Постанова

від 17.04.2007 по справі 53/299-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

53/299-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 квітня 2007 р.                                                                                   № 53/299-06  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяПолянський А.Г.

суддіКоробенко Г.П.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргуДочірнього підприємства "Інтер-ЛВЄ"

на постанову від 22.01.2007 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 53/299-06 господарського суду Харківської області

за позовомДочірнього підприємства "Інтер-ЛВЄ"

доВиконавчого комітету Лозівської міської ради

третя особаТОВ "Інтер-ЛГТ"

провизнання права власності

За участю представників сторін:

позивач –Курбатов В.М. дов. від 05.12.2005 р.

відповідач – Гайдар І.О. дов. від 16.04.2007 р.

третя особа –Цап Є.Т, директор паспорт ЕС 220231

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено. Визнано право власності на Автозаправочну станцію, що складається з нежитлових приміщень загальною площею забудови 45 м.кв., навісу - 97 м.кв., замощених бетонних плит - 951 м.кв., зливної ями (бетонне кільце) - 1 м.кв., загальної площі приміщень нежитлового призначення: коридор -5,5 м.кв., службове приміщення - 10,5 м.кв., службове приміщення 11,9 м.кв., санітарний вузол - 2,6 м.кв., яка розташована по вул. К.Маркса, 18 в м. Лозова Харківської області за Дочірнім підприємством "Інтер-ЛВЄ" Товариства з обмежаною відповідальністю "Інтер-ЛГТ". Стягнуто з Виконкому Лозівської міської ради на користь дочірнього підприємства "Інтер-ЛВЕ" товариства з обмежаною відповідальністю "Інтер-ЛГТ" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 22.01.2007 р. Харківського апеляційного господарського суду (судді: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 03.10.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.

          Не погоджуючись з постановою від 22.01.2007 р. Харківського господарського суду, Дочірнє підприємство "Інтер-ЛВЄ" ТОВ "Інтер-ЛГТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.04.2007 р. у зв'язку з відпусткою судді Муравйова О.В., для перегляду в касаційному порядку справи № 53/299-06 призначеної до розгляду на 17.04.2007 р., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –Полянський А.Г., судді – Коробенко Г.П., Фролова Г.М.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається  з матеріалів справи, 27.11.2001 р. рішенням сесії  № 1201 Лозівської міської ради ТОВ "Інтер-ЛГТ" (третій особі) було видано рішення про згоду на складання та відведення в натурі земельної ділянки та розробки проектно-кошторисної документації для будівництва АЗС по вул. Карла Маркса в м. Лозова. Було оформлено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки.

28.08.2002 р. рішенням сесії № 1001 Лозівської міської ради було затверджено проект відводу земельної ділянки.

08.10.2002 р. між третьою особою та відповідачем укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки строком на 3 роки.

29.07.2003 р. рішенням сесії № 621 Лозівської міської ради було надано дозвіл 3-й особі на будівництво АЗС.

24.02.2006 р. рішенням міськради № 1311 було продовжено договір оренди земельної ділянки та присвоєно поштову адресу АЗС: вул. Карла Маркса, 18, м. Лозова.  В липні того ж року був зареєстрований новий договір оренди земельної ділянки.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до протоколу зборів засновників ТОВ "Інтер-ЛГТ"  від 17.07.2006 року, які є також засновниками позивача, було вирішено в якості користувача основних фондів АЗС, розташованої за адресою: м. Лозова, вул. К. Маркса,18 визнати позивача - ДП "Інтер ЛВЄ". Згідно протоколу зборів засновників № 22 від 28.07.2006 року, засновниками 3-ї особи та позивача було вирішено  зареєструвати право власності на побудовану АЗС за позивачем, тобто за ДП "Інтер-ЛВЄ".

Враховуючи, що згідно повідомлення БМП "Міськсільбуд" за № 22 від 28.11.2005 року будівництво АЗС завершено 28.11.2005 року і відповідно до ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єкта господарювання виникають, зокрема, внаслідок створення майна, ці права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання, місцевий господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на Автозаправочну станцію за Дочірнім підприємством "Інтер-ЛВЄ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ЛГТ".

Відповідно до  ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта не підписаний головою державної приймальної комісії та не затверджений виконавчим комітетом Лозівської міської ради (а.с. 24-26).  

Тоді як, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва. Пунктом 29 передбачено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

За таких обставин, апеляційним господарським судом зроблено правомірний висновок, що автозаправочна станція в м. Лозова по вул. К Маркса, 18,  не була прийнята в експлуатацію на час звернення позивача до суду і на неї не виникло право власності відповідно до вимог чинного законодавства.

Також апеляційним господарським судом обгрунтовано зазначено, що автозаправочну станцію будувало ТОВ "Інтер-ЛГТ"  і в порушення вимог ст. 33 ГПК України Дочірнє підприємство "Інтер-ЛВЄ" не довело свого права власності на зазначений об'єкт.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права спростовуються наступним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2006 р. призначено апеляційну скаргу до розгляду суддями –Токар М.В., Лакіза В.В., Шепитько І.І. 08.12.2006 р. Харківський апеляційний господарський суд виніс ухвалу про зміну складу колегії суддів (а.с. 97), згідно якої призначено розгляд справи № 53/299-06 у складі колегії суддів: Бондаренко В.П., Лакіза В.В., Токар М.В.

Посилання заявника касаційної скарги на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інтер-ЛВЄ" ТОВ "Інтер ЛГТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.01.2007 року у справі № 53/299-06 залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                  Полянський А.Г.   

Судді                                                                                            Коробенко Г.П.

                                                                                                     Фролова Г.М.