Постанова

від 23.06.2016 по справі 805/1215/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2016 р. Справа № 805/1215/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на загальну суму 5545973 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН» заявлено позов до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (з урахуванням заміни відповідача на правонаступника) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2016 року № НОМЕР_1, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 4368834 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2912556 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1456278 грн. та № НОМЕР_2, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 1177139 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1177139 грн.

Позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем його контрагентами за лютий-травень 2015 року, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. 23 червня 2016 року представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає про відповідність спірних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства, вважає відсутнім факт підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за лютий-травень 2015 року. Представник відповідача 23 червня 2016 року надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 30340619, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 8 червня 2015 року, перебуває на податковому обліку як платник податків з 20 квітня 1999 року.

З 16 березня 2016 року по 29 березня 2016 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Базиспак» за лютий 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Стил» за лютий, березень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаспромсервіс-97» за березень, травень 2015 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргос-Гарант» за березень, квітень 2015 року з подальшою реалізацією товарів контрагентам-покупцям за березень 2015 року з попереднім придбанням товарів від контрагентів-постачальників та податку на прибуток підприємства з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на підставі якої було складено акт від 12 квітня 2016 року № 587/05-81-14-02/30340619 (надалі - акт перевірки).

За результатами перевірки (висновок акту стор. 75) відповідачем встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.4 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету в розмірі 2912556 грн., в тому числі по періодах: лютий 2015 року - 632 грн., березень 2015 року - 1450560 грн., квітень 2015 року - 1461364 грн. Також встановлено порушення пункту 44.1, 44.2 статті 44 розділу ІІ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28 лютого 2013 року № 336/22868, частини 2 статті 3 розділу І, частини 1 статті 11 розділу IV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток в розмірі 1177139 грн., у тому числі за 2015 рік на суму 1177139 грн.

За висновками акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рiшення вiд 27 квітня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4368834 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 2912556 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями на суму 1456278 грн. за порушення пункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.4 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1177139 грн., з яких за податковими зобов'язаннями на суму 1177139 грн. за порушення пункту 44.1, 44.2 статті 44 розділу ІІ, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28 лютого 2013 року № 336/22868, частини 2 статті 3 розділу І, частини 1 статті 11 розділу IV Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996.

Судом встановлено, що 1 квітня 2013 року між позивачем як покупцем та ТОВ «Трейд-Стил» як постачальником укладено договір поставки № П-01/04/13-145, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю металопродукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, розгорнутий асортимент, вартість та інша необхідна інформація про що узгоджується сторонами на умовах та в порядку, передбаченому даним договором. На виконання умов договору від 1 квітня 2013 року позивачем були отримані видаткові та податкові накладні віл 18 лютого 2015 року на суму 3790 грн. 50 коп., у тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 631 грн. 75 коп., від 19 березня 2015 року на суму 9057 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1509 грн. 58 коп., від 18 березня 2015 року на суму 8965 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ на суму 1494 грн. 9 коп., від 19 березня 201 року на суму 91 грн. 75 коп., у тому числі ПДВ на суму 15 грн. 29 коп. Факт реального виконання умов договору підтверджується товарно-транспортними накладними від 18 лютого 2015 року, від 19 березня 2015 року, сертифікатами якості від 14 грудня 2014 року, від 14 березня 2014 року, від 6 березня 2014 року, від 16 жовтня 2013 року, прибутковими ордерами № 197 на суму 3790 грн. 50 коп., № 472 на суму 9057 грн. 50 коп. Розрахунок за отримані послуги позивачем були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 18 лютого 2015 року на суму 3790 грн. 50 коп., від 18 березня 2015 року на суму 8965 грн.75 коп., від 5 серпня 2015 року на суму 91 грн. 75 коп. Крім того, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Трейд-Стил» був складений акт звірки взаєморозрахунків станом за період липень 2015 року - грудень 2015 року, який підтверджує про відсутність заборгованості зі сторони позивача станом на 31 грудня 2015 року. Відповідно до журналу реєстрації довіреностей позивача за 2015 рік позивачем була виписана довіреність № 121, строком дії з 18 лютого 2015 року по 27 лютого 2015 року та № 156 строком дії з 18 березня 2015 року по 27 березня 2015 року на ОСОБА_1В, що підтверджує факт отримання придбаного товару відповідно до договору від 1 квітня 2013 року. Зміст укладеної угоди узгоджується з видами господарської діяльності, які веде позивач, а саме неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ.

