Постанова

від 20.09.2016 по справі 924/322/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 924/322/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.06.16 р. у справі № 924/322/16 (головуюча суддя - Субботіна Л.О., судді Магера В.В., Музика М.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницька області (смт. Віньківці, Хмельницька область)

про стягнення 320 349,41 грн., з яких 101 905,72 грн. пені, 205 800,35 грн. інфляційних втрат, 12643,34 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 101 905,72 грн. пені, 205 800, 35 грн. інфляційних втрат, 12 643, 34 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.06.16р. у справі №924/322/16 позов задоволено частково; стягнуто з комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницької області на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9780, 48 грн. 3 % річних, 83429, 09 грн. інфляційних втрат, 42 784, 72 грн. пені, 2681, 68 грн. витрат по сплаті судового збору; в стягненні 2862, 86 грн. 3% річних, 122371, 26 грн. інфляційних втрат, 59121 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 50 %, прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ст. 233 ГК України, ст. ст. 224, 549-552 ЦК України та процесуального права, а саме ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 ГПК України.

Комунальне підприємство "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради Хмельницька області надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №20688/16 від 08.08.2016р.), в якому відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін в частині зменшення розміру пені на 50 %. Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 20.09.2016р. не з`явились, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялись в установленому законом порядку.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" укладено договір купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р. №1920/14-БО-34 (а.с. 12-17).

Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 700 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): за перший квартал - 380, за другий - 30, за четвертий - 290 (п.2.1. договору).

Згідно п.п. 3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1 куб.м. газу становить 3459 грн. без ПДВ, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою -17%, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295, 60 грн., крім того ПДВ -17% - 50, 25 грн., всього з ПДВ - 345, 85 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3823, 78 грн., крім того ПДВ -17% - 650, 04 грн., всього з ПДВ - 4473, 82 грн. (п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Додатковими угодами №1 від 31.01.2014р., №2 від 29.04.2014р., №3 від 27.05.2014р., №4 від 13.06.2014р., №5 від 29.09.2014р., №6 від 28.11.2014р., №7 від 26.12.2014р. сторонами вносилися зміни в п. 5.2. договору щодо ціни газу за 1000 куб.м. (а.с. 18-24).

На виконання умов договору, позивач протягом січня - грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 774 556, 92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 312 757, 86 грн., від 28.02.2014р. на суму 279 878, 18 грн., від 31.03.2014р. на суму 147 126, 72 грн., від 31.10.2014р. на суму 124 983, 88 грн., від 30.11.2014р. на суму 338 198, 29 грн., від 31.12.2014р. на суму 571 611, 99 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с. 25-30).

29.09.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" та НАК "Нафтогаз України" було укладено договір №465/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік") (а.с. 88-90).

Відповідно до розділу 1 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014р. №30.

Порядок проведення взаєморозрахунків визначений розділом 2 договору, зокрема, казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п.2 ст. 16 ЗУ "Про Державний бюджет на 2014 рік" стороні 1 у сумі 166449,16 грн. на підставі рішення Мінфіну. Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області перераховує на рахунок Департаменту фінансів Хмельницької облдержадміністрації кошти в сумі 166449,16 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації перераховує на рахунок КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" кошти в сумі 166449,16 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 166449,16 грн. у тому числі ПДВ 27741,53 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. НАК "Нафтогаз України" перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальником імпортованого природного газу.

Пунктом 9 договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства (п.10 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.11 договору).

Згідно п. 14 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір підписано та скріплено печатками усіх сторін.

На виконання умов договору про організацію взаєморозрахунків позивачу перераховані кошти в сумі 166 449, 16 грн., що підтверджується розпорядженням про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів від 28.10.2014р. № 303 (а.с. 75), листом Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області № 07.2-21/2438-11906 від 27.10.2014р. (а.с. 76).

Згідно переліку операцій по КП "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" за період з 31.01.2014 року по 08.09.2015 року, відповідачем в повному обсязі проведено оплату поставленого позивачем природного газу, згідно договору на купівлю-продаж природного газу №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. (а.с. 33-34).

Таким чином, як встановлено апеляційним судом частину вартості газу переданого за договором купівлі-продажу від 20.12.2013р. №1920/14-БО-34 відповідач оплатив за рахунок коштів підприємства, що не заперечується сторонами по справі, а іншу частину вартості газу на суму 166 449, 16 грн. - за рахунок коштів, виділених на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 29.09.2014р. №465/30.

У зв`язку з тим, що відповідач провів оплату за отриманий газ з порушенням строків, визначених договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 101 905, 72 грн. пені, 205 800, 35 грн. інфляційних втрат та 12 643, 34 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, на підставі договору купівлі-продажу природного газу №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 1 774 556, 92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачили сторони п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий в січні 2014р. - до 14 лютого 2014р.; за газ, отриманий в лютому 2014р. - до 14 березня 2014р.; за газ, отриманий в березні 2014р. - до 14 квітня 2014р.; за газ, отриманий в жовтні 2014р. - до 14 листопада 2014р.; за газ, отриманий в листопаді 2014р. - до 14 грудня 2014р.; за газ, отриманий в грудні 2014р. - до 14 січня 2015р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування штрафних санкцій та відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання необхідною умовою є факт невиконання або прострочки виконання зобов'язання.

Укладаючи договір про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р., позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14р. №30, якою затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі, у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Як встановлено апеляційним судом, частково розрахунок за поставлений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р. в розмірі 166 449,16 грн. був здійснений у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи практику Верховного суду України, колегія суддів зазначає, що у разі укладання сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію пеня та наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України не застосовуються, тому апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних позивачем на суму 166449, 16 грн., яка була сплачена в рамках договору про взаєморозрахунок відсутні.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, частина вартості отриманого газу була оплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням строків оплати, визначених договором №1920/14-БО-34 від 20.12.2013р.; заборгованість не була предметом регулювання за договором про організацію взаєморозрахунків №465/30 від 29.09.2014р.

Сторонами в пункті 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р. №1920/14-БО-34 передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 101905,72 грн., яка нарахована за період з 14.02.2014 р. по 08.09.2015 р., при цьому, пеня нарахована на заборгованість без врахування днів її часткової сплати.

Згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, апеляційний суд вважає правомірним її нарахування та задоволення судом першої інстанції в розмірі 85 569,43 грн. Одночасно, апеляційний суд вказує, що згідно частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, взяв до уваги те, що відповідач є комунальним підприємством, обов'язками якого є забезпечення безперебійного опалення і гарячого водопостачання, розвиток централізованого теплопостачання. Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу від 20.12.2013р. №1920/14-БО-34 газ, що був отриманий відповідачем за даним договором, використовувався останнім в тому числі і для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Відповідно до рішень виконавчого комітету Віньковецької селищної ради № 42 від 23.10.2012р. та № 1 від 23.01.2014р. "Про погодження тарифів на теплопостачання" фактична вартість теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не відповідала тарифам, що погоджувалися органами місцевого самоврядування, а несвоєчасний розрахунок відповідача за отриманий газ є в тому числі і наслідком неналежного фінансування при здійсненні компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний випадок є винятковим, оскільки: по-перше, зобов'язання не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку з відсутністю належного фінансування при здійсненні компенсації різниці в тарифах на теплову енергію; по-друге, заборгованість виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; по-третє, відповідачем у повному обсязі виконані зобов'язання по сплаті одержаного газу за договором купівлі-продаж природного газу, порушення відповідачем строків оплати були незначними, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, тобто відповідачем повністю усунене порушення шляхом повного погашення основного боргу.

Оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з можливими збитками кредитора, враховуючи інтереси обох сторін, в т.ч. майнові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача до 50%, тому доводи скаржника щодо необгрунтованого зменшення судом першої інстанції розміру пені судом апеляційної інстанції не приймаються.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного суду України від 12.12.2011р. у справі №07/238-10).

Позивачем заявлено до стягнення 12 643,34 грн. 3 % річних за період з 15.02.2014р. по 08.09.2015р., при цьому їх розрахунок здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Однак, при проведенні розрахунку позивачем безпідставно віднесено до днів прострочки, дні в які здійснювалася часткова сплата боргу.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним буде їх нарахування в розмірі 9780, 48 грн., при цьому, позивачем безпідставно нараховані 3 % річних в розмірі 2 862, 86 грн. на суму заборгованості за дні фактичної її сплати.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 205 800, 35 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 року по серпень 2015 року, при цьому, нарахування інфляційних втрат позивачем здійснене, в тому числі, на суми заборгованості за період, що становить менше одного місяця.

Разом з тим, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним буде стягнення з відповідача 83 429, 09 грн. інфляційних втрат, в стягненні 122 371, 26 грн. слід відмовити, оскільки період їх нарахування складає менше одного місяця.

Колегія суддів вважає обґрунтування скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими; судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.06.16 р. у справі № 924/322/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.