Рішення

від 21.06.2016 по справі 910/28756/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2016Справа №910/28756/15 За позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк»

до Приватного підприємства «Україна молода»

про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, та зобов'язання її спростувати,

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача: Дребот І.А., Виговська А.В. - представники

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - ПАТ "Мегабанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ПАТ "Мегабанк" інформації, розміщеної на інтернет сайті приватного підприємства "Україна молода" (далі - Підприємство) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" за 03.11.2015 № 141 у статті "Чорна діра "Турбоатому"" під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому банку?", а саме: "Заперечуючи свою пряму причетність до "Мегабанку", ОСОБА_3, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_4). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті "Мегабанку").

Але і це ще не все! Торік "Мегабанк" взяв іще один кредит - у державному банку "Укрексімбанк" на суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн. Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_5 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів "Турбоатому". Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_3 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. "Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_6. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники". Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку "Мегабанку". А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути "Турбоатому" державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом "Турбоатом", ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент "Турбоатому" може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти".

- зобов'язання Підприємства не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену недостовірну інформацію у відношенні ПАТ "Мегабанк" на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" за 03.11.2015 № 141 у статті "Чорна діра "Турбоатому"" під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому банку?" у той же самий спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом розміщення на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" в тій же рубриці та тим самим шрифтом спростування під назвою "Спростування розміщеної недостовірної інформації у відношенні ПАТ "Мегабанк".

Ухвалою суду від 05.02.2016 припинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі № 910/28756/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 скасовано.

Відповідно до автоматичного розподілу справу передано судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою від 25.03.2016 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу до свого провадження та призначила до розгляду на 15.04.2016.

15.04.2016 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення щодо висновків, що викладені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р.

У судовому засіданні 15.04.2016 р. представником відповідача заявлялося клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_7, в задоволенні якого судом було відмовлено.

В судовому засіданні 15.04.2016 оголошено перерву до 06.05.2016.

06.05.2016 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. у відпустці.

Ухвалою від 10.05.2016 розгляд справи відкладено на 21.06.2016.

21.06.2016 р. відділом діловодства суду отримано від позивача пояснення по справі.

В судове засідання 21.06.2016 представники позивача з'явилися, надали усні пояснення по справі та просили задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 21.06.2016р. представник відповідача не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив.

Як визначено у п.п.3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року , розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України . За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, без участі представника відповідача в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України .

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2015 року на інтернет сайті ПП «Україна молода» - http://umoloda.kiev.ua/number/2728/159/95461/ у випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» № 141 за 03.11.2015 р. була опублікована стаття під назвою "Чорна діра «Турбоатому"", в якій під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому" банку?" була розміщена стаття наступного змісту:

"Заперечуючи свою пряму причетність до "Мегабанку", ОСОБА_3, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_4). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті "Мегабанку").

Але і це ще не все! Торік "Мегабанк" взяв іще один кредит - у державному банку "Укрексімбанк". На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_5 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів "Турбоатому". Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_3 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. "Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_6. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники". Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку "Мегабанку". А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути "Турбоатому" державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом "Турбоатом", ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент "Турбоатому" може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти.".

Представники позивача в судовому засіданні 21.06.2016 р. підтримали позовні вимоги повністю з підстав, викладених в позовній заяві та письмових поясненнях, та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представники позивача з посиланням на подані докази зазначили, що інформація викладена у зазначеній статті є недостовірною, викладені відповідачем у статті обставини є неправдивими, перекрученими, не відповідають дійсності та відверто спрямовані на формування у читача негативного ставлення до ПАТ "МЕГАБАНК", приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Розміщення в загальному доступі недостовірної та такої, що порочить ділову репутацію позивача, інформації, в тому числі про нібито суттєве погіршення фінансового стану позивача, спричинить негативні наслідки для позивача, зменшить його клієнтську базу, негативно вплине на його відносини з вкладниками та позичальниками,що матиме наслідком спричинення збитків позивачу.

У зв'язку з чим, керуючись нормами чинного законодавства України позивач просить визнати розміщену відповідачем інформацію недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, та зобов'язати відповідача спростувати її у той же самий спосіб, у який вона була поширена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті права, які можуть їй належати, і це право підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є в тому числі ділова репутація; ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (абз. 4 ст. 1 Закону України "Про інформацію" ).

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України , належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Поняття ділової репутації визначено у Законі України "Про банки і банківську діяльність" , відповідно до статті 2 якого під діловою репутацією слід розуміти сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляд справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією (абз. 2 п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ).

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (абз. 11 п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 " Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)").

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 Цивільного кодексу України захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу , а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право.

Суд оглянув в судовому засіданні надану позивачем до позову роздруківку статті "Чорна діра "Турбоатому" з інтернет сайту відповідача та подані позивачем докази, і встановив наступне.

Як визначено в п. 17. «Положення про надання НБУ кредитів банкам України для збереження їх ліквідності», затвердженого Постановою НБУ № 91 від 24.02.2014 р., банк для отримання кредиту для збереження ліквідності банку має подати до Національного банку серед іншого, письмове запевнення банку, підписане головою правління (ради директорів) та головою спостережної (наглядової) ради, що забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку відповідає вимогам нормативно-правового акта Національного банку з питань формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та вимогам, визначеним у пункті 7 цього Положення

Позивачем, підтверджено, що як того вимагає чинне законодавство, письмове запевнення до НБУ було підписане Головою Спостережної Ради позивача - ОСОБА_3

Вказане запевнення ОСОБА_3 підписував як Голова Спостережної Ради позивача, а не як генеральний директор ВАТ "Турбоатом".

Згідно витягу з наказу № 75 від 17.04.2014 р., наданого позивачем, на підставі протоколу Загальних зборів акціонерів № 64 від 17.04.2014 р. на посаду Голови Спостережної ради обрано ОСОБА_9, а не ОСОБА_4 як це зазначено відповідачем.

Згідно, укладеного між позивачем та НБУ кредитного договору № 1 від 02.04.2014 р., погашення кредиту позивачем відбувалося згідно графіку платежів та в строк, встановлений договором, а саме до 09.06.2015 р.

Інформація, викладена відповідачем, щодо наявності боргу позивача перед НБУ не знайшла свого підтвердження оскільки, як зазначено позивачем, та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, у позивача не існувала обов'язку щодо повернення, отриманих від НБУ грошових коштів до кінця 2014 р., а на момент виходу статті - 03.11.2015 р. умови кредитного договору були виконані позивачем, кредит сплачений, і заборгованості у позивача перед НБУ не існувало.

Також, не знайшла свого підтвердження, інформація що стосується субординованого боргу та статутного капіталу позивача.

Як визначено статтею 30 Закону України «про банки і банківську діяльність» субординований борг - звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів.

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

Згідно фінансової звітності позивача зростання суми субординованого боргу позивача обумовлено двома чинниками, а саме:

- позивач уклав угоду про залучення коштів на умовах субординованого боргу з державною банківською установою Німеччини KfW на суму в 4, 75 млн. доларів США, або еквівалент 75 млн. грн. за офіційним курсом НБУ на 01.01.2015 року.

- Решта - результат переоцінки статті балансу "Субординований борг" у зв'язку зі зростанням курсів іноземних валют по відношенню до української гривні, оскільки частина коштів субординованого боргу позивача отримана у доларах США.

Відповідно до Угоди про позику (Другий проект розвитку експорту) між Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" від 26.09.2006 р. «Субсидіарна кредитна угода» означає угоду, укладену або яка має бути укладена між Позичальником (ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України") і БУ ("Банк-учасник" або "БУ" означає приватний комерційний банк, зареєстрований та ліцензований відповідно до національного законодавства Гаранта та відібраний Позичальником згідно з критеріями, викладеними у параграфі A.1 (a) Додатка до Додаткової статті 5 до цієї Угоди) згідно з параграфом 3(b) Додаткової статті 5 до цієї Угоди, в яку можуть бути внесені поправки в певний час, і цей термін включає в себе усі додаткові статті, які доповнюють Субсидіарну кредитну угоду.

Таким чином, субординований борг ніяким чином не пов'язаний з субсидіарною кредитною угодою.

Також, Закон України "Про банки і банківську діяльність" та інші законодавчі акти не ставлять в залежність розмір статутного капіталу від прийнятих зобов'язань, тобто його розмір не повинен відповідати розміру зобов'язань, оскільки виконання зобов'язань відбувається не за рахунок статутного капіталу.

Нормами статті 31 вказано закону лише зафіксовано, що мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.

Як підтверджено наданими позивачем доказами, вказана вимога повністю виконана позивачем, станом на 31.12.2014 року статутний капітал банку становив 500 млн. грн., а станом на дату виходу статті - 620 млн. грн.

Також, не була підтверджена інформація, викладена відповідачем, щодо суттєвого погіршення фінансового стану позивача.

Відповідно до п. 1.1. розділу V Постанови Національного банку України № 368 від 28.08.2001 р. «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк України установлює нормативи ліквідності.

Як підтверджено Фінансовою звітністю позивача за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звітом незалежних аудиторів за 2014 рік станом на 31 грудня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (H4), який розраховується як відношення високоліквідних активів до зобов'язань, що погашаються на вимогу, складав 54,51%, при встановленому НБУ значені нормативу не менше 20%; норматив поточної ліквідності (H5), який розраховується як відношення ліквідних активів до зобов'язань зі строком погашення, який не перевищує 31 календарний день, станом на 31 грудня 2014 року складав 79,13% при встановленому НБУ значенні нормативу не менше 40%; норматив довгострокової ліквідності (H6), який розраховується як відношення ліквідних активів до зобов'язань зі строком погашення до одного року, станом на 31 грудня 2014 року складав 119,99% при встановленому НБУ значенні нормативу не менше 60%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач забезпечує своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань і відсутні будь-які підстави для ствердження про погіршення його фінансового стану.

Також, як вбачається з фінансової звітності позивача активи позивача становлять 6 869 971 грн., а зобов'язання 6 201260 грн., тобто зобов'язання банку повністю покриваються його активами, тому інформація відповідача щодо ризику втрати грошових коштів також не знаходить свого підтвердження.

Окрім того, судом було встановлено, що Положенням Національного банку України про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 327 від 13.07.2010 р. відповідно до п. 1.2. якого стабілізаційний кредит надається платоспроможному банку для підтримки ліквідності на строк до двох років.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про акціонерні товариства» рішення загальних зборів з питань, передбачених пунктами 2 - 7, 23 частини другої статті 33 цього Закону, приймається більш як трьома чвертями голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з відповідного питання акцій.

Як зазначено представниками позивача та підтверджено наданими доказами у акціонера позивача ОСОБА_3 пряма участь в банку становить 5,3895%, опосередкована - 55,4992%, сукупна - 60,8887%. Тобто, для прийняття рішень загальних зборів більш як трьома чвертями голосів акціонерів, а це 75%, вказаний акціонер навіть сукупною участю не може вплинути на результат голосування.

Окрім того, як слідує з наданих доказів власниками істотної участі в банку, окрім ОСОБА_3 є Федеральний Уряд Німеччини, Європейський банк реконструкції та розвитку та Міжнародна фінансова корпорація.

Як визначено в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Закон встановлює вимогу, що оціночні судження не повинні містити фактичних даних. Самі по собі судження є результатом психічної діяльності людини і виражають ставлення особисто автора до певної події. Посилання, що судження не повинно містити фактичних данних обумовлює те, що особа, яка є споживачем інформації, повинна вирізнити, що висловлене є саме оціночним судженням, а не подією, фактом, що мали місце, і зробити правильний та адекватний висновок. Законодавство забороняє поширювати недостовірну інформацію і кожна особа вправі розраховувати на те, що інформація, яка доводиться до відома, є правдивою.

З огляду на зміст статті відповідача "Хто дав гроші "кишеньковому банку?" суд приходить до висновку, що вказана стаття викладена у формі конкретних фактів і є фактичним твердженням, а не оціночним судженням, оскільки в ній зазначено такі ствердні фрази як: "з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини", "борг Мегабанку перед НБУ становить близько 177 млн.грн.", «субординований борг ПАТ "МЕГАБАНК" за минулий рік зріс", "сума зобов'язань зросла", "відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи", "винен кредиторам значно більше, ніж на його рахунках", що є конкретним твердженням щодо певних фактів.

Згідно з частиною 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Як визначено ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч.7 ст. 277 Цивільного кодексу України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина 2 ст. 32 ГПК України ).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем, з урахуванням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено достовірності поширеної ним інформації у відношенні позивача, тоді як позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження недостовірності розміщеної відповідачем інформації.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розміщена відповідачем на своєму інтернет ресурсі в статті під назвою "Чорна діра «Турбоатому"", під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому" банку?" інформація у відношенні позивача є недостовірною та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст. 44 , 49 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33 , 34 , 44 , 49 , 82 - 85 ГПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову

репутацію ПАТ "МЕГАБАНК" інформацію, розміщену на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" № 141 за 03.11.2015 р. у статті "Чорна діра "Турбоатому" під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому" банку?", а саме: "Заперечуючи свою пряму причетність до "Мегабанку", ОСОБА_3, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_4). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті "Мегабанку").

Але і це ще не все! Торік "Мегабанк" взяв іще один кредит - у державному банку "Укрексімбанк". На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_5 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів "Турбоатому". Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_3 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. "Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_6. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники». Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку "Мегабанку". А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути "Турбоатому" державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом "Турбоатом", ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент "Турбоатому" може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти.".

3. Зобов'язати Приватне підприємство "Україна молода" (м. Київ, пр.Перемоги,

50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену недостовірну інформацію у відношенні ПАТ "МЕГАБАНК" на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" № 141 за 03.11.2015 р. у статті "Чорна діра «Турбоатому" під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому» банку?" у той же самий спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом розміщення на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" в тій же рубриці та тим самим шрифтом спростування під назвою "Спростування розміщеної недостовірної інформації у відношенні ПАТ "МЕГАБАНК"" наступного змісту:

"03.11.2015 р. на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" № 141 за 03.11.2015 р. була розміщена стаття під назвою "Чорна діра "Турбоатому", в якій під заголовком "Хто дав гроші "кишеньковому» банку?" була зазначена недостовірна інформація, що стосується ПАТ "МЕГАБАНК", наступного змісту:

"…В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_4). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку,….. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн.

... Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

… Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. …. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. …. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

… Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями."

Вказана інформація є недостовірною, не підтверджена жодним офіційним джерелом та порушує честь, гідність та ділову репутацію ПАТ "МЕГАБАНК".

4. Стягнути Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги,

50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір у розмірі 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.06.2016 р.

Суддя Прокопенко Л.В.