Постанова

від 18.10.2016 по справі 910/28756/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа№ 910/28756/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Разіної Т.І.

Остапенка О.М.

за участі представників:

від апелянта - Приватного підприємства "Україна молода": представник Шмарьова Т.О., діє на підставі довіреності б/н від 25.11.2015;

від позивача - Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Мегабанк": представник Шапошников О.О., діє на підставі довіреності №13-400/д від 29.06.2016 та представник Дребот І.А., діє на підставі довіреності № 13-482/16д від 02.08.2016.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мегабанк",

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016

у справі № 910/28756/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до Приватного підприємства "Україна молода"

про припинення провадження у справі

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 Публічне акціонерне товариство (далі за текстом - ПАТ) "Мегабанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Україна молода" (далі - Підприємство) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Як на підставу своїх позовних вимог ПАТ "Мегабанк" посилається на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет сайті Підприємства http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 розміщено статтю "ІНФОРМАЦІЯ_2" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" - наступного змісту: "Заперечуючи свою пряму причетність до "Мегабанку", ОСОБА_5, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_6). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті "Мегабанку").

Але і це ще не все! Торік "Мегабанк" взяв іще один кредит - у державному банку "Укрексімбанк". На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн. Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_7 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів "Турбоатому". Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_5 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. "Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_8. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники". Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку "Мегабанку". А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути "Турбоатому" державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом "Турбоатом", ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент "Турбоатому" може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інформація, яка викладена у вказаній статті спрямована на приниження честі, гідності та ділової репутації ПАТ "Мегабанк", формування у читачів негативного ставлення та недовіри до позивача, а також містить неправдиві та перекручені факти, які вводять читачів в оману. Враховуючи, що дії відповідача порушують право банку на недоторканість ділової репутації та принижують честь і гідність позивача, ПАТ "Мегабанк" просив зобов`язати відповідача не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену недостовірну інформацію у відношенні ПАТ "Мегабанк" на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" у той же самий спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом розміщення на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" в тій же рубриці та тим самим шрифтом спростування під назвою "Спростування розміщеної недостовірної інформації у відношенні ПАТ "Мегабанк" наступного змісту:

"ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" була зазначена недостовірна інформація, що стосується ПАТ "МЕГАБАНК".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 припинено провадження у справі № 910/28756/15 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згадану ухвалу мотивовано необхідністю залучення до участі у справі фізичної особи, якій належить псевдонім - ОСОБА_9 як автора статті, зміст якої оспорюється позивачем. Судом першої інстанції було прийнято до уваги, що згідно з приписами статей 1, 12, 21 ГПК України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичної особи. Отже, даний спір не підвідомчий господарським судам України, а тому провадження у цій справі було припинено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ "Мегабанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 та передати на розгляд Господарському суду м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 апеляційну скаргу ПАТ "Мегабанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 задоволено; ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 скасовано; справу № 910/28756/15 передано до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/28756/15 постановлено:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ПАТ "МЕГАБАНК" інформацію, розміщену на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3", а саме: "Заперечуючи свою пряму причетність до "Мегабанку", ОСОБА_5, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_6). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті "Мегабанку").

Але і це ще не все! Торік "Мегабанк" взяв іще один кредит - у державному банку "Укрексімбанк". На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_7 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів "Турбоатому". Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_5 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. "Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_8. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники". Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку "Мегабанку". А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути "Турбоатому" державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом "Турбоатом", ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент "Турбоатому" може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти.".

3. Зобов'язати Приватне підприємство "Україна молода" (м. Київ, пр.Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену недостовірну інформацію у відношенні ПАТ "МЕГАБАНК" на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" у той же самий спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом розміщення на інтернет сайті Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" в тій же рубриці та тим самим шрифтом спростування під назвою "Спростування розміщеної недостовірної інформації у відношенні ПАТ "МЕГАБАНК"" наступного змісту:

"ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети "Україна молода" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якій під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" була зазначена недостовірна інформація, що стосується ПАТ "МЕГАБАНК", наступного змісту:

"…В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ "Турбоатом", він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради "Мегабанку" (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_6). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку,….. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг "Мегабанку" перед НБУ становить близько 177 млн. грн.

... Таким чином, субординований борг ПАТ "Мегабанк" за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

… Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. …. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному "Мегабанку", який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. …. Чи потрапляє "Мегабанк" під ці критерії, мають сказати в НБУ.

… Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з "Мегабанком": стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями."

Вказана інформація є недостовірною, не підтверджена жодним офіційним джерелом та порушує честь, гідність та ділову репутацію ПАТ "МЕГАБАНК".

4. Стягнути Приватного підприємства "Україна молода" (м. Київ, пр. Перемоги, 50 (5 поверх); код ЄДРПОУ 25593633) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕГАБАНК" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 30, код ЄДРПОУ 09804119) судовий збір у розмірі 2 436,00 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Не погоджуючись з цим рішенням господарського суду першої інстанції, ПП "Україна молода" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/28756/15 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Разом із скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строків апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам частин 1, 4 та 6 статті 277 ЦК України та суперечить правозастосовній практиці Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2016 вказану апеляційну скаргу у справі № 910/28756/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 вищевказаною колегією суддів поновлено ПП "Україна молода" строк звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/28756/15 та прийнято дану апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 04.10.2016.

03.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Мегабанк" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 04.10.2016 представник апелянта - Шмарьова Т.О. заявила клопотання про залучення до участі у справі фізичної особи ОСОБА_9 та припинення провадження у даній справі через її непідвідомчість господарським судам.

Розглянувши заявлене клопотання відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила його відхилити, оскільки ні мотивувальна, ані прохальна частини згаданого клопотання не містять відомостей про процесуальний статус фізичної особи ОСОБА_9 якого, на думку відповідача необхідно залучити до участі у даній справі.

З огляду на неуточнення процесуального статусу особи, яка на думку відповідача повинна брати участь у справі, дане клопотання не відповідає ані вимогам ст. 24 ні ст. 27 ГПК України. Отже, виходячи із змісту зазначеного клопотання, прохальна частина якого не мітить визначеності процесуального статусу, фізичної особи ОСОБА_9 колегія суду апеляційної інстанції відмовила у його задоволенні, як такому, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.

В даному судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, оголошувалась перерва до 18.10.2016 - 14 год. 30 хв., для надання можливості реалізації процесуальних прав учасників провадження у справі, подання доказів і участі в їх дослідженні в судовому процесі.

17.10.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Мегабанк" надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.10.2016 представник апелянта - Шмарьова Т.О. підтримувала позицію висловлену нею в судовому засіданні 04.10.2016, просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представники позивача - Шапошников О.О. та Дребот І.А. підтримували позицію висловлену в судовому засіданні 04.10.2016, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи ухвалу від 05.02.2016 у справі № 910/28756/15 суду першої інстанції, колегія Київського апеляційного господарського суду у постанові від 01.03.2016 зокрема вказала, що місцевим господарським судом в мотивувальній частині рішення обґрунтовано необхідність залучення фізичної особи ОСОБА_9 до участі у справі, як автора статті, зміст якої оспорюється позивачем. Однак, питання про його залучення фактично вирішено не було, оскільки ухвали Господарського суду міста Києва про залучення ОСОБА_9 до участі у справі матеріали справи № 910/28756/15 не містять. А також, у даній справі не встановлено фактичних даних про те, чи дійсно ОСОБА_9 є автором спірної статті. Суд першої інстанції цієї вказівки апляційної інстанції не виконав, а тому є підстави для уточнення процесуального статусу особи ОСОБА_9 з ініціативи суду та припинення провадження у справі.

Як вірно зазначив відповідач у апеляційній скарзі, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 05.02.2016 у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що необхідно спочатку було притягнути до участі у справі ОСОБА_9, а тільки потім постановляти ухвалу про припинення провадження.

Судом першої інстанції при повторному розгляді даної справи відмовлено у задоволенні клопотання про залучення автора статті - фізичної особи, до участі у справі і припинення у ній провадження, без будь-якої мотивації, всупереч вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також правозастосовічій практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною четвертою статті 277 названого Кодексу встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи та наголошувалось представниками позивача в судових засіданнях, позов про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації заявлено ПАТ "Мегабанк" до ПП "Україна молода", як власника веб-сайту http://umoloda.kiev.ua, на якому було розповсюджено статтю та ТОВ „Медіа група Україна", як джерело відповідного інформаційного матеріалу.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 встановленим є факт, що інформація, яка розміщена на сайті відповідача http://umoloda.kiev.ua може вважатись публічною та загальновідомою, проте колегією суддів також встановлено, що текстова інформація, яка розміщена на згаданій веб-сторінці відповідача не відповідає текстовій інформації при роздруківці статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" з даного електронного ресурсу.

Зокрема, на сторінці інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 автором статті зазначається - ОСОБА_11, проте при документуванні даної інформації, здійснюється фіксація згаданої статті на матеріальний носій без зазначення автора.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є доведеність таких обставин: поширення інформації (доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб); поширена інформація стосується позивача; поширена інформація є недостовірною (містить неправдиві, неточні, неповні або перекручені відомості); причино-наслідковий зв'язок між поширенням інформації та заподіянням шкоди діловій репутації позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на день оприлюднення статті статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" фізична особа ОСОБА_9 був працівником ПП "Україна молода". Довідкою від 03.02.2016 № 31, підписаною директором Підприємства ОСОБА_10 підтверджується, що ОСОБА_9 використовує псевдонімом «Олег Ганський».

Відповідно до частини другої статті 28 ЦК України при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору.

Пунктом 9 частини другої статті 26 Закону України "Про засоби масової інформації (пресу) в Україні" встановлено, що журналіст має право поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно).

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності); спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобовязаними субєктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

При цьому під поняттям "спростування" розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, - в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обовязково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила немайнові права позивача. У протилежному випадку застосовуються інші способи захисту - відповідь, висловлювання своєї думки тощо.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

Посилання позивача у свому відзиві на апеляційну скаргу, на свободу вибору способу захисту свого права не виключає необхідності залучення автора, поширеної інформації, в якості відповідача до участі у справі про, що зазначено в Пленумі Верховного Суду України.

У свою чергу, посилання позивача на зміст пункту 10 названої постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 (щодо можливості розгляду справи за участю лише однієї з осіб, які спільно поширили недостовірну інформацію) є помилковим, оскільки в даній справі йдеться не про спільне поширення автором та Видавництвом недостовірної інформації (співвиконавство), а про розподіл відповідальності зобовязаних осіб.

Зважаючи на вище викладене, а також враховуючи, що передбаченими законом процесуальними засобами неможливо втсновити хто є належним відповідачем у справі.

Колегія суду дійшла висновку, у відповідності до до частини першої статті 24 ГПК за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача.

Суд також звертає увагу, що згода позивача є необхідною лише для заміни первісного відповідача належним відповідачем (частина друга тієї ж статті ГПК (п.5 Інформаційного листа ВГС України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005).

Таку ж правову позицію щодо необхідності притягнення автора як відповідача викладено й у постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 у справи № 52/175-06, постанові ВГСУ від 28.05.2012 у справі № 5011-59/855-2012, постанові ВГСУ від 26.05.2009 у справі № 40/248пн, постанові ВГСУ від 11.03.2008 у справі № 7/513пн, постанові ВГСУ від 08.07.2008 у справі № 10/555пн, постанові ВГСУ від 24.06.2008 у справі № 15/362, у постанві ВГСУ від 17.03.2009 у спарві № 12/222, постанові ВГСУ від 30.03.2010 у справі № 12/303.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Проте, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, вищенаведених вимог чинного законодавства не дотримався та допустив порушення норм процесуального права, вирішив по суті права та обов`язки автора оспорюваної статті, що в свою чергу, позбавило зазначену особу права на захист своїх прав та законних інтересів. При винесені оскаржуваного рішення господарський суд наведеного не врахував та не дослідив роль кожного відповідача у справі. Враховуючи вищевикладене, колегія суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 підлягає скасуванню.

Статтями 1, 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Оскільки до участі у справі в якості відповідача залучено громадянина ОСОБА_9, тобто фізичну особу без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

З урахуванням наведених норм процесуального закону, справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів (ст. 12 ГПК України), кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв.

Враховуючи те, що один з відповідачів у даній справі, що підлягає залученню до учатсі у справі у якості іншого відповідача - ОСОБА_9 є фізичною особою, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, дана справа за суб'єктним критерієм непідвідомча господарському суду, оскільки одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а отже спір в цілому непідвідомчий господарському суду.

В силу п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011, приписи статей 80 і 81 ГПК застосовуються і в судах апеляційної та касаційної інстанцій щодо розгляду відповідно апеляційних і касаційних скарг. Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК, оскільки при розгляді справи встановлено, що спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК).

При цьому суд роз'яснює позивачеві його право на судовий захист порушеного права в порядку цивільного судочинства шляхом звернення з позовом до суду загальної юрисдикції.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Залучити до участі у справі у якості іншого відповідача ОСОБА_9.

2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Україна молода" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/28756/15 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 910/28756/15 скасувати повністю.

4. Провадження у справі № 910/28756/15 припинити.

5. Матеріали справи № 910/28756/15 повернути до Господарському суду міста Києва.

6. Дану постанову може бути оскаржено в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді Т.І. Разіна

О.М. Остапенко