Судом також встановлено, що між позивачем як покупцем та ТОВ «Аргос-Гарант» як постачальником укладено договір поставки від 23 березня 2015 року № 10/2015, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити покупцю комплектуючі до світловідображуючих і огороджувальних конструкцій, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до специфікацій до даного договору, які оформлюються на кожну замовлену покупцем партію. Відповідно до специфікації від 24 березня 2015 року до договору від 23 березня 2015 року позивачем було придбано комплектуючи до світлопрозорим та огороджувальним системам на суму 7145251 грн. 51 коп. На виконання умов договору від 23 березня 2015 року та специфікації від 24 березня 2015 року позивачем була отримана видаткова та податкова накладна від 31 березня 2015 року на суму 8694301 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ на суму 1449050 грн. 31 коп., а також рахунок-фактура від 30 березня 2015 року на суму 8694301 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ на суму 1449050 грн. 31 коп. Відповідно до специфікації від 20 квітня 2015 року позивачем було придбано комплектуючи до світлопрозорим та огороджувальним системам на суму 7306819 грн. 68 коп. На виконання умов договору від 23 березня 2015 року та специфікації від 20 квітня 2015 року позивачем була отримана видаткова, податкова накладна та рахунок0фактура від 30 квітня 2015 року на суму 1119561 грн., у тому числі ПДВ на суму 186593 грн. 50 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 2268916 грн. 61 коп., у ому числі ПДВ на суму 377986 грн. 10 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 3111141 грн. 21 коп., у тому числі ПДВ на суму 518523 грн. 54 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 2269564 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 378260 грн. 80 коп. Факт реального виконання умов договору від 23 березня 2015 року підтверджується зокрема журналами обліку вантажів, що надійшли за березень та квітень 2015 року, прибутковими ордерами, наявними в матеріалах справи. Крім того, поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем як клієнтом та ТОВ «Одеон» як перевізником 2 січня 2015 року укладено договір перевозки № 2, відповідно до якого перевізник зобов'язується від ім'я та за кошти клієнта здійснювати комплекс робіт з організації перевозок вантажів автомобілями в місцевих та/або між місцевих сполучень, а також послуги навантажувача, з використання для цього свій автотранспорт та техніку або фрахтуя автотранспорт та техніку третіх осіб, а клієнт оплачує ці послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором. Відповідно до умов договору від 2 січня 2015 року позивачем були отримані податкові накладні від 21 грудня 2015 року на суму 1365 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ на суму 227 грн. 54 коп., від 18 грудня 2015 року на суму 94 грн. 98 коп., у тому числі ПДВ на суму 15 грн. 83 коп., від 17 грудня 2015 року на суму 10790 грн. 28 коп., у тому числі ПДІ на суму 1798 грн. 38 коп., від 1 грудня 2015 року на суму 15138 грн. 01 коп.. у тому числі ПДВ на суму 2523 грн., від 9 листопада 2015 року на суму 17891 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 2981 грн. 92 коп., від 2 листопада 2015 року на суму 10093 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1682 грн. 25 коп., від 19 жовтня 2015 року на суму 30922 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 5153 грн. 70 коп., від 31 липня 2015 року на суму 11000 грн. 51 коп., у тому числі ПДВ на суму 1833 грн. 42 коп., від 29 липня 2015 року на суму 7206 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 1201 грн. 08 коп., від 27 липня 2015 року на суму 4040 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 673 грн. 42 коп., від 23 липня 2015 року на суму 4960 грн. 50 коп.. у тому числі ПДВ на суму 826 грн. 75 коп., від 22 липня 2015 року на суму 5380 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ на суму 896 грн. 67 коп., від 21 липня 2015 року на суму 3750 грн., у тому числі ПДВ на суму 625 коп., від 20 липня 2015 року на суму 11284 грн. 01 коп., у том числі ПДВ на суму 1880 грн. 67 коп., від 17 липня 2015 року на суму 8462 грн., у тому ПДВ 1410 грн. 33 коп., від 16 липня 2015 року на суму 6638 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1106 грн. 42 коп., від 15 липня 2015 року на суму 7895 грн., у тому числі ПДВ на суму 1315 грн. 83 коп., від 13 липня 2015 року на суму 4161 грн. 49 коп., у тому числі ПДВ на суму 693 грн. 58 коп., від 9 липня 2015 року на суму 14217 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 2369 грн. 59 коп., від 8 липня 2015 року на суму 6737 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1122 грн. 92 коп., від 6 липня 2015 року на суму 4200 грн.. у тому числі ПДВ на суму 700 грн. 01 коп., від 2 липня 2015 року на суму 12912 грн., у тому числі ПДВ на суму 2152 грн. 01 коп., від 1 липня 2015 року на суму 11093 грн., у тому числі ПДВ на суму 1848 грн. 84 коп., від 26 червня 2015 року на суму 7852 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1308 грн. 75 коп., від 25 червня 2015 року на суму 4655 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 775 грн. 92 коп., від 22 червня 2015 року на суму 8472 грн., у тому числі ПДВ на суму 1412 грн., від 6 травня 2015 року на суму 38640 грн., у тому числі ПДВ на суму 6440 грн., від 27 квітня 2015 року на суму 18155 грн., у тому числі ПДВ на суму 3025 грн. 84 коп., від 21 квітня 2015 року на суму 19336 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ на суму 3222 грн. 67 коп., від 14 квітня 2015 року на суму 10185 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 1697 грн. 58 коп., від 6 квітня 2015 року а суму 16910 грн., у тому числі ПДВ на суму 2818 грн. 34 коп., від 5 травня 2015 року на суму 25516 грн., у тому числі ПДВ на суму 4252 грн. 67 коп., від 30 квітня 2015 року на суму 7248 грн.. у тому числі ПДВ на суму 1208 грн., від 1 квітня 2015 року на суму 8481 грн., у тому числі ПДВ 1413 грн., від 31 березня 2015 року на суму 1789 грн. 99 коп., у тому числі ПДВ на суму 298 грн. 33 коп. Факт реального виконання умов договору підтверджується актом надання послуг від 21 грудня 2015 року, від 1 грудня 2015 року, від 9 листопада 2015 року, від 2 листопада 2015 року, від 19 жовтня 2015 року, від 31 липня 2015 року, від 29 липня 2015 року, від 27 липня 2015 року, від 23 липня 2015 року, віл 22 липня 2015 року, від 21 липня 2015 року, від 20 липня 2015 року, від 17 липня 2015 року, від 16 липня 2015 року, від 15 липня 2015 року, від 13 липня 2015 року, від 9 липня 2015 року, від 8 липня 2015 року, від 6 липня 2015 року, від 2 липня 2015 року, від 1 липня 2015 року, від 26 червня 2015 року, від 25 червня 2015 року, від 22 червня 2015 року, від 6 травня 2015 року, від 27 квітня 2015 року, від 21 квітня 2015 року, від 14 квітня 2015 року, від 6 квітня 2015 року, від 5 травня 2015 року, від 30 травня 2015 року, від 1 квітня 2015 року, 31 березня 2015 року. Розрахунок за отримані послуги були здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 21 грудня 2015 року на суму 10000 грн., від 4 грудня 2015 року на суму 15000 грн., від 9 листопада 2015 року на суму 30000 грн., від 30 жовтня 2015 року на суму 20000 грн., від 31 липня 2015 року на суму 10000 грн., від 30 липня 2015 року на суму 50000 грн., від 28 липня 2015 року на суму 20000 грн., від 16 липня 2015 року на суму 30000 грн., від 14 липня 2015 року на суму 25000 грн., від 6 липня 2015 року на суму 20000 грн., від 2 липня 2015 року на суму 25000 грн., від 3 липня 2015 року на суму 20000 грн., від 26 червня 2015 року на суму 5000 грн., від 7 травня 2015 року на суму 25000 грн., від 27 квітня 2015 року на суму 20000 грн., від 23 квітня 2015 року на суму 25000 грн., від 14 квітня 2015 року на суму 20000 грн., від 6 квітня 2015 року на суму 20000 грн., від 5 травня 2015 року на суму 5000 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 20000 грн., від 3 квітня 2015 року на суму 20000 грн. Отже суд зазначає, що даний договір перевозки від 2 січня 2015 року № 2 був укладений саме для реалізації договору поставки від 1 квітня 2013 року № П-01/04/13-145 та від 23 березня 2015 року № 10/2015. Також даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які були вищезазначені та в яких зазначено що автомобільним перевізником є саме ТОВ «Одеон».

Суд встановив, що 1 березня 2015 року між ОСОБА_2 як орендодавцем та ТОВ «Аргос-Гарант» як орендарем був укладений договір оренди, відповідно до якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування площадки з бетонним покриттям. Об'єкт, що орендується розташований за адресою м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 206. Мета оренди - провадження господарської діяльності з оптово-роздрібної торгівлі товарами. Факт реального виконання умов договору підтверджується актом виконання послуг від 31 березня 2015 року № 7 та від 30 квітня 2015 року № 7, актом приймання-передачі від 1 травня 2015 року, актом звірки взаєморозрахунків, а також актами надання послуг до договору перевозки від 2 січня 2015 року № 2, відповідно до яких перевізником, а саме ТОВ «Одеон», були виконані послуги навантажувача за адресою м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 206. Суд зазначає, що даний факт підтверджує реальність здійснення позивачем господарської діяльності з придбання товарів, їх перевезення, послуг оренди нежитлового приміщення. Крім того, факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності позивача підтверджується картками складського обліку матеріалів, накопичувальними відомостями обліку готової продукції, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітами про виробництво продукції, актом перерахунку товарно-матеріальних цінностей у приміщенні від 2 листопада 2015 року, інвентарними описами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи договори укладені між позивачем та іншими контрагентами, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення та інші первинні документи, свідчать про подальшу реалізацію товарів контрагентам-покупцям за березень 2015 року з попереднім придбанням товарів від контрагентів-постачальників та податку на прибуток підприємства з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996). Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Трейд-Стил» та ТОВ «Агрос-Гарант» стали, зокрема, податкова інформація ДПІ у Будьоннівському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 липня 2015 року № 10832/7/05-61-22-01, податкова інформація Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 вересня 2015 року № 96/05-81-22-05/39158510, податкова інформація Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 6 жовтня 2015 року № 126/22-02/25121615. Суд зазначає, висновки про відсутність реального характеру правочинів податковий орган ґрунтує тільки на аналізі даних податкової звітності ТОВ «Агрос-Гарант», а також відсутністю ТОВ «Трейд-Стил» за юридичною адресою. Суд також зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків. Суд також зазначає, що податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІV, в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А частина 3 цієї статті визначає, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Отже, належними та допустимими доказами відсутності платника податків за його місцезнаходженням в розумінні статті 70 КАС України у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у якості платника податку на додану вартість та знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем). З наданого до суду відповідачем витягу з АІС «Податковий блок», вбачається, що контрагенти позивача формували податкові зобов'язання за господарськими операціями з позивачем. Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2756 грн. відповідно до платіжного доручення від 28 квітня 2016 року № 40.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2016 року № НОМЕР_1, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 4368834 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2912556 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1456278 грн. та № НОМЕР_2, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 1177139 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1177139 грн., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 27 квітня 2016 року № НОМЕР_1, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 4368834 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2912556 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1456278 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 27 квітня 2016 року № НОМЕР_2, яким було донараховано грошові зобов'язання на загальну суму 1177139 грн., з яких податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1177139 грн.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІЛАЛ АЛЮМІНІУМ ЮКРЕЙН» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 грн.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 23 червня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.