Постанова

від 15.06.2016 по справі 925/2028/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 925/2028/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року

у справі № 925/2028/15 (суддя - Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас»

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Степанюк Д.О., довіреність №2016/55 від 10.05.2016 року; Бурда А.О., довіреність №2015/101 від 10.06.2015 року

від відповідача: Школьна І.П., довіреність б/н від 12.01.2016 року, Юрченко Т.Л., довіреність б/н від 12.01.2016 року, Ігнатенко В.М., довіреність б/н від 12.01.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» (відповідач у справі) про стягнення грошових коштів в сумі 703 367,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки договором поставки №СVS 62270 від 11.03.2014 року сторонами обумовлено коригування ціни товару у зв'язку із зміною курсу долара США по відношенню до гривні, то відповідач, як покупець за договором, враховуючи зміну курсу валюти, повинен був здійснити коригування ціни товару та здійснити її доплату. Оскільки, як стверджує позивач, ТОВ ВКФ «Валтас» в порушення своїх договірних зобов'язань вартість товару з урахуванням відповідного коригування сплатило не в повному обсязі, позивач відповідно до умов договору та приписів Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 535 786,93 грн суми основного боргу, 160 736,08 грн штрафу за прострочення оплати та 6 844,23 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної Фірми «Валтас» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» 535 786,93 грн боргу, 160 736,08 грн штрафу та 6844,23 грн - 3 % річних, а також 10802 грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Валтас», подав апеляційну скаргу (вх. № 5981/16 від 23.03.16 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл».

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що висновки місцевого господарського суду суперечать як умовам договору, так і дійсним обставинам, які мали місце між сторонами. Так апелянт стверджує, що судом було надано невірну оцінку умовам договору, не досліджено обставин виставлення позивачем рахунків на оплату товару, що є передумовою для здійснення коригування вартості товару, апелянт зазначає про неправомірність здійснення позивачем коригування вартості товару, оскільки відповідачем отримана продукція була оплачена повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 року апеляційну скаргу (вх. № 5981/16№від 23.03.2016 року) Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Мартюк А.І. та призначено розгляд справи на 25.05.2016 року.

Через канцелярію Київського апеляційного господарського суду 20.05.2016 року від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому ТОВ «АТ Каргілл» стверджує про правомірність висновків Господарського суду Черкаської області, відповідність їх дійсним правовідносинам, що склались між сторонами, а тому просить апеляційну скаргу ТОВ ВКФ «Валтас» залишити без задоволення.

У зв'язку з перебування судді Мартюк А.І. на лікарняному, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів справу №925/2028/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року справу №925/2028/15 прийнято до провадження визначеним складом колегії суддів.

У судовому засіданні 25.05.2016 року апеляційним господарським судом відповідно до ч. 3 ст 77 ГПК України оголошено перерву до 15.06.2016 року.

Від ТОВ ВКФ «Валтас» 09.06.2016 року та 15.06.2016 року надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач стверджує про нікчемність Додаткової угоди №1 від 26.02.2015 року, оскільки вона укладена до договору поставки який припинив свою дію у зв'язку з виконанням сторонами своїх договірних зобов'язань.

13.06.2016 року через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування заявлених вимог, в яких позивач зазначає про правомірність здійсненого ним коригування ціни товару, та можливість відповідача самостійно здійснити таке коригування та обов'язок оплатити скориговану ціну без виставлення позивачем рахунків на оплату.

Подані сторонами пояснення разом з доданими документами долучені апеляційним судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2016 року представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл».

Представники позивача у справі у судовому засіданні 15.06.2016 року заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року - без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

11 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційною Фірмою «Валтас» (покупець за договором, відповідач у справі), було укладено договір поставки №СVS 62270 (а.с.14-20), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити насіння зернових, олійних, технічних культур, засоби захисту рослин (дал-ЗЗР), добрива згідно Специфікацій до цього Договору, надалі пойменовані - товар.

Згідно з п.п. 2.1, 3.1, 3.2, 4.2. договору загальна кількість товару, умови та місце поставки товару, ціна товару та порядок розрахунків за окремий товар визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна договору відповідно до п. 3.3. визначається як сума вартості всього товару, поставленого постачальником покупцеві в рамках договору, що визначається у видаткових накладних на товар.

Пунктом 3.9. договору узгоджено, що постачальник погоджується поставити покупцеві товар протягом строку дії цього договору на умовах оплати після поставки товару на загальну суму по всьому асортименту товару не більше як 1 380 000,00 грн. Постачальник залишає за собою право в будь-який час змінити вказаний ліміт післяоплати в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення покупцеві.

Відповідно до п. 3.4. договору сторони можуть обрати наступний порядок розрахунків за товар: повна попередня оплата, без застосування базової ціни (п. 3.4.1. договору); повна попередня оплати із застосуванням базової ціни товару (п. 3.4.2. договору); часткова (повна) оплата після поставки товару із застосуванням базової ціни товару (п. 3.4.3.). В будь-якому випадку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, скориговану відповідно умов договору, платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше терміну, визначеному у Специфікації (п. 3.4.3.2. договору).

Як визначено у п. 3.4.3.3. договору базова ціна товару по кожному виду товару і його загальна вартість вказується у Специфікації. Вказані в специфікації в гривнях ціни і вартість товару (тобто остаточна ціна і вартість товару) підлягають коригуванню на момент виставлення рахунку-фактури або дати фактичного зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (у випадку сплати за простроченим рахунком), якщо курс банку змінився більше, ніж на 1% в порівнянні з курсом банку на дату підписання відповідної специфікації.

Колегією суддів досліджено, що п.п. 3.4.3.4. договору визначені формули коригування ціни товару, в яких показник К1 є курсом долара США на дату виставлення рахунку-фактури, в тому числі і у випадку оплати товару за простроченим рахунком.

Відповідно до умов договору №СVS 62270 сторонами були підписані специфікації на поставку продукції, а саме:

11.03.2014 року - Специфікація № 1/62270 (а.с. 21) на поставку селітри аміачної в кількості 60 т. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 234 000,00 грн. з ПДВ. Умови оплати: 100% оплата після поставки. Термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014 року.

11.03.2014 року - Специфікація № 2/62272 (а.с. 22) на поставку Нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 32 тон. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 137 599,87 грн. з ПДВ. Умови оплати: 100% від загальної вартості товару, оплата після поставки. Термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014.

11.03.2014 року - Специфікація № 3/62274 (а.с. 23) на поставку Нітроамофоски NРК 16:16:16 в кількості 28 тон. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 120 399,89 грн. з ПДВ. Умови оплати: оплата після поставки - 100% оплата вартості товару, вказаній у специфікації. Термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014 року.

17.03.2014 року - Специфікація № 4/62719 (а.с. 24) на поставку Насіння сої сорту Либідь 1 репродукція в кількості 10 тон. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 92 000,04 грн. з ПДВ. Умови оплати: оплата після поставки - 100% оплата вартості товару, вказаній у специфікації. Термін сплати повної вартості товару - до 20.08.2014.

24.03.2014 року - Специфікація № 5/63278 (а.с. 25) на поставку гібридного насіння соняшника ІЛОНА КЛ (ВО/Кліарфілд) в кількості 27 пос. од. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 40 372,02 грн. з ПДВ. Умови оплати: оплата після поставки - 100% оплата вартості товару, вказаній у специфікації. Термін сплати повної вартості товару - до 10.10.2014.

24.03.2014 року - Специфікація № 6/63283 (а.с. 26) на поставку гібридного насіння кукурудзи ДК315 (УКР) в кількості 145 пос. од. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 274 833,00 грн. Умови оплати: оплата після поставки - 100% оплата вартості товару, вказаній у специфікації. Термін сплати повної вартості товару - до 20.10.2014.

28.04.2014 року - Специфікація № 7/65401 (а.с. 27) на поставку гібридного насіння кукурудзи ДКС 3511 в кількості 100 пос. од. Загальна вартість товару на дату підписання Специфікації - 193 872,00 грн. з ПДВ. Умови оплати: оплата після поставки - 100% оплата вартості товару, вказаній у специфікації. Термін сплати повної вартості товару - до 20.10.2014.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що сторонами згідно підписаних Специфікацій було узгоджено поставку товару на загальну суму 1 093 076,82 грн. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у специфікаціях сторонами не визначено вартість товару в еквіваленті до долара США на дату підписання відповідної специфікації, а лише вказано середній курс долара США, визначеного ПАТ «КІБ Креді Агріколь».

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар згідно вищезазначених специфікацій, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та Актами приймання-передачі, на загальну суму 1 093 076,82 грн (а.с.28-35;85-90).

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що ТОВ ВКФ «Валтас» в оплату вартості товару перерахувало позивачу 1 093 076,06 грн, а саме 04.09.2014 року було сплачено 200000,00 грн з призначенням платежу «за отриманий посівний матеріал»; 09.10.2014 року 491 999,80 грн «за отримані добрива» та 27.10.2014 року 401 077,06 грн «за отримане насіння». Відтак, враховуючи призначення платежу, колегією суддів встановлено, що товар по специфікації №1/62270, №2/62272, №3/62274 та №5/63278 був оплачений відповідачем своєчасно, а продукція згідно Специфікації № 4/62719 оплачена відповідачем з порушенням строків, визначених у відповідній специфікації: оскільки відповідач повинен був оплатити до 20.08.2014, а фактично оплачено 04.09.2014 року; продукція згідно Специфікації № 6/63283 повинна була бути оплачена до 20.10.2014 року, але частково оплачена 04.09.2014 року та повністю проведено розрахунок 27.10.2014 року; продукція згідно Специфікації № 7/65401 повинна була бути оплачена до 20.10.2014 року, однак фактично сплачена відповідачем 27.10.2014 року.

Як стверджує позивач, оскільки курс долара по відношенню до гривні збільшився порівняно з курсом, який був визначений сторонами на момент підписання специфікацій, вартість товару підлягала коригуванню згідно п. 3.4. договору. Здійснивши відповідне коригування ТОВ «АТ Каргілл» зазначає, що у відповідача за поставлену продукцію існує заборгованість у розмірі 535 786,93 грн, що визнано і самим ТОВ ВКФ «Валтас» у підписаній сторонами Додатковій угоді №1 від 26.02.2015 року (а.с. 139) на загальну суму 717 796,14 грн.

Матеріали справи свідчать, що 26.02.2015 року між сторонами була підписана Додаткова угода №1 до договору поставки (а.с. 139), відповідно до п. п. 2-3 якої покупець повністю визнав свою прострочену та непогашену заборгованість перед постачальником в розмірі 717 796,14 грн, в тому числі ПДВ, що складає еквівалент 25 593,53 доларів США за курсом банку, яку зобов'язався сплатити до 01.08.2015 року

В подальшому як свідчать матеріали справи, позивач виставив відповідачеві на оплату рахунок-фактуру №65401/1672 від 29.07.2015 року на суму 44 661,66 грн та №63283/1671 від 29.07.2015 року на суму 520 776,20 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вищезазначеної суми заборгованості, ТОВ «АТ Каргілл» 01.12.2015 року повторно виставило відповідачу для оплати рахунок-фактуру скоригованої вартості поставленого товару №63283/3948 від 01.12.2015 року (а.с. 36) на суму 535 796,93 грн, який залишився неоплаченим відповідачем, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Приписами статті 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

При цьому, згідно вимог статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, проте не містять заборони щодо визначення грошового еквівалента зобов'язань в іноземній валюті, яке підлягає виконанню стороною з урахуванням встановленого договором порядку визначення ціни товару.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що у розділі 3 договору «Ціна та порядок розрахунків» сторони погодили, що ціна товару зазначається у специфікаціях (п. 3.1.), ціна договору визначається як сума вартості всього товару, що зазначається у видаткових накладних на товар (п. 3.3.), при цьому п. 3.9. договору передбачено поставку постачальником товару не більше як на 1 380 000,00 грн і в графі, «що складає еквівалент долара США на дату укладення договору» сторонами не визначено еквівалента ціни товару у доларах США.

Окрім того, як у специфікаціях на поставку продукції, так і у видаткових накладних та Актах приймання-передачі продукції ціна товару виражена у гривні без визначення суми зобов'язання в еквіваленті до долара США на відповідну дату. Зазначення сторонами в окремому рядку Специфікацій курсу долара станом на відповідну дату не можна ототожнювати з визначенням ціни товару в іноземній валюті, оскільки такого визначення ні договір, ні зазначені вище специфікації не містять.

Відтак, викладені умови договору поставки №CVS62270 від 11.03.2014 року свідчать, що сторонами не було визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а тому апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок Господарського суду Черкаської області про правомірність здійснення позивачем коригування вартості товару до курсу долара США, в той час, як вартість товару та відповідно грошове зобов'язання відповідача були визначені сторонами лише у гривні. Аналогічного висновку дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 08.09.2014 року у справі №911/1584/14.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, посилаючись на п. 3.4. договору здійснив коригування ціни товару, однак як вбачається із положень даного пункту коригування ціни товару здійснюється за відповідною формулою, в якій застосовується показник К1 - курс долара США на дату виставлення рахунку, однак позивач не надав жодного рахунку, який він виставляв на оплату товару по підписаним специфікаціям, що відповідно свідчить про невірність здійсненого позивачем коригування, оскільки відсутність рахунків на оплату унеможливлює встановлення показника К1, який є необхідним для визначення коригування по всім визначеним у договорі формулам. А застосування ТОВ «АТ Каргілл» в якості показника К1- курсу долара США на дату виставлення остаточного рахунку від 01.12.2015 року відповідно до п. 3.4.3.4.4. договору суперечить умовам договору, оскільки таке коригування позивач здійснив не на вартість товару по кожній окремо специфікації, а на суму вже відкоригованої заборгованості, при цьому жодного розрахунку такого коригування, що давало б суду змогу перевірити правильність його проведення, позивачем не надано.

Щодо доводів позивача про те, що підписавши Додаткову угоду № 1 від 26.02.2015 року, відповідач визнав свій обов'язок сплатити скориговану вартість товару та визнав існування перед позивачем заборгованості, колегія суддів відхиляє їх з наступних підстав. Пунктом 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України передбачено, що однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Сторони вправі встановити та виконати в добровільному порядку будь-які умови, але суд при розгляді спору та оцінці доказів керується законом. У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Так, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій, та серед іншого платіжні доручення (банківські виписки), які фіксують проведення платежів за певними договорами.

Оскільки підписані сторонами специфікації, видаткові накладні фіксують факт здійснення господарської операції, а саме поставку позивачем товару на загальну суму 1 093 076,82 грн, а банківські виписки підтверджують проведення відповідачем оплати такого товару станом на 27.10.2014 року у сумі 1 093 076,82 грн, колегія суддів не приймає як доказ існування заборгованості підписану сторонами Додаткову угоду №1 від 26.02.2015 року, оскільки остання не відповідає дійсним обставинам, які склались між сторонами щодо поставки та оплати товару за відповідний період, та які підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Валтас» була відсутня заборгованість з оплати поставленого товару, оскільки як було зазначено вище, станом на 27.10.2014 року відповідачем було повністю сплачено 1 093 076,82 грн, що відповідно до специфікацій та видаткових накладних, становить загальну вартість поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» товару. Відтак, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» 535 786,93 грн боргу, який виник у зв'язку з проведеним позивачем коригуванням ціни товару станом на 01.12.2015 року є необґрунтованою, безпідставною, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивачем у справі відповідно до п. 6.3. договору та ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 160 736,08 грн штрафу, у зв'язку з прострочкою в оплаті товару більше, ніж на 30 календарних днів та 6 844,23 грн - 3% річних.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до п. 6.3. договору у випадку прострочення оплати товару покупцем проти строків, вказаних у відповідній специфікації та договору, покупець сплачує неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної вартості товару. У випадку прострочення оплати товару покупцем більше, ніж на 30 днів календарних днів проти строків, вказаних у відповідній специфікації, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної простроченої суми.

При цьому, для визначення періоду прострочення слід керуватись приписами ст. 253, 254, 255 ЦК України та враховувати, що день фактичної сплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування штрафних санкцій.

Як свідчать наявні матеріали справи відповідач допустив прострочення в оплаті продукції згідно Специфікації № 4/62719 на 14 днів (кінцевий термін оплати до 20.08.2014, а фактично сплачено 04.09.2014 року); згідно Специфікації №6/63283 на 6 днів (кінцевий термін оплати до 20.10.2014 року, але повністю сплачений товар двома платежами 04.09.2014 року та 27.10.2014 року); згідно Специфікації № 7/65401 на 6 днів (кінцевий термін оплати до 20.10.2014 року, однак фактично сплачена відповідачем 27.10.2014 року).

Таким чином, наявними документами підтверджується порушення відповідачем строків оплати максимально на 14 днів, а саме по Специфікації № 4/62719, відтак підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу, у зв'язку з неоплатою товару більше ніж на 30 днів, відсутні, що свідчить про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення з ТОВ ВКФ «Валтас» 160 736,08 грн штрафу.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на існуючу у відповідача прострочку в оплаті вартості товару, поставленого згідно специфікацій №4/62719 на 14 днів; №6/63283 на 6 днів; № 7/65401 на 6 днів колегія суддів вважає правомірним нарахування 3% річних на існуючу суму заборгованості. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 303,65 грн - 3% річних.

З урахуванням вищенаведеного Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Господарським судом Черкаської області неповно досліджено всі обставини справи, невірно визначено вартість поставленого товару та можливість його коригування позивачем, а тому вважає, необгрунтованим задоволення позову повністю, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» 303,65 грн трьох відсотків річних. В іншій частині позову суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, судовий збір за подання позову та подання апеляційної скарги на рішення суду покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.2 ч. 1 ст. 103, п.2, 3 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року у справі №925/2028/15 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 року у справі №925/2028/15 скасувати частково, прийняти нове рішення.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» (19912, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Нове життя, код ЄДРПОУ 21379995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, (4 поверх), код ЄДРПОУ 20010397) 303 (триста три) грн 65 коп три відсотки річних та 4 (чотири) 55 коп судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, 4 поверх, код ЄДРПОУ 20010397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Валтас» (19912, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Нове життя, код ЄДРПОУ 2137995) 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) грн 55 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №925/2028/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий