Постанова

від 14.06.2016 по справі 910/28985/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа№ 910/28985/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.06.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року

у справі №910/28985/14 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ»

до 1) Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про стягнення 627 254,00 грн. та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЮСКУТУМ» (нині ТОВ «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення 627 254,00 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.11.2012 року між відповідачем-1 та позивачем укладено договір №Право/2012-2 про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти, відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати правові послуги. Як вказує позивач, у результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в останнього виникла заборгованість у розмірі 627 254,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2015 позовні вимоги були задоволені частково. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28985/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду від 26.01.2016 по справі № 910/28985/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2015 та рішення господарського суду м. Києва від 16.02.2015 у справі № 910/28985/14 господарського суду міста Києва скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Так, при новому розгляді справи, рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі № 910/28985/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача заборгованість у розмірі 627254,00 грн. Крім того, зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві перерахувати кошти в розмірі 627 254,00 грн. на рахунок позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 16.03.2016 року, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі № 910/28985/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ» вважає подану відповідачем-1 апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року законним і обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 14.06.2016 року представники Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник ТОВ «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ» у судовому засіданні 14.06.2016 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.03.2016 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2012 року на підставі проведеної процедури державної закупівлі між ТОВ «ЮСКУТУМ» (нині ТОВ «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ») (далі - виконавець, позивач) та Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - замовник, відповідач-1) укладено договір № Право/2012-2 про закупівлю послуг в галузі права за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується протягом дії останнього надавати замовникові послуги в галузі права, зазначені в п. 1.2 цього договору (далі - послуги), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Приписами п. 1.2 договору затверджено найменуваня/перелік послуг в галузі права, що надаються за Договором:

- усне консультування замовника з питань застосування чинного законодавства України стосовно міжнародного, адміністративного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, трудового, цивільного та інших галузей права;

- підготовка юридичних висновків, довідок, проектів листів та інших документів (письмова консультація) з питань господарського, адміністративного, міжнародного, та корпоративного права, права інтелектуальної власності;

- підготовка проектів угод, позовних заяв, скарг, клопотань та інших документів юридичного характеру з питань господарського, адміністративного, міжнародного та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань трудового, цивільного та інших галузей права;

- подача позовних заяв, скарг, клопотань та інших документів юридичного характеру до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судових інстанцій, підприємств, установ та інших організацій;

- проведення юридичної експертизи міжнародних документів юридичного характеру;

- представництво інтересів замовника в усіх судових інстанціях України з питань міжнародного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань адміністративного права, з питань трудового, цивільного та інших галузей права шляхом участі представників виконавця у судових процесах (в тому числі ознайомлення з матеріалами справи);

- участь спеціалістів виконавця у переговорах з питань міжнародного, господарського та корпоративного права, права інтелектуальної власності, з питань трудового, цивільного та інших галузей права;

- представництво інтересів Замовника в органах юстиції України;

- представництво інтересів та ведення судових справ замовника в усіх судових установах України.

Так, у відповідності до п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна договору становить 744 128,00 грн., в тому числі ПДВ 124 021,33 грн.

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться наступним чином:

- після виконання доручення замовника, з питань надання послуг, представники виконавця готують звіт про виконану роботу, де зазначається вид та обсяг наданих послуг, кількість відпрацьованих годин, кількість представників Виконавця, ціна, прізвище уповноваженої особи замовника, від якої отримано замовлення на надання послуг, та інша додаткова інформація за вимогою замовника (далі - звіт);

- за результатами наданих послуг, виконавець, до 10 числа місяця наступного звітним, надає замовнику акт наданих послуг (далі - акт);

- оплата наданих послуг здійснюється на основі акту. Замовник повертає акт виконавцю без здійснення оплати, в разі неналежного оформлення звіту та додаткових документів, наведених в п. 4.1 цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку відсутності зауважень до акту наданих послуг, замовник зобов'язаний не пізніше 7 (семи) днів з моменту отримання акту, прийняти надані послуги шляхом його підписання.

Відповідно до п. 4.3 - 4.5 договору у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки за надані послуги за цим договором здійснюються протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням вимог законодавства. При відсутності на розрахунковому рахунку замовника коштів, виділених для погашення взятого замовником бюджетного зобов'язання, сплата здійснюється в міру надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника.

Термін надання послуг: листопад-грудень 2012 року (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не усували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно до п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (або іншим уповноваженим на це органом).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по договору він виконав належним чином та наддав відповідачу правові послуг за листопад-грудень 2012 року на загальну суму 627 254,00 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти, а сааме №1 від 30.11.2012 на суму 328 576,00 грн., в тому числі ПДВ 54 762,67 грн., та №2 від 27.12.2012 на суму 298 678,00 грн., в тому числі ПДВ 49 779,67 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 627 254,00 грн.

Так, ТОВ «ЮСКУТУМ» (нині ТОВ «ЮСКУТУМ-КОНСАЛТИНГ») звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення 627 254,00 грн. та зобов'язання вчинити дії.

Заперечуючи проти позову щодо стягнення вказаних грошових коштів, Департамент економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визнав, що останньому були надані послуги за період з 08.11.2012 року по 27.12.2012 року на загальну суму 627 254,00 грн., однак Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві було відмовлено у здійсненні реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань та здійснення оплати за актами наданих послуг на підставі отриманих листів від прокуратури м. Києва від №07/1/5-9963-12 від 13.12.2012 року та №07/1/5/-9963-12 від 08.01.2013 року, у зв'язку з чим, на думку відповідача-1, у нього немає кредиторської заборгованості перед позивачем у розмірі 627 254,00 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року по справі № 910/28985/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача заборгованість у розмірі 627254,00 грн. Крім того, зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві перерахувати кошти в розмірі 627 254,00 грн. на рахунок позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач в період листопад-грудень 2012 року надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 627 254,00 грн., що підтверджується відповідними актами про закупівлю послуг у галузі права за державні кошти, а саме: №1 від 30.11.2012 на суму 328 576,00 грн., в тому числі ПДВ 54 762,67 грн., та №2 від 27.12.2012 на суму 298 678,00 грн., в тому числі ПДВ 49 779,67 грн.

Перелічені вище акти підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками позивача та відповідача 1 і скріплені їхніми печатками, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, зазначене не заперечується представниками сторін та свідчить про визнання відповідачем 1 обсягу та вартості наданих позивачем послуг за договором.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вказана заборгованість відповідача-1 підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами по справі, а тому підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір у справі виник через те, що прокуратура міста Києва фактично заборонила відповідачу 2 реєстрацію бюджетних зобов'язань відповідача 1.

20.03.2013 відповідач 2 листом № 10-08/51-3496 (т. 1, а.с. 200) повідомив відповідача 1, що на підставі отриманого від Прокуратури міста Києва листа № 07/1/5-9963-12 від 13.12.2014 та листа № 07/1/5-9963-12 від 08.01.2013 року (в якому зазначено про недопущення реєстрації зобов'язань відповідачем 1 щодо закупівлі послуг в галузі права у позивача та відповідного перерахування коштів на рахунок вказаного підприємства у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом службової недбалості, підроблення документів та розтрати коштів службовими особами відповідача 1 та позивача) відповідачеві 2 заборонено перераховувати кошти позивачеві за надані послуги.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до постанови СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 08.12.2014р. кримінальне провадження було закрито, у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Отже, обставини, які перешкоджали б реєстрації бюджетних зобов'язань відповідачем 2 та перерахуванні позивачеві коштів за надані послуги за договором № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012, відсутні та не встановлені судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до ст. 48 цього кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Згідно з п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що ані відповідачем 1, ані відповідачем 2 не заперечується факту надання послуг позивачем на підставі договору № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 року, та не спростовується наявність заборгованості у розмірі 627 254,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 заборгованості у розмірі 627 254,00 грн., за договором № ПРАВО/2012-2 від 08.11.2012 правомірно задоволена судом першої інстанції.

Так, предметом позову, зокрема, є вимога позивача про стягнення заборгованості за договором з відповідача 1 та зобов'язання відповідача 2 перерахувати кошти на банківський рахунок позивача.

Таким чином, метою звернення до суду для позивача є вирішення спору, що виник з зобов'язальних відносин та досягнення матеріально правового результату шляхом отримання грошових коштів на рахунок. При цьому, формулювання вимоги шляхом стягнення грошових коштів чи їх перерахування на рахунок на суть вимог позову не впливає.

(Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2016 у справі № 910/28985/14).

А тому, суд апеляційної інстанції, зазначає, що задовольняючи позовні вимоги до обох відповідачів одночасно, суд першої інстанції правомірно врахував, що оскільки саме відповідач 2 здійснюється реєстрацію бюджетних зобов'язань та перерахування коштів на рахунок позивача, суд вважає правомірним одночасне задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором та зобов'язання відповідача 2 перерахувати вказану заборгованість на рахунок позивача у даній справі, що безпосередньо у такий спосіб сприятиме захисту порушених прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446.

Таким чином, оскільки надання послуг зі сторони позивача підтверджується матеріалами справи, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов стягнувши з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача заборгованість у розмірі 627254,00 грн. та зобов'язав Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві перерахувати кошти в розмірі 627 254,00 грн. на рахунок позивача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачами не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/28985/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 року у справі № 910/28985/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/28985/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Г.В. Корсакова