-0614 від 19.06.2014р., №1/08-0614 від 06.08.2014р., та №06/08-14 від 06.08.2014р.

За всіма трьома угодами проводилися оплати і поставки.

За договором поставки №1/19-0614 від 19.06.2014р. була здійснена поставка КМПА марки В в кількості 37,568 тон на суму 633 847,30 грн., що підтверджується видатковою накладною.

Остання поставка, яка була проведена за рахунок попередньої оплати, була здійснена згідно угоди №06/08-14 від 06.08.2014 року, в обсязі 28 тон на суму 517 728,96 грн. Позивач прийняв вантаж, однак підписувати документи поставки відмовився. У зв'язку з цим випадком скаржником були призупинені подальші поставки КМПА.

Таким чином, апелянт наголошує, що на сьогодні є неврегульована поставка КМПА на користь ТОВ «ВТФ Контакт» в обсязі 28 тон на суму 517 728,96 грн., яку позивач приховав від суду.

Крім того, скаржник зазначав, що у порушення умов договору, між сторонами не було підписано та узгоджено жодної специфікації за спірним договором.

Рахунок-фактура був дійсний лише до 09.08.2014 року , тоді як платежі здійснювались і після цієї дати.

До апеляційної скарги апелянтом додані договори №1/19-0614 від 19.06.2014р., №1/08-0614 від 06.08.2014р., та №06/08-14 від 06.08.2014р. та додаткові угоди до них, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові розрахунки, довіреності на отримання товару, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду Миколаївської області без змін, а скаргу - без задоволення.

В судове засідання 20.09.2016 року не з'явився представник ТОВ «Техснабекспорт», хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Відповідно до положень п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Пунктами 3.9.1, 3.9.2 вказаної Постанови визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року направлено за юридичною адресою місцезнаходження ТОВ «Техснабекспорт», та отримано уповноваженим представником відповідача 15.08.2016 року. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду апеляційної скарги.

Оскільки неявка представника апелянта не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від скаржника не надходило, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника апелянта.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України, в судовому засіданні 20.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 06 серпня 2014 року між сторонами був укладений договір поставки № 1/08-0614, згідно з предметом якого відповідач, як продавець, зобов'язався поставити і передати у власність покупця біопаливо для двигунів внутрішнього згорання Е95-ТУ У24.6 - 34286393 - 001:2009'' , а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару та строк поставки кожної партії товару узгоджується сторонами шляхом оформлення Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

За змістом пунктів 3.1, 3.2, 3.3 та 3.4 договору ціна на товар визначається рахунком на оплату як специфікацією до даного договору або видатковою накладною, що після підписання сторонами має силу специфікації до цього договору (п. 3.1 договору); оплата товару здійснюється шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на проточний рахунок продавця визначений в цьому договорі або у рахунку на оплату товару (п.3.2 договору); розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% попередньої оплати товару.

Пунктом 3.4 договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар протягом двох календарних днів з моменту підписання специфікації до даного договору (п.3.3 договору); датою оплати партії товару вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Передача товару здійснюється окремими партіями згідно специфікації до даного договору. Поставка кожної партії товару (її розмір, строки, умови та базис поставки) в обов'язковому порядку погоджується сторонами шляхом підписання специфікації на кожну партію товару (5.1 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків втрати чи пошкодження товару є: при передачі товару на складі продавець або покупця - дата накладної на відпуск продукції покупцю, яка видається постачальником; при передачі продукції транспортній організації або перевізнику для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі продукції зазначеному перевізнику.

За умовами п.7.1 договору сторони дійшли згоди, що цей договір набуває чинності після його підписання та скріплення печатками сторін з дати, зазначеної в преамбулі на першій сторінці даного договору та діє протягом одного року з дня його укладення.

На виконання умов вищенаведеного договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від 06.08.2014 року № 4 на суму 691648,91 грн., після чого, позивач здійснив відповідачу передоплату в розмірі 691648,91 грн., про що свідчать копії банківських виписок:

платіжне доручення № 233 від 08.08.2014 року на суму 170000,00 грн.;

платіжне доручення № 68 від 08.08.2014 року на суму 50000,00 грн.;

платіжне доручення № 234 від 13.08.2014 року на суму 130000,00 грн.;

платіжне доручення № 235 від 14.08.2014 року на суму 80000,00 грн.;

платіжне доручення № 69 від 15.08.2014 року на суму 256648,91 грн.;

платіжне доручення № 251 від 22.09.2014 року на суму 5000,00 грн..

Відповідач, зі свого боку, згідно видаткової накладної від 12.09.2014 року № 2, підписаної обома сторонами, передав позивачу товар (біопаливо для двигунів внутрішнього згорання Е95-ТУ У24.6 - 34286393 - 001:2009) у кількості 30,73 тони лише на загальну суму 568207,53 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з непоставленням товару у повному обсязі позивач листом № 4 від 19.01.2015 року звернувся до відповідача з пропозицією повернути кошти в розмірі 123441,37 грн., як залишок перерахованих в якості попередньої оплати за товар. Однак, вказаний лист відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Крім цього, позивач направив 29.03.2016 року відповідачу вимогу за вих. № 15, в якій просив останнього у термін сім календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути попередню оплату товару у сумі 123441,37 грн. за договором № 1/08-0614 від 06.08.2014 року.

Вказана вимога також була проігнорована відповідачем.

Посилаючись на непоставку відповідачем товару на загальну суму 123441,37 грн. = ( 691648,91 грн. - 568207,53 грн.), неповернення залишку грошових коштів покупцю, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 691648,91 грн. за біопаливо відповідно до рахунку №4 від 06.08.2014 року.

В свою чергу, матеріали справи містять докази постачання товару відповідачем позивачу лише на суму 568207,53 грн.

Згідно ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено оплату позивачем на рахунок відповідача коштів у розмірі 691648,91 грн., та, в свою чергу, поставку товару на суму 568207,53 грн., судова колегія доходить висновку про правомірність повернення відповідачем коштів у розмірі 123441,37 грн. відповідачем позивачу.

Судова колегія зазначає, що договори №1/19-0614 від 19.06.2014р., та №06/08-14 від 06.08.2014р. та додаткові угоди до них, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не стосуються предмету даного спору, оскільки позов у даній справі заявлено про стягнення коштів за договором №1/08-0614 від 06.08.2014р.

Такі доводи апелянта відхиляються судом, оскільки взаємовідносини сторін стосовно інших правочинів не стосуються даного спору та не розглядаються судом.

За положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Крім того, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного директорами обох підприємств та скріпленого печатками сторін, в ньому відображені операції з платежів, здійснених позивачем, та поставок, здійснених відповідачем за правовідносинами сторін.

Вказаним актом також підтверджуються стан взаємовідносин між сторонами.

Судова колегія зазначає, що у разі наявності порушеного права ТОВ «Техснабекспорт» не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.

Доводи апелянта про відсутність специфікацій та нечинність рахунку-фактури №4 від 06.08.2014 року на момент здійснення платежів, судова колегія не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що фактично кошти були перераховані на рахунок відповідача, однак товар на повну суму не поставлено, залишок грошових коштів не повернуто.

За таких обставин, залишок коштів у розмірі 123441,37 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі ст.ст.670, 693 ЦК України.

Доводи скаржника про процесуальні порушення суду, а саме неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, спростовуються матеріалами справи, а саме відправкою судовою кореспонденції за адресою місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1.

Як зазначалось вище, пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техснабекспорт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21 червня 2016р. по справі № 915/530/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 22.09.2016 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький