Рішення

від 30.06.2016 по справі 924/322/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р.Справа № 924/322/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: головуючого судді Субботіної Л.О., судді Магери В.В., судді Музики М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області смт. Віньківці Хмельницької області

про стягнення 320 349,41 грн., з яких 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат, 12643,34 грн. 3% річних

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 14-10 від 14.01.2015р.

відповідач: ОСОБА_2 - представник згідно довіреності № 3 від 18.04.2016р.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 320 349,41 грн., з яких 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат, 12 643,34 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно договору №1920/14-БО-34 купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р. позивач поставив протягом січня-грудня 2014р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 774 556,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., від 28.02.2014р., від 31.03.2014., від 31.10.2014р, від 30.11.2014р. та від 31.12.2014р. Відповідач порушив умови вищевказаного договору, оскільки не вчасно провів розрахунки з позивачем за отриманий природний газ. У зв'язку з несвоєчасною оплатою за отриманий газ, позивач нарахував відповідачу 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат, 12 643,34 грн. 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, подав копію договору № 465/30 про організацію взаєморозрахунків від 29.09.2014р. У відзиві на позовну заяву вказує, що сума основного боргу по договору була сплачена повністю, а сума нарахованих штрафних санкцій значно перевищує суму боргу. Зазначає, що в період розрахунку штрафних санкцій включено дні фактичного часткового погашення боргу. Крім того, вказує, що підприємство в даний час надає послуги тільки бюджетним організаціям. Через недостатнє фінансування цих організацій органи місцевого самоврядування не затверджують економічно обґрунтованих тарифів, що веде до збитковості підприємств, в зв`язку з чим і виникає заборгованість. Також на основі листа Віньковецької районної адміністрації через відсутність коштів було скорочено тарифи на опалення Віньковецької центральної районної лікарні. В зв'язку із викладеним, КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" не мало фінансової можливості вчасно сплатити суму боргу, проте, сплачувало її по мірі поступлення коштів.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

20.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та Комунальним підприємством "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" (далі - покупець) укладено договір №1920/14-БО-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 договору).

Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 700 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): за перший квартал - 380, за другий - 30, за четвертий - 290 (п.2.1 договору).

Згідно п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 куб.м. газу становить 3459,00грн. без ПДВ, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою -17%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60грн, крім того ПДВ -17% - 50,25грн, всього з ПДВ - 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3823,78 грн., крім того ПДВ -17% - 650,04грн, всього з ПДВ - 4473,82 грн. (п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Додатковими угодами №1 від 31.01.2014р., №2 від 29.04.2014р., №3 від 27.05.2014р., №4 від 13.06.2014р., №5 від 29.09.2014р., №6 від 28.11.2014р., №7 від 26.12.2014р. сторони внесли зміни в п.5.2 договору щодо ціни газу за 1000 куб.м.

На виконання умов договору ПАТ "НАК В«Нафтогаз УкраїниВ» протягом січня - грудня 2014 року поставив, а КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" прийняло природний газ на загальну суму 1 774 556,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., які скріплені підписами та печатками сторін.

Згідно наданого позивачем переліку операцій по КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" за період з 31.01.2014 року по 08.09.2015 року, відповідачем в повному обсязі проведено оплату поставленого позивачем природного газу згідно договору на купівлю-продаж природного газу №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р.

Розрахунок згідно договору купівлі-продажу був здійснений відповідачем наступним чином:

- частину вартості газу переданого за договором купівлі-продажу від 20.12.2013р. №1920/14-БО-34 відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства, що не заперечується сторонами по справі;

- іншу частину вартості газу на суму 166 449,16 грн. - за рахунок коштів, виділених на підставі договору №465/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 29.09.2014р.

Так, 29.09.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (далі - сторона №1), Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації (далі - сторона №2), КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" (далі - сторона №3) та НАК "Нафтогаз України" (далі - сторона остання) було укладено договір №465/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік")

Відповідно до розділу 1 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Порядок проведення взаєморозрахунків визначений розділом 2 договору. Зокрема, казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст. 16 ЗУ "Про Державний бюджет на 2014 рік" стороні 1 у сумі 166449,16 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 166449,16грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона 2 перераховує на рахунок сторони 3 кошти в сумі 166449,16 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона 3 перераховує на рахунок сторони останньої кошти в сумі 166449,16грн. у тому числі ПДВ 27741,53 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Пунктом 9 договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства (п.10 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.11 договору).

Згідно п. 14 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписано та скріплено печатками усіх сторін.

На виконання умов договору позивачу перераховані кошти в сумі 166 449,16 грн., що підтверджується розпорядженням про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів від 28.10.2014р. № 303, листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № 07.2-21/2438-11906 від 27.10.2014р., а також наданим позивачем переліком операцій по КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" за період з 31.01.2014 року по 08.09.2015 року.

У зв'язку з тим, що відповідач провів оплату за отриманий газ з порушенням строків, визначених договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р., позивач заявив до стягнення 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат та 12643,34 грн. 3% річних.

На підтвердження обставин, викладених у відзиві щодо непроведення своєчасних розрахунків з поважних причин, відповідач подав в матеріали справи рішення виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 42 від 23.10.2012р. та № 1 від 23.01.2014р. "Про погодження тарифів на теплопостачання".

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності суд враховує наступне:

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, на підставі договору №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. на купівлю - продаж природного газу позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 774 556,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий в січні 2014р. - до 14 лютого 2014р.; за газ, отриманий в лютому 2014р. - до 14 березня 2014р.; за газ, отриманий в березні 2014р. - до 14 квітня 2014р.; за газ, отриманий в жовтні 2014р. - до 14 листопада 2014р.; за газ, отриманий в листопаді 2014р. - до 14 грудня 2014р.; за газ, отриманий в грудні 2014р. - до 14 січня 2015р.

Суд встановив, що відповідач за отриманий газ розрахувався в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується довідками НАК "Нафтогаз України" про операції та сальдо, а також шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків на №465/30 від 29.09.2014р. на суму 166449,16 грн.

Таким чином, станом на момент порушення провадження у справі відповідач в повному обсязі погасив суму основної заборгованості, що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Суд приймає до уваги, що частково вартість отриманого газу за договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. на купівлю - продаж природного газу (166449,16 грн.), була оплачена шляхом укладення договору про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р. на суму 166449,16 грн.

Укладаючи вищевказаний договір, позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14р. №30, якою затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі, у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р. і виконання його положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.14р. №30 свідчить, що сторони фактично погодились, що часткова оплата газу за договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. на купівлю - продаж природного газу підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р.

Підписанням вказаного договору, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за газ, отриманий відповідно до договору №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. Тому для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, необхідно щоб оплата за газ була здійснена поза межами порядку, встановленого договором про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р. (аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України: від 09.09.2014 зі справи № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 09.09.2014 зі справи № 5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 23.09.2015 зі справи № 917/2519/14)

Однак, відповідач чітко виконував положення договору про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р., що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань в цій частині за договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. на купівлю - продаж природного газу.

Зважаючи на викладене, підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість в сумі 166449,16 грн., яка була предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р., відсутні.

В той же час суд встановив, що частина вартості отриманого газу була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. Така заборгованість не була предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р., отже, відповідач порушив договірні зобов'язання у цій частині і зобов'язаний сплатити позивачу 3 % річних, інфляційні втрати та пеню, нараховані за несвоєчасну оплату газу за рахунок власних коштів підприємства (аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 922/4596/15 від 19.01.2016р., №920/4/15 від 19.08.2015р.)

При проведенні перерахунку суд враховує, що сторонами в пункті 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 101905,72грн., яка нарахована за період з 15.02.2014р. по 08.09.2015р. З поданого розрахунку вбачається, що позивач нарахував пеню на заборгованість без урахування днів її часткової сплати.

Згідно п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 вищевказаної постанови).

Зважаючи на викладене, сума заборгованості зменшується у день її часткової сплати, і нарахування пені на неї не проводиться.

При перерахунку пені судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 85 569,43грн. пені. Тому позивачем безпідставно нарахована пеня в розмірі 16 336,29 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п. 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд приймає до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, обов'язками якого є забезпечення безперебійного опалення і гарячого водопостачання, розвиток централізованого теплопостачання.

Відповідно до п. 1.2 договору №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. газ, що був отриманий відповідачем за даним договором, використовувався останнім в тому числі і для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Як вбачається із наданих відповідачем рішень виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 42 від 23.10.2012р. та № 1 від 23.01.2014р. "Про погодження тарифів на теплопостачання" фактична вартість теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не відповідала тарифам, що погоджувалися органами місцевого самоврядування.

Тому несвоєчасний розрахунок відповідача за отриманий газ є в тому числі і наслідком неналежного фінансування при здійсненні компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі розрахувався із позивачем за отриманий природний газ за договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. на купівлю - продаж природного газу. Порушення відповідачем строків оплати були незначними, а заявлений до стягнення розмір пені є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що є підстави для зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 42 784,72 грн. В частині позовних вимог про стягнення 59121,00 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 12 643,34 грн. за період з 15.02.2014р. по 08.09.2015р.

Розрахунок 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки заборгованості дні, в які здійснювалася її часткова сплата.

При перерахунку 3 % річних судом встановлено, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 9780,48 грн. Тому позивачем безпідставно нараховано 3 % річних в розмірі 2 862,86 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача 205 800,35 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по серпень 2015 року. Згідно поданого розрахунку позивач здійснив інфляційні нарахування в тому числі і на суми заборгованості за період, що становить менше одного місяця.

Суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зважаючи на викладене, суд провів перерахунок та встановив, що позивачем правомірно заявлено до стягнення лише 83 429,09 грн. інфляційних втрат. У стягненні 122 371,26грн. слід відмовити, оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" підлягають задоволенню в сумі 9780,48грн. 3 % річних, 83 429,09 грн. інфляційних втрат та 42 784,72 грн. пені.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі судових витрат судом врахований п. 3.17.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області смт. Віньківці Хмельницької області про стягнення 320 349,41 грн., з яких 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат, 12643,34 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області (Хмельницька обл., смт Віньківці, вул.Першотравнева, 6, код 14151688) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 9780,48 грн. (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят гривень 48 коп.) 3 % річних, 83429,09 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста двадцять дев'ять гривень 09 коп.) інфляційних втрат, 42 784,72 грн. (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 72 коп.) пені, 2681,68 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 68 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 2862,86 грн. 3% річних, 122371,26 грн. інфляційних втрат, 59121,00 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 02.07.2016р.

Головуючий суддя Л.О. Субботіна

Суддя М.В. Музика

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6),

3 - відповідачу (32500, Хмельницька обл., смт.Віньківці, вул. Першотравнева, 6).