Рішення

від 24.06.2016 по справі 428/4025/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/4025/16-ц

Провадження №2/428/1116/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області

в складі: головуючого-судді Скочій Г.Д.

при секретарі Андрусишин Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м.Сєвєродонецьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної філармонії про стягнення заборгованості по заробітної платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з затриманням видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що з 03.06.2015р. працювала у відповідача на посаді провідного юрисконсульта. ЇЇ зарплата складалась з посадового окладу та 50% надбавки за складність і напруженість відповідно до умов колективного договору. Проте, починаючи з січня 2016року зазначену надбавку їй скасували без належного попередження її за 2 місяці, що є порушенням вимог ст.ст. 103, ч3.ст.32 КЗпП України. Про зменшення зарплати вона не була попереджена, та за два місяці січень-лютий 2016року утворилась заборгованість по заробітної плати в сумі 2026,0грн. 10.03.2016 року вона звільнилась за згодою сторін на підставі ч.1ст.36 КЗпП України, проте до цього часу з нею не проведений кінцевий розрахунок. Внаслідок цього на день подання цього позову за роботодавцем утворилася заборгованість з виплати заробітної плати за березень в сумі 926, 18 грн., складається: посадовий оклад за 5 робочих днів березня 2016 р. в сумі 463, 09 грі; надбавка за суміщення посади архіваріуса 50% посадового оклад сумі 231, 55 грн.; надбавка за складність і напруженість 50% посадового окладу в с 231,55 грн.

Крім заробітної плати за березень, відповідно до ст. 83 КЗпП України роботодавець у день її звільнення повинен був сплатити їй компенсацію: 23 дні невикористаної відпустки в сумі (23 дні X192, 35 грн./день) 4424,05 грн, Проте, на день подання цього позову належні мені суми так і не були виплачені. Також відповідно до ст.117 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток за кожен день затримки кінцевого розрахунку при звільненні в сумі 403(,35 грн. станом на 31.03.2016р. (21 день Х 192,35 грн.).

Крім невиплати кінцевого розрахунку при звільненні, роботодавець, попри її вимоги 14.03.2016, також не видав їй оформлену належним чином трудову книжку, чим порушив її трудові права.

У заяві-вимозі про кінцевий розрахунок вона також наполягала на видачі їй належним чином оформленої трудової книжки. Але у відповідь на це роботодавець цінним листом надіслав їй неоформлену трудову книжку, де відсутні підпис та печатка роботодавця (копія додається), чим також порушив п.п.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110. Зокрема, п. 4.2 зазначеної Інструкції містить заборону щодо пересилання трудової книжки поштою без письмової згоди працівника, а вона такої згоди не надавала.

На день подання цього позову роботодавець відмовляється добровільно змінити їй дату звільнення та оплатити вимушений прогул внаслідок невидачі трудової книжки з вини роботодавця. До цього часу її трудова книжка не оформлена належним чином. Внаслідок цього вона не може влаштуватись на іншу роботу або стати на облік до державної служби зайнятості та отримувати допомогу з безробіття. Фактично вона залишилась без фінансових засобів існуванні що спричинило їй душевні страждання, позбавило нормальних життєвих зв'язків та змусило докласти чималих додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України у разі, якщо порушення закони прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєві зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого жиг власником або уповноваженим ним органом провадиться відшкодування моральної шкоди працівнику. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Розмір моральної шкоди оцінює в 6000 грн.

Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за попередні місяці, а саме: невиплачену 50-% надбавку до посадового окладу за січень та лютий 2016 року в сумі 2026,00 грн,: заборгованість по заробітній платі за березень 2016 року в сумі 926,18 гри., яка складається: посадовий оклад за 5 робочих днів березня 2016 р. в сумі 463, 09 грн.;надбавка за суміщення посади архіваріуса 50%) посадового окладу в сумі 231, 55 грн.;надбавка за складність і напруженість 50% посадового окладу в сумі 231, 55 грн.; компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки в сумі 4424,05 грн., середній заробіток за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 11.03.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 4039,35 грн.; оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки з вини роботодавця за період з 11.03.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 2885,25 грн.;спричинену мені моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн. Просить зобов'язати змінити дату звільнення на фактичний день видачі трудової книжки, та стягнути на її користь судовий збір в сумі 1378 грн.

30.03.2016 р. Позивач надала заяву про уточнення позовних вимог в якій зазначила, що відповідач частково виплатив їй заборгованість по заробітній платі в сумі 3 409,75 гри. Проте, залишились невиплаченими суми середнього заробітку за затримку кінцевого розрахунку та вимушений прогул за затримку видачу трудової книжки.

Крім того, в порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», відповідач так і не надав відповіді на мою заяву щодо вимоги змінити дату звільнення у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки та оплатити вимушений прогул.

Таким чином, станом на 25.05.2016 трудова книжка залишається неоформленою, а вимушений прогул триває.

Просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 11.03.2016 р. по 29.03.2016 р. (19 днів X 192,35 грн. в сумі 3654,65 грн.;стягнути на її користь оплату за вимушений прогулу за затримку видачі трудової книжки з вини роботодавця за період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р. (51 день вимушеного прогулу X 192,35 грн./день) в сумі 9809,85 грн.

Просить ціною позову вважати суму 28218,73 грн., з урахуванням часткової виплати заборгованості (-3409,75 г- вважати суму, належну до виплати, в розмірі 24808,98 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та пояснив, що відповідно до п. 3.4 положення про преміювання працівників та надання матеріальної допомоги, яке є додатком до колективного договору, підставою для преміювання є наказ керівника.

Відповідно до наказу від 26.01.2016 №10/1 позивач не увійшов до переліку осіб, які були преміюванні, а тому с вимоги що до стягнення з суми 2026,00 ;в якості невиплаченої 50-% надбавки до посадового окладу за січень та лютий 2016 року необґрунтовані.

На підставі заяви позивача від 09.03.2016 року відповідно до наказу №20-к 09.03.2016 року про звільнення, позивач був звільнений за згодою сторін з 10.03.2016 року. В період з 10.03.2016 р. по 14.03.2016 р. позивач не працював тому позовні вимоги про стягнення зарплати за цей період в сумі 926,18 грн., необґрунтовані.

Той факт, що позивач не працював в день звільнення, а саме 10.03.2016 року, підтверджується доповідною запискою начальника відділу кадрів Скірди Г.М. від 10.03.2016 року, наказом про утворення комісії з перевірки дисципліни від 10.03.2016 року, актом про відсутність працівника на роботі від 10.03.2016 року; доповідною запискою начальника відділу кадрів Скірди Г. М. від 11.03.2016 року.

Компенсація за 23 дні невикористаної відпустки виплачена позивачу у повному обсязі з розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 153,96 грн. Розмір середньоденного заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100. Нарахування виплат за час відпустки або компенсації за невикористану відпустку здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед початком відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період (з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку) на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду. Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки.

Сума компенсації складає 23 дні * 36950,37 грн.: (244 - 4-0) = 3541,08 грн., яка і була виплачена позивачу.

Представник відповідача посилається на те, що позивач не працював в день звільнення, а саме 10.03.2016 року, а тому трудову книжку в день звільнення неможливо було видати. 14.03.2016 року позивач з'явився до відповідача, але з вимогою про те, щоб змінили дату звільнення, а саме з 10.03.2016 року на 14.03.2016 року. Працівники відповідача не мали законних підстав це зробити та запропонували звернутися з цим питанням до керівника відповідача який знаходився у відрядження у м. Київ. Позивач відмовився забрати трудову книжку без зміни дати звільнення.

Вимога про розрахунок надійшла до відповідача, поштою, тільки 23.03.2016 року, що підтверджується реєстрацією вхідної кореспонденції від 23.03.2016 року за №16/01-09 на самій вимозі. Одразу у цей же день, а саме 23.03.2016 року, трудова книжка була відправлена позивачу, що підтверджується поштовими документами .

З вищенаведеного вбачається, що відповідач не порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, а претензії позивача з цього приводу необґрунтовані.

Виплата грошових коштів, які були нараховані позивачу при звільненні проведена 30.03.2016 року, тобто ще до звернення позивача до суду, тому вимоги позивача про стягнення суми в якості компенсації у розмірі 4424,05 грн. необґрунтовані.

Час затримки кінцевого розрахунку з позивачем треба рахувати з дати 25.03.2016 по 29.03.2016 року. Розмір середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку складає 769,80 грн. (153,96 грн. *5 днів, а саме з 25.03.2016 по 29.03.2016 року).

Але затримка кінцевого розрахунку з позивачем виникла з вини самого позивача, оскільки позивач без поважних підстав, не працював в день звільнення, а саме 10.03.2016 року, що привело до неможливості видати позивачу трудову книжку та провести кінцевий розрахунок.

Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення компенсації за 23 дні невикористаної відпустки в сумі 4424,05 грн. та стягнення середнього заробітку за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 11.03.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 4039,35 грн. необґрунтовані. Позовні вимоги щодо зміни дати звільнення у трудовій книжці також необґрунтовані, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Також є необґрунтованими позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди,оскільки позивач навмисно штучно створив умови для того, щоб пізніше скористатися такою ситуацією в корисних цілях.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В суді встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Луганській обласній філармонії на посаді провідного юрисконсульта з 03.06.2015р. по 10.03.2016р., та була звільнена згідно з заявою від 09.03.2016р. за згодою сторін з 10.03.2016р. що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10). Але в день звільнення, 10.03.2016р позивач не вийшла на роботу, що підтверджується доповідною запискою начальника відділу кадрів Скірди Г.М., актом про відсутність працівника на роботі.(а.с.32,34).

У відповідності до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, п.4.1 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок з ним.

Як вбачається з матеріалів справи 23.03.2016р. відповідачем було отримано заяву вимогу в якій позивач просить провести з нею кінцевий розрахунок та виплатити всі належні суми при звільненні та компенсацію за кожен день прострочення платежу по день фактичного розрахунку. Також просить у зв'язку з несвоєчасним розрахунком, вважати датою її звільнення день фактичного розрахунку та просить зробити відповідний запис в трудові книжці.

Відповідно до поштового відправлення від 23.03.2016р. (а.с.38) відповідачем на адресу позивача було відправлено трудову книжку. 30.03.2016року з позивачем було проведено розрахунок: виплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3541,08грн. (а.с.20).

Відповідно до ст.4.1 п.6 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що вини відповідача у затримці видачі трудової книжки позивачу, не доведено, оскільки позивач в день звільнення не з'явився на роботу без поважних причин, що призвело до неможливості видачі трудової книжки. Пересилання трудової книжки позивачу поштою не суперечить інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» та порушень з боку відповідача в цій частині суд не вбачає, а тому вимоги в частині зміни дати звільнення на фактичний день видачі трудової книжки не підлягають задоволенню.

Таким чином, час затримки кінцевого розрахунку з позивачем треба рахувати з 24.03.2016р. по 30.03.2016р., який складатиме 1077,77грн. (153.96 грн.- середньоденний заробіток х 7 днів) та підлягає стягненню на користь позивача.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.3 ст.32 та ст.103 КЗпП України в частині скасування надбавки до посадового окладу в розмірі 50% за складність і напруженість в роботі, що на її думку є зміною істотних умов праці, є необґрунтованим.

Згідно до наказу про прийняття на роботу № 41-к від 02.06.2015року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного юрисконсульта з окладом згідно зі штатним розписом, з 02.06.2015р.

Відповідно до штатного розпису Луганської обласної філармонії на 2015 рік посадовий оклад провідного юрисконсульта складає 1551грн.

Положенням про преміювання працівників та надання матеріальної допомоги яке затверджено директором Луганської обласної філармонії та погоджено уповноваженим представником трудового колективу передбачено встановлення премій працівникам установи та відповідно до наказу Міністерства Культури і туризму України від 18.10.2005р. «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» передбачено встановлення надбавки за складність і напруженість у роботі. Наказом № 10/1 від 26.01.2016р. по Луганській обласній філармонії у 2016році позивачу надбавку за складність , напруженість в роботі встановлено не було. Одже, питання встановлення надбавки вирішується директором організації в залежності від складності і напруженості в роботі та не встановлення даної надбавки, на думку суду, не може бути зміною істотних умов праці в розумінні ст.32 КЗпП України. Таким чином, не має законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітної платі , яка дорівнює сумі 50% надбавки до посадового окладу за складність і напруженість в роботі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Тобто, для відшкодування моральної шкоди необхідно визначити перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові.

На думку суду позивачем не надано доказів спричинення їй моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у розмірі 551,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116,117,232, 233, КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 88 208, 209, 212 -215, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганської обласної філармонії, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні, оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди та видачу оформленої належним чином трудової книжки задовольнити частково.

Стягнути з Луганської обласної філармонії, код ЄДРПОУ 02225269 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 24.03.2016 р. по 30.03.2016 р. в сумі 1077,72 грн.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Луганської обласної філармонії судовий збір на користь держави у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі буде складено протягом п'яти днів від дня закінчення розгляду справи.

Суддя Г. Д. Скочій