Рішення

від 01.08.2016 по справі 428/4025/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Луганська В.М,

Справа № 428/4025/16-ц

Провадження № 22ц/782/582/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря: Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної філармонії про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з затриманням видачі трудової книжки, середнього заробітку за затримку кінцевого розрахунку, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

31.03.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні, оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди та видачу оформленої належним чином трудової книжки. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 03.06.2016 року вона почала працювати в Луганській обласній філармонії на посаді провідного юрисконсульта. ЇЇ заробітна плата складалась з посадового окладу та 50% надбавки за складність і напруженість відповідно до умов колективного договору. З січня 2016 року відповідач зазначену надбавку не виплачує, що є грубим порушенням вимог ст. 103 та ч.3 ст.32 КЗпП України. Вважає, що з вини роботодавця утворилася заборгованість по заробітній платі, яка дорівнює сумі 50% надбавки до посадового окладу за складність та напруженість праці за два місяці січень-лютий 2016 року і складає 2026,00 грн.

Позивач посилається на те, що 10.03.2016 року вона була звільнена з Луганської обласної філармонії за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України, наказ від 09.03.2016 року №20-к. З наказом про звільнення її було ознайомлено 14.03.2016 року. Однак відповідач не провів з нею повного розрахунку, чим порушив ст.ст. 47,116 КЗпП України. На день подання позову за відповідачем утворилася заборгованість з виплати заробітної плати за березень в сумі 926,18 грн., яка складається з посадового окладу за 5 робочих днів березня 2016 року в сумі 463,09грн.; надбавки за суміщення посади архіваріуса 50 % посадового окладу в сумі 231,55 грн.; надбавки за складність і напруженість 50 % посадового окладу в сумі 231,55 грн. Крім заробітної плати за березень, відповідно до ст. 83 КЗпП України роботодавець в день звільнення не сплатив компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки в сумі - 4424,05 грн. Позивач посилається на її право відповідно до ст..ст.116, 117 КЗпП України отримати середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Сума середнього заробітку за кожен день затримки кінцевого розрахунку при звільненні станом на 31.03.2016р. складає - 4039,35 грн. Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не видав їй оформлену належним чином трудову книжку, чим порушив її трудові права. Сума оплати вимушеного прогулу внаслідок невидачі трудової книжки з вини відповідача станом на 31.03.2016 складає - 2885, 25 грн. Просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі - невиплачену 50% надбавку до посадового окладу за січень та лютий 2016 року в сумі 2026,00 грн., за березень 2016 року в сумі 926,18 гри., компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки в сумі - 4424,05 грн. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 11.03.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 4039,35 грн.Стягнути з відповідача на її користь оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки за період з 11.03.2016 р. по 31.03.2016 р. в сумі 2885,25 грн. , спричинену їй моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн., зобов'язати відповідача змінити дату звільнення на фактичний день видачі трудової книжки та видати їй належним чином оформлену трудову книжку, стягнути з відповідача на її користь сплачений судовий збір в розмірі 1378,00 грн. 25.05.2016 року позивач звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 11.03.2016 р. по 29.03.2016 р. в сумі 3654,65 грн. , оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки з вини роботодавця за період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р. в сумі 9809,85 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 червня 2016 року заявлені вимоги позивачки задоволено частково. Суд стягнув на користь позивачки з відповідача середній заробіток у сумі 1077,77 грн. за час затримки розрахунку при звільненні в період з 24.03.2016 по 30.03.2016 р. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Суд стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 551, 20 грн. Додатковим рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 30.06.2016 зобов'язано Луганську обласну філармонію оформити належним чином трудову книжку ОСОБА_2, а саме поставити підпис і печатку.

Не погодившись з даним рішенням позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 24.06.2016 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача невиплачену 50% надбавку за січень та лютий 2016 року в сумі 2026.00 грн., стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з 10.03.2016 р. по 29.03.2016 р. в сумі 3079.20 грн., стягнути оплату вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки з вини роботодавця за період з 14.03.2016 р. по 28.03.2016 р. в сумі 2309,40 грн., моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн. та зобов'язати відповідача змінити дату звільнення на фактичний день отримання трудової книжки 28.03.2016 р.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала посилаючись, на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Заслухавши осіб, які з'явилися до судового засідання, доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак зазначені вимоги закону судом в повному обсязі виконані не були.

Задовольняючи частково заявлені вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що ОСОБА_2 працювала в Луганській обласній філармонії на посаді провідного юрисконсульта з 03.06. 2015 року по 10.03.2016 року. Згідно наказу про прийняття на роботу № 41-к від 02.06.2015 року позивача було прийнято на посаду провідного юрисконсульта з окладом згідно зі штатним розписом з 02.06.2015 року. Посадовий оклад провідного юрисконсульта складає 1 551 грн.

Позивача було звільнено 10.03.2016 року за згодою сторін. В день звільнення позивач не вийшла на роботу. 23.03.2016 року відповідачем було отримано заяву вимогу позивача про проведення з нею повного розрахунку при звільненні та у зв'язку з несвоєчасним розрахунком та видачі трудової книжки вважати день її звільнення день фактичного розрахунку. 23.03.2016 року відповідачем на адресу позивача відправлено трудову книжку. 30.03.2016 року відповідачем було проведено розрахунок.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за січень, лютий 2016 року, а саме невиплаченої надбавки у розмірі 50% за інтенсивність, суд першої інстанції виходив з того, що питання встановлення надбавки вирішується директором організації в залежності від складності і напруженості роботи та не встановлення надбавки не може бути зміною істотних умов праці.

Колегія суддів судової палати вважає, що такий висновок суду правильний і відповідає встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно наказу про прийняття на роботу № 41-к від 02.06.2015 року позивача було прийнято на посаду провідного юрисконсульта з окладом згідно зі штатним розписом з 02.06.2015 року (а.с. 40). Відповідно до штатного розпису Луганської обласної філармонії на 2015 рік посадовий оклад провідного юрисконсульта складає 1 551 грн. (а.с.48-56).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 наказом директора Луганської обласної філармонії від 23 червня 2015 року №15 було встановлено надбавку за складність, напруженість у роботі у розмірі 50% до посадового окладу з 01.06.2015 року до 31.12.2015 року, виходячи з фактичного фонду оплати праці на 2015 рік. З 01 січня 2016 року позивачу не було встановлено вказаної надбавки.

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України від 30.08.2002 року № 12 98 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (зі змінами) установлено, надбавки працівникам:

у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки):

за високі досягнення у праці;

за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);

за складність, напруженість у роботі.

Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 відсотків посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ).

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Зазначеною вище постановою надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України, наказом Міністерством культури і туризму України від 18.10.2005 року №745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» п.3 підпунктом 2 установлено надбавки працівникам: у розмірі до 50% посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): за високі досягнення у праці; за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання);за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50% посадового окладу. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Виходячи з аналізу зазначених вище положень постанови КМ України і наказу Міністерства культури і туризму України вбачається, що керівники бюджетних установ наділені правом встановлювати в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Згідно п.5.1 колективного договору Луганської обласної філармонії на 2015-2020 роки роботодавець зобов'язується здійснювати оплату праці працівників згідно наказу Міністерства культури і туризму України від 18.10.2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» та постанови Кабінету міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу з 01 січня 2016 року не було встановлено надбавки за складність, напруженість у роботі у розмірі 50% до посадового окладу. Колегія суддів вважає, що припинення виплати надбавки у розмірі 50% посадового окладу за складність, напруженість у роботі саме по собі не є підставою для її стягнення згідно статті 103 КЗпП України, оскільки не було істотних змін праці чи умов праці позивача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів судової палати вважає, що висновок суду першої інстанції в цій частині правильний та відповідає вимогам закону.

Разом з тим у суді апеляційної інстанції встановлено, що позивача згідно наказу директора Луганської обласної філармонії від 09.03.2016 року № 20-к звільнено 10.03.2016 року за згодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України. 10.03.2016 року позивач була відсутня на робочому місці, що не заперечує сам позивач. 14 березня 2016 року позивача було ознайомлено з наказом про звільнення, однак відповідач 14.03.2016 року не видав позивачу трудову книжку та не провів розрахунку у зв'язку із звільненням.

15.03.2016 року позивач на адресу відповідача направила заяву-вимогу про кінцевий розрахунок, про виплату належних їй сум, включаючи заробітну плату за 7 робочих днів березня, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за затримку розрахунку та змінити дату звільнення. Вказану заяву - вимогу відповідач отримав 23.03.2016 року, що не заперечується представником відповідача. Відповідачем поштою було відправлено трудову книжку позивача, яку вона отримала 28 березня 2016 року, що підтверджується письмовими доказами (а.с.38) та не заперечується позивачем.

30 березня 2016 року відповідачем на картковий рахунок позивача було перераховано заробітну плату за березень 2016 року, компенсацію за невикористану відпустку в сумі - 3 409, 75 грн. (а.с. 20).

В судовому засіданні встановлено, що 25.03.2016 року на адресу позивача відповідачем було направлено лист (а.с.9) де зазначено, що позивач 14.03.2016 року вимагала видати трудову книжку, однак не був підписаний обхідний лист і позивачу в цей день не видали трудову книжку. В даному листі не зазначено, що позивач відмовилася отримати трудову книжку. Колегія суддів судової палати не приймає до уваги надані представником відповідача доповідну записку від 14.03.2016 року та акт від 14.03.2016 року в яких зазначено, що ОСОБА_2 відмовилась отримати трудову книжку без зміни дати звільнення, оскільки про зазначені обставини представник відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції не зазначав, в суді апеляційної інстанції зазначив, що заяву вимогу позивача про зміну дати звільнення вони отримали 23.03.2016 року. За таких підстав, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що представник відповідача не надав суду переконливих належних та допустимих доказів того, що позивач відмовилась 14 березня 2016 року отримати трудову книжку.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в порушення вказаних вимог Закону 14.03.2016 року не видав позивачеві трудової книжки, колегія суддів судової палати вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог позивача.

Згідно з п.4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 17.08.1993 року №110 власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Пунктом 4.2 вказаної Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На підставі вище викладеного, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що вимоги позивача щодо зміни дати звільнення на фактичний день отримання трудової книжки і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.03.2016 по 28.03.2016 року обґрунтовані.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами передбаченими Порядком обчислення серед ньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100) далі -Порядок). Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 10.03.2016 року, то середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат отриманих за попередні два місяці роботи, а саме за січень, лютий 2016 року.

Відповідачем надана суду довідка про середню заробітну плату ОСОБА_2, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачки складає 133, 81 грн.

Колегія суддів судової палати не бере до уваги вказаний середньоденний заробіток для розрахунку, оскільки відповідач провів такий розрахунок в порушення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, а саме для розрахунку середньоденної заробітної плати працівника відповідачем взято кількість календарних днів, а потрібно відпрацьованих робочих днів за останні два місяці, а не за відпрацьований період.

Середньоденний заробіток позивачки складає - 171, 25 грн.(6 849, 80 грн. :40днів).

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачки з 14.03.2016 року по 28.03.2016 року складає - 1 883, 75 ( 171, 25*11 днів) і ця сума підлягає стягненню на користь позивачки.

Що стосується вимог позивача стосовно стягнення на її користь середнього заробітку за кожний день затримки кінцевого розрахунку при звільненні, колегія суддів судової палати виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що вимоги позивача про зміну дати звільнення на 28 березня 2016 року обґрунтовані, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2016 року по 28.03.2016 року. В судовому засіданні встановлено, що відповідач провів повний розрахунок з позивачем 30.03.2016 року, тому є підстави для застосування ст.117 КЗпП України і на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за один день - 29.03.2016 року у сумі 171, 25 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України у разі, коли порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган повинні відшкодувати працівникові також моральну шкоду.

Оскільки порушення трудових прав позивачки призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, то відповідач повинен відшкодувати позивачці також і моральну шкоду. Однак з урахуванням характеру та розміру душевних страждань, яких зазнала позивачка та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у сумі 200 грн.

У зв'язку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ст.ст. 79,80,88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір, виходячи із ставок судового збору за розгляд спору майнового характеру та немайнового характеру у розмірі 285, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст. 116, 117, 235 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 червня 2016 року змінити, скасувавши в частині стягнення з Луганської обласної філармонії на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмови у задоволенні заявлених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки, зміни дати звільнення, стягнення моральної шкоди та в цій частині ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги ОСОБА_2 до Луганської обласної філармонії про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного з затриманням видачі трудової книжки, середнього заробітку за затримку кінцевого розрахунку, зміни дати звільнення, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Вважати ОСОБА_2 звільненою за згодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 28 березня 2016 року.

Стягнути з Луганської обласної філармонії на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2016 року по 28.03.2016 року у розмірі 1 883, 70 грн.

Стягнути з Луганської обласної філармонії на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні 171, 25 грн.

Стягнути з Луганської обласної філармонії на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200, 00 грн.

Стягнути з Луганської обласної філармонії на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 285, 60 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення, та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Cудді: