Постанова

від 01.07.2016 по справі 813/1007/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року №813/1007/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Євро-Альянс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Євро-Альянс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області із вимогою: «визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у вигляді наказу №249 про проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс» з питань дотримання вимог Податкового законодавства, правомірності укладення та виконання договорів поставки продуктів харчування закладам освіти м.Львова та Львівської області за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та їх оподаткування, а також проведення зустрічних перевірок контрагентів».

Ухвалою судді від 29.03.2016 року позовну заяву було залишено без руху.

Згідно ухвали судді від 31.03.2016 року, у даній справі було відкрито провадження та за клопотанням представника позивача здійснено на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на належного - Головне управління ДФС у Львівській області.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, наголосив на правомірності спірного наказу, оскільки такий, на його думку, прийнятий в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.03.2016 року №249 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс» контролюючим органом було вирішено провести відповідну перевірку ПП «Євро-Альянс» (код ЄДРПОУ 38505025) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правомірності укладення та виконання договорів поставки продуктів харчування закладам освіти м.Львова та Львівської області за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року та їх оподаткування, а також проведення зустрічних перевірок контрагентів (постачальників продуктів харчування).

Відповідно до цього ж наказу перевірку було доручено провести з 16.03.2016 року строком у 5 робочих днів за участі працівників ГУ ДФС у Львівській області та ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області. У зв'язку з чим, 16.03.2016 року ГУ ДФС у Львівській області було виписано направлення на перевірку №523, №524, №525 і №526 відповідним працівникам ГУ ДФС у Львівській області та ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, 16.03.2016 року працівники ГУ ДФС у Львівській області та ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області прибули до ПП «Євро-Альянс» для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до наказу від 16.03.2016 року №249 та згаданих вище направлень на перевірку, проте не були допущені платником податку до перевірки, позаяк останній вважав її протиправною.

У зв'язку з чим, представниками контролюючого органу було складено акт відмови у допуску до проведення перевірки від 16.03.2016 року №49/14-02/38505025 та акт відмови від ознайомлення з актом відмови у допуску до проведення перевірки від 16.03.2016 року №50/14-02/38505025.

Окрім того, зважаючи на відмову платника податків від проведення документальної перевірки, податковим органом було ініційовано розгляд питання про умовний адміністративний арешт майна платника податків, про що зазначає ПП «Євро-Альянс» у своїй позовній заяві.

Відтак, і надалі вважаючи проведення документальної позапланової виїзної перевірки безпідставним, а наказ від 16.03.2016 року №249 протиправним, беручи до уваги ту обставину, що недопуском працівників податкового органу до такої перевірки не були усунені всі негативні наслідки для платника податків, ПП «Євро-Альянс» звернулося до суду з означеним позовом.

З огляду на вказане, суд відзначає, що спір у справі виник унаслідок призначення ГУ ДФС у Львівській області документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс» за наказом від 16.03.2016 року №249, який хоча і не був реалізований (у зв'язку з недопуском представників контролюючого органу до перевірки), проте оспорюється позивачем.

Суд зазначає, що п.п.19.1.2 п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладено функцію з контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів платниками податків.

Пунктом 61.1 Податкового кодексу України визначено, що система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є податковим контролем.

Відповідно до п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Так, згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом України.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відтак, чинним податковим законодавством України контролюючим органам надано право на проведення відповідних перевірок платників податків, у тому числі й виїзних документальних позапланових перевірок (як у даному випадку), що відповідає повноваженням і компетенції таких контролюючих органів.

При цьому, реалізуючи своє право на здійснення податкового контролю в спосіб проведення перевірки платника податків, контролюючий орган має право видавати відповідні накази щодо призначення і здійснення перевірок, що за нормами Податкового кодексу України повинно передувати таким заходам.

Водночас, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на засадничому нормативному приписі, викладеному в ч.2 ст.19 Конституції України, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із огляду на що, лише безумовне дотримання контролюючим органом встановлених чинним законодавством України вимог щодо підстав, умов і порядку призначення перевірок (зокрема й документальних виїзних позапланових, як у даному випадку) може бути належною підставою для здійснення такого контрольного заходу, а відтак, і для прийняття відповідного наказу про його проведення.

Vice versa, у разі недотримання контролюючим органом законодавчих вимог щодо призначення відповідної перевірки, таке рішення контролюючого органу слід вважати протиправним, воно не може породжувати правомірних наслідків, а тому воно підлягає скасуванню (в тому числі й у судовому порядку).

Тож, одним із можливих способів захисту платника податків від неправомірних дій і рішень суб'єкта владних повноважень може бути оспорення рішень про призначення податкових перевірок, у разі, якщо його прийняття не узгоджується з нормами закону.

У цьому контексті, суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду України, які він виклав у постанові від 27.01.2015 року в справі №21-425а14. А саме, в цій постанові Суд відзначив, що «суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді», при цьому, «право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої».

Зазначене за своєю суттю відповідає й нормам ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. А до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що наказ контролюючого органу про призначення перевірки та правомірність його прийняття, можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді за правилами адміністративного судочинства, про що й звернувся позивач.

Водночас, суд бере до уваги ту обставину, що ПП «Євро-Альянс» не було допущено представників контролюючого органу до проведення перевірки, яку він вважає протиправною, тобто оспорюваний наказ від 16.03.2016 року №249 не був реалізований, проте, на переконання суду, це не усуває повністю всі можливі негативні наслідки для платника податків, позаяк до нього може, зокрема, застосовуватися адміністративний арешт майна тощо. Власне існування таких обставин і вбачається в даному випадку та про це зазначає позивач у позовній заяві.

А тому, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту, оскільки такий відповідає нормам чинного законодавства України й спрямований на забезпечення прав платника податків із дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, а тому цей спір підлягає вирішенню в судовому порядку.

Для вирішення ж такого спору, предметом якого є розпорядче рішення суб'єкта владних повноважень - наказ про проведення перевірки, слід, зокрема, встановити чи рішення відповідача про її проведення ґрунтуються на нормах закону, чи були достатні підстави для їх прийняття, чи діяв суб'єкт владних повноважень у межах своєї компетенції та в спосіб установлений законом тощо.

Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.03.2016 року №249, він був прийнятий за наслідком розгляду доповідної записки начальника управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області та на виконання ухвали Галицького районного суду від 26.01.2016 року у справі №461/12501/15-к (провадження №1-кс/461/389/16), керуючись п.п.20.1.4, 75.1.2, 78.1.11 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд відзначає, що п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено перелік обставин, які є підставою для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону.

Дійсно, в разі призначення рішенням суду (слідчого судді) перевірки відповідна перевірка може бути проведеною з підстав, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим, відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Проте, в даному випадку, як засвідчується копією ухвали Галицького районного суду м.Львова від 26.01.2016 року у справі №461/12501/15-к (провадження №1-кс/461/389/16), на яку посилається відповідач в оспорюваному наказі, слідчим суддею було задоволено клопотання старшого слідчого СВ УСБ України у Львівській області та надано дозвіл на проведення працівниками ГУ ДФС у Львівській області документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс». Суд підкреслює, що цим рішенням суду не було призначено перевірку платника податків, як це передбачає згаданий вище п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а було лише надано дозвіл на її проведення силами відповідного податкового органу.

При цьому, на переконання суду, поняття «надати дозвіл на проведення перевірки» силами певного податкового органу, про що й клопотав слідчий перед судом і що було судом задоволено, не є тотожним поняттю «призначити перевірку» судом.

Відтак, за відсутності рішення суду (слідчого судді) саме про призначення перевірки призначення її наказом керівника контролюючого органу, відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки його норма однозначно регламентує обставини, за яких може бути здійснена перевірка, а саме - таку перевірку перш за все повинен призначити суд, постановивши відповідне рішення про призначення документальної позапланової перевірки.

Ураховуючи ж норми ч.2 ст.19 Конституції України, керівник контролюючого органу не повинен відступати від чітких приписів відповідних нормативно-правових актів і на власний розсуд допускати їх вільне тлумачення.

Суд наголошує на тому, що система податкового контролю сама по собі є важливим інструментом владного управління, спрямована на досягнення конкретних законних цілей (гарантування сплати податків у встановлених розмірах та порядку, забезпечення не ухилення платниками від справляння належних із них обов'язкових платежів, формування бюджету держави тощо) та, відтак, є очевидно суспільно важливою. Проте, з метою убезпечення платників податків від свавільних дій зі сторони суб'єктів владних повноважень, питання дискреційного використання та застосування заходів податкового контролю є чітко регламентованим і врегульованим відповідними законодавчими нормами. Зокрема, саме з цією метою норми чинного законодавства України містять певні обмежуючі засоби, - наприклад вони чітко окреслюють обставини, що можуть бути підставою для вжиття суб'єктами владних повноважень тих чи інших кроків у межах реалізації податкового контролю.

Окрім того, суд зауважує, що постановою СВ НП ГУМП у Львівській області від 16.06.2016 року закрито кримінальне провадження, у межах якого було винесено ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 26.01.2016 року, у зв'язку із відсутністю складу злочину.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, ГУ ДФС у Львівській області як суб'єкт владних повноважень не надало до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було доведено правомірність й підставність свого рішення.

Зважаючи ж на всі наведені обставини в їх сукупності, аналізуючи чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржуване рішення не дотримався вимог чинного податкового законодавства України, норми ч.2 ст.19 Конституції України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, у зв'язку з чим, для відновлення порушених прав та інтересів позивача, наказ ГУ ДФС у Львівській області від 16.03.2016 року №249 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс» слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області №249 від 16.03.2016 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Євро-Альянс».

Присудити на користь Приватного підприємства «Євро-Альянс» (код ЄДРПОУ 38505025) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 липня 2016 року.