Постанова

від 11.04.2007 по справі 04/64-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

04/64-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 квітня 2007 р.                                                                                   № 04/64-38  

                           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                         Перепічая В.С.,  - (головуючого)

                                                               Вовка І.В.,

                                                               Гончарука П.А.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року у справі № 04/64-38 за позовом приватного підприємства “Артвіт” до акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта” про стягнення суми,

                                       В С Т А Н О В И В:

У березні 2005 року приватне підприємство “Артвіт” звернулось до господарського суду Волинської області  з позовом  до акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта” про стягнення 47170,65 грн. основного боргу  за поставлені  паливно –мастильні матеріали відповідно до договору  № 26 від 11 лютого 2003 року,, 4717,07 грн. –штрафу, 6920,54 грн. –пені, 2009,23 грн. –3 % річних та  8287,17 грн. інфляційних витрат.

Позивачем  24 травня 2005 року подано заяву про уточнення позовних вимог  у зв'язку з частковою  оплатою суми основного боргу. З урахуванням уточнених вимог позивач просив стягнути  з  відповідача 24170,65 грн. основного боргу, штрафні санкції, річні та  інфляційні витрати, а також відшкодувати витрати на юридичні послуги адвоката  у розмірі 6000,00 грн. відповідно до умов договору про надання юридичних послуг № 61 від 01 березня 2005 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15 червня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року,  позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24 170,65 грн. основного боргу, 4 717,07 грн. штрафу, 6 920,54 грн. пені, 7 940,03 грн. інфляційних втрат,

Доповідач : Гончарук П.А.

2 009,23 грн. 3% річних, 687,58 грн. витрат по сплаті державного мита, 117,40 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 6 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 23 000,00 грн. припинено. В частині  вимог про стягнення 347,14 грн. інфляційних витрат в позові відмовлено.  

Не погоджуючись із зазначеною постановою  акціонерне товариство закритого типу “Волиньнафта” звернулось  до  Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову  Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року та  прийняти нове рішення про відмову у позові, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції  при прийнятті постанови норм  матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на  безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши пояснення представника  відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 11 лютого 2003 року між сторонами  був укладений договір № 26 на поставку паливно-мастильних матеріалів у 2003 році, з строком дії договору до 31 грудня 2005 року, відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати покупцю, а покупець зобов'язувався оплатити та прийняти паливно-мастильні матеріали, в кількості, асортименті і по цінах, які зазначені в накладних на відпущення товару, по кожній партії товару окремо. У договорі сторони визначили  порядок розрахунків та передбачили відповідальність покупця за несплату товару у вигляді штрафу у розмірі  10 % від суми несплати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення оплати.

На виконання умов договору позивач у 2003 році поставив відповідачеві паливно –мастильні матеріали, за які останній не провів розрахунок.

Заборгованість за поставлені паливно –мастильні матеріали складає 24170,65 грн.

Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР (чинного на момент укладення договору), ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 214 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання  грошового зобов'язання , на вимогу  кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або  законом.

Встановивши, що  відповідач зобов'язань належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату основного боргу у сумі 23000, 00 грн., яку було здійснено після звернення позивача з позовом до суду, попередні судові інстанції  дійшли висновку про підставність позовних вимог щодо стягнення  з відповідача суми основного боргу  та штрафних санкції за неналежне виконання умов договору, інфляційних втрат і  3 % річних від простроченої суми,  а також витрат по оплаті послуг адвоката, які підтверджені договором про надання юридичних послуг  № 61 від 01 березня 2005 року та  прибутковим касовим ордером № 55 від 01 березня  2005 на суму 6000,00 грн.

Дані висновки попередніх  судових інстанцій   відповідають встановленим обставинам справи, грунтуються на  нормах матеріального права, доводи касаційної скарги їх  не спростовують, а тому підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу “Волиньнафта” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2006 року у справі № 04/64-38 –без змін.

Головуючий          Перепічай В.С.

Судді                                                                                   Вовк І.В.

                                                                                                 Гончарук П.А